ПОДРУЖЖЯ=СІМ'Я=РОДИНА=НАЦІЯ


пʼятниця, 25 травня 2018 р.

25.05.2018р. Б. / Декада місійності 2018. Восьмий день

17 травня, на свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, в Українській Греко-Католицькій Церкві розпочалася Декада мiсiйностi. Триватиме Декада до 27 травня. Щодня будемо публікувати фрагменти з «Путівника Декади місійності», а саме: 1. Слово Боже, 2. Роздуми, 3. Цитату дня, 4. Молитву, 5. Місійне завдання.

СЛУЖІННЯ БЛИЖНЬОМУ В ПОТРЕБІ
Євангеліє від Йоана 17, 18-24

Слово Боже. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як Ти, Отче, в мені, а я в Тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти мене послав.

Роздуми. Парафія – це духовний дім, дім Батька, де людина зустрічається з Богом, де люди діляться одні з одними радістю і смутком, де пропонують підтримку для тих, хто шукає відповідей на життєві питання, де допомагають загоїти рани, завдані життєвими випробуваннями і трагедіями. Парафія – це місце, де люди можуть пізнати любов і доброту Божу через відкрите серце і добрі діла учнів Христа.

Хто найбільше потребує нашої допомоги? Безхатченки, бідні, сироти, вдови, люди з особливими потребами, самотні, сім’ї, в яких чоловіки або жінки перебувають на війні або загинули, тощо. Це – наші сусіди, які живуть біля нас. Нам важко їх зрозуміти, якщо ми самі ніколи не переживали те, що вони переживають. Ми щасливі, що маємо родину і друзів, які зможуть допомогти нам у скруті. Але уявімо на секунду, що в одну мить весь світ від нас відвернувся. Нам тоді здається, що і сам Бог про нас забув. Саме в такій найскрутнішій ситуації безцінним є добре слово і жест доброти з боку справжнього християнина. Якщо ми справді маємо намір увійти у Царство Небесне разом з Христом, тоді візьмімо близько до свого серця слова Ісуса Христа: «Бо все, що зробили ви одному з найменших оцих, те мені ви зробили» (Мт. 25, 40).

Цитата-свідчення. «Ви їдете до людей, везете дарунки і хочете з ними поспілкуватися. Поводьтеся так, щоб на завершення вашого там перебування в серцях, очах і устах тих людей, яких ви зустрінете, постало питання: Чому ви нас так любите? Думаю, що якщо ви відчуєте таку реакцію, то ваша подорож буде надзвичайно успішною» (Блаженніший Любомир Гузар, 2 листопада 2008 р.).

Молитва. Бо Ти єси, Господи, поміч безпомічним, надія безнадійним, бурями гнаним спаситель, плаваючим пристановище, недужим лікар. Сам для всіх будь усім, відаючи кожного і прохання його, дім і потребу його. Ізбав, Господи, город цей (село це, обитель цю), і всякий город, і країну від голоду, пошести, землетрусу, потопу, вогню, меча, нашестя чужинців та міжусобної брані. (Божественна Літургія св. Василія Великого).

Місійні завдання:
1. Особисто / в сім’ї. За останній рік як я особисто вчинив якесь добро ближньому в потребі? Поговорімо в родині й постановімо щомісяця разом робити щось добре для того, хто поруч і є в потребі.
2. У парафії. Часто інформуймо парафіян про заходи соціального служіння в парафії. Повідомляймо парафіянам про членів парафії, які потребують якоїсь помочі (особливо про старших самотніх людей). Заохочуймо парафіяльну молодь до організації та реалізації якоїсь ініціативи на користь потребуючих на території парафії.
3. Поза парафією. Подивімося, може по сусідству біля нас живе особа чи родина, яка зараз перебуває у скруті. Спробуймо чимось допомогти цій людині, цим людям – добрим словом, якоюсь конкретною допомогою.

Про Декаду місійності
Беручи активну участь у духовних заходах Декади місійності, ми покликані наново відкрити і збагнути, що наші сім’ї (домашні церкви) та парафіяльні спільноти є за своєю природою місійними. Усвідомлення цього випливає з дару нашого Хрещення, завдяки якому всі вірні силою цього святого таїнства взяли на себе зобов’язання вірити, жити, служити і ділитися досвідом своєї віри в Христа, – ділитися не тільки зі своїми рідними, а й з усіма ближніми на місцях свого перебування. Отже, місія нашої парафіяльної спільноти – приймати Христа глибше в наше життя, нести Добру Новину поза нашу спільноту і підтримати тих, хто розширює межі Божого Царства місійною діяльністю та капеланським служінням.

Від Вознесіння до Зіслання Святого Духа всією парафіяльною спільнотою молимося, щоби Господь відновив наше життя в Бозі силою і діянням свого Святого Духа.

Молитва
Господи Боже, пошир світло Твого Святого Євангелія, щоб через нас, охрещених дітей Світла, поширювалася християнська віра і щоб ми стали свідками Твоєї живої присутності у нашому житті та в нашій парафіяльній спільноті. Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священиків удосконалює, неграмотних мудрості навчає, рибалок богословами появляє і єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові, Утішителю, слава Тобі!

четвер, 24 травня 2018 р.

24.05.2018р. Б. / Декада місійності 2018. Сьомий день

17 травня, на свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, в Українській Греко-Католицькій Церкві розпочалася Декада мiсiйностi. Триватиме Декада до 27 травня. Щодня будемо публікувати фрагменти з «Путівника Декади місійності», а саме: 1. Слово Боже, 2. Роздуми, 3. Цитату дня, 4. Молитву, 5. Місійне завдання.

СПІЛЬНОТА МОЛИТВИ
Євангеліє від Йоана 16,23–33

Боже Слово. Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише – одверто про Отця звістую вам. Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, – і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов.

Роздуми. Будьмо привітні одне до одного, як годиться улюбленим Отця. Коли ми приходимо на Божественну Літургію, то пам’ятаймо, до якої великої родини належимо. Це відчуття спільноти-родини треба постійно плекати. Не забуваймо вітатися одне з одним, коли збираємось у храмі. Одних людей ми знаємо добре, інших – лише трохи, а ще інших – не знаємо взагалі. Але ж ми є однією спільнотою дітей Божих! Докладімо зусиль, аби не тільки познайомитися з іншими членами парафії, а й щоб цікавитись, які в них життєві виклики, радості і болі, щоби знати, про що просити в Бога, за що дякувати.

Третя Божа заповідь – «Пам’ятай день святий святкувати» (Вих. 20, 8) – зобов’язує нас відвідувати храм щонайменше в неділю і на великі свята. Проте ми знаємо, що багато наших сусідів, рідних і знайомих ходять до церкви лише на найбільші свята. Щоби частіше ходити, вони мусять відчути себе частиною великої християнської і парафіяльної родини. Основне, отже, показати їм, що ми раді їх бачити на молитві з нами в спільноті улюблених учнів Христових. А коли хтось не відгукується на всякі наші запрошення чи заохочення, не судімо їх, а молімося за них до Святого Духа. Він же Той, хто зрушує серця, відкриває Христа для кожного, провадить до Отця.

Цитата-свідчення. «Парафія є спільнотою спільнот. У ній існують різні молитовні групи, братства та молодіжні організації. Всі вони покликані укріплювати єдність і любов між членами парафіяльної спільноти. Підтримуючи одні одних молитвою, обмінюючись Божими дарами та співпрацюючи в дусі Христового служіння, зможемо втілювати у життя синодальну програму “Святість об’єднаного люду Божого”» (Патріарх Святослав).

Молитва. Пом’яни, Господи, тут присутніх людей і з оправданих причин відсутніх, і помилуй їх та нас по множеству милости Твоєї; скарбниці їх сповни всяким добром; подружжя їх у мирі й одномислії збережи, младенців вигодуй, молодь навчи, старців піддерж, малодушних потіш, розсіяних собери, заблуканих поверни і приєднай до Твоєї соборної й апостольської Церкви. (Божественна Літургія св. Василія Великого)

Місійні завдання:
1. Особисто/в сім’ї. Зробімо іспит сумління щодо нашої особистої молитви та спільної молитви нашої сім’ї. Сьогодні-завтра окремо помолімося за здоров’я і спасіння наших рідних, сусідів, друзів, співробітників.
2. У парафії. Оголосімо про богослуження на парафії якимось новим методом (плакати, соціальні мережі, листівки...). Допоможімо молитовним спільнотам на парафії набути нових членів.
3. Поза парафією. Якщо ми знаємо когось, хто не ходить регулярно на богослуження до храму, запропонуймо їм піти з нами. Якщо вони відмовляться, спитаймо, чи ми можемо від їхнього імені помолитися в якомусь особливому наміренні.

Про Декаду місійності
Беручи активну участь у духовних заходах Декади місійності, ми покликані наново відкрити і збагнути, що наші сім’ї (домашні церкви) та парафіяльні спільноти є за своєю природою місійними. Усвідомлення цього випливає з дару нашого Хрещення, завдяки якому всі вірні силою цього святого таїнства взяли на себе зобов’язання вірити, жити, служити і ділитися досвідом своєї віри в Христа, – ділитися не тільки зі своїми рідними, а й з усіма ближніми на місцях свого перебування. Отже, місія нашої парафіяльної спільноти – приймати Христа глибше в наше життя, нести Добру Новину поза нашу спільноту і підтримати тих, хто розширює межі Божого Царства місійною діяльністю та капеланським служінням.

Від Вознесіння до Зіслання Святого Духа всією парафіяльною спільнотою молимося, щоби Господь відновив наше життя в Бозі силою і діянням свого Святого Духа.

Молитва
Господи Боже, пошир світло Твого Святого Євангелія, щоб через нас, охрещених дітей Світла, поширювалася християнська віра і щоб ми стали свідками Твоєї живої присутності у нашому житті та в нашій парафіяльній спільноті. Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священиків удосконалює, неграмотних мудрості навчає, рибалок богословами появляє і єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові, Утішителю, слава Тобі!

середа, 23 травня 2018 р.

23.05.2018р. Б. / Декада місійності 2018. Шостий день

17 травня, на свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, в Українській Греко-Католицькій Церкві розпочалася Декада мiсiйностi. Триватиме Декада до 27 травня. Щодня будемо публікувати фрагменти з «Путівника Декади місійності», а саме: 1. Слово Боже, 2. Роздуми, 3. Цитату дня, 4. Молитву, 5. Місійне завдання.

ОСОБИСТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Євангеліє від Йоана 16,15–23

Боже Слово. «Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко – з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам’яті про болі нема! Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім’я».

Роздуми. Ісус Христос знав, що Його смерть на хресті завдасть великого болю і журби Його перестрашеним учням. Він пробував їх підготувати до цього: «Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, – і побачите мене: я бо йду до Отця» (Йо. 16, 16). Після Вознесіння Церква перебуває в подібній ситуації. Вона знову нетерпеливо чекає на повернення Христа, але цього разу вона може чекати впевнено та в повній радості, бо ж її сини і дочки, одержавши Духа Святого і, будучи «христовими», мають безпосередній доступ до Отця в ім’я Господа Ісуса.

Цей безпосередній доступ до Отця накладає на нас певні обов’язки і повинен викликáти в нас почуття особистої відповідальності за поширення Христового Євангелія – якщо не по всьому світі, то принаймні там, де ми живемо. Бути учнями Христовими – означає бути «такими, як Христос», як це гарно зауважив апостол Павло: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2, 20). Отож, ми повинні усі наші дані Богом дари, чи то природні, чи то надприродні, творчо віддавати для поширення Божого Царства. Мати особисту відповідальність – означає не боятися самому братися за якусь ініціативу і відважно просити в Бога-Отця сили, мудрості й усього, що нам потрібне для праці на Божу славу і для розвитку Церкви.

Цитата-свідчення. «Співвідповідальність вимагає зміни менталітету, особливо щодо ролі мирян у Церкві, яких слід вважати не “співпрацівниками” духовенства, а особами справді “співвідповідальними” за буття і діяльність Церкви. Отже, важливо, аби зріле і віддане мирянство було об’єднане, здатне зробити свій особливий внесок у місію Церкви» (Папа Венедикт XVI, до Католицької Акції, 10 серпня 2012 р.).

Молитва. Насити нас милістю Твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе. Хай з’явиться Твоїм слугам Твоє діло, і слава Твоя їхнім дітям. І ласка Господа, Бога нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших; стверди його – діло рук наших! (Псалом 90(89), 14–17).

Місійні завдання:
1. Особисто / в сім’ї. Подумаймо, щó ми як сім’я зробили за минулий рік для того, аби наша парафія зростала. Скажімо парохові, яку особисту відповідальність у парафії ми готові взяти на себе.
2. У парафії. Подумаймо, якою є система організації волонтерства у парафії і як її можна покращити, щоби парафіяни відчули свою особисту відповідальність за життя парафіяльної спільноти.
3. Поза парафією. Розкажу іншим, за що я відповідаю в парафії і чому саме до неї ходжу (що мені найбільше подобається).

Про Декаду місійності
Беручи активну участь у духовних заходах Декади місійності, ми покликані наново відкрити і збагнути, що наші сім’ї (домашні церкви) та парафіяльні спільноти є за своєю природою місійними. Усвідомлення цього випливає з дару нашого Хрещення, завдяки якому всі вірні силою цього святого таїнства взяли на себе зобов’язання вірити, жити, служити і ділитися досвідом своєї віри в Христа, – ділитися не тільки зі своїми рідними, а й з усіма ближніми на місцях свого перебування. Отже, місія нашої парафіяльної спільноти – приймати Христа глибше в наше життя, нести Добру Новину поза нашу спільноту і підтримати тих, хто розширює межі Божого Царства місійною діяльністю та капеланським служінням.

Від Вознесіння до Зіслання Святого Духа всією парафіяльною спільнотою молимося, щоби Господь відновив наше життя в Бозі силою і діянням свого Святого Духа.

Молитва
Господи Боже, пошир світло Твого Святого Євангелія, щоб через нас, охрещених дітей Світла, поширювалася християнська віра і щоб ми стали свідками Твоєї живої присутності у нашому житті та в нашій парафіяльній спільноті. Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священиків удосконалює, неграмотних мудрості навчає, рибалок богословами появляє і єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові, Утішителю, слава Тобі!