ВІН+ВОНА

Чоловік і жінка є однією субстанцією і доповнюють одне одного

Чоловік і жінка є однією субстанцією і доповнюють одне одного

Під час генеральної аудієнції 22 квітня Папа Франциск закликав віднайти значення міцного союзу між жінкою і чоловіком, здатного надати новому поколінню захист від зневіри та байдужості. Папа відмітив, що завдання всіх християн полягає в тому, щоб повернути втрачену честь подружжю й родині.

Любі брати й сестри! У попередній катехезі про сім’ю я зосередився на біблійній розповіді, в якій ідеться про створення людини. У першому розділі Буття написано: «І створив Бог людину на свій образ; на Божий образ створив її; чоловіком і жінкою створив їх» (Бут 1, 27). Сьогодні мені хотілося б завершити роздуми над історією, яку ми знаходимо в другому розділі Біблії. Тут ми читаємо, що Господь, після того як створив небо і землю, «утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув у нього віддих життя, і чоловік став живою істотою» (Бут 2, 7). Це було завершення творення. Але чогось не вистачало. Пізніше Бог оселив чоловіка в Едемському саду, «щоб він доглядав його» (Бут 2, 15).

Святий Дух, який надихнув усе Святе Письмо, в якусь хвилину представляє нам чоловіка одного – йому чогось не вистачає, – без жінки. Висловлюється думка Бога, майже почуття Бога, Який дивиться на людину, спостерігає за Адамом у саду: він є вільним, господарем, але самотнім. І Бог зауважує, що «це не добре», це схоже на відсутність єдності, йому не вистачає єднання, повноти. «Не добре, - каже Бог і додає, - створю йому допомогу, відповідну для нього» (Бут 2, 18).

Пізніше Бог проводить перед людиною всіх звірів, і чоловік дає кожному з них ім’я – ще один прояв господарювання людини над творінням – але в жодній тварині людина не знаходить подібної собі. Чоловік продовжує бути один, самотній. І коли врешті-решт Бог дає жінку, чоловік з радістю визнає у ній - і лише в ній - частину себе: «Це справді кістка від моїх костей і тіло від мого тіла» (Бут 2, 23).

І зрештою, є прояв відтворення, взаємність. Коли людина - мені здається, що це гарний приклад, щоб добре зрозуміти вище сказане - подає руку іншій людині, вона повинна мати її, іншу особу, перед собою: якщо хтось подає руку й нікого немає, - рука так і залишається однією, без відповіді, їй не вистачає взаємності. Так було і з першим чоловіком, йому не вистачало чогось, щоб досягти повноти, йому не вистачало взаємності. Жінка не є «копією» чоловіка, вона є плодом безпосереднього акту Божого творення. Образ «ребра» ні в якому разі не виявляє меншовартості або підпорядкованості, навпаки, чоловік і жінка є однією субстанцією і доповнюють одне одного. Їм також притаманна ця взаємність. Власне сам факт, згідно розповіді, що Господь творить жінку, поки чоловік спить, вказує на те, що вона ні в якому разі не є людським творінням, але Божим. І наголосимо на ще одному: щоб знайти жінку - і можемо сказати, щоб віднайти любов у жінці, - чоловік спочатку має мріяти про неї, щоб потім знайти її.

Довіра Бога до жінки й чоловіка, яким він дає у володіння землю, є щедрою, повною, безпосередньою. Але саме тут лукавий вселяє в їхній розум підозру, недовіру і зневір’я. І врешті-решт, чиниться непослух щодо заповіді, яка їх захищала й оберігала. Чоловік і жінка віддаються ілюзії всемогутності, яка все заражає і руйнує гармонію. Всі ми часто переживаємо цю дисгармонію всередині нас.

Гріх породжує зневір’я і розлад між чоловіком і жінкою. Їхні стосунки пошкоджені безліччю форм жорстокого поводження і зневаги, оманливою спокусою і принизливою зверхністю, які набувають драматичних і нещадних наслідків. Подумаймо про негативний слід, який залишили патріархальні культури. Згадаймо ті численні прояви мачізму, де жінка сприймалася як об’єкт другої категорії. Замислимося над використанням та торгівлею жіночим тілом у сучасній культурі мас-медіа. Згадаймо також епідемію зневір’я, скептицизму й навіть ворожості, яка розповсюджується в нашій культурі. Недовіру можна зрозуміти, зокрема, в контексті стосунків між чоловіком та жінкою. Водночас маємо оберігати інтимність єдності та гідність відмінності.

Якщо ми не віднайдемо значення цього союзу, здатного надати новому поколінню захист від зневіри та байдужості, діти приходитимуть у світ, закоріненими в цій недовірі вже від материнського лона. Соціальне знецінення міцного й живого союзу між чоловіком і дружиною є однозначною втратою для всіх.

Ми маємо повернути втрачену честь подружжю й родині! І Біблія нам каже одну дуже гарну річ: коли чоловік знаходить жінку, вони знаходять одне одного, - і тоді чоловік має залишити щось, щоб знову віднайти її в повноті. І тому залишить чоловік батька свого і матір свою, щоби продовжувати шлях із нею. Це ж чудово! Це означає почати новий шлях. Чоловік цілком є для жінки і жінка - для чоловіка.

Таким чином, оберігати союз між жінкою і чоловіком, захищати подружній зв’язок - навіть якщо ми зранені й грішні, заплутані та принижені, пригноблені й непевні - для нас християн є покликанням, яке захоплює і зобов’язує. У самій розповіді про створення світу і про гріх наприкінці нам представлено неперевершений образ: «І зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу зі шкури й одягнув їх» (Бут 3, 21). Це прояв ніжності у стосунку до цієї пари, прояв милосердя, яке зачаровує нас: ніжність Бога до чоловіка й жінки. Це є образом батьківської опіки. Бог піклується і дбає про вершину свого творіння.

Джерело:   OPUS DEI

***

---

ЧИСТОТА ДУШІ І ТІЛА, це - ДОРОГОЦІННА ПЕРЛИНА

Для збереження цієї дорогоцінної перлини чистоти душі й тіла, дуже потрібні дві речі. Вмертвіння й молитва. Вмертвіння - це панування над своїми змислами і внутрішніми почуттями. Молитва - це постійна злука з Богом і безнастанне, щире й покірне прохання, щоб Він заховав нашу душу й наше тіло вільними від всякого гріха пожадливості, щоб ми жили чисто в нашому стані. Святі Отці наполегливо рекомендують нам просити ласки витривання Непорочну Діву. Тож часто промовляймо до Неї стрілистою молитвою: "Пресвята Богородице, спаси нас!" Амінь.

 ***
Чи гріх жити разом до шлюбу, коли є справжня любов і бажання наблизити іншу людину до Бога?

Багатьох молодих людей бентежить тематика спільного життя до одруження. У рубриці "Важкі питання" на сторінках "Католицького Оглядача" хтось з читачів запитує: "Не можу зрозуміти, чому вважається тяжким гріхом інтимне життя, коли між мною і моїм майбутнім чоловіком є справжня духовна єдність, ми по-справжньому любимо один одного, і я сподіваюся привести його до віри. Поки що він, на жаль, невіруючий, і іншого виходу у мене немає". Якщо ви належите до тих, хто шукає відповідь на дане запитання, щиро запрошуємо читати далі...

У подібні моменти молоді люди бувають поглинені почуттям закоханості, залучаючи до цього досвіду також сексуальну сферу. Якби Ви зберегли чистоту відносин, то у Вашого обранця було б більше шансів пізнати Бога, полюбити Його і привести до віри: «Блаженні чисті серцем, бо побачать Бога». Ця взаємна любов могла б стати благодатним ґрунтом для того, щоб і молодий чоловік долучився до того, що для Вас так важливо: до віри.

Чому дошлюбні відносини є гріхом? Ми вже неодноразово торкалися цієї теми в наших передачах, тому зараз зупинимося в першу чергу на аспекті контрацепції, до якої вдається переважна більшість неодружених пар. Контрацепція сама по собі суперечить вірі (як казав, серед інших, Іван Павло II). Пара виключає Бога зі свого життя і ставить себе на Його місце, встановлюючи сенс сексуальної сфери і рамки її використання. Поділяючи такий підхід зі своїм партнером, віруюча сторона в цій парі, по суті, вірує тільки на словах, але на ділі не слідує Божественній премудрості і не довіряє їй. Причому ця недовіра відноситься не до якогось другорядного аспекту життя, а до найглибшого, інтимного – до сексуальної сфери.

«Ним створено все, що на небесах і що на землі, видиме й невидиме», ? говорить святий апостол Павло в Посланні до Колосян (1,16). У тому числі Він, Бог, створив і сексуальну сферу людини. І коли з неї виключається Бог, коли в цій сфері ми ведемо себе незалежно від Бога і від Його закону, то вона стає сферою, яка не веде до Бога і відокремлює від Нього. Тому подібна ситуація ніяк не може привести нареченого до віри, якщо, звичайно, за Божим благоволінням, у дію не вступлять якісь інші чинники. Гріх же, в будь-якому випадку, відокремлює від Бога, і співжиття без шлюбу тільки ще більше віддаляє обох партнерів від Господа.

Ніхто не піддає сумніву те, що вас пов'язують справжні почуття і найкращі наміри. Однак намірів недостатньо: потрібні діла. Скільки б ви не говорили один одному, що ваша любов вічна, скільки б обіцянок не давали один одному, насправді ви прекрасно розумієте, що ще не належите один одному, не зробивши остаточний вибір. Тільки шлюб може перетворити наміри у факти, тільки після укладення шлюбу ви будете насправді належати один одному.

Повертаючись до контрацепції, відзначимо ще раз те, що вже підкреслювали багато разів: контрацепція є способом фальсифікації статевого акту, оскільки пара вдається до засобів, що перешкоджають природним наслідкам цього акту. Безсумнівно, ваші відносини ? це відносини любові, але не справжньої любові. Контрацепція ставить кордони взаємного дару люблячих, це об'єктивна відмова подарувати себе іншому до кінця, подарувати все благо жіночого і чоловічого начала людини. «Контрацепція суперечить істині подружньої любові», ? говорив Іван Павло II. Тим більше це відноситься до тих, хто ще не пов'язаний узами шлюбу. Коли з інтимних відносин виключається можливість материнства і батьківства, трансформуються самі відносини між чоловіком і жінкою. За статистикою, розлучень набагато більше саме серед тих пар, які використовують контрацепцію. Справа в тому, що через контрацепцію єднання любові спрямоване тільки на загальну насолоду, і навіть не на загальну, ? писав Кароль Войтила в «Любові і відповідальності», ? а насолоду «двох партнерів», ? оскільки єднання насправді немає. У тій же книзі блаженний Войтила стверджував: «Коли зневажаються закони природи, зневажається також людська особистість, стаючи предметом насолоди, а не предметом любові. Прихильність до дітонародження у подружніх стосунках оберігає любов, ? це незамінна умова справжнього єднання людей». Подружній акт (або, краще сказати в нашому випадку, його імітація, оскільки ви ще не подружжя), ? перетворюється лише на чуттєву насолоду, виключаючи повноцінний взаємний дар, віддаляючи від Бога і закриваючи для вас можливість зростати в справжній любові.

Такий погляд на дошлюбні стосунки ? не плід моралізму, а прагнення вберегти любов від її фальсифікації. Пристрасть може захопити людину до такої міри, що вона втрачає здатність роздумувати і перестає бачити свій гріх. А гріх, плід спокуси, ? це завжди обман. Про це дуже красномовно свідчать перші ж сторінки Святого Письма.

Але не все втрачено. Якщо Ви хочете зберегти свою любов і привести свого нареченого до Бога, то необхідно разом з ним почати новий шлях, шлях навернення: насамперед у поведінці, у ділах. Ви можете почати цей шлях очищення та навернення, часто приступаючи до Таїнства Покаяння, до Причастя, а також за допомогою щоденної молитви і докладаючи максимум зусиль для того, щоб перемагати спокуси. Саме так ми вчимося любити, згідно з Богом. На даний момент вам необхідна справжня «інтенсивна духовна терапія», яка принесе користь і для Вашого духовного життя, і для ваших взаємин. Таким чином ваша любов буде все більше узгоджуватися із задумом Бога, присутність Якого в ваших стосунках ? запорука їх стабільності.

За матеріалами: catholicnews.org.ua

Джерело:   ДИВЕНСВІТ