21.10.2018р. Б. / Кожна мама має особливий привілей від Бога

Я почула його плач через динамік радіоняні. Невже знову? Мабуть, так. Три ночі поспіль він плакав. 

Я була на межі. Піднімаючись сходами, придумувала план, як би швидше втекти з його кімнати. Але щойно моя нога ступила в коридор до його кімнати — я відчула м’який поштовх від Бога: «Пригальмуй, сьогодні він потребує твоєї колискової та ніжності».

Я глибоко вдихнула — і наступні сорок хвилин співала моєму переляканому хлопчикові, щоб він заснув. Мої колискові заспокоїли і втішили його.

«Я втихомирив і заспокоїв мою душу, немов дитятко на руках у матері своєї, немов дитя — душа моя у мене» (Пс 130,2).

 Господь заспокоює і втішає наші душі, як мати.

Кожен знає, які емоції ми переживаємо поруч із мамою. Нам безпечно!

Коли дитині боляче або страшно, або вона хворіє, то кличе маму. Бо цілковито довіряє їй. Якщо мама, якій довіряє дитина, вчить, що є Той, Кому її душа може довіряти ще більше, тоді одного дня дитина звернеться до Бога.

Блага Божа мета для матерів виходить за межі годувань, зміни підгузків… Він створив тебе, дорога мамо, щоб ти стала для своєї дитини першим уявленням про Його любов до нас у Христі. Ніхто не годяться для цього краще за тебе. Який це привілей для тебе — показати твоїм дітям зразок Божого характеру, умиротвореної душі.

Псалом 130 — це спокій душі, вкорінений не в обставини, а в Бога, який ніколи не змінюється у своїй досконалій відданості нам у Христі.

Коли наші діти приходять до нас, боячись чогось чи переймаючись через щось, — у нас є Богом даний привілей: запропонувати наші обійми, дотики, слова й колискові, які зцілять їх від цього.

Пропонуючи їм непохитну любов і вірність, ми підтримуємо їх, прощаємо, демонструємо їм доброту, вислуховуємо їх і підбадьорюємо їх щодня, ділячись із ними звісткою про Ісуса Христа.

Материнство — виснажливе. Воно вимагає нашої енергії — розумової, фізичної, і наприкінці дня часто складається враження, що робиш усе це марно. Подеколи здається, ніби ти відмовляєшся від власного життя заради своєї дитини. Якщо це відбувається — будь мужньою: ти все робиш правильно.

«З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти» (1 Йн 3,16). 

Знайди сьогодні час, щоб поцілувати свою крихітку, витерти сльози і поспівати колискових. Нехай твої діти знайдуть спокій із тобою зараз, щоби згодом навчилися знаходити спокій в Ісусі.

Джерело: CREDO