ПОДРУЖЖЯ=СІМ'Я=РОДИНА=НАЦІЯ

СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ! - СЛАВА НАВІКИ!
СЛАВА УКРАЇНІ! - СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!

Любі, у Христі Ісусі, брати й сестри, необхідність створення цього блогу зумовлена актуальною потребою захисту і плекання СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ у нашому, вельми зраненому багатьма незагойними гріховними ранами, протягом кількох століть поневолення, українському народі.

субота, 19 серпня 2017 р.

19.08.2017р. Б. / Чудо в Ланчано - коли хліб став Тілом

Середина VIII століття. Того дня йому, священику-василіянину, було дуже важко. Сумніви, які мучили його душу вже деякий час, стали нестерпними. Він благав Бога зарадити його недовірству. Але сумніви, з яких він нікому з братів не звірявся, вривалися навіть у його молитви. От і зараз, під час Літургії, вони роз’ятрювали серце: Чи Ісус справді присутній в Євхаристії? А може гостія і вино – це лише символи, за якими нічого не криється?”

Раптом він замовк і завмер, вражений побаченим: гостія перемінилась на Тіло, а вино у чаші стало Кров’ю. По його щоках рясно текли сльози щастя: Бог його почув!

– Гляньте, яке чудо сталося! – тремтячим голосом звернувся він до присутніх. – Христос посеред нас!

Кілька днів по тому монахи-василіяни занепокоєно вдивлялися у явлене Євхаристійне Тіло. Сумнівів не було: воно зсихається і скручується, втрачаючи округлу форму гостії. Ще день-два і зміни стануть незворотними. Майбутні прочани не зможуть навіть уявити собі, як ця реліквія виглядала спочатку. Поміркувавши, ченці вирішили: хоча вони й не можуть вплинути на природні процеси, які відбуваються з Тілом, але в їхніх силах запобігти Його скручуванню і тим самим зберегти у первісній формі для наступних поколінь. Задля цього монахи взяли 12 цвяшків і по колу міцно причепили Тіло Господнє до цупкого матеріалу, вкритого дорогим сукном. Хоча з часом всередині явленого Тіла утворилась дірка, проте Воно зберегло і форму, і розмір гостії, з якої постало. А що сталося з Кров’ю? Вона згорнулась, утворивши п’ять різних грудочок.

Минали століття. Після василіян реліквією опікувались ченці-бенедиктинці, а згодом – францисканці. Увесь той час Тіло і Кров перебували в Ланчано. Проте влітку 1565 року побережжя Адріатики атакували турки. В небезпеці опинились не лише люди, а й святині. Отець Антоніо да Мастро Рензо найбільше боявся, що реліквію Ланчано можуть вкрасти, або й гірше – зневажити. Потай він акуратно спакував її, а ввечері разом з групою молоді втік з міста, узявши дорогоцінний пакунок. Але через добу гурт втікачів опинився перед тією ж брамою, з якої вийшов двадцять чотири години тому. Усі вони були вкрай здивовані і не розуміли, як таке могло трапитись. Отець Антоніо лише розвів руками і сказав:

– Любі мої, не сприймайте це, як невдачу. Вочевидь така Божа воля. Мусимо залишатися у місті і, якщо буде потрібно, захищати його та все, що у ньому, не шкодуючи свого життя.

За весь час існування цієї євхаристійної реліквії її неодноразово оглядали та навіть зважували. Згадки про це збереглись у хроніках тих далеких віків. Проте найінформативніші дослідження відбулися у ХХ столітті. 1970 року архієпископ Пацифіко Ператоні запропонував провести наукові дослідження реліквії й після кількох місяців досліджень, науковці повідомили результати. Вчені стверджували, що фрагмент Тіла є зрізом людського серця, на якому можна розрізнити лівий і правий шлуночок. Тіло і Кров мають групу крові АВ. Це та ж група крові, яка знайдена на Туринській Плащаниці. В Крові виявлено протеїни та типові елементи в такій кількості та вигляді, в яких вони містяться у зразках лише свіжої крові. Незрозумілим є факт чудової консервації реліквії, яка стільки віків перебувала під дією нищівних атмосферних та біологічних чинників, адже вчені не виявили жодних слідів муміфікуючих речовин, які застосовувались з подібною метою у різні часи. Остерігаючись звинувачень у підробці результатів досліджень, професор Лінолі звернувся до ООН. У 1976 її представники-лікарі провели незалежні дослідження, які ще раз підтвердили правдивість результатів італійських лікарів-католиків.

Відтоді чудо в Ланчано – беззаперечний і науково доведений факт, а для християн світу – явний доказ присутності Господа у кожній Євхаристії.

За матеріалами архівного номера журналу “Сто талантів”

Паломницький центр “Рафаїл” принагідно запрошує скористатися нагодою, відвідавши прощу до святинь Італії 6 жовтня.

пʼятниця, 18 серпня 2017 р.

18.08.2017р. Б. / 8 ідей на Успенський піст

Успенський піст триває зовсім недовго. Настільки недовго, що іноді й непомітно. Але чи не варто нам навіть цих два тижні пережити в особливому ритмі? Як? Читайте далі декілька цікавих ідей.

Успенський піст готує нас до величного свята – Успіння Богородиці. А чи все ми знаємо про це свято: що означає “успіння”, яка історія цього свята тощо. Чи не стануть чудовою нагодою духовного зростання декілька хвилин, виділених для пошуку такої інформації?

Два тижні – це зовсім мало, але цілком достатньо для вироблення кістяка якоїсь звички. І для викорінення поганих звичок також. Може саме час?

Саме в очікуванні Богородичного свята слід якомога більше свого часу і уваги присвятити молитві до Діви Марії. Це може бути будь-яка молитва. Головне – щира і щоденна.

І не менш корисно у час цього невеличкого посту знайти час, щоб подумати про життя Марії. Бо воно сповнене найрізноманітніших викликів. Може вдасться знайти відповідь і для себе?

Якщо ніяк не вдається піти на прощу – може саме зараз і варто її спланувати. До багатьох Марійських святинь організовують різноманітні прощі.

Переживаючи під заступництвом Богородиці цих 14 днів, варто просити у Неї мудрості і святості для усіх стосунків, особливо сімейних. Відваги, щоб піти врешті в монастир, або вийти заміж, чи народити маля, чи змінити роботу, чи змінити пріоритети. Завдяки відвазі Марії народився наш спаситель.

І не забувати про фізичний вимір посту. Купити морозиво, наприклад. Але не для себе, а у подарунок – може, бездомному, може просто ближньому. Це вияв як покори, так і любові.

І головне – слід пам’ятати, що піст – це не темний період заборон аля середньовіччя. Ні це абсолютна сучасна платформа для креативного розвитку нашого духовного життя.

Коротка історія
Християни перших віків до великих празників завжди приготовлялися постом і молитвою. З цієї священної практики з часом розвинулися коротші чи довші пости. На першому місці стоїть тут Великий Піст перед світлим празником Господньої Пасхи. Перед празником Христового Різдва ввійшов у звичай піст Пилипівки. З особливого культу до святих верховних апостолів Петра й Павла зродився піст Петрівки. А вкінці, прийшов наймолодший з чотирьох річних постів, піст Успенський. Ним ми приготовляємо себе до найбільшого празника Пресвятої Богородиці, її святого Успення.
Перші згадки про Успенський піст маємо щойно з 9-го століття. Як Петрівка й Пилипівка, так і цей піст увійшов у практику не дорогою церковного законодавства, але через звичай. З цієї причини довгий час у Греції було багато дискусій як щодо існування цього посту, так і щодо його приписів і часу тривання.
Згадку про Богородичний піст знаходимо в посланні папи Миколая І (858-867) до болгарів, де він пише: „Свята римська Церква має здавен-давна звичай зберігати такі пости: по 40 днів перед Пасхою, після П’ятдесятниці, перед Успінням Марії Богородиці, а також перед празником Господнього Різдва”.
Успенський піст у давнину був строгіший від Петрівки й Пилипівки, але лагідніший від Великого Посту. В понеділок, середу й п’ятницю цього посту була дозволена суха їжа, це є хліб, вода й сушені овочі, а в вівторок і четвер дозволялося на варену їжу, але без оливи. В суботу й неділю був дозвіл на вино й оливу, а в день Господнього Переображення і на рибу.
Успенський піст у нашій Церкві кожного року має однакову тривалість і час – від 14 до 28 серпня, празника Успення Пресвятої Богородиці. (За матеріалами Катрій Ю. Пізнай свій обряд. – Видавництво Отців Василіян, 2004)

Автор: Тетяна Трачук
Фото: roditel

Джерело:    ДИВЕНСВІТ

четвер, 17 серпня 2017 р.

17.08.2017р. Б. / Прес-анонс ПІША ПРОЩА ЗІ ЛЬВОВА ДО СВЯТОУСПЕНСЬКОЇ УНІВСЬКОЇ ЛАВРИ СТУДІЙСЬКОГО УСТАВУ УГКЦ

У п'ятницю, 25 серпня 2017 р.,  о 7 год. ранку Божественною Літургіє у Храмі св. Арх. Михаїла (вул. Винниченка 22), розпочнеться ХХVІ піша проща до Святоуспенської  Унівської Лаври з нагоди престольного празника Лаври.

З нагоди 125-річниці з Дня народження Патріарха Йосифа Сліпого провідною темою прощі обрано слова з герба ісповідника віри «PER ASPERA AD ASTRA!», що означають «ЧЕРЕЗ ТЕРНИ ДО ЗІРОК!»

БІБЛІЙНИЙ МОТИВ: «Багато з перших будуть останніми, а останні – першими» (Матв.19.30)

Під час триденної духовної мандрівки прочани матимуть можливість приступити до тайни покаяння, брати участь у Божественних Літургіях та інших богослужіннях, молитися, спілкуватися, читати Біблійні уривки по групках, а також слухати реколекційні науки від  спеціально запрошених реколектантів, серед яких Владика Володимир (Груца), єпископ-помічник Львівський, Владика Теодор (Мартинюк),єпископ-помічник Тернопільський та інші цікаві і харизматичні особистості…

МАРШРУТ ПРОЩІ
 
ПЯТНИЦЯ, 25 СЕРПНЯ
ЛЬВІВ
Проща розпочнеться Св. Літургією о 7: 00 в Храмі св. Архистратига Михаїла
І вирушить зі Львова о 9:30
Храм Благовіщення Пресвятої Богородиці
СОСНІВКА
Храм Зіслання св. Духа

ВИННИЧКИ
Храм св. велик. Димитрія
15:00 - Прибуття
Молебен до Пресвятої Богородиці
Відпочинок, перекуска
Вихід
ШОЛОМИЯ
Храм св. Пророка Іллі
ЗВЕНИГОРОД
Храм св. Миколая Мирликійського (ночівля)
СУБОТА, 26 СЕРПНЯ
ЗВЕНИГОРОД
Храм св. Миколая Мирликійського
РОМАНІВ
Храм св. Арх. Михаїла
ПІД’ЯРКІВ
Храм св. Бориса і Гліба
СТАНИМИР
Храм Богоявлення Господнього (ночівля)
НЕДІЛЯ, 27 СЕРПНЯ
СТАНИМИР
Храм Богоявлення Господнього
ЛАГОДІВ
Храм св. Арх. Михаїла
УНІВ
Лавра Успення Пресвятої Богородиці
16:00 – зустріч прочан
Молебень до Пресвятої Богородиці

Організатори просять про молитовну підтримку успішного проведення прощі. Протягом останніх років у серпневій прощі до Унівської Лаври бере досить велика кількість прочан (понад 1500 осіб) з різних куточків України і закордоння. Така ситуація вимагає досить клопіткого приготування, яке вимагає немалих видатків, які пов'язані переважно з поселенням та харчуванням прочан, перевезенням речей, технічним супроводом тощо. З огляду на це організатори просять про фінансову підтримку прощі.

Пожертви  можна скласти:
- у скарбонку, яка є виставлена на тетраподі у храмі св. Архистратига Михаїла (м. Львів, вул. Винниченка, 22);
- на монастирській фірті;
- а також безпосередньо керівнику прощі  єрм. Пантелеймонові (096 722 87 74).

Додаткова інформація: Монастирська фірта при храмі св. Арх. Михаїла у Львові, вул. Винниченка 22 ( 032) 235 7355

Керівник прощі: єрм. Пантелеймон Гербери, студит


Fb –подія : XXVI Піша проща Львів-Унів: Через терни до зірок

Довідка: Серпнева піша проща Львів- Унів –  вже традиційна трьохденна духовна мандрівка прочан, які вирушають зі Львова 25 серпня і прибувають до Унева 27 серпня напередодні празника Успення Пресвятої Богородиці. На сьогодні серпнева проща налічує близько 1500 прочан і  має три маршрути: перший провадить через села Чижиків і Лагодів, другий – через Звенигород і Станимир і третій – через Верхню Білку і Лагодів.

В Україні прощі до Унева відновилися з початком Незалежності, коли Лавру було повернено монахам - студитам. Першу прощу, після довгих років переслідування, було зорганізовано в серпні 1991 року з нагоди храмового празника Лаври. Попровадив її єрм. Йосиф Мілян (зараз  єпископ-помічник Київської Архиєпархії) разом з Марійською дружиною храму св. Архистратига Михаїла у Львові. У перших роках проща тривала два дні. Кількість прочан, що брала участь у прощі коливалася від 150 до 300 осіб.  Переломним моментом в новітній історії серпневих прощ до Унева став 1999 рік. Саме тоді прочанський шлях було збільшено до трьох днів. У 2000 році до організації прощі приєдналася молодіжна християнська організація «Українська Молодь – Христові». Завдяки посиленій активності її членів за декілька років серпнева проща набрала більш молодіжного колориту, а кількість прочан збільшилася до 1000 осіб, а в деяких роках навіть більше.

Джерело:  Воїни Христа Царя