ПОДРУЖЖЯ=СІМ'Я=РОДИНА=НАЦІЯ


вівторок, 27 лютого 2018 р.

27.02.2018р. Б. / Важкі питання. Чи можна простому католику читати Біблію?

ПИТАННЯ: Чи можна простому католику читати Біблію? І де знайти тлумачення не зовсім зрозумілих текстів?

ВІДПОВІДЬ: Один чоловік запитав одного разу мудреця: «Навіщо ти постійно читаєш книги, в яких міститься вчення про божество і обов'язки людини? Адже ти вже кілька разів читав їх?». Мудрець, в свою чергу, запитав його: «Навіщо ти нині вимагаєш їжі собі? Адже ти вчора їв?». «Я роблю це для того, щоб жити», - відповідав запитувач. «І я читаю, для того, щоб жити», - сказав мудрець. Як для життя тіла щодня потрібна їжа матеріальна, так і для душі щодня потрібна їжа духовна.

Катехизм Католицької Церкви говорить нам: «Святе Письмо є Слово Боже, оскільки по натхненню Духа Святого воно відображене в письмовій формі» (ККЦ 81). Кожен раз, читаючи Святе Євангеліє, ми чуємо звернені до нас слова Самого Христа. Нам слід сприймати читання Святого Письма як пряму особисту розмову з Богом.

 Сьогодні кожна людина може придбати Біблію, відкрити її і почати читати. Що ж потрібно для того, щоб це читання призвело до позитивного результату, стало рятівним? І чи можна читати Біблію так, як читають звичайну книгу? Щоб відповісти на це питання, звернемося до догматичної конституції про Божественне одкровення "Dei Verbum", яка говорить, що «Святе Письмо належить читати і тлумачити за допомогою того ж Духа, під впливом Якого воно було написано. Для вірного з'ясування сенсу священних текстів потрібно не менш ретельно звертати увагу на зміст і єдність усього Письма, враховуючи живе Передання всієї Церкви і згоду віри»(DV 12).

Саме Церква каже нам, чим є Святе Письмо, і саме Церква пояснює нам, як повинні Його розуміти. Зустрівшись з етіопським мужем, що читав Старий Завіт на своїй колісниці, Филип запитав: "Чи ти знаєш, що ти читаєш?" І той відповів: "Як же можу, як ніхто не настановить мене?" (Діян 8,30-31). Всі ми знаходимося в стані цього чоловіка. Слова Святого Письма не завжди зрозумілі без пояснення. Коли ми читаємо Біблію, Бог звертається прямо до серця кожного з нас: читання Святого Письма - це особиста розмова з Христом. Але ми також потребуємо керівництва. Наша провідниця - це Матір-Церква. Ми повністю використовуємо власний розум за сприяння благодаті Святого Духа; в повній мірі використовуємо відкриття сучасних дослідників Біблії, але завжди підпорядковуємо приватну думку - чи свою  власну, чи  думку вчених - багатовіковому досвіду Святої Вселенської Церкви. II Ватиканський собор вказує три критерії для тлумачення Писання відповідно до Духа, який надихнув його:

1. Перш за все звертати велику увагу «на зміст і єдність усього Письма». Бо, які б не були  різноманітні книги, що в нього входять, Писання єдине в силу єдності Задуму Божого, центром і серцем якого - відкритим з часу Своєю Пасхи - є Христос.

Серце Христове знаменує Святе Письмо, а воно дозволяє пізнати серце Христове. Це серце було закрите до Страстей нашого Господа, бо Писання було неясне. Але після Страстей Писання відкрилось, бо ті, хто відтепер розуміє його, знають і розрізняють, як треба тлумачити пророцтва.

2. Потім: читати Писання в «живому переказі всієї Церкви». Отці Церкви говорили, що точніше Святе Письмо читається в серці Церкви, ніж в речових засобах письма (тобто на папері). Дійсно, Церква несе в своєму Переданні живу пам'ять Слова Божого; це Святий Дух дає їй духовне тлумачення Писання («... відповідно до духовного розумінню, яке Дух дарує Церкві»).

3. Бути уважними до «аналогії віри». Під «аналогією віри» ми розуміємо зв'язок істин віри між собою і в загальному задумі Одкровення (ККЦ 111-114).

понеділок, 26 лютого 2018 р.

26.02.2018р. Б. / “Помагаймо нашій Батьківщині перейти оцю тимчасову кризу, реформою своєї душі”, – владика Василь Івасюк

25 лютого, в першу неділю Великого посту, владика Василь Івасюк відслужив Божественну Літургію в с.Стримба Надвірнянського деканату. Його Преосвященству співслужили декан Надвірнянський о.Андрій Бакота, парох храму о. Василь Іроденко та сотрудник о.Михайло Паньків.

Під час проповіді єпископ розповів вірним про вигнання людини з раю, яке призупинило її пряме спілкування з Богом.  Після чого проповідник детальніше зупинився на першому приході Бога до людини – відновленні союзу з Авраамом. Другий прихід Бога до людини, за словами єпископа, це відновлення союзу з Мойсеєм.

“Господь звертається до Мойсея і наказує йому вивести народ з єгипетського краю знову до землі Ханаанської (пор.Вих. 3,10). Тоді ізраїльтяни були рабами, позбавленими своєї волі, бо над ними була влада фараона. Незважаючи на величезні ризики, Мойсей слухається Бога і приймає те, що Бог наказав йому зробити. Тому на горі Синай Господь дає Мойсеєві скрижалі Заповіту – моральні правила життя, за якими затверджувався той самий союз із праотцем Авраамом.”

Третій раз Бог входить в людську історію особливим чином. Заповіді, союзи з Богом не утримували людей від гріха,-  пояснює владика,-  бо він став невід’ємною спадщиною людської природи. Тому Господь наповнив союз Творця і людини новим змістом, який повертав би її в Рай. Божою благодаттю став безгрішний Христос, котрий своєю Жертвою на Голгофі звільнив людство від провини за гріх Адама і спокутував  всі інші гріхи.”

Вкотре пригадуючи про Піст, кир Василій зазничив, що народ України знаходиться у важких обставинах: ціни ростуть, говорять про реформи, іде війна, люди гинуть, але так все не буде! Коли господар хату будує, тоді вся родина бідує і голодує. Помагаймо нашій Батьківщині перейти оцю тимчасову кризу, реформою своєї душі, поки не закріпиться наша держава. Отже, піст – це молитва, час добрих діл і пожертв для ближнього в ім`я Господа нашого Ісуса Христа.

Господь запрошує всіх людей обмежити їжу та іти за Ним, а Церква просить духовенство, всіх керівників, політиків і вірних стати під іконою “Страшного Суду” і роздумувати перед прийняттям відповідальних рішень і реформою свого життя.

По завершенню владика привітав пароха храму о.Василя із 60-ти літнім ювілеєм, побажавши духовної кріпості та невичерпної наснаги у священичому служінні. Наприкінці відбулось мирування, вилучені кошти з якого було передано на лікування місцевого жителя, котрий отримав поранення в зоні бойових дій.

субота, 24 лютого 2018 р.

24.02.2018р. Б. / «СПРАВЖНІЙ ПІСТ – ЦЕ ВІДДАЛЕННЯ ВІД ЗЛОГО»

Кожен християнин хоче постити по-справжньому. Принаймні так би мало бути. Яка бо користь від фальшивого посту? Для чого тратити сили і час, щоб постити неправдиво і не мати від нього ніякого зиску?  Однак не всі християни пам’ятають про ці особливості справжнього посту. Хто нас може краще навчити як не наш Господь Ісус та Його святі послідовники? Саме святі, які вийшли з-поміж нас і досягли нечуваної святості та перебувають з Господом є для нас прикладом, як піст може допомогти нам у наближенні до Господа. Одним з таких вчителів є Святий Василій Великий, який навчав: «Справжній піст — це віддалення від себе злого, здержливість язика, стримання себе від гніву, здавлення в собі лихих пожадань, обмови, брехні, кривоприсяги. Бути вільним від тих речей — це справжній піст. І саме в цьому лежить добро посту». Сьогодні наша думка йде про піст – як про віддалення від себе всякого зла.

Перше за все ми повинні дбати у час посту за віддалення від себе всякого зла. Від народження Господь вклав у кожну людину усвідомлення добра і зла, і це ми називаємо природнім законом. Згодом, коли дитинка підростає, починає усвідомлювати все більше і більше, що ж таке добро і що таке зло. Цьому сприяють родина, друзі, школа, одним словом – середовище, де дитина формується. Християнське виховання на основі Євангелія і 10 Божих Заповідей тут відіграють надзвичайно важливу роль. Приклад родичів також допомагає дитині зрозуміти, що добре, а що зле: добрий приклад сприяє розвитку доброти дитини, а поганий приклад руйнує добрі прагнення і погано впливає на майбутнє життя.

Ми кожного дня маємо різні нагоди і спокуси вчинити щось злого: сказати неправду, понервувати когось, осудити чи зле відповісти, проігнорувати чи зневажити наших ближніх. Навіть у молитві «Отче наш» ми щоденно молимося «визволи нас від лукавого», тобто від зла і від диявольського впливу. Таким спобом ми просимо у Господа допомоги і заступництва у спокусах. Але, щоб зуміти віддалятися від зла, необхідно зрозуміти що ж таке зло. Кажуть філософи, що всяке зло – це відсутність добра. І так само ми часто виправдовуємо себе, мовляв, ми нічого злого не вчинили. Ану запитаймо себе: а що ж доброго ми вчинили? Чи ми стали комусь у пригоді? Чи наші ближні від нас отримують якусь користь, пораду, допомогу, радість і потіху? Саме у час пості варто перевірити своє життя, зробити таку перевірку – тест на людяність: чи я не чиню зла (тут варто досконало вивчити 10 Божих Заповідей і, якщо я їх ще не знаю як слід знати, то чимшвидше старатися вивчити і знати) і чи я чиню добро? Не чинити зла – це ще не означає чинити добро. Не чинити добра – це вже є зло, бо людина покликана своїм життям творити добро.

Кожен з нас переживає так звану внутрішню боротьбу між добром і злом. Хочу процитувати Вам слова апостола Павла, дуже близькі кожному з нас про те, як добро і зло ведуть боротьбу між собою і полем цієї боротьби є саме людина: «Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю. Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий. Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені. Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то - ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені. Отож знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається; мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий, але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах. Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти?». (Рим 7,15-24). З цих слів апостола Павла ми бачимо, що Господня допомога у боротьбі проти зла є необхідна, наші людські сили є обмежені.  

Апостол Павло в іншому місці дає поради як поводитися християнинові: «Нікому злом за зло не віддавайте; дбайте перед усіма людьми про добро… Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим 12, 17.21).

Тому, дорогі християни, використовуймо час посту, щоб практикувати правило християнської праведності: «Вистерігайся злого – твори добро». Щоб це правило практично втілювати в життя, пам’ятаймо про головні добрі діла, якими ми покликані змінювати себе і світ навколо нас – більше молитися, практикувати піст-стриманість і чинити конкретні діла милосердя – давати милостиню.

о. Йосафат Бойко, ВС

Джерело:  Воїни Христа Царя

пʼятниця, 23 лютого 2018 р.

23.02.2018р. Б. / "Політики і влада бояться Церкву. Не хочуть з нами зустрічатися", - владика Броніслав Бернацький

Говорили на Радіо Марія з єпископом про 4 річницю з Дня трагічного розстрілу Небесної Сотні на Майдані, 15 річницю з Дня смерті легендарного єпископа Яна Ольшанського, пригадали блаженного Папу Павла VI, якого скоро мають канонізувати. Крім того, проаналізували життя в Україні, і що ми повинні просити у Бога на час Великого Посту.

Якщо Церква бачить, що існує несправедливість до людей, вона має про це сказати! Україна є прекрасний край, нарід прекрасний, працьовитий. Все красиво, і гарно. Тільки Україна не має щастя на добрих президентів. Можливо це пострадянська ментальність, і вони інакше не вміють, і в серці ще є комуністами. Тільки з молитвою можемо перемінити Україну на майбутнє!

Сьогодні маємо релігійну свободу. Політики і влада бояться Церкву. Не хочуть з нами зустрічатися. Вони собі певно так думають: Ви собі живіть, і ми собі будемо жити.

Якби там не було, за Януковича в Миколаєві нам віддали обласний дім - більше 500 квадратних метрів. Сьогодні пишемо, але ніхто не відповідає! Але я прагну, щоб ми не втрачали надію. Починається передвиборна компанія, важливо не продаватися за літр олії і гречку, треба жити по-совісті. Нам потрібна нова людина, яка була б не заплямованою. Великий Піст жертвуємо за це, і просимо Бога змилосердився над нами...

Я б порадив не вірити політикам, вони все показують на публіку: ходять в церкву, кланяються, моляться - це показуха. Якби влада мала совість, то подумали б, якою цінною вона прийшла - на людській крові. Стільки загинуло на Майдані, по сьогоднішній день діти і батьки плачуть за полеглими. Влада ж нічого не робить, крім бізнесу! Лише збагачуються! Всі знають, що вже давно можна було б закінчити війну.

Я сподіваюся, що Церква допоможе у Бога випросити добробут для нашої країни. Діти політиків спокійнісінько живуть на Заході поки їх батьки тут продовжують нас грабувати...

Джерело:  Воїни Христа Царя

четвер, 22 лютого 2018 р.

22.02.2018р. Б. / Постанови Сімдесят восьмої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ

13-14 лютого 2018 року в реколекційному центрі Львівської архиєпархії у Брюховичах під головуванням Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава відбулася Сімдесят восьма сесія Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви. Публікуємо Постанови цієї сесії Синоду:

ПОСТАНОВИ
Сімдесят восьмої сесії Синоду Єпископів
Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ,
13-14 лютого 2018 року Божого, Львів-Брюховичі

1.  Для забезпечення належного рівня загальнолюдського і духовного виховання в семінаріях України кандидатів до священства задля відповідного підготування до служіння Церкві:
1)  рекомендувати єпархіальним єпископам:
- скеровувати на служіння в семінаріях взірцевих священиків з-посеред єпархіального кліру, звільнивши їх від усіх інших обов’язків (парафіяльного служіння, капеланства та ін.);
- призначити відповідальних за душпастирство покликань у власних єпархіях і екзархатах та доручити їм налагодити співпрацю із семінаріями;
2)  просити Патріаршу комісію у справах духовенства УГКЦ:
-  розробити програму формації вихователів семінарій (ректорів, віце-ректорів, економів, префектів та духівників);
-  опрацювати нову редакцію документа «Напрямки підготовки кандидатів до священства в УГКЦ» із врахуванням викликів та особливостей сучасної культури;
3) доручити керівництву семінарій Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ:
-  у формаційному процесі приділяти особливу увагу творенню атмосфери взаємної довіри та братньої солідарності між вихователями і семінаристами;
-   постійно перебувати в семінарійній спільноті під час навчального року, за винятком часу відпустки та літніх чи зимових канікул і відлучень з благословення єпархіального єпископа;
-  особливо плекати покликання до місійного служіння Церкві.
4) доручити отцям-душпастирям парафій Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ:
-  дбати про плекання покликань до священичого та монашого стану;
-  там, де цього ще немає, створити при парафіях Вівтарні дружини та інші молодіжні спільноти для плекання і підтримки покликань.
5) просити Отця і Главу УГКЦ підготувати послання із закликом до всіх вірних УГКЦ про потребу молитви за добрі покликання до священичого і чернечого стану та проханням до батьків і душпастирів про необхідність плекання покликань та їх важливості для життя Церкви і народу.
2. Затвердити документ «Норми і засади охорони дітей і молоді в УГКЦ».

3.  Затвердити Програму семінарійного курсу «Сповідництво».

4. Затвердити текст Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ з нагоди 100-річчя відновлення української державності.

5.  У відповідь на ініціативу Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій:
А. Підтримати пропозицію Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій про оголошення 2018 року Роком Божого Слова в Україні.
Б. Створити Організаційний комітет із відзначення Року Божого Слова в Україні.
В. Взяти за основу і затвердити з внесеними поправками та пропозиціями План відзначення Року Божого Слова в Україні.
6. Для належного відзначення 1030-річчя Хрещення Русі-України:
А. Присвятити цьогорічну Загальноукраїнську прощу до Зарваниці цьому відзначенню з проведенням Чину відновлення хресних обітів.
Б. У всіх храмах Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ 28 липня,  у день Святого Володимира, відслужити Божественні Літургії з Чином відновлення хресних обітів.
В. Для поглиблення свідомості спадкоємства Володимирового хрещення організувати 29 липня 2018 року Божого прощу семінаристів УГКЦ до Києва - колиски нашого християнства.
Г. Продовжуючи древню традицію відзначення Хрещення Русі-України, 14 (1) серпня  в усіх храмах Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ провести Велике августовське водосвяття та інші традиційні чини.
7. Взяти до уваги звіт Центру протидії корупції у складі Комісії УГКЦ «Справедливість і мир» (ad iterim).

8. Взяти до уваги звіт про діяльність Координаційної ради з питань душпастирства в кризових ситуаціях.

9.  Взяти до уваги звіт про діяльність Патріаршого паломницького центру УГКЦ.

10.  Сімдесят дев’яту сесію Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ провести у травні 2018 року Божого.

Ці постанови набирають чинності 1 березня  2018 року Божого

Голова Синоду: 
Блаженніший Святослав (Шевчук)

середа, 21 лютого 2018 р.

21.02.2018р. Б. / У Коломиї відбудеться унікальний концерт духовної музики “Stabat Mater”

У Коломиї відбудеться унікальний концерт духовної музики “Stabat Mater”

У період великого посту в Коломиї відбудеться унікальний концерт духовної музики “Stabat Mater”.

Для всіх поціновувачів духовної музики 4 березня в Катедральному Соборі Преображення Христового УГКЦ, відбудеться мистецька програма “Stabat Mater”, тобто Скорботна Мати.

Її основою є однойменний твір італійського композитора Джованні Баттіста Перголезі.

Це середньовічна католицька секвенція, гімн, на текст італійського поета, монаха-францисканця Якопоне да Тоді.

Перша його частина оповідає про страждання Діви Марії під час розп’яття Ісуса Христа, а друга є благанням грішника про дарування йому раю після смерті.

“Stabat Mater” композитора Перголезі є одним з найвеличніших творів європейської музики.

Його вважають найкращим у світі з-поміж тих, які виконують в соборах саме в період великого посту.

Окрім “Stabat Mater” ви почуєте також інші духовні твори європейських композиторів.

На події також співатимуть солістка Івано-Франківської філармонії, лауреат Міжнародних вокальних конкурсів, володарка унікального сопрано Ірина Ключковська та учасниця Rossini Opera Academy, мецо-сопрано Лілія Нікітчук.

Гратиме академічний камерний оркестр з 30-літньою історією “Harmonia nobile” під керівництвом Народної артистки України Наталії Мандрики.

Концерт відбудеться за підтримки Благодійного фонду “Покуття” та Телерадіокомпанії НТК.

Вхід вільний

вівторок, 20 лютого 2018 р.

20.02.2018р. Б. / Важкі питання. Біблійна основа віри в Пресвяту Трійцю

ПИТАННЯ: Чи не є проявом багатобожжя віра в Трійцю, тим більше що такого слова в Біблії немає?

ВІДПОВІДЬ: Богоодкровенна істина про Пресвяту Трійцю була одним з джерел живої віри Церкви. Формулювання, що відносяться до Триєдиного Бога, зустрічаються вже в апостольських писаннях, як свідчить вітання, яке перейшло в євхаристійну літургію: «Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і спільність Святого Духа нехай буде зі всіма вами» (2Кор. 13,13).

Протягом перших століть свого існування Церква прагнула більш детально сформулювати свою тринітарну віру як для того, щоб поглибити своє власне віророзуміння, так і для того, щоб захистити віру від помилок, які її спотворювали. Саме таким чином з'явилися певні терміни, що пояснюють біблійні поняття. Це було справою древніх вселенських соборів і плодом богословських праць Отців Церкви, підтримуваних почуттям віри християнського народу.

Для того щоб сформулювати догмат про Трійцю, Церква повинна була розробити відповідну термінологію за допомогою понять філософського походження: «сутність», «особа» або «іпостась» і т.п .. Це не означає, що вона підкорила віру людському розумінню, але вона надала новий, нечуваний сенс цим термінам, покликаних відтепер означати також незбагненну таємницю, яка далеко виходить за межі всього, що ми можемо собі уявити за людською міркою. Церква вживає вислів «сутність» (іноді те ж саме передається за допомогою слів «істота» або «природа»), розуміючи під ним Боже буття в його єдності: термін «особа» або «іпостась» позначає Отця, Сина і Святого Духа в їх реальній відмінності один від одного; термін «співвідношення» - щоб вказати, що ця різниця полягає в їх взаємному співвідношенні.

Трійця єдина. Ми не сповідуємо трьох богів, але єдиного Бога в трьох особах: «Трійцю єдиносущну». Божественні Особи не поділяють між собою єдину Божественність, але кожне з Них є Бог в цілому: Отець є те саме, що Син, Син той же, що Отець, Син і Отець той же, що Дух Святий, тобто єдиний Бог по природі. Кожна з трьох Осіб є ця реальність, тобто Божественна сутність, істота або єство.

Говорячи про Трійцю, ми маємо на увазі, що Бог один, але в трьох Особах: Отець, Син і Святий Дух. Про те, що Бог є в трьох Особах, ми знаємо тільки тому, що Він сам нам це відкрив. Якби Він цього нам не відкрив, то людина своїми силами ніколи б не змогла додуматися до цієї реальності, яка перевершує здатності її розуму.

У Новому Завіті є чимало місць, де більш-менш явно йдеться про Трійцю. Найвідоміший з цих уривків - це кінець Євангелія від Матея: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».

Жалюгідну спробу пояснити, що таке Трійця, можна зробити, відштовхуючись від прологу Євангелія від Івана: «На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог». У грецькій мові тут вжито слово «Логос», що означає думка. Думка Бога так само велика, як і Сам Бог. Він досконало знає Самого Себе і все, що може від Нього походити. Можна сказати, що Бог мислить реальність, яка так само велика, як і Він сам.

З нами ж цього не відбувається: знання, яке є у нас про самих себе, про нашу сутність, про наше минуле, сьогодення і майбутнє, нескінченно мале в порівнянні з тим, чим ми є. Наша думка не така величнаа, як ми самі. Так що ми можемо сказати, що наша думка - це породження нашого розуму.

Бог же породжує в Своєму розумі досконалий образ Самого Себе. І образ цей - однієї суті з Ним самим і є тією ж самою реальністю. Це - друга Особа Пресвятої Трійці: Син. Син, Логос, - це думка Бога. Ісус - це Слово, що стало плоттю.

У Символі віри ми стверджуємо, що Ісус Христос - це Бог від Бога, світло від світла, Бог істинний від Бога істинного, народжений, нестворений, єдиносущний Отцю.

Те, що ми сказали про думки Бога, можна сказати і про Його любов. Любов Бога велика настільки, наскільки великий Він сам. Любов Бога велика настільки, наскільки велике Його благо. Тому Любов Бога, яку ми називаємо Святим Духом, - це та ж сама Божественна сутність, вона не інший Бог, але вона так само велика, як Отець і Син. Ось - третя Особа Пресвятої Трійці. Святий Дух в лоні Трійці - це Любов: та любов, якою Отець любить Сина, а Син любить Отця.

Які ж взаємини між трьома Особами в Трійці? Три Особи - або Іпостасі - це один-єдиний Бог. Жодна з Осіб ні вище, ні нижче іншої. Вони розрізняються між собою тільки відносинами: породжує (Отець) - породжений (Син), що видихається (Святий Дух) і видихає (Отець і Син).

Звичайно, все сказане - повторюємо - лише натяк на спробу якось пояснити Трійцю і зрозуміти цю неосяжну реальність, що багаторазово перевершує наші розумові здібності. Всім відомий епізод, що стався з Блаженним Августином на узбережжі Остії: Августин прогулювався по берегу моря, розмірковуючи про таємниці Пресвятої Трійці, і побачив хлопчика, який вирив ямку в піску і переливав туди воду, зачерпуючи її черепашкою з моря. Блаженний Августин запитав, навіщо він це робить. Хлопчик йому відповів: «Я хочу вичерпати все море в цю ямку!».

Августин посміхнувся і сказав, що це неможливо. На що хлопчик відповів: «А як же ти своїм розумом намагаєшся вичерпати невичерпну таємницю Господню?».

Вирита в піску ямка - це наша голова, наші розумові здібності.

Таким чином, термін «Трійця», не будучи в вузькому сенсі біблійним, був створений для того, щоб укласти цю неосяжну, незбагненну реальність в рамки, можливі для нашого обмеженого розуміння. Хоча в Біблії не присутнє слово «Трійця», в ній, згідно вищесказаного, є всі елементи, що підтверджують реальність, укладену в слові «Трійця». Не треба забувати, що Біблія - ​​це не звід доктрини, а Божественне Одкровення, яке лягло в основу християнської доктрини, яка розкриває це Одкровення протягом століть під впливом Святого Духа, Який веде Церкву до повноти пізнання Бога.

Отже, головне - не слово «Трійця», а сенс, який ми вкладаємо в вираз «Пресвята Трійця», що традиційно використовується для передачі основоположної істини нашої віри.

понеділок, 19 лютого 2018 р.

19.02.2018р. Б. / Початок Великого Посту в парафії (Неділя Прощення, Літургія)

Учора, перед початком Великого Посту, ми чули уривок з Євангелія від Матея: про піст, прощення і скарб. Христос говорить, що простити комусь є першою умовою, щоб нам простив Отець Небесний.

Піст є засобом, щоб ставити Бога понад усе матеріальне. Постом ми вчимо наше тіло слухатися духа, а не навпаки. Гарно про піст говорить пророк Ісая: «Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись» (Іс. 58,6-7).

І врешті про скарб. «Де твій скарб, там буде й твоє серце» (Мт. 6,21). А збирати скарби ми знаємо як: молитва, піст, милостиня та інші добрі діла. Цього скарбу в нас ніхто не відбере (якщо в серці мир, радість, прощення, лагідність, любов, милосердя - тоді підеш туди, де воно є - до Царства Божого).

Цей скарб, це переміна нашого серця на лагідне, любляче, прощаюче. Тому який скарб тут на землі здобудемо, то з таким підемо до неба або пекла.

Вікторія Сербіна

Джерело:   Сайт парафії Преображення Господнього

Переглянути фотоальбом:   Неділя Прощення, Літургія_(18-02-2018)

субота, 17 лютого 2018 р.

17.02.2018р. Б. / Коли закоханість стає любов’ю?

Святе Письмо навчає: любов керується своїми законами, які обов’язково треба відкрити. Існує великий ризик не розуміти відмінності між закоханістю і любов’ю. Однак, тут слід бути обачними.

Закоханість стає любов’ю тоді, коли ми починаємо дбати про особу, з якою перебуваємо, коли починаємо брати участь в її житті, коли перестаємо чогось очікувати і вчимося давати. Любов вимагає зусиль та зрілості і не визнає обхідних шляхів.

У книжці «Про мистецтво любові» Еріх Фромм пише: «Суть любові полягає в тому, щоб працювати для чогось і спричинятись, щоб щось зростало; любов і праця – це нерозлучні речі. Любиш те, для чого працюєш, і працюєш для того, що любиш».

Любов починається з того моменту, коли ми починаємо тверезим поглядом дивитись на закоханість, долучаючи волю і розум до серця і відчуттів.

Я часто жартую, що люди, котрі хочуть взяти шлюб, не можуть бути закохані один в одного! Цим я хочу сказати, що вони повинні на той час вже пройти період ейфорії, під час якого бачиш тільки найкраще у своєму партнерові/партнерці, і взагалі не бачиш його/її недоліків.

Рішення заснувати сім’ю і починати спільне життя ми маємо приймати лише тоді, коли не боїмось визнати своїх обмежень і усвідомлюємо обмеження іншої особи.

Якщо хтось вважає, що любов може розвиватись спонтанно, то помиляється. Звичайно, що любов потребує моментів піднесення, спокуси, еротизму, елементів несподіванки, але виключно в рамках реальності і вірності.

Мій брат зможе зробити добре вино тільки завдяки важкій праці і великому досвіду людини, котра добре знає ритм і нюанси виноробної справи. З дикого винограду доброго вина не вийде!

З яким труднощами слід рахуватись?

У Книзі Буття йдеться про тягар вагітності. Не йдеться лише про фізичну вагітність (вона надзвичайно вимоглива, і про це добре знають усі матері!), але й про вагітність духовну.

Вступити в зв’язок з іншою особою означає відмовитись від частини себе, а також необхідність зносити родові болі, пов’язані із фактом з’єднання двох окремих індивідів. Початок спільного життя вимагає прийняти логіку вагітності, сповнену дрібних щоденних справ, встановлених звичок, а часто і негативних впливів родинного дому; вагітності, яка розпочинається тут, а в іншому місці має своє завершення.

Відповідно до Книги Буття, одним із наслідків надмірної пожадливості є використання сексуальної пристрасті як інструменту влади. Між чоловіком і жінкою встановлюється зв’язок, що характеризується домінацією і оманою. Усі чоловіки та жінки в подружжі добре знають, що любов – це насправді важка штука!

Однак, попри так мало романтичних місць в Книзі Буття, знаходимо підтвердження, що можна кохати один одного впродовж усього життя, можна жертвувати себе іншій людині, можна спільно зростати. Двоє стають одним тілом – не сумою двох одиниць, двох самотніх осіб, а глибоким порозумінням, яке дає змогу вистояти в період агонії (цим красивим грецьким словом описуються зусилля спортсмена).

Пригадай собі

Наскільки сильно я закохався/закохалась? Що саме подобалось мені в стані закоханості? А що – ні? Якщо я закохувався/лася багато разів, що в мені залишилось від цього відчуття, що розвинулось? Зусилля для життя в любові до тебе для мене є заохоченням робити більше, чи ж відмовитись від неї?

Якою мірою змінилась ваша любов? Які твої риси спричинили до того, що я в тебе закохався/лася? Які твої риси спричиняють те, що я люблю те, ким ми стали?

Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами Deon.pl

Джерело:  Воїни Христа Царя

середа, 14 лютого 2018 р.

14.02.2018р. Б. / Єдність з Богом – гарантія зростання особи

10 лютого 2018 р. Б. у приміщенні Католицької школи св. Василія Великого відбулись  Загальні збори Івано-Франківської Батьківської Християнської Асоціації.

Розпочалися збори вступним словом  о. Порфирія Шумила ЧСВВ, який на основі розповідей про Авраама й інших біблійних постатей показав значення віри і довіри своїх дітей Богу. Ще одним прикладом важливості християнського виховання в родині є батьки св. Терези з Лізьє – блаженні Луї та Зелі Мартен. Вони свідчили про християнське служіння у сім’ї, будуючи простір, сповнений віри та любові. У цій атмосфері зародилося покликання їхніх доньок. Тому для нас важливо є довіряти Богові за будь-яких обставин.

Основною метою діяльності Асоціації є об’єднання зусиль батьків заради визначального впливу на формування вільних, творчих, гідних громадян України через освіту та духовний ріст кожної родини. Для досягнення мети Асоціація ставить перед собою наступні напрями діяльності: сприяння освітнім проектам, що впроваджують у навчально-виховний процес християнські цінності,  діяльності освітніх закладів християнського спрямування, проведення культурно-просвітницьких та інформаційно-освітніх заходів, співпраця з державними структурами, органами місцевого самоврядування та ін. для розбудови в Україні чесного суспільства, справедливого порядку і демократичної держави.

Присутні ознайомились зі Статутом ІФ БХА, а також обрали керівні органи Асоціації. Отже, Головою правління, яка була обрана ще на Установчих зборах, є п. Мар’яна Ковальова, заступником – п. Оксана Храбатин. Секретарем Асоціації є п. Галина Тимочко, Головою ревізійної комісії – п. Тетяна Гринів. Духівником з благословення Архиєпископа і Митрополита кир Володимира (Війтишина) призначено о. Амвросія Козака ЧСВВ.

На зборах також обговорили план роботи на рік. п. Галина Гришко ознайомила із заходами для батьків, запропонованими комісією у справах освіти і виховання УГКЦ.

У суботу 17 лютого планується відпочинкова поїздка до Львова та катання на сноутюбах у «Їжак парку». Тож приєднуйтесь.

Галина Гришко, голова комісії Івано-Франківської Архиєпархії у справах освіти і виховання

понеділок, 12 лютого 2018 р.

12.02.2018р. Б. / Підпиши петицію про захист традиційних сімейних цінностей

На сайті електронних петицій Кабінету Міністрів України створено петицію про припинення гомосексуальної пропаганди та захист традиційних сімейних цінностей. Заохочуємо підписати її 

На офіційному сайті Верховної Ради України є розпорядження Кабінету Міністрів України (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1393-2015-%D1%80), яке зобов'язує міністерства й інші державні органи виконувати план дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/file/text/54/f451893n22.zip). У цьому плані є багато правильного, але він передбачає, зокрема, таке: 
1. Зміни в системі освіти. Дітей будуть навчати, що одностатеві стосунки нормальні (стаття 102, пункт 3).
2. Використання засобів масової інформації для «поширення гендерних знань та подолання гендерних стереотипів» (стаття 102, пункт 4).
3. Легалізація цивільного партнерства для одностатевих пар (стаття 105, пункт 6).
4. Дозвіл трансгендерам усиновлювати дітей (стаття 105, пункт 7).
5. Надання права бути донорами крові повіям, гомосексуалам, наркоманам (стаття 105, пункт 11). 

Уже саме використання терміну «гендер» в офіційних документах може призвести до небезпечних наслідків. Стамбульська Конвенція (стаття 3, пункт c) юридично затверджує на міжнародному рівні означення: «Гендер означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків». Окрім того, Стамбульська Конвенція гарантує захист від дискримінації за ознакою «гендерної ідентичності» й «сексуальної орієнтації». Це робить поняття «гендер» залежним не від природних статевих ознак, а від самоідентифікації особи. Слід також зазначити, що в багатьох країнах Євросоюзу програми гендерної рівності зводяться до популяризації одностатевих стосунків. 

Ситуація у країнах, де схожі плани вже реалізовано, викликає побоювання, що наступним кроком буде запровадження адміністративної чи кримінальної відповідальності за критику чи незгоду з будь-якими діями та висловами, що популяризують гомосексуалізм. У деяких країнах вже зараз ув'язнюють тих, хто визнає, що гомосексуалізм – це гріх, а батьків, які протидіють пропаганді цього явища в школі, позбавляють батьківських прав. 

Такий план дій уже реалізують в Україні. Гомосексуальність цілеспрямовано пропагують, зокрема, через ЗМІ. Людей намагаються обдурити й «довести», що це нормально, часто використовуючи аргументи, які суперечать науковим фактам. Наприклад, кажуть, що «гомосексуали такими народилися», хоча багато ідентичних близнюків мають різну сексуальну орієнтацію (Langstrom, N., Rahman, Q., Carlstrom, E., Lichtenstein, P. Genetic and environmental effects on same-sex sexual behavior: A population study of twins in Sweden. Archives of sexual behavior, 39(1), pp. 75-80, 2010). Або поширюють міфи про те, що сексуальна орієнтація людини незмінна, бо її визначають суто біологічні фактори, хоча наукові дані свідчать про те, що гомосексуали часто (значно частіше, ніж гетеросексуали) змінюють сексуальну орієнтацію (Savin-Williams, R. C., Ream, G. L. Prevalence and stability of sexual orientation components during adolescence and young adulthood. Archives of sexual behavior, 36(3), pp. 385-394, 2007). Насправді ж одностатева сексуальність – це наслідок вільного, але помилкового, аморального та гріховного вибору людини. Пропаганда гомосексуальності, неправильне виховання, пережите в дитинстві сексуальне насильство й інші причини можуть підштовхнути до такого гріховного вибору. Біблія відносить гомосексуальність до найважчих гріхів (Лев 18, 22; 20, 13; Рим 1, 24-27; 1 Кор 6, 9-10; 1 Тим 1, 9-10). Звісно, Бог не закликає ненавидіти гомосексуалів – навпаки, для їхнього блага слід докорити їм, попередити про наслідки цього гріха й допомогти його позбутися. 

Уже є наукові дані, які показують жахливий вплив нетрадиційної сексуальної орієнтації батьків на подальше життя дітей. Наприклад, у репрезентативній вибірці з населення США віком від 18 до 39 років, 23 % дорослих дітей із лесбійських сімей зазнавали сексуального насильства з боку «батьків» (серед дітей із гетеросексуальних сімей – 2 %), 24 % дорослих дітей із сімей геїв нещодавно замислювалися про самогубство (серед дітей із гетеросексуальних сімей – 5 %), 39 % дорослих дітей із сімей лесбійок мають нетрадиційну сексуальну орієнтацію (серед дітей із гетеросексуальних сімей – 10 %). Ці й багато інших даних опубліковані в науковій статті (Regnerus, M. How different are the adult children of parents who have same-sex relationships? Findings from the New Family Structures Study. Social science research, 41(4), pp. 752-770, 2012); їх можна скорочено прочитати російською мовою. Отже, аморальність і гріховність батьків (гомосексуальність) має жахливі довгострокові наслідки для дітей, а усиновлення дітей гомосексуалами – це насильство над цими дітьми. 

Статистичні дані свідчать, що чоловіки з нетрадиційною сексуальною орієнтацією в 4,28 раза частіше намагаються накласти на себе руки, а жінки з нетрадиційною сексуальною орієнтацією в 3,5 раза частіше мають залежність від наркотиків, ніж особи з нормальною сексуальною орієнтацією (King, M., Semlyen, J., Tai, S. S., Killaspy, H., Osborn, D., Popelyuk, D., & Nazareth, I. A systematic review of mental disorder, suicide, and deliberate self harm in lesbian, gay and bisexual people. BMC psychiatry, 8(1), 70, 2008). 

Не варто піддаватися тиску й копіювати в Україну найгірше, що є в деяких європейських країнах: пропаганду гомосексуальності, одностатеві шлюби й усиновлення дітей гомосексуалами. Це становить загрозу для національної безпеки. 

Тому просимо членів Кабінету Міністрів України зробити все, від них залежне, для припинення в Україні пропаганди гомосексуальності та для захисту традиційних сімейних цінностей, зокрема:
1. Розробити та внести до Верховної Ради законопроект про заборону пропаганди гомосексуальності (така норма є, наприклад, у законодавстві Литви та Росії).
2. Розробити загальнодержавну стратегію захисту традиційних сімейних цінностей і подолання наслідків пропаганди гомосексуальності в Україні.
3. Організовувати та проводити освітньо-просвітницькі заходи (зокрема з залученням засобів масової інформації), спрямовані на захист традиційних сімейних цінностей і подолання наслідків пропаганди гомосексуальності в Україні.
4. Внести у систему освіти компонент, спрямований на підтримку й захист традиційних сімейних цінностей.
5. Не видавати актів Кабінету Міністрів, які можуть сприяти легалізації одностатевих партнерств (шлюбів) або усиновленню дітей трансгендерами.

Підписати петицію можна тут. Для її розгляду потрібно зібрати 25 000 підписів протягом 90 днів. Петиція була створена 29 січня 2018 року. Час проголосувати самим і порадити це зробити своїм рідним, друзям і знайомим ще є!

Джерела: КМЦ

Воїни Христа Царя

пʼятниця, 9 лютого 2018 р.

09.02.2018р. Б. / Папа: Грішник може стати святим, але не людина із зіпсованим серцем

Потрібно щодня пильнувати, щоб не віддалитись від Господа. До цього заохотив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси у каплиці ватиканської резиденції «Дім Святої Марти» у четвер, 8 лютого 2018 р. При цій нагоді Святіший Отець вказав на небезпеку ослаблення серця, яка загрожує кожному із нас.

Коментуючи біблійний уривок із першої книги Царів, що був прочитаний того дня під час богослужіння, та пригадуючи великі старозавітні постаті, Єпископ Риму зазначив, що цар Давид, незважаючи на те, що був великим грішником, став святим, натомість, великого царя Соломона Господь відкидає за його зіпсованість. Проповідник підкреслив, що з біблійного читання робимо висновок про те, що серце Соломона не було повністю з Господом, як у випадку з царем Давидом.

Глава Католицької Церкви зауважив, що відкинення Господом Соломона виглядає на перший погляд дуже дивною річчю, адже ми не зауважуємо за ним якихось аж надто великих гріхів, навпаки, він завжди був врівноваженим у житті. Натомість Давид мав складний життєвий шлях, його гріхи таки були великими. Однак, Давид стає святим, а Соломон, якого колись сам Господь похвалив за його прохання про мудрість для урядування, а не про багатства чи славу, віддаляється серцем від Бога. «Як це можна пояснити?» – запитує Папа, а відповідаючи на це запитання, вказує на те, що Давид, кожного разу, коли усвідомлював, що вчинив гріх, каявся і просив прощення, а от Соломон, про якого увесь світ говорив лише добре, віддалився від Господа, йдучи на іншими божками і не зауважуючи своєї зіпсованої поведінки.

Мова йде про ослаблення серця. Коли людина грішить, то зауважує це, кається, підіймається та прямує далі. Натомість ослаблення серця – це тривалий процес, коли людина помаленьку скочується вниз. Щось подібного трапилося і з Соломоном: приспаний славою, якою втішався, він вийшов на цю дорогу, яка повільно віддаляла його від Господа.

На переконання Папи Франциска, парадоксальним є те, що краще мати ясність у тому, що я впав у гріх, ніж повільне ослаблення серця. Адже воно провадить до зіпсуття, як це трапилось із царем Соломоном. «Чоловік і жінка із слабким чи ослабленим серцем, є переможеним чоловіком, жінкою», – наголосив Глава Католицької Церкви, із сумом зазначаючи, що процес ослаблення серця є сьогодні присутнім у житті багатьох християн. Іноді людина думає, що все гаразд, коли вона не впадає у важкі гріхи. Але слід придивитись до свого серця, чи воно завжди залишається вірним Господеві, чи воно сильне, чи я бува не скочуюсь поволі вниз?

За словами проповідника, кожен із нас може стати жертвою такого ослаблення серця. Тому, потрібно завжди бути пильними, чувати над своїм серцем, кожного дня бути уважним та прислуховуватись до того, що діється у моєму серці. А підсумовуючи Папа мовив: «Грішник може стати святим. Господь відкинув Соломона за його зіпсованість. Зіпсована людина не може стати святою. А до зіпсованості людина доходить через ослаблення серця».

четвер, 8 лютого 2018 р.

08.02.2018р. Б. / Вийти за межі зони комфорту: ризики, на які вартує зважитись

Навички, звички, погляди, улюблені місця і люди, котрим довіряєш. Усе це складає так звану «зону комфорту»… і звідки взагалі виникає думка відмовитись від усього цього?

Можна нарікати на реальність, не намагаючись її змінити. Розкидатись прокляттями, злитись на Господа Бога, звинувачувати інших людей, скаржитись на смугу несприятливих подій. Можна також ризикнути і випливти на глибину, що зрештою… зовсім не виплатиться!

Небезпечна зона безпеки

Навички, звички, погляди, улюблені місця і люди, котрим довіряєш. Усе це складає так звану «зону комфорту», в якій ми почуваємось безпечно. Це такий простір, в якому ми завжди можемо сховатись від того, що для нас важке чи нестерпне… І звідки взагалі може виникати думка про те, щоб усе це покинути?

Проблема починається тоді, коли цієї зони комфорту ми тримаємось з усіх сил, боячись усього того, що є «назовні». Такий стан не лише не сприяє розвитку, але й некорисно впливає на психічне і духовне життя, руйнує отримані таланти і міжлюдські відносини. Бо ж давно відомо, що той, хто не розвивається – стоїть на місці. У такому контексті «безпечне гніздечко» може стати прокляттям. В’язницею, в якій ми змарніємо і змарнуємо цей прекрасний Божий дар, яким є життя.

Не переставай. Продовжуй!

Я не люблю думати про зону комфорту як про щось, що потрібно залишити. Якщо вже це робити, то хіба на мить. Я волію думати про неї, як про дім, до якого повертаєшся після довгого робочого дня.

Коли я працюю, тоді вчусь чогось нового чи знайомлюсь з новими людьми, виходжу за межі зони мого комфорту. Коли повертаюсь «до себе», можу підправити свої психологічні засоби (почуття безпеки чи «знайомства», подібно до смартфона, батарея якого розрядилась внаслідок відсутності доступу до джерела струму).

Такі «виходи» за межі того, що добре відоме і безпечне, ніколи не залишаються без впливу на мене. В цей час розширюються мої границі, а зона комфорту стає трохи більшою «територією». В цьому питанні діє також дуже проста залежність. Чим частіше відбувається така подорож, тим більше розширюється простір, в якому ми почуваємось комфортно. Однак, щоб цього досягнути, потрібно навчитися жити з дискомфортом, пов’язаним із подоланням власних границь.

Браян Трейсі, автор численних бестселерів у сфері особистого розвитку і психології успіху, стверджує, що такий процес «розширення» - це природна тенденція людини, котра покидає первинну сферу комфорту. Він визначає його як прагнення будувати нову сферу, яка, так би мовити, відкриє попередню і забезпечить їй добре самопочуття. У книжці під назвою «Максимум досягнень» Трейсі пише: «Досягнення більших успіхів і щастя можливе лише тоді, коли ти схильний стати перед обличчям відчуття дискомфорту і неспокою, яке не покидає тебе в процесі творення нової зони комфорту на вищому рівні ефективності».

Хочеш піти за Ним? Комфортно НЕ БУДЕ!

Невпинне долання границь і розширення зони комфорту – таке ж завдання ставить нам Ісус Христос. Наука Сина Божого багаторазово пробуджувала і надалі пробуджує дискомфорт і неспокій в тих, хто її слухає. Любити ворогів, підставляти другу щоку, віра, що переносить гори, чи спасіння через перемогу на хресті – це не вписується в безпечну і легко-прийнятну зону. Наслідування Учителя вимагає невпинної відкритості до змін і подолання власних обмежень.

Кожен, хто свідомо прийняв рішення іти за Ісусом, визнаючи Його за свого єдиного Господа і Спасителя, без сумніву, може сказати, що його життя не стало набагато легшим чи більш вигідним. Часто є навпаки – диявол ще більше намагається зробити так, щоб відтягнути нас від того, щоб вірно триматись свого рішення. Про комфорт немає й мови, але водночас така відвага перемінює серце. Чим довше ми перебуваємо з Ісусом і намагаємось жити у відповідності з Його наукою, тим частіше нам вдається знаходити щастя у кожній ситуації. Ми стаємо подібним до св. Павла, котрий в посланні до Филип’ян (4,12) пише: «Умію терпіти в біді, умію бути і в достатку. В усьому й до усіх обставин я звик».

Таким є шлях спасіння. Він не є ані легким, ані комфортним. Він вимагає багаторазово долати обмеження власних засобів безпеки і пристосовуватись до змінних напрямків життя. Однак, він завершується щасливо, бо веде до вічного життя в небі. Це - ризик, на який вартує зважитись, і який завжди виплачується!

Автор: Адріан Вавричек – чоловік, батько, журналіст, блогер, спеціаліст соціальних медій 

Переклад: "Католицький оглядач" за матеріалами deon.pl

Джерело:  Воїни Христа Царя

пʼятниця, 2 лютого 2018 р.

02.02.2018р. Б. / Тренінг: «Як мотивувати дітей вчитися»

У середу  28 лютого сестри катехитки Святої Анни запрошують батьків на тренінг: 
«Як мотивувати дітей вчитися».

Тренінг проводитиме:
Тренер – Анна Замостова із Школи розвитку SPE .

Тренінг  відбудеться при Храмі Св. Анни
З 19:00 до 20:30 год.

Чекаємо на Вас,
За адресою: вул. Городоцька, 32

Реєстрація обовязкова: 098 068 24 95 С. ВІКТОРІЯ

Джерело:  Воїни Христа Царя