2Кр. 5,1–10: «Тому й намагаємося з усіх сил Йому подобатися»
Чи Бог лиш прагне й очікує, щоб ми Йому подобалися? Очікує, щоб
ми були добрі, найдосконаліші, прекрасні? Бог любить нас, дбає про нас і
тому очікує від нас взаємності!
Фундаментом наших стосунків із Богом має бути те, що ми
усвідомлюємо Божу дбайливість і турботу, любов, яку має Отець до нас.
Коли ми сповнені цієї свідомості та розуміння, то неминуче хочемо
відповісти Богові тим самим. Як дитина, яка почувається любленою, завжди
хоче відповісти тим самим своїм батькам. Їй прикро, коли вона ображає
батьків, коли робить їм боляче. Вона завжди хоче не тільки сподобатись
їм, але й бути вдячною за те, що вони роблять для неї.
Тому наше життя – це життя вдячності Богові за все, що Він для
нас робить, вдячності діяльної, яка спонукає нас любити Бога і
ближнього тією ж любов’ю, яку відчуваємо від Отця!
***
Лк. 7,1-10: «Я недостойний, щоб Ти зайшов під мою покрівлю»
Часто ми живемо так, як нам підходить, не раз забуваємо про Бога,
відходимо від Нього... Але коли стаємо на молитву, то хочемо, аби
Господь одразу показав нам свою присутність, щоб негайно нас вислухав і
відповів на наші прохання. І завжди немовби маємо право просити щось у
Бога.
Бачимо внутрішнє налаштування цього сотника, який каже: «Я
недостойний». Маємо, як той сотник, усвідомлювати свою ситуацію: ким є
Бог, а ким є я, якою є велич Бога, а якою моя поведінка. Маємо повсякчас із трепетом та благоговінням стояти перед Господом.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар