31.08.2016р. Б. / У Кременчуці Полтавської області освятили храм Успіння Пресвятої Богородиці

У день свята Успіння Пресвятої Богородиці Екзарх Харківський владика Василій (Тучапець) завітав до міста Кременчука Полтавської області. Архиєрей очолив святкові богослужіння з нагоди храмового свята, а також освятив новозбудований храм. Урочистості відбулися за участі духовенства екзархату та численних парафіян.

Владика Василій привітав усіх присутніх зі святом та закликав роздумувати про Пресвяту Богородицю у контексті Року Божого милосердя.

Опісля Богослужіння відбулося водосвяття, мировання, а також благословення школярів на новий навчальний рік.

Зазначимо, що греко-католицька парафія у Кременчуці заснована ще у 2001 році, але будівництво храму розпочалось лише у 2014. “Служу тут з 2008 року, – розповідає парох о. Роман Атаман. – Шість років ми молилися у парафіяльному будинку, а потім  вирішили збудувати хоч невеликий, але свій храм”. І справді, завдяки жертвордавцям та людям доброї волі, у 2015 році у недобудованій святині відбулося перше богослужіння.

Хоч храм освячено, будівельні роботи тут тривають і надалі. У планах – встановлення іконостасу, розписи стін та зовнішні роботи.

Коротка історія храму (фото і відео) тут:  facebook.com/roman.ataman

Джерело:     Департамент інформації УГКЦ

30.08.2016р. Б. / Папа Франциск прийняв засновника Facebook

У понеділок, 29 серпня 2016 р., Папа Франциск прийняв Марка Цукерберґа, засновника та виконавчого директора Facebook, якого також супроводжувала дружина Прісцилла Чан.

Як повідомляє Директор Ватиканського прес-центру Ґреґ Берк, їхня розмова стосувалася того, як застосовувати комунікаційні технології для зменшення бідності, сприяння культурі зустрічі та допомогти посланню надії досягати, зокрема, знедолених людей.

Джерело:    Радіо Ватикану

29.08.2016р. Б. / Глава УГКЦ в Уневі: «Свято Успіння Пресвятої Богородиці – свято Марійської Пасхи»

Злого Духа можна перемогти і вигнати тільки молитвою та постом, які допомагають людині зростати у вірі. Той, хто молиться, пізнає Бога, бо молячись людина сповняється Божою силою і благодаттю. А піст дозволяє їй приборкати власне «я» і віднайти своє місце в духовному житті. Хто молиться і постить, той стає інструментом, джерелом Божої сили та благодаті, може допомогти собі і ближньому, зростає у близькості з Богом.

Наголосив Глава й Отець УГКЦ Блаженніший Святослав 28 серпня під час проповіді на Архиєрейській Божественній Літургії на свято Успіння Пресвятої Богородиці у Святоуспенській унівській лаврі, що на Львівщині.

Проповідник пояснив, що свято Успіння – подія, коли Марія, завершуючи свій земний шлях, перейшла «від життя до життя, від землі до небес». «Це означає, що Богородиця тілом і душею була взята до неба. У святі Успіння ми бачимо, що Божа любов сильніша за смерть, бо Пречиста Діва Марія для всіх нас, християн, є вчителькою віри. Вона мала таку віру, яка не просто була більшою за гірчичне зерно, бо була вона тою, що вірила і віддала Богові своє тіло, життя у видимому світі. Тому Бог через неї зміг стати Людиною», – додав Предстоятель УГКЦ. Тож, за його словами, Богородиця вчить, що той, хто вірить, – не боїться смерті, а пускається в пасхальну дорогу перемоги над гріхом і водночас над смертю. 

Далі Блаженніший Святослав продовжив: «Сьогодні свято Марійської Пасхи, бо ми святкуємо сьогодні народження Марії до небесної дійсності та її прославлення з душею і непорочним тілом. У світлому успінні Марія сходить від землі до небес не з порожніми руками: вона вбирає у своїй особі всі наші потреби. Вона як наша небесна заступниця бере участь у тій небесній Літургії, випрошуючи для всього людства, яке живе в темряві гріха, Божого милосердя і спасіння».

Наприкінці Предстоятель Церкви закликав паломників молитися за мир для нашої землі: «Сьогодні ми молимося за наших хлопців, які під кулями і градами святкують це свято на передовій разом із нашими військовими капеланами. Молимося за потерпілих від бойових дій і тих, які втратили своїх рідних та близьких, помешкання, майно, та за тих дітей, яким війна скалічила життя». Хто може цьому лиху зарадити? «Прийдімо до Христа, присутнього між нами, і просімо Божого милосердя для нашої землі. Просімо з вірою, віддаючись цілковито Йому в руки, віддаючи нашу Церкву і цілковито себе Його Божому милосердю», – зазначив проповідник.

Наприкінець Блаженніший Святослав сказав, що Папа цього року оголосив Надзвичайний, тобто позачерговий, Рік Божого милосердя, бо побачив, що у вселенських масштабах світ втратив мир. Це означає, що світ перебуває у стані війни. «Просімо в наших молитвах Божого милосердя для України і всього світу», – закликав Глава УГКЦ паломників.

Важливо зазначити, що цього року в день свята Успіння Богородиці на прощу до Унева прийшло понад 20 тисяч паломників. 

Джерело:    Департамент інформації УГКЦ

27.08.2016р. Б. / Служіння молитви. Бенедикт XVI про своє зречення

«Я би дійсно мусів переживати, якби не був переконаний у тому, що сказав на початку свого понтифікату, що я лише простий і смиренний робітник у Господньому винограднику», – цими словами вислужений Папа Бенедикт XVI відповів на запитання журналіста Еліо Ґверрєро про те, як він відчитав знаки, які трапилися в день його зречення і для декого здавалися лиховісними.

Згаданий журналіст є автором книги-біографії Бенедикта XVI, яка з’явиться на полицях книгарень наприкінці серпня. Під час редагування книги, зустрічаючись з вислуженим Папою, він записав з ним коротке інтерв’ю, присвячене зреченню з Петрового служіння.

Ваша Святосте, відвідуючи востаннє Німеччину, Ви сказали: «Неможна зректися Бога». Та також: «Там, де Бог, там є майбутнє». Чи не було Вам прикро залишити все під час Року віри?

Звичайно, мені залежало на тому, щоб довести до завершення Рік віри та написати енцикліку про віру, яка повинна була завершити шлях, розпочатий з Deus caritas est. Як казав Данте, любов, яка рухає сонце та інші зорі, підштовхує, веде нас до присутності Бога, Який дарує нам надію і майбутнє. В ситуації кризи найкращою поведінкою є стати перед Богом з прагненням віднайти віру, щоб могти і далі прямувати життєвою дорогою. Зі Свого боку, Господь з великою радістю приймає наше прагнення й дарує нам світло, яке провадить нас життєвим паломництвом. Таким є досвід святих, святого Івана від Хреста і святої Терези від Дитяти Ісуса. Однак, на 2013 рік були призначені численні завдання, які я не почувався в силах довести до кінця.

Що це були за завдання?

Зокрема, вже була визначена дата Всесвітнього Дня Молоді, що мав відбутися влітку 2013 року в Ріо-де-Жанейро у Бразилії. Щодо цього я мав два чіткі переконання. Після досвіду подорожі до Мексики і Куби я вже не почувався в стані здійснити таку вимогливу подорож. Крім того, згідно з установками, залишеними Іваном Павлом ІІ щодо цих днів, фізична присутність Папи була незамінною. Неможливо було думати про телеміст чи інші форми, надані технологіями. Також і це було обставиною, задля якої зречення стало моїм обов’язком. Врешті, я мав упевнену віру в те, що навіть без моєї присутності Рік віри звершиться добре. Віра, у дійсності, – це благодать, великодушний Божий дар віруючим. Тому, в мене було стійке переконання в тому, що мій наступник, як це пізніше підтвердилося, однаково приведе до доброго завершення згідно з Господньою волею ту ініціативу, яку я розпочав.

Відвідуючи базиліку на Коллемадджіо в Аквілі, Ви поклади паллій на вівтар Целестина V. Чи можете сказати, коли прийняли рішення про те, що мусите зректися виконування Петрового служіння задля добра Церкви?

Подорож до Мексики і Куби була для мене дуже гарною і зворушливою під різним оглядом. У Мексиці мене вразила зустріч із глибокою вірою численної молоді, досвід їхнього радісного захоплення Богом. Одночасно, я був вражений великими проблемами мексиканського суспільства та заанґажуванням Церкви у пошук, відштовхуючись від віри, відповідей на виклики бідності й насильства. Немає, натомість, потреби згадувати про те, як на Кубі я був вражений, побачивши як Рауль Кастро бажав провадити свою країну новим шляхом, але не перериваючи тяглости з минулим. Також і тут мене дуже вразило те, як мої співбрати в єпископстві намагаються знаходити орієнтири для цього важкого процесу, посилаючись на віру. Але тоді ж, однак, я повністю відчув обмеження своїх фізичних можливостей. Насамперед, я усвідомив, що в майбутньому вже не зможу переносити трансокеанські перельоти задля проблеми часових поясів. Очевидно, я обговорював ці проблеми зі своїм лікарем, доктором Патріціо Поліскою. Ставало дедалі яснішим, що я вже не зможу взяти участь у Всесвітньому Дні Молоді в Ріо-де-Жанейро влітку 2013 р., бо цьому ясно заважала проблема різниці часу. Відтоді я в доволі короткому проміжку часу мусів прийняти рішення про дату свого відходу.

Після зречення багато-хто уявляв середньовічні картини, супроводжувані сенсаційними заявами та гучними обвинуваченнями. Настільки, що оглядачів застало зненацька, майже розчарувало, Ваше рішення залишитися в межах Святого Петра, відійти до монастиря Mater Ecclesiae. Як визріло це рішення?

Я неодноразово відвідував монастир Mater Ecclesiae від його заснування. Я часто приходив туди, щоб відслужити Святу Месу для монахинь, які там по-черзі проживали. Востаннє перед зреченням я там був, беручи участь у святкуванні річниці заснування Згромадження Сестер Візиток. Свого часу Іван Павло ІІ вирішив, що дім, який раніше використовувався як помешкання для директора Радіо Ватикану, повинен стати місцем споглядальної молитви, своєрідним джерелом живої води у Ватикані. Знаючи про те, що тієї весни завершувалося трирічне служіння в цьому монастирі сестер візиток, до мене прийшло усвідомлення, що це могло би стати місцем, де я міг би по-своєму продовжувати служіння молитви, для якого Іван Павло ІІ призначив цей дім.

Не знаю, чи Ви бачили те фото кореспондента ВВС, на якому зображено, як в день Вашого зречення блискавка вражає купол базиліки святого Петра. Для багатьох ця картина була знаком занепаду, навіть приходу кінця світу. Тепер мені спадає на думку: в той час, як очікували оплакування переможеного чоловіка, розтоптаного історією, бачу перед собою спокійного і сповненого довіри мужа…

Я абсолютно згідний. Я би дійсно мусів переживати, якби не був переконаним у тому, що сказав на початку свого понтифікату, що я є простим і покірним робітником у Господньому винограднику. Я від початку знав про свої обмеження і приймав їх, як завжди намагався це чинити протягом свого життя, в дусі послуху. Так, були більші чи менші труднощі понтифікату, але також не бракувало благодаті. Я розумів, що все те, що я повинен робити, я вже не міг робити сам, і, таким чином, я був майже змушений віддатися в Божі руки, ввіритися Ісусові, з Яким, крок-за-кроком, пишучи свою кригу про Нього, відчував зв'язок давньої і дедалі глибшої дружби. Далі, в цьому була присутня Божа Матір, Мати надії, Яка була надійною опорою в труднощах і близькість Якої я завжди відчував, проказуючи святу вервицю та відвідуючи Марійські санктуарії. Врешті, були святі, мої товариші в мандрівці життям: святий Августин і святий Бонавентура, мої духовні вчителі, а також святий Венедикт, гасло якого: «ніщо не ставити перед Христом», ставало мені дедалі ближчим, та Ассізький бідняк святий Франциск, який першим відчув, що світ є дзеркалом творчої любові Бога, від якої ми походимо і до якої прямуємо…

Отож, лише духовне утішення?

Ні, мій шлях не був супроводжуваний лише згори. Я щодня отримував численні листи не лише від великих цього світу, але також і від смиренних простих людей, які хотіли повідомити мені про свою близькість і молитву за мене. З цього, також і під час важких моментів, походили довір’я та впевненість у тому, що Церкву провадить Господь, і що можу повернути в Його руки той мандат, який Він мені вручив у день мого обрання. Зрештою, ця підтримка не припинилася і після мого зречення, за що можу лише дякувати Господеві та всім тим, які висловили й надалі висловлюють мені свою любов.

У своєму прощальному слові до кардиналів 28 лютого 2013 року Ви вже відтоді обіцяли послух своєму наступникові. Тим часом, у мене склалося враження, що Ви запевнили Папи Франциска також людяність та щирість. Якими є стосунки з Вашим наступником?

Послух моєму наступникові ніколи не піддавався дискусії. Але крім того, існує почуття глибокого сопричастя і дружби. В момент його обрання я відчув, як і багато інших людей, спонтанне почуття вдячності Божому провидінню. Після двох Пап, що походили з Центральної Європи, Господь, так би мовити, скерував погляд на Вселенську Церкву, запрошуючи нас до ширшого, ще більш католицького сопричастя. Я особисто був глибоко зворушений надзвичайною людяністю Папи Франциска щодо мене. Відразу після обрання він намагався зателефонувати до мене. Ця спроба була невдалою, і він мені відразу зателефонував після зустрічі з Вселенською Церквою в лоджії базиліки Святого Петра, і промовляв до мене надзвичайно щиро. З того часу він мене обдарував чудесними батьківсько-братерськими стосунками. До мене часто надходять маленькі подарунки та власноручні листи. Перед тим, як вирушити у тривалі подорожі, Папа завжди мене відвідує. Людська зичливість, з якою він до мене ставиться, є для мене особливою ласкою на цьому останньому етапі мого життя, за яку я йому можу бути лише вдячним. Те, що він говорить про відкритість до людей, не є лише словами. Він їх впроваджує в життя зі мною. Нехай же Господь, у свою чергу, дасть йому щодня відчувати Свою зичливість. Про це прошу Господа, молячись за нього.

Джерела:    Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

26.08.2016р. Б. / 27 - 28 серпня у Львові відбудеться ІІ Міжнародний Фестиваль Традиції “ДРЕВО”

27 - 28 серпня у Львові відбудеться ІІ Міжнародний Фестиваль Традиції “ДРЕВО”, який присвячується XXV річниці Незалежности України. 

Гості з Грузії, Туреччини і Гуцульщиниі представлять унікальні якості традиційної культури, звершенням події стане п’ятигодинне театральне дійство - “Сад божественних пісень”.

ЗУСТРІЧ - 27 серпня, субота

Театральний центр «Слово і Голос»,
вул. Городоцька, 38

ДІЯ – 28 серпня, неділя

Митрополичі сади Святоюрської гори (площа св. Юра, 5)

Організатори: 

БО "Фундація Духовного Відродження"

 Театральний центр "Слово і Голос"

Вхід за запрошенням

(можна замовити  на вул. Городоцькій,38)

або ПРИ ВХОДІ МОЖНА ОТРИМАТИ ЗАПРОШЕННЯ І СКЛАСТИ ПОЖЕРТВУ НА ФЕСТИВАЛЬ

Для ЗБІЛЬШЕННЯ натисніть на зображення

Джерело:    Воїни Христа Царя

25.08.2016р. Б. / На свято Успення Пресвятої Богородиці у Зарваниці відбудеться проща (+програма)

27-28 серпня, з нагоди християнського свята Успення Пресвятої Богородиці, до Зарваниці прибудуть десятки тисяч паломників на щорічну Успенську прощу. Значна частина вірних з різних областей України подолає пішки десятки кілометрів. Найбільше паломників прибуде з Івано-Франківської області, вони ітимуть пішки близько тижня.

Архиєпикоп і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій (Семенюк) та Єпарх Коломийсько-Чернівецький Василь (Івасюк) очолять богослужіння, під час яких молитимуться за мир в Україні.

Програма паломництва:

Суботу, 27 серпня
16.00 – Хресна дорога для дітей (каплиця біля парафіяльної церкви)
19.00 – Вечірня (каплиця біля парафіяльної церкви).
20.00 – Архиєрейська Свята Літургія (каплиця біля парафіяльної церкви).
22.00 – Похід зі свічками до чудотворного місця.
23.00 – Молебень до Богородиці (площа біля собору) та Панахида за героїв, які віддали життя за Україну (біля меморіалу Небесної сотні).
00.00 – Освячення води.
00.30 – Хресна дорога.

Неділя, 28 серпня
6.30 – Утреня (Собор).
7.30 – Архиєрейська Свята Літургія (на подіумі біля Собору).
9.30 – Свята Літургія (Собор).
12.00 – Свята Літургія (храм Пресвятої Євхаристії).
14.00 – Свята Літургія (підземна церква Пресвятої Трійці)

Джерело:   Тернопільсько-Зборівська Архиєпархія

24.08.2016р. Б. / Астрофізик став християнином після того, як побачив у Біблії це!

Х’ю Росс розповідає, як він став християнином. Росс має докторський ступінь у галузі астрофізики, здобутий в Університеті Торонто.

З дитинства він хотів знати, чому Всесвіт саме такий, як є. Підлітком займався космологією. Досліджував походження і будову Всесвіту.

Коли опрацьовував цю тему — зауважив: багато астрономів припускають, що світ виник унаслідок великого вибуху.

Росс був переконаний, що оскільки світ мав початок, то повинен бути хтось, хто його започаткував. Він дійшов такого висновку в 16 років і відтоді вже не мав сумнівів щодо існування Бога.

У 17 років вирішив вивчати різні релігії світу, щоби побачити, чи може якась з них бути повідомленням від Творця. Індуїзм, буддизм, іслам — жодна з цих та інших релігій не переконала його в їхній правдивості з погляду науки.

Але коли він взяв у руки Біблію, то помітив, що ця книга геть відрізняється від усіх інших релігійних книг. На відміну від них, Росс не знайшов у Біблії «повторень та загальності». Він зауважив, що в ній згадуються місця, пункти в історії, науці та географії, речі, які легко можна перевірити. Більше того, Біблія сама до цього заохочує.

Величезне враження справив на Х’ю перший розділ Книги Буття, опис сотворення світу. Він побачив у ньому елементи наукових методів. Він зрозумів, що вони насправді походять з Писання. «Біблійні дослідники читали Біблію, відкривали цей метод і застосовували його в своїх наукових дослідженнях. Це було початком наукової революції», — пояснює Росс.

Росс опублікував в інтернеті відео, в якому ділиться цікавими зауваженнями з приводу створення світу.

На другий день творіння Бог відділив води вгорі від вод внизу. «Води внизу стосуються поверхні Землі, а вгорі — водяної пари, атмосфери. Так Бог створив стабільний водний цикл», — зазначає астрофізик. На третій день творіння Бог зібрав води. «Тепер замість океанів по всій поверхні Землі виникли океани та континенти, почали з’являтися маси землі», — пояснює він. Тоді Бог наказав, щоби земля вивела з себе рослини. На четвертий день творіння Бог сказав, щоби з’явилися великі світила, тобто Сонце та Місяць, і зірки. «Тоді, — каже Росс, — Бог створив істоти, які мають розум, емоції та волю, тобто душу. І нарешті, людину. Єдине створіння, яке має тіло, душу і дух. Це дає нам змогу спілкуватися з Богом. «Це робить нас здатними ставити такі питання, як “Хто я?”, “Хто мене створив?”, “Чому я тут?”» — вказує науковець.

За його словами, саме біблійний опис створення світу, єдиний з усіх «священних» книг, відповідає тому, що насправді відображає природа.

Росс зазначає, що Писання представляє події, пов’язані зі створенням світу, у правильному порядку. «Ймовірність того, що Мойсей написав це в правильному порядку, була дуже невелика. Як він міг описати все так докладно без інформації, натхненої Творцем Всесвіту?» — запитує він.

Астрофізик також зазначає, що в Біблії є багато інших, крім Книги Буття, уривків, які стосуються сотворення. За його словами, в усьому Святому Письмі міститься 25 описів, обсягом у розділ або більше, присвячених цій темі. Тоді як у книгах інших релігій таких описів є один або два.

З його досліджень випливає, що, наприклад, 38 та 39 розділи Книги Іова «проводять нас через усі події шостого дня творіння. Вони описують його і дають нам більше наукових подробиць із цієї теми».

Крім того, за його словами, Біблія «передбачила» понад 200 майбутніх наукових відкриттів. «Я зрозумів, що книга, яку ми називаємо Біблією, більше заслуговує на довіру, ніж другий закон термодинаміки», — сказав він.

Усе це привело його до рішення довіряти Святому Письму, а насамперед, Ісусові Христу як своєму Спасителю.

«Коли я прочитав цю книгу (Біблію), то зрозумів, що кожен, хто присвятив себе Ісусу Христу, присвятив себе також ділитися тим, що відкрив, з іншими», — заявив Росс, і саме так він зараз живе.

Джерела:   CREDO

Воїни Христа Царя

23.08.2016р. Б. / Важкі питання. Чи є гріхом визнання шлюбу недійсним?

ПИТАННЯ: Визнання шлюбу недійсним - це гріх?

ВІДПОВІДЬ: Визнання шлюбу недійсним - це результат канонічної процедури, яка проводиться церковним судом. Її підсумок - винесення об'єктивного судження про дійсність чи недійсність шлюбних уз, укладених подружжям.

Таким чином, сам цей процес не є предметом моральної оцінки і ніяк не може вважатися гріхом. Навпаки, в цьому випадку церковний суд прагне до встановлення істини про шлюб. Зрозуміло, якщо хтось із подружжя, церковних служителів або юристів надає неправдиві відомості для того, щоб рішення суду було не на користь дійсності шлюбу, то ці неправдиві відомості йдуть врозріз з Божими заповідями.

Джерела:    Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

21.08.2016р. Б. / КОГО СЛУХАТИ?

«ЦЕ – МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ СИН, ЩО ЙОГО Я ВПОДОБАВ:

ЙОГО СЛУХАЙТЕ»

(Мт 17,5)

Одним з найбільших свят влітку є Преображення Господнє. Тому наше розважання стосуватиметься слів, які почули учні Петро, Яків та Іван в часі таїнства Преображення, а це слова Отця: «Це – мій улюблений син, що Його я вподобав: ЙОГО СЛУХАЙТЕ!» (Мт 17,5).

Відразу зазначимо, що тема послуху була і є актуальною завжди і для кожної людини. Від початку світу Творець давав накази, щоб людина, виконуючи їх могла тішитися життям, живучи гідно і достойно, як личить творінню на образ і подобу Творця (пор. Бут 1,27). Він навіть дав заповідь таку: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра і зла не їстимеш» (Бут 2,16-17). А згодом, найхитріший зі всіх звірів змій сказав «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?», підмовив жінку і вона не послухала Бога, а послухала змія. Все ж-таки виявила свій послух, але не Богові, а змієві.

         Подібна історія повторюється в житті кожної людини: завжди треба когось слухати, але коли людина не хоче слухати Бога, то слухає себе саму або ворога Бога, диявола, і тим самим ставить себе на місце Бога. В такому випадку людина завжди програє. Саме Слово Боже, тобто вчення Ісуса Христа завжди повинно бути дороговказом як поводитися, як думати і як говорити – а це є виявом послуху Бога, бо сам Бог Отець сказав з неба до учнів, а також і до всіх нас: «ЙОГО СЛУХАЙТЕ».

Нині багато людей бунтуються проти послуху:

• Бунтуються жінки, які не хочуть слухати своїх чоловіків, хоча при вінчанні казали перед Господом: «Обіцяю Тобі любов, вірність, чесність і послух подружній», а сам апостол Павло каже: «Жінки, коріться чоловікам, як воно в Господі личить» (Кол 3,18). Звичайно, чоловіки мають дати приклад доброти і любові, як цього також вчить Христос: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і видав себе за неї» (Еф 5,25).

• Бунтуються діти у відношенні до своїх батьків чи вихователів, хоча знають, що є така заповідь «Шануй батька твого і матір твою» і яка включає послух родичам, а також читаємо повчання апостола Павла: «Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо. Шануй батька свого і матір – це перша заповідь з обітницею: щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім» (Еф 6,1-3). Апостол заохочує батьків, що ті «виховували в послусі та напоумленні Господньому» (пор. Еф 1,4). Також в іншому місті каже: «Діти, слухайтеся батьків у всьому, бо це Господеві вгодне» (Кол 3,20).

• Бунтуються піддані у відношенні до своїх керівників, хоча читаємо у Святому Письмі: «Раби, слухайтеся панів сьогосвітніх із страхом та пошаною, у простоті вашого серця, як Христа, працюючи не задля ока, щоб подобатися людям, а як Христові слуги, що з душі чинять волю Божу» (Еф 6,5-6).

• Бунтуються священики, які не хочуть слухати своїх єпископів, хоча при священичому свяченні складали обітницю послуху Папі Римському, Патріарху і Єпископу, кажучи: «Присягаю послух святішому вселенському Архиєреєві (ім’я), Папі Римському, і блаженнішому верховному Архиєпископові Митрополиту Кир (ім'я), і преосвященнішому Єпископу Кир (ім’я) і їх наступникам» (з обряду рукоположення).

• Бунтуються монахині і монахи, які не хочуть слухати своїх настоятелів, часто критикуючи їх приватно чи привселюдно, а забувають, що складали обіт послуху. Апостол Павло дає нам вказівку щодо цього: «Слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають звіт здати; щоб вони це робили з радістю, а не зітхаючи, - бо це для вас некорисно» (Євр 13,17).

Всі, що бунтуються проти послуху, думають, що мають рацію і, згідно їх слів, винна завжди інша сторона. Зазвичай людина шукає виправдання, щоб не слухати.Важко ствердити хто правий, а хто ні, тому що треба розглядати кожну ситуацію окремо, але точно знаємо, що, як християни, ми покликані жити по божому і слухати Господа Бога. Якщо ми будемо слухати Господа Бога, то ми тоді легко зможемо слухати і людей: батьків, настоятелів, єпископів, керівників. Тут дуже важливо знайти ізюминку, яка криється в словах Господніх ще тоді, коли Господь давав 10 заповідей: «Слухай Ізраїлю». Хто слухає Бога – той Його любить і любить всіх тих, кого Господь поставив на нашому життєвому шляху.

Є така приказка: «Не будеш слухати тата і мами – будеш слухати псячої шкіри». Ця приказка має свою історію, яка несе для нас особливе повчання: якщо не будеш жити так, як тебе вчили батьки і настоятелі, то ти будеш терпіти в житті, постраждаєш, щось натвориш і тебе суворо покарають. В давнину карали привселюдно, на майдані, в центрі села чи містечка. Винного прив'язували до якогось стовпа або, якщо злочин був великий, – вішали. Народ скликали барабанами, щоб також інші люди про це знали і боялися щось злого зробити чи натворити. Барабани ж були зроблені з псячої шкіри. Отже, не будеш слухати тата і мами, – будеш слухати, як скликатимуть численних людей на твоє покарання.

Ця приказка стосувалася і молодого чоловіка з притчі про Блудного Сина (Лк 15,11-32). Він не хотів жити і слухатися свого Батька і вирішив забрати свою частку і жити по-своєму. Але ненадовго його стало, гроші розтринькав і хотів якось заробляти на життя. Жив бідно, не мав що їсти і все це було наслідком непослуху Батька свого. І вже як він так низько впав, що ніхто не давав йому їсти того, що їли свині у його господаря, тоді він починав роздумувати і зрозумів, що образив Бога, образив батька і що треба повернутися до батька свого.

Ця приказка стосується і кожного з нас, коли бунтуємося проти законів Бога, проти законів Церкви, проти природніх законів чи загальнолюдських цінностей. Тому ми завжди стоїмо перед вибором: кого слухати? А відповідь знаходимо у словах Отця при таїнстві Преображення: «Його слухайте», тобто Ісуса Христа, який був послушним своєму Отцеві аж до смерті на хресті. Саме про Нього читаємо в Святому Письмі, коли він загубився в дорозі і батьки Його шукали, то, знайшовши в Єрусалимському Храмі, Ісус був їм слухняним (Лк 2,51).

Каже Ісус Христос до своїх учнів: «Не кожний, хто промовляє до мене: «Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі» (Мт 7,21).

Сьогоднішній світ також дає людині нагоду для вибору – КОГО СЛУХАТИ?

• Поширюються різні секти і маса фальшивих проповідників, які перекручують об’явлення Боже: кого слухати? Церкву Христову, основану Христом на Петрі (Мт 16,18), чи тих, які зневажають ім’я Христове, заперечуючи Божество Ісуса Христа і ображають Святу Матір Церкву, вишукуючи упадки-гріхи окремих членів Церкви - священиків та поширюючи їх, висміюючи так цілу Церкву.

• У часи особливих випробувань – коли якась біда в родині, хвороби, негаразди, втрати: куди звертатися і кого слухати? Йти до Храму і просити зцілення в Ісуса Христа через молитву, сповідь, Святе Причастя, чи йти зливати на віск, скидати вроки, носити червону нитку, їхати до різних бабок і дідів? Не можна двом панам служити (пор. Мт 6,24).

• В час, коли нам насаджують різноманітні вчення на тему «гендеру», коли світ і диявол через своїх слуг прагне знищити здорові родинні цінності, прагнучи підмінити різні поняття про шлюб і сім’ю, використовуючи сучасні терміни: як зрозуміти ці речі і кого слухати? Чи тих, хто просуває такі розуміння і диявольське вчення чи Христа, який сказав, що «двоє будуть одним» і «що Бог злучив, людина нехай не розлучає» і що «чоловіком і жінкою сотворив їх і сказав «плодіться і множтеся»...

Тому, дорогі християни, хочу подякувати Вам за вашу добру волю, коли Ви вибираєте слухати Ісуса Христа, слухати Слово Боже, слухати Святу Матір Церкву, слухати ваших духовних провідників. А коли у Вас виникають якісь сумніви чи так правильно чи неправильно, старайтеся знайти відповідь на запитання: чи так вчив Ісус Христос? чи так навчає Святе Письмо? чи так навчає Свята Церква? Сьогодні в час, коли можна почути і прочитати всяке різне, ми християни, повинні триматися Господа Бога і Святої Церкви і тоді ніколи не звернемо з правдивої дороги.

Просімо в Бога ласку мати добру волю і світлий розум, щоб завжди йти за Господом Богом і Його слухати, так як нам наказав сам Бог Отець.

о. Йосафат Бойко, ВС

Джерело:    Воїни Христа Царя

19.08.2016р. Б. / Дівчинці, яка на думку лікарів, не мала шансів на життя, виповнився рік (Фото-галерея)

Наомі Джой Беккр, на переконання лікарів, не повинна була вижити. На 23 тижні вагітності її матері УЗД стверджувало, що йдеться про затримку внутріутробного розвитку дитини, плацента не є належним чином прикріплена до матки і дитина не отримує належні поживні речовини. Лікарі рекомендували батькам дитини Анджелі й Майклу робити аборт, проте, батьки відмовились від цього, пише «LifeSite».

Наступною перешкодою до народження Наомі стала прееклапсія у матері. Проте, Анджела Беккер і цього разу, не дивлячись на ризик для власного здоров’я, відмовилась від аборту.

Наомі народилась вагою усього 364 грами, лікарі не давали ніякого шансу на життя. Проте, після чисельних операцій і 142-денного перебування в відділенні інтенсивної терапії Наомі продовжувала жити і розвиватись.

Наомі виповнився рік. Вона – нормальна, весела дівчинка, яка нормально розвивається. Єдиним серйозним наслідком є посилена потреба за киснем та проблеми із щитовидною залозою. 

Подружжя Беккерів закликає батьків не піддаватися спокусі аборту, а боротися за життя своїх дітей.

Джерело:    Воїни Христа Царя

17.08.2016р. Б. / ЗАСТЕРЕЖЕННЯ від необачного ставлення до священика

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ від необачного ставлення до священика

Коли священику будеш тільки скаржитись на своє життя і не слухати його настанов, то він для тебе стане простим слухачем твоїх життєвих проблем.

Коли у нього просити пораду і не просити заступництво через молитву, то він для тебе стане звичайною розумною людиною.

Коли його будеш слухати лише з цікавості і захоплюватися красномовством, коли будеш захоплюватися красою його співу і богослужбового одягу, то він для тебе стане народним артистом.

Коли будеш просто розказувати про свої недоліки і свої проблеми життя, а не будеш сповідатися в своїх гріхах, то він стане для тебе звичайним психологом.

Коли будеш осуджувати людей у його присутності чи то на духовній розмові викривати хиби інших людей, на сповіді скаржитись на інших, то він стане для тебе співучасником гріха.

Коли на нього звалювати організаційні обов’язки, то він стане для тебе соціальним працівником.

Коли будеш його допитуватися про різні політичні події, про сучасні винаходи, про прем’єри нових фільмів, то він зробить все можливе, щоб дати тобі відповідь, але пам’ятай, що цей час міг би бути використаний ним на духовні речі.

Коли не ставишся до нього з повагою, через те, що це Божий слуга – ти просто зневажаєш і самого Бога.

Коли просто подаєш руку, щоб привітатися і не просиш благословення, позбавляєш себе нагоди отримати Божу ласку.

Коли він провинився і ти не молишся за його навернення, а поширюєш погану славу про нього, то цим викривається твоє зло до Бога через його слугу.

Ось так. Тому, не дивуйся, якщо ти з часом не будеш бачити у священику священика. І не докоряй йому, що він такий. Він просто хотів бути тобі потрібним. Хотів допомогти тобі у житті. Прости йому, що він не мав мужності сказати, що у його житті на першому місці є Бог і служіння Йому.

Допоможи йому, поки ще не пізно. Допоможи йому бути духовним священиком, а не знавцем матеріального світу. Посланцем від Бога для спасіння людських душ, а не служителем ритуальних обрядів.

Як саме? Хм … може почни з того, що покажи йому, що він найперше потрібний тобі в духовному житті. При наступній зустрічі попроси його про молитву… почни з цього…

За матеріалами сторінки FaseBook сестри Віри Трунової

16.08.2016р. Б. / Лікарі-християни: природня стать не є хворобою, а трансгендеризм – психічне захворювання

«Осіб, які вважають себе трансгендерними, або мають проблему з сексуальною орієнтацією не потрібно зневажати, ані вважати ворогами. Їм потрібно надати відповідну допомогу, увагу, співчуття і поставитись до них із розумінням. Християнська спільнота мусить із свого боку допомогти суспільству зрозуміти, що комплементарність і незмінність чоловічої і жіночої статі – добрі і є частиною природнього порядку», - заявило Християнське товариство медиків та дантистів США.

Нова дискримінація християн?

У часі коли дискусія про гендерну ідеологію, трансгендерні туалети і використання «правильних» займенників в США все більше загострюється, американські християнські лікарі оприлюднили заяву, в якій пояснюють свою позицію стосовно етики та трансгендерної ідентичності. Християнське товариство лікарів та дантистів об’єднує представників трьох великих напрямків християнства – католицтва, протестантизму і православ’я.

Після легалізації одностатевих «шлюбів» на всій території США, а також і в інших країнах, християни зіткнулися з можливістю втрати робочого місця, або загрози судових розправ, якщо відмовляться з релігійних причин брати участь у одностатевих «вінчаннях». Подібні, або й гірші наслідки їх очікують у результаті накидання гендерної ідеології й особливої гендерної політики, які проводить адміністрація Барака Обами.

Свобода совісті для лікарів

У контексті цих подій Християнське товариство лікарів та дантистів, яке об’єднує 16 тис. працівників охорони здоров’я, оприлюднило заяву, яка спонукає лікарів ставитись до трансгендерних осіб з розумінням й повагою, але у якій наголошується право на свободу совісті працівників сфери охорони здоров’я, а також наголошується, що не йдеться про дискримінацію, коли лікар через свої релігійні переконання чи через закиди сумління відмовить у «лікуванні», яке він вважає шкідливим і медично неоправданим, зокрема мається на увазі операції по зміні статі.

Нормальна анатоміє не є хворобою

Християнське товариство лікарів та дантистів наголошує біблійне вчення, що Бог людство створив, як чоловіка і жінку. З медичної точки зору лікарі-християни наголошують об’єктивний біологічний факт, що стать генетично визначається при зачатті й не є соціальним конструктом, який можна свавільно надати при народжені, або змінювати відповідно до власного уподобання.

У заяві також заторкується питання рідкісних випадків неспівпадіння статевого фенотипу і хромосом, як наприклад синдром андрогенної нечутливості.

«Ціль медицини – лікування хворіб, а не співпраця з психосоціальними розладами. Якщо ціллю лікування анатомічно ненормального статевого фенотипу – повернення здоров’я, то втручання, які змінюють нормальну статеву анатомію, щоб догодити трансгендерним забаганкам, порушують здоров’я», - заявляють християни – працівники сфери охорони здоров’я – «Нормальна статева анатомія – це не хвороба. Незадоволення природною анатомією і генетичною статевою структурою – це не те, що може успішно лікуватися терапевтично чи хірургічно».

Накидання гендерної ідеології усьому суспільству

Лікарі-християни висловили також занепокоєння спробами накидання гендерної ідеології усьому суспільству і то шляхом виключення, відкидання, примушення до мовчанки, маргіналізації і залякування. Також вони висловили занепокоєння спробам примусити працівників сфери охорони здоров’я прийняти гендерну ідеологію та медично легітимізувати гендерну психологію, або брати участь в операціях зміни статі.

У заяві також згадано задокументовані випадки збільшення ризику депресії, анаксіозності, суїцидальних схильностей, узалежнень та ризикованої сексуальної поведінки між особами, які вважаються трансгендерними, які використовують гормони чи хірургічне втручання заради зміни статі.

Лікарі-християни також гостро розкритикували лікарів, як виписують біологічно здоровим дітям гормони, щоб внести зміни у їх організм в часі статевого дозрівання.

«Медицина ґрунтується на науці й не може бути полонянкою бажань чи вимог, які протирічать біологічним фактам. Операції по зміні статі – фізично шкідливі, в першу чергу тому, що відкидають нормальну людську анатомію і функціональність. Медичний статус збоїв у сексуальній ідентичності як ментального, або психічного збою не можна змінювати на основі суспільного активізму», - завершують звернення лікарі-християни.

Джерела:     Радіо Ватикану

Воїни Христа Царя

13.08.2016р. Б. / 10 тез про любов та Сім порад для Тебе

10 тез про любов

Працюйте на любов. Інвестиція в любов повернеться стократно, – отець-єзуїт Юзеф Августин презентував у Львові переклади своїх нових книг «У любові немає страху», «Путівник для батька. 40 роздумів» та «Практика духовного керівництва».

Пропонуємо вашій увазі основні тези о. Августина про любов, стосунки та подружжя.

1) Любов – це жертовність, посвята. Ми всі хочемо любові, але не задумуємось над тим, чи самі її даємо.  Джерелом любові є Бог. Людина приймає любов від Бога і ділиться нею з ближніми. Чим більше вона отримує, тим більше здатна давати. А чим більше дає, тим більше може прийняти знову. Щоб давати любов іншим, треба перебувати у тісному зв’язку з Богом, відкритися і довіритися Його любові.

2) Тільки Божа любов безкорисна. Любов у людей треба заслужити. Божу любов ми отримуємо як дар і благодать. Людська любов вимагає певних дій та навичок. Очікуючи любові від інших, ми повинні помічати і втілювати в життя сподівання тих, з ким живемо чи хочемо налагодити стосунки, прислухатися до їхніх потреб і прагнень.

3) Любові не можна вимагати. Любов – це свобода. Коли хтось із закоханої пари або подружжя висуває рішучі вимоги до партнера, то поводиться егоцентрично, обмежуючи свободу й автономію іншого. «У рішучому домаганні любові від інших, у намаганні змусити до неї завжди наявний певний елемент маніпуляції, натиску чи навіть насильства», – зазначає о. Ю. Августин.

4) Не можна давати любов іншим, якщо сам її не приймаєш. Багато людей роблять помилку, коли, нехтуючи власними потребами любові, намагаються із самопосвятою та відданістю служити іншим. Наслідком такого «жертовного служіння» може стати духовна порожнеча, а згодом – пригнічення і криза. Людина не може допомагати іншим, не дозволяючи допомогти собі, адже сама не є джерелом любові.

5) Любов потребує важкої праці. Налагодження стосунків, створення сім’ї, виховання дітей, а особливо тісний зв’язок з Богом – вимагають щоденних зусиль і праці над собою. Любов не можна купити за гроші чи отримати задарма.

6) Любов дає можливості. Закоханість – дар від Бога, що мотивує молодих людей змінюватися. Заради стосунків з коханим / коханою людина здатна відмовитися від шкідливих звичок, позбутися недоліків і розвивати свої здібності. Молоді люди часто марнують цей дар, не усвідомлюючи його цінності.

7) Любов зростає разом із людиною– від появи на світ до глибокої старості. Якщо дитина упродовж дорослішання належно приймає любов батьків, учителів, душпастирів, то її здатність любити збільшується і в дорослому віці вона зможе втілювати дар любові у своєму щоденному житті.

8) Коли Бог на першому місці, все інше на своїх місцях. Як опанувати власну сексуальність? Не починати з нею боротися, а робити щось добре. Чим більше добра, тим менше часу на пристрасть. Не варто думати, що сексуальні гріхи є найбільші. Це шоста заповідь, а не перша. Чистота сексуальна – це чистота серця. Коли людина дбає про чистоту серця і робить добрі справи, то може опанувати свою слабкість.

9) Людська любов вимагає компромісу. Чому подружжя розпадаються? Тому що люди бувають уперті, дотримуючись власних переконань або сперечаючись через банальні речі. У подружньому житті треба вміти поступатися, відмовлятися від своїх поглядів, обговорювати складні ситуації. Перед одруженням варто подумати, чи є між нареченими компроміс і як його можна досягти. Подружні стосунки – це стосунки партнерства.

10) Інвестиція в любов повернеться стократно. Ми можемо призвичаїтися до невеликого заробітку і скромного способу життя. Але нам важко змиритися з відсутністю подружньої любові, сімейної злагоди та взаємоповаги. У погоні за кар’єрою і матеріальним комфортом люди часто занедбують домашні справи, спілкування з дружиною та дітьми. А тоді пожинають гіркі плоди – непорозуміння, пригнічення, образи, зради. Молодим людям слід ретельно підготуватися до Св. Тайни Подружжя. Адже Церква лише освячує їхній союз, а відповідальність за його укладання і дотримання несуть самі наречені.

Більше – читайте у книзі «У любові немає страху».

За матеріалами: ДивенСвіт

Духовна велич Львова

*** 

Сім порад для Тебе

Якщо ви з дівчиною\хлопцем вирішили дотримуватись дошлюбної чистоти, то ці 7 порад для вас!

По-перше, у справі «чистоти» (це також стосується боротьби з будь-яким гріхом) варто уникати нагоди до гріха. Тому, можливо, варто дещо змінити у своїй поведінці.

Сучасний світ вважає, що переспати з кимсь є чимось більш «нормальним», ніж утриматитись від цього. Тому, аби відрізнятись від світу, потрібно прийняти «залізне» рішення. Однак основою «політики чистоти» хай буде повага до моєї дівчини\хлопця та уникання провокування до гріха.

Перераховані пункти – це не правила, а поради. Ці поради допоможуть уникнути помилок, про які потім можна жалкувати. Тож:

1/Не ночуйте в одній кімнаті з особою протилежної статі, нічні поїздки здійснюйте у товаристві інших людей, не вдвох. 

2/Встановіть для себе «комендантську годину» і будьте відповідальні за інших людей для її дотримання. 

3/Розкажіть про свої плани одне одному про те, як збираєтесь разом дотримуватись чистоти до шлюбу. З’ясуйте, що могло би бути важким для вас, моліться у цьому намірі. 

4/Обмежте до мінімуму фізичні дотики одне до одного. Загалом – уникати дотиків до тіла нижче шиї і вище колін – мудре рішення. 

5/Перебуваючи разом, уникайте, аби лягати поряд одне з одним. 

6/Розпізнавайте будь-які потенційно важкі ситуації, не допускайте або змінюйте їх. Можливо, варто прийняти рішення не дивитись разом романтичних фільмів.

7/Якщо ви достатньо дорослі, то невдовзі одружитесь. Навіщо чекати роками, якщо ви знаєте, що хочете бути разом? Однак пам’ятайте про ваш вік і звертайте увагу на поради тих, хто вас знає і любить. 18 або 19 років може бути занадто молодим віком для укладення шлюбу, а можливо, і ні. Все залежить від вашої зрілості. Поради батьків, друзів та духовних осіб вам у цьому допоможуть.  

Нагадуємо, покровителями чистоти вважають Пресвяту Діву Марію, св. Йосифа, св. Марія Ґоретті, св. Марія Магдалина.  

Молитва про чистоту серця

Господи Боже, не надіючись на свою праведність, а покладаючись повсякчасно лише на чесноти Твого возлюбленого Сина, мого Відкупителя, Ісуса Христа, прошу Тебе: заради Нього прости мої гріхи. Серце чисте дай мені і дух праведний віднови в мені. Очисти мій розум від усяких злих бажань. Вижени з мого життя всю жадібність і заздрість, всю злість і ненависть, усю гордість і марнославство. Сповни мою душу любов’ю до Тебе і духом служіння усім людям. Даруй мені сили чинити опір спокусам і їх перемагати. Зодягни мене в шати праведності, які Ісус вистраждав для мене на Голгофі. Спонукай мене зростати в благодаті перед Тобою і примножувати добрі діла впродовж усього мого життя. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

За матеріалами CNL

Джерело:    КМЦ

12.08.2016р. Б. / Церква визнала нове об’явлення св. Йосифа

Об’явлення св. Йосифа були визнані Церквою. Вони відбувалися в Бразилії (місцевість Ітапіранга) в 1994-1998 роках. Святий Йосип з'явився там з Марією та Ісусом.

У першу середу березня 1994 року 22-річний Едсон Глаубер отримав послання, в якому Марія Цариця миру та Святого Разарію просила про навернення, молитву на вервиці, а також, щоби часто приступати до таїнств Євхаристії та примирення. Марія також звернула увагу на вшанування пречистого серця святого Йосифа.

Протягом чотирьох років об’явлень Святого Сімейства також св. Йосиф передав Едсону дві обітниці: «Так само, як я праведний і вірний в очах Бога, так і ті, хто присвячує себе вшануванню мого серця, будуть чистими, праведними і святими в Його очах. Він наповнить вас милостями і чеснотами, підтримуючи на щоденному шляху до святості».

Св. Йосип також пообіцяв, що «всі, хто буде робити добро найбільш нужденним — особливо хворим і вмираючим, яких я потішаю та оберігаю — отримає в останній момент життя благодать доброї смерті. Я сам буду просити за душі [благодійників] мого Сина — Ісуса — разом з моєю дружиною, Дівою Марією. Ми потішимо їх в останні години на землі, ми будемо разом із ними, і вони спочинуть в мирі наших сердець».

У посланні святого Йосифа також було дано обіцянку, що всі грішники, «навіть ті, хто скоїв найгірші гріхи, можуть вірити в Божу любов і прощення, а також у мене, в мою підтримку».

На початку 2010 року після ряду досліджень — молитов і спостережень — місцевий єпископ Карільо Грітті, офіційним розпорядженням визнав Ітапірангу, як місце об’явлень Святого Сімейства. Ітапіранга знаходиться близько 1500 км на південний захід від Ріо-де-Жанейро, на кордоні з Аргентиною. Неподалік — приблизно в 1000 км звідти — знаходиться санктуарій в Сан- Ніколас, де в 80- х роках двадцятого століття, мали місце об’явлення Марії.

Окремим документом єпископ також визнав об’явлення Марії, які відбувалися в Ітапаранзі в 2005-2010 рр. Марія закликала до посвячення трьом святим серцям: Ісуса, Марії і Йосифа. Наступним кроком була побудова санктуарію як місця майбутніх паломництв.

Вшанування святого Йосифа все більше присутнє в Церкві. У 1962 році, після літургійної реформи Папи Павла VI, ім'я св. Йосифа було вперше впроваджено до першої Євхаристійної молитви.

19 червня 2013 р. Конгрегація Богослужіння і Дисципліни Таїнств ввела ім'я св. Йосифа до всіх Євхаристійних молитов.

Можливість втручання і визнання об’явлень залишається обов'язком місцевого ординарія. Це було підтверджено, зокрема, документом Конгрегації віровчення за назвою «Правила поведінки при розпізнанні об’явлень», виданим 25 лютого 1978 року. В ньому йдеться , зокрема, про те, що «обов’язок пильнувати та втручатися, в першу чергу, лежить на місцевому ординарієві», а регіональна або національна Єпископська конференція може втручатися в справу об’явлень, «якщо місцевий ординарій після виконання своїх обов'язків попросить її розпізнати факт з більшою певністю», також, «якщо факт вже має характер національний або регіональний, але завжди за попередньою згодою місцевого ординарія».

Джерело:    CREDO

10.08.2016р. Б. / Папа Франциск: 3 слова, які змінюють подружжя

Вже вдруге молодь, і не тільки, могли зустрічатися з Папою Франциском під вікном на вулиці Францисканській. Це вікно, де традиційно Йоан Павло ІІ також зустрічався з паломниками.

Цього вечора Папа говорив про подружжя. «Інколи мене запитують, що робити, щоби подружжя долало труднощі, аби йти далі». На думку Папи є 3 слова, які є ключовими елементами для будування міцного подружжя: «будь ласка», «дякую» і «вибач».

Не можна в подружжі вимагати або взяти речі задарма: «Завжди треба спитати чоловіка або жінку, не можна «наїжджати» на нього, але просити дозволу».

Говорячи про вдячність Папа підкреслив, що часто чоловіки мусять бути вдячними дружині, і навпаки: «Вдячність є необхідною», – ствердив Папа. У свою чергу, говорячи про пробачення, понтифік зазначив: «у подружжі завжди хтось може робити помилку. Вибачення є великим добром».

Франциск також звертався до пар, які були на площі перед вікном:

«багато з вас давно одружені, деякі може недавно одружилися або незабаром одружаться», і тричі просив їх разом повторювати ці ключові слова: «будь ласка, дякую, вибач»… Це гарно звучить, так, але у подружжі завжди є проблеми, сварки. Буває, що подружжя свариться…».

Понтифік додав:

«Навіть тарілки літають». На це натовп голосно засміявся, немовби погоджуючись з Папою. «Не лякайтеся цього… але не закінчуйте жодного дня без примирення, бо «холодна війна» може бути дуже небезпечна в наступний день».

Для примирення на думку Франциска не потрібно гарних промов: «Примиритися не обов’язково означає сказати гарні слова, для примирення часто достатньо якогось жесту (сказавши це, Папа послав повітряний поцілунок)», бо «там де є любов, жесту достатоньо для примирення». Після цього понтифік просив усіх присутніх помолитися «Радуйся Маріє» за подружні пари. Папа закінчив свою зустріч як зазвичай: «Моліться за мене. Наспраді, моліться за мене. Добраніч і гарного відпочинку!».

Джерело:    ДИВЕНСВІТ

09.08.2016р. Б. / Таємниці крипти Собору Святого Юра у Львові

Одним з найзагадковіших приміщень собору Святого Юра у Львові є його крипта. Вона знаходиться під вівтарем, де найнижче залягає скеля. Крипта — це невелике підземелля, яке має розміри 8,4 х 8,3 м. У плані це приміщення квадратної форми, перекрите бочкоподібними хрестовими склепіннями, які підсилені арками з опорою на центральний стовп. Висота приміщення від скельної основи сягала більше 3 метрів. У кладці стін використано природний камінь.

З часу свого закладення крипта відігравала роль усипальниці львівських архієреїв, священиків, монахів Святоюрського монастиря та світських осіб, які здобули заслуги перед Богом та Церквою. Поховання здійснювалися в крипті з часу її побудови й припинилися наприкінці XVIII ст., коли декретом від 11 грудня 1783 р. Австрійський імператор Йосиф II, з огляду на небезпеку виникнення епідемій заборонив проводити поховання в церквах та довкола них, вимагаючи закладати нові цвинтарі.

Вхід до крипти собору Святого Юра

Відтоді більше як століття, у крипті не проводили нових поховань З плином часу втрачено пам’ять про людей, чиї тіла покоїлись у підземеллі собору.

Щойно в 1898 р, за окремим дозволом цісаря, у крипті захоронено тлінні останки митрополита Сильвестра Сембратовича. Тоді ж відбулися перші впорядкування крипти. Із замурованої ніші труну Никифора Шептицького (помер 1776 року) перенесено до кістниці. На те місце покладено прах митрополита Сильвестра Сембратовича. Ще вісім знайдених трун було замуровано в одному з кутів крипти.

Прах митрополита Сильвестра Сембратовича

1932 року археолог Ярослав Пастернак, на прохання Митрополичої Консисторської комісії, провів перші археологічні дослідження крипти. Результати досліджень значно привідкрили таємниці Святоюрського підземелля. Матеріали досліджень широко висвітлювалися в тогочасних виданнях.

Ярослав Пастернак обстежив долівку крипти й виявив у ній п’ять невідомих поховань, а також знайшов домовину Никифора Шептицького. Дослідник провів декілька зондажів у стінах, проте жодних ходів та нових підземель не виявив.

Прах Митрополита Андрея Шептицького

У 1944 р. крипта прийняла на спочинок Блаженної пам’яті Митрополита Андрея Шептицького. У повоєнні роки собор був захоплений РПЦ, тому 1958 р. у крипті поховано архиєпископа Фотія.

У зв’язку з перенесенням у 1992 році останків Патріарха Йосифа Сліпого з Риму до Львова для перепоховання їх у підземеллі Собору Святого Юра, постало питання про впорядкування крипти.

Прах Патріарха Йосифа Сліпого

13 листопада 1991 року Археологічна комісія НТШ у Львові приступила до повторних археологічних досліджень крипти, які проводились протягом чотирьох місяців і завершились 13 березня 1992 року.

Окрім п’яти поховань, які виявив Ярослав Пастернак, у долівці крипти знайдено ще два. Одне з них датується 1781 роком. З окремого замурованого приміщення вилучено ще дев’ять трун з останками. Серед них – труна Никифора Шептицького із зображенням його герба, датована 1776 роком, і труна невідомого, датована 1764 роком. Останки понад 50 осіб, що зберігались у кістниці до 1958 року, знайдено вкопаними в долівку крипти.

Варта уваги дерев’яна скринька з останками галицького князя Ярослава Осмомисла, захована Ярославом Пастернаком у крипті собору.

У результаті археологічних досліджень виявлено цілий ряд унікальних речей церковного вжитку ХVІІ-ХІХ ст., а саме – дерев’яні та бронзові нагрудні хрести, розп’яття зі слонової кістки, медальйони, вервиці, пряжки, деталі церковного одягу, тощо. Цікавою знахідкою виявився омофор, датований 1635 роком, з монограмою «ІКІБ» та гербом «САС». Він належав, ймовірно, Ісаї Копистинському, Митрополитові Київському, Галицькому і всієї Русі.

Крипта собору Святого Юра

Однак, переважна більшість поховань залишаються для нас невідомими.

Є інформація інша, щодо ігумена Святоюрського монастиря Діонісія Сінкевича 1732 р. На жаль, його останки втрачено.

5 липня 1776 р. помер Никифор Шептицький, ігумен-номінат монастиря святого Онуфрія ЧСВВ у Лаврові. Похований у крипті собору Св. Юра у Львові.

27 серпня 1992 р. в одну з аркасолей Собору Святого Юра. Повторно перепоховано знайдені тлінні останки галицького князя Ярослава Осмомисла.

Вівтар і казальниця собору Святого Юра у Львові

Ярослав, син Володимирка, якого автор «Слова о полку Ігоревім» називає Осмомислом, князював у Галичі з 1153 по 1187 року. Його правління було добою політичної могутності й культурного розвитку Галицької держави. Князь Ярослав Осмомисл підтримував дружні взаємини із сусідніми державами, мав зв’язок із Візантією та Священною Римською імперією. За часів Ярослава Осмомисла було споруджено величний собор Успення Пресвятої Богородиці в Галичі та інші храми. Князь Ярослав відомий як князь-миролюбець. За час його правління на терені Галицького князівства протягом 30 років не велося жодних воєн, поставали нові містечка. Князь Осьмомисл займався шкільництвом і збором великих бібліотек, а за дар передбачливості дістав назву Осьмомисл (осмо – вісім, мисл – думка). Згідно з «Іпатіївським літописом» Ярослав Осмомисл був похований 1 жовтня 1187 р. у соборі Успення Пресвятої Богородиці старого Галича.

Собор Святого Юра у Львові

У 1937 р. Я. Пастернак, досліджуючи фундаменти Успенського собору в Галичі, знайшов саркофаг з останками князя. Напередодні Другої світової війни, 31 серпня 1939 р, дослідник таємно заховав останки Ярослава Осмомисла в крипті Собору Святого Юра у Львові. Місцезнаходження останків князя було виявлено 14 листопада 1991 р. під час археологічних досліджень крипти.

Собор Святого Юра

Джерела:   photo-lviv.in.ua

Воїни Христа Царя

06.08.2016р. Б. / «Немає легкого шляху бути собою»: як Гузар і Гаврилишин обговорили мораль і щастя

Наприкінці липня у столичній Школі мерів пройшла зустріч з кардиналом Любомиром Гузаром і економіста Богданом Гаврилишиним. Одні з найбільш авторитетних мислителів України поговорили про хресну ходу, щастя і те, як моральна людина може бути конкурентною. Platfor.ma записала найцікавіше.

ЛЮБОМИР ГУЗАР:

Я хочу поговорити про те, як чинити, аби не порушити моральний закон. Що взагалі таке мораль? Багато хто має на це погляд короткий. Говорять, що це приписи, які ми маємо зберігати. Якщо ми це робимо, то про нас говорять, що ми поводимось морально. Мораль – щось побудоване на ставленні до бога і ближніх, як дітей божих. Словом, моральна поведінка побудована на відношеннях.

БОГДАН ГАВРИЛИШИН:

Мій батько казав мені різні приповідки. Найважливіша з них була така: «З брехнею можна дійти до кінця світу, але не повернутися. Кажи правду, сину!» Якщо у вас є якась можливість, то є і обов’язок її найкраще виконувати.

Про хресну ходу

ЛЮБОМИР ГУЗАР:

Є люди, які вірять в молитву. Є люди, які не вірять. Я думаю, що у хресній ході були люди, які щиро зверталися до небесного отця, просячи у нього милосердя для народу, держави, кожного громадянина. Але якщо вони направду вірять, то також молилися, щоб усі, хто збирається діяти агресивно, відчували бажання робити добро. Нас вчать любити ближнього, навіть якщо він до нас ворожо наставлений. В такій ситуації людина щира звертається до бога, коли вона молиться і за своїх ворогів, тих, хто чинить нам кривду. Ми молимося, щоб вони перестали грішити і робили добро. Я думаю, що серед учасників були щиро віруючі люди.

Не можу закрити очі на те, що були й інші люди. Як це оцінити? Для мене особисто це виглядає занадто складно. Не можу і не хочу заперечити, що було багато елементів, які не цілковито відповідають божій волі і моралі. Мені прикро, що молитву часом використовують для немолитовних цілей.

Про свідомість молодих українців

ЛЮБОМИР ГУЗАР:

Я не маю найменшого сумніву, що збільшується кількість молодих людей, які хочуть жити по-божому. Мене дуже багато запрошують поговорити з ними і я радо це роблю. Це велика підтримка і піднесення, коли молоді люди за допомогою своїх питань заявляють, що зацікалені в правді. Тому у мене є багато надії на краще. Немає сумнівів, що є молодь, яка під чиїмсь впливом готова робити зле. Але більша частина хоче служити і творити добро для ближніх.

БОГДАН ГАВРИЛИШИН:

Я бачу позитивну тенденцію. П’ять років тому більшість молодих людей, з якими я спілкувався, мріяли про одне – втікти з України. Зараз таких половина. Ті, хто хоче лишитися, прагнуть втілювати реформи і змінювати країну. В цей час же час вони постають перед вибором, закінчивши університет за кордоном: працювати там або повертатися. Багато з них свідомо обирає друге.

Про те, як бути моральним в аморальному суспільстві

ЛЮБОМИР ГУЗАР:

Кожна людина має вибір. Бути собою, бути людиною в повному позитивному значенні цього слова, як створіння, обдароване великими дарами. Є люди, які не хочуть і не дбають про те, щоб бути собою. Тут важко говорити про цінності, тому що вони їх скоріше не мають.

Ясну відповідь «бути собою» важко втілити. Це вимагає зусилля, розуміння гідності, труду. Щоб бути щасливим, треба бути добрим. І останнє потребує кропіткої праці. Ми щодня мусимо робити вибір. Немає легкого шляху бути собою. Але бути собою – це єдиний гідний шлях.

Про те, як працювати міському голові

ЛЮБОМИР ГУЗАР:

Потрібно поступати коректно, справедливо, правдиво і послідовно. Як би ми це не описували, потрібно чинити згідно з цінностями. Вони повинні бути мірилом в усіх життєвих ситуаціях. Як це зробити, залежить від двох речей. Від наставлення начальника, чи він направду так вважає. Друге – чи він насправді щиро хоче бути послідовним, справедливими і чесним начальником. Якщо він цього хоче і в цьому напрямі йде, можна і треба сподіватися на гарні результати. Якщо цього немає і немає моральної, послідовної поведінки, то не слід чекати пошани від людей.

БОГДАН ГАВРИЛИШИН:

Усі начальники – міські голови чи засновники компаній – повинні працювати командою. Не діяти за принципом «я зроблю, потрібно чинити ось так», а приймати рішення і діяти спільно. Якщо ви міський голова, спочатку вам потрібно добре проаналізувати громаду, місто чи місцевість, з’ясувати найбільші потреби і проблеми. Проаналізувавши їх, потрібно розробити план дій.

Коли мером Вінниці був Гройсман, а потім він же займався областю, вона стала найбільш прогресивною. Однак спочатку, коли він пішов на ток-шоу, його спитали, що вони конкретно вже встигли зробити. Він відповів, що нічого. Але сказав, що їм вдалося зрозуміти, що саме потрібно зробити. Якщо підсумувати, то треба говорити правду, розуміти потреби і проблеми людей, приймати рішення та діяти командою.

Про те, як чинити, якщо керівник каже робити неправильно

ЛЮБОМИР ГУЗАР:

Кожна ситуація, про яку ми говоримо, вимагає особливої розв’язки. Мені здається, що людина не зобов’язана робити виразне зло. Якщо йому наказують робити щось нечесно, несправедливе, потрібно сказати: «Пробачте. Я маю сумління і не можу проти нього поступати».

Люди піддаються несправедливим наказам. Тому що їм невигідно або страшно покинути працю. Адже у людини є сім’я і зобов’язання перед її членами. Але я не можу радити робити зло або покинути роботу, тому що це несе свої наслідки. А кожен сам має нести відповідальність за свої вчинки. Світ знає багато випадків, коли люди зіштовхувалися з ситуаціями, які йдуть проти їх моральних принципів. На щастя, сам я не був у таких.

БОГДАН ГАВРИЛИШИН:

Я згадаю Верховну раду і партію «Самопоміч». На порядку денному був проект закону. Уся партія дістала розпорядження не голосувати, п’ятеро не погодилися з цим. Їм совість сказала, що це закон, який піде на користь країні. Але я певен, що це було важко для них. Я певен, що людина сама має вирішувати і нести відповідальність за свій вибір.

Про моральність атеїстів

ЛЮБОМИР ГУЗАР:

Є другий спосіб діставати правду – філософске мислення. І остаточно є третій спосіб – це ваше сумління. Це дивний божий дар, голос всередині, який нам щось каже. Бувають люди, які забивають свій голос і намагаються не чути його. Однак людина завжди відчуває, що добре, а що зле. Ніхто остаточно не позбавлений цього. Навіть людина, яка дуже хоче заперечити правду.

Джерела:    reinvent.platfor.ma

Воїни Христа Царя