ПОДРУЖЖЯ=СІМ'Я=РОДИНА=НАЦІЯ

СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ! - СЛАВА НАВІКИ!
СЛАВА УКРАЇНІ! - СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!

Любі, у Христі Ісусі, брати й сестри, необхідність створення цього блогу зумовлена актуальною потребою захисту і плекання СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ у нашому, вельми зраненому багатьма незагойними гріховними ранами, протягом кількох століть поневолення, українському народі.

вівторок, 29 листопада 2016 р.

29.11.2016р. Б. / «Здатність любити – це великий дар, який Господь Бог дав людині», - Блаженніший Святослав (+VIDEO)

Якщо дитина народжується в сім’ї, де відчуває, що тато і мама її не хотіли або не люблять, вона стає тоді зраненою впродовж усього свого життя. Таку думку висловив Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час чергового випуску телевізійного проекту «Відкрита Церква» на Живому ТБ на тему родини і шлюбу, реагуючи на результати опитування, з якою метою люди створюють сім’ї.

Під час програми були наведені результати опитування, яке було проведено в Україні минулого року щодо аналізу соціального розвитку сучасної молоді. Соціологічне опитування за підтримки ООН в Україні охопило молодих українців віком від 18 до 35 років. У дівчат і хлопців, зокрема, запитали, з якою метою взагалі люди створюють сім’ї.

Молоді українці відповіли, що кохання і бажання жити поруч з близькою та рідною людиною – таку причину вважає головною 81 відсоток опитаних. Сімдесят сім відсотків зазначали, що сім’ї створюють, щоб народжувати та виховувати дітей. Для спільного ведення домашнього господарства – так вважає 29 відсотків. І для покращення матеріального становища збираються одружуватися 12 відсотків.

Реагуючи на ці дані, Глава УГКЦ відзначив, що «наша молодь є дуже розумна». «Вона справді говорить і відчуває те, що десь глибоко переживає у своєму серці. Дуже важливо, що велика кількість людей передусім говорить про те, що шлюб і сім’я – плід кохання. Здатність любити – це той великий дар, який Господь Бог дав людині. Очевидно, що плодом цієї любові є народження дітей. Бо кожна дитина хоче народитися в тій сім’ї, де тато і мама люблять одне одного», – вважає Блаженніший Святослав.

«Навіть більше, – переконує Предстоятель, – якщо дитина народжується в сім’ї, де відчуває, що тато і мама її не хотіли або не люблять, то вона стає зраненою впродовж усього свого життя. Тому дуже важливо, що наша молодь поставила на перше місце саме духовні фундаменти шлюбу і сім’ї, а матеріальні вигоди – на останнє місце».



29.11.2016р. Б. / Двадцять тез Глави УГКЦ про християнське подружжя (+VIDEO)

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у черговому випуску телевізійного проекту «Відкрита Церква» на Живому ТБ розповів про родину та церковний шлюб.

Відповідаючи на запитання глядачів, Глава Церкви розповів, як потрібно готуватися до Таїнства Подружжя, про сімейне життя та виховання дітей.

Нижче пропонуємо основні тези, висловлені Блаженнішим Святославом протягом прямого ефіру, які ілюструють погляд Церкви на Таїнство Подружжя.

Про сім’ю та родину:
  • Сім’я – це союз чоловіка і жінки, союз любові, плідності й вірності, який Ісус Христос підніс до гідності Святого Таїнства, даючи чоловікові та жінці силу Святого Духа, єднаючи їх в подружжя.
  • Родина – це значно ширший контекст, в якому є вже не тільки чоловік і жінка; це ціла мережа міжособових стосунків між батьками та дітьми, між внуками та дідусем і бабусею.
  • Родина – мережа людських стосунків, де людське життя народжується, дозріває, розвивається і має свою гідну кінцівку (від природного зачаття до природної смерті).
Про гідність сім’ї:
  • Інституція подружжя – первинна інституція, що з’явилася в людському суспільстві ще перед виникненням таких понять, як «народ», «суспільство», «держава».
  • У християн шлюб – це справа трьох: чоловіка, жінки й Господа Бога. Господь - Творець подружжя: «Чоловік покине батька свого і матір свою і поєднається з жінкою своєю так, що стануть вони одним тілом» (Бут. 2, 24).
    А Ісус Христос навчає: «Що Бог поєднав, людина хай не розлучає» (Мт 19, 6).
  • Суспільство повинно захищати гідність сім’ї, яка є його первинною клітиною. Тому державна реєстрація шлюбу є необхідною, бо з моменту поєднання чоловіка і жінки виникають певні права та обов’язки, які держава повинна визнавати.
  • Шлюб, сім’я і статевість – глибоко пов’язані. Статевість людини є покликанням любити; це ознака, яка позначає не тільки наше тіло, а й всю нашу особу. Ми народжуємося чоловіком і жінкою і наше тіло є виявом нашої статевої ідентичності. Стать довільно не обирають, а це глибока таємниця нашої особи, яку дарує нам Господь і ми покликані її відкрити й реалізувати… і в цій таємниці будувати сімейні стосунки.
Християнське подружжя:
  • Щоб чоловік і жінка мали силу бути вірними одне одному все життя, Бог дарує їм окремий дар Духа Святого, якого вони отримують в Таїнстві Подружжя.
  • Кожна людина прагне бути щасливою, тому Бог, творячи сім’ю, давав людині можливість бути щасливою. "Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього" (Бут. 2, 18). Бог покликає людину до щастя, яке вона може осягнути, коли дарує себе іншій людині.
  • Сім’я – це «божественне ми». Людина, сотворена на образ і подобу Божу, саме в Таїнстві Подружжя, взаємного дарування любові, є образом Пресвятої Трійці, де є три Божі особи, що становлять одного Бога.
  • Господь Бог допомагає, щоб подружжя, яке приймає Таїнство, у плідності, вірності й любові проживе до останнього подиху. 
Підготовка до подружжя:
  • Обов’язок Церкви – готувати наречених до подружжя, щоб вони розуміли свою відповідальність і щоб той унікальний час – бути нареченими – вміли правильно пережити.
  • Час підготовки до шлюбу – час глибокого пізнання тої людини, з якою хочеш провести своє життя і якій прагнеш себе подарувати, вкладаючи свою долю в її руки. Що краще наречені підготовані до шлюбу, то краще буде їм закласти фундамент для подружжя.
  • Необхідний особливий душпастирський супровід у перші роки подружнього життя, аби пережити перші сімейні кризи, випробування, які життя ставить перед любов’ю чоловіка та жінки. Коли молода сім’я знає, звідки їй приходить допомога, звідки приходить сила не втомлюватися і любити навіть тоді, коли інший член подружжя завинив, тоді таке подружжя буде успішним.
  • Аби подружжя було Богом благословенним, воно повинно бути належно підготовленим, щоб свідомо і добровільно під час вінчання сказати «так» Богові й чоловікові  (жінці).
  • В УГКЦ від осіб, які мають намір вступати в шлюб, вимагається зареєструвати його в органах державної влади. Після цього уділяється Таїнство Подружжя. Бо коли люди не хочуть укладати свій шлюб на державному рівні, то вони не планують укладати відповідальне нерозривне Таїнство Подружжя до кінця життя.
Про сім’ю та дітей:
  • Сім’я – це великий дар, який Господь дав людині, плодом якого є народження дітей. Кожна дитина прагне народитися в сім’ї, в якій тато і мамо люблять одне одного. Якщо дитина відчуває, що її не хотіли, то вона зранена протягом свого життя.
  • Коли люди люблять одне одного, то допомагають одне одному виховувати дітей, дбають одне про одного. Коли ми маємо поруч людину, яка нас любить, – це найкращий спосіб бути впевненим у завтрашньому дні і впевнено крокувати в майбутнє.
  • Сім’я – це бути разом і відчувати, що ми є одним цілим.
  • Наші батьки вистояли супроти всіх небезпек, тому що разом молилися. Заохочую родини молитися разом - тоді ви побачите, якою величезною духовною силою Господь вас наповнює.

субота, 26 листопада 2016 р.

26.11.2016р. Б. / “Актуальність у капеланському служінні постійно зростає”, – отець Любомир Яворський

Військовий капелан отець Любомир Яворський, заступник керівника Департаменту Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України, завершив відвідини військових та капеланів УГКЦ, що зараз перебувають на Російсько-Українській Війні.

Візит на Схід України тривав від 21 до 24 листопада 2016 року. Протягом цього часу священик відвідав військових капеланів УГКЦ та військовослужбовців різних бригад і військових частин, що зараз перебувають на передовій РУВ.

“Метою моєї поїздки було ознайомитися з потребами капеланів та військових, які є на місцях, – розповідає капелан. – Ми отримуємо багато запитів від військовослужбовців щодо направлення наших капеланів у конкретні бригади і конкретні військові частини. Тож зараз, щоби відповісти на ці запити від Збройних сил України, мусимо додатково готувати священиків до служіння військовослужбовцям. Актуальність у капеланському служінні постійно зростає”.

Перебуваючи на Сході України, отець Любомир служив Божественні Літургії разом із військовими капеланами в каплицях, які були збудовані за участі Департаменту на фронті, провадив спільні молитви та зустрічі з українськими військовими. Загалом на сьогодні в зоні бойових дій маємо 21 таку каплицю.

пʼятниця, 25 листопада 2016 р.

25.11.2016р. Б. / На Хортиці відбулася зустріч священиків Донецького екзархату на тему «Жива парафія - місце зустрічі із живим Христом»

22-23 листопада на о. Хортиця, що в Запоріжжі, відбулася зустріч душпастирів Донецького екзархату УГКЦ на тему «Жива парафія - місце зустрічі із живим Христом».

Протягом двох днів священики мали можливість спільно роздумати про творення живих парафій в екзархальних умовах. У цьому їм допомагав о. Василь Чудійович із Київської архиєпархії УГКЦ. Священик доповідав на тему творення екзархальної спільноти, як середовище сопричастя священиків та парафій, про розвиток екзархату, про планування парафій. А підприємець п. Дмитро Якимець провів для священиків сесію стратегічного планування.

четвер, 24 листопада 2016 р.

24.11.2016р. Б. / 15 настанов Митрополита Андрея Шептицького для молоді

Застановімося над  батьківськими порадами Великого Митрополита для української молоді, яких так сильно потребуємо сьогодні: «На склоні мого життя закликаю Вас: застановіться над моїми словами, двічі-тричі їх прочитайте, передумайте глибше їхнє значення! Бо не дай Боже, щоб хаос і зло, яке гряде, застало нас у такому розбитті, в якому сьогодні находимося»

1. ... найкраща ціль не освячує лихих засобів.
 
... найкраща ціль не освячує лихих засобів.  Християнство, Дорогі, це любов, так як Євангеліє – це наука любови. А що Ваша любов до Батьківщини готова на всякі жертви, то це також прикмета глибока і дійсно християнська. Однак маю щось і проти Вас,бо Ви, і це природна недостача Вашого віку, в жертві йдете часом так далеко, що Ви не лише себе готові посвятити, але й готові посвятити чуже добро і загальнонаціональні цінності. А це вже не є прикмета, а пересада, що може знищити до самої суті ту прикмету, з якою лучитися. Чуже добро і чуже щастя повинно бути святе не лише для християнина, але й для людини, як такої. І нарушувати це добро невільно нікому. Бо найкраща ціль не освячує лихих засобів.

2… основною чеснотою християнства є покірно про себе думати...

Маєте ту недостачу, що свою думку сміливо і буйно ставите вище від думок всіх старших, що при найбільшій любові до своїх батьків себе вважаєте мудрішими і вищими. Якже ж Вас переконати, що наслідком такої ментальності,  ви на жаль надто часто помиляєтеся? Сильно переконаним з – поміж Вас християнам сказав би я, що основною чеснотою християнства є покірно про себе думати, що Бог гордим противиться, а дає свою ласку покірним, однак, не дивуюся, Дорогі, що більшість з-поміж Вас цю науку мало розуміє.

3…. легковаження гадки й досвіду старших є відкинення авторитету віку й досвіду  а  упадок авторитету є завсіди небезпечний...

 Людина, бачите Дорогі, це єство дуже дрібне і дуже немічне.  І далекий від правди той, хто про себе думає, що є великий та могутній.Ви мусите з’ясувати собі, що легковаження гадки й досвіду старших є відкинення авторитету віку й досвіду та що упадок авторитету є завсіди небезпечний. Хто відкидає авторитет старших, - легко відкине авторитет батьків, а від так і кожний інший авторитет у народі. Вкінці дійде до того, що буде відкинений авторитет Церкви, Бога і всякої етики. Чи ж це не веде до повної анархії?

4.Служба любови, мої Дорогі, не знає лаврів…

Служба любови, мої Дорогі, не знає лаврів,  як довго жертва ще неповна, а жертва одної хвилини не заступить довголітньої муравлиної праці. Не зривами одної хвилини лише безупинним, напруженим і безупинними жертвами аж до крови і смерти многих поколінь двигається народ. І легше часами кров пролляти в одній хвилині ентузіазму, чим довгі літа з трудом сповнювати обов’язки і двигати спекоту дня і жар і злобу людей і ненависть ворогів і брак довір’я своїх і недостачу помочі від найближчих, і серед такої праці аж до кінця виконувати своє завдання. Своє завдання, не чекаючи лаврів перед побідою, ані винагороди перед заслугою.

5.Пам’ятайте, що нічого доброго для свого народу Ви не осягнете, чинячи справи, суперечні із Заповідями Божими.

А зараз ось слова мої до Тебе, Дорога Молоде, до Вас, Дорогі, хто має стільки доброї і щирої волі, а водночас перебуває у такому важкому становищі, до Вас, довіру й віру котрих люди так часто зловживають. Не дайте спровокувати себе до жодних беззаконних учинків. Адже це в інтересі наших ворогів: намовити наших людей до нерозважливих кроків, які можуть, а навіть неминуче стягнуть велику шкоду на наш народ. Не дайте намовитися людям, котрі чинення супроти заповіді Господньої представляють Вам як неминучість. Пам’ятайте, що нічого доброго для свого народу Ви не осягнете, чинячи справи, суперечні із Заповідями Божими.

6.Тільки пам’ятайте, що справжня наука не може противитися науці Христа, — так, як правда не може противитися правді! Бо наука не є, прецінь, нічим іншим, як лише пізнанням правди, — а Христова Наука є якраз правдою”.

7.“В кожну працю треба вкладати ціле своє серце.

В кожну працю треба вкладати ціле своє серце,  цілого себе, і то в усіх званнях, бо інакше праця не дає добрих наслідків”.

8. Потребуєте тієї справжньої Божої МУДРОСТІ.

Треба й Вам тієї Божої МУДРОСТІ, що вміє розрізнити щире золото від фальшивого… Нехай же провідним світлом Вашої праці буде передусім – випросити з неба той пре цінний Божий дар, яким є МУДРІСТЬ.

9. Св. Євхаристія  - це обильне джерело всяких Божих ласк.

Поручаю Вам також дуже й дуже, Дорогі Діти, часте принимання св.. тайн. В школах Вам не будуть про це нагадувати, тому самі пам’ятайте. Черпайте з нього для себе, родителів, рідні свого села і Батьківщини. В святій Євхаристій приходить сам Ісус Христос. Днина, в якій чоловік приступає до св.. Причастя, є святою, великою дниною.

10. Стережіться гріха проти святої Віри.  

Тримайтеся св.. Церкви. Як зрада проти Батьківщини, так і зрада святої Церкви, нашої Матері, щовід дитинства і до гробу веде нас і в кожній потребі подає помічну руку, є мерзенним злочином.

11. Звичай спільно молитися – це дуже святий, дуже християнський і дуже важний звичай.  

Намовляйте батьків, щоб щоденні молитви у хаті разом відчитували, або й співали на голос. Такий звичай є причино, що Бог благословить такі родини; Христос з ними неначе живе і  та власною рукою веде дорогами християнського життя.
12. Кожного дня повертай  свою голову до Бога.

Одного разу митрополит запитав:  «Як гадаєте, чому квітка завжди така прекрасна?» Сказавши це, він відразу відповів: «А тому, що протягом дня вона постійно свою голівку повертає до сонця!»

13. У всіх виховних інституціях треба вчити молодь, щоб до щоденних молитов додавала благання: Зроби нас святими!»

Кожному з молодих безумовно треба ідеалу бути добрим, а то й великим християнином. До певної міри молодь мусить зрозуміти, що від того залежить успіх у досягненні інших ідеалів… На мою думку, треба дитині від перших літ, як тільки приходить до розуму, говорити про святість душі і про молитву до Всевишнього. Думаю, що і ми маємо ум Христовий, – у всіх виховних інституціях треба вчити молодь, щоб до щоденних молитов додавала благання: Зроби нас святими!»

14.Досить з нас, коли будете до смерти вірні Христові…  Свята Церква не накладає на когось ніякої політики. Політика може бути змінна, може бути кожної днини інша. Обов’язки святої віри і християнсько-католицької моралі незмінні – «вічні».  Католицька мораль  позволяє на всяку політику непротивну Божим законам, але ніякої політики людям ніколи не накидає. І ми, Ваші душпастирі у парохіях,і я Ваш зверхній душпастир,  ніякої політики Вам не накидаємо. Досить з нас, коли будете до смерти вірні Христові  - досить з нас, коли по-християнськи, по Божому сповните Ваші обов’язки оглядом родителів, рідні, оглядом Українського народу.

Бути вірним Христові - це високо носити прапор віри й обов'язків щодо Бога.
Бути вірним Христові - це любити Бога і ближніх задля Бога, бо вони Божі діти.
Бути вірним Христові - це давати Богові перше місце в усьому.
Бути вірним Христові - це високо цінити християнську молитву та до неї щодня, в кожній важливій потребі, вдаватися.
Бути вірним Христові - це пам'ятати про потреби ближніх і по змозі давати милостиню.
Бути вірним Христові - це бути чистим, берегтися гріха та за гріхи покутувати.
Бути вірним Христові - це часто причащатися Христового тіла і пити чашу Його крові.
Бути вірним Христові - це любити нашу матір Католицьку Церкву, її знати і слухати, їй коритися у справах віри та моралі, до неї голосно признаватися.

15. Прирікаючи свою  вірність Христові, ви наново приймаєте обов’язки зглядом  Його святої Церкви й прирікаєте свято й вірно, по-християнськи виповняти  обов’язки оглядом  українського народу. 

Підготувала Христина Кутнів

Джерело:    Воїни Христа Царя

середа, 23 листопада 2016 р.

23.11.2016р. Б. / Сестри Служебниці запрошують на моління перед подорожуючою іконою з мощами Блаженної Йосафати

22 листопада 2016 року до Львова прибула подорожуюча ікона з мощами Блаженної Йосафати, співзасновниці Згромадження Сестер Служебниць. Ікона Блаженної Йосафати написана Словацьким іконописцем і була посвячена Главою і Отцем УГКЦ Блаженнішим Святославом у 2013 р. під час посвячення Патріаршого Собору. У цьому ж часі відбулася Поширена Рада Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії під проводом Генеральної Настоятельки с. Тереси Слоти, у якій брали участь Провінційні Настоятельки всіх Провінцій, де служать Сестри Служебниці. На цій зустрічі прийнято рішення у рамках підготовки до 125- літнього ювілею Згромадження, який припадає на 2017, рік проводити моління перед іконою Блаженної Йосафати, яка буде символом єдності Згромадження у всіх країнах перебування Сестер Служебниць.

Ця ікона вже відвідала монастирі Сестер Служебниць та греко-католицькі парафії Канади, США, Австралії, Бразилії, Аргентини, Італії, Сербії, Словаччини та Польщі.

В Україні ікона перебуватиме до липня 2017 року й відвідає всі монастирі сестер служебниць Української провінції. Про місця та час перебування ікони можна дізнатися на сайті сестер служебниць http://ssmi-ua.org/prayer_request1.html.

Запрошуємо вірних на моління перед іконою Блаженної Йосафати. Віримо, що Блаженна Йосафата, яка за свого земного життя була перейнята духом служіння ближнім, у цей рік Дияконії буде для усіх вірних знаком надії на Божу присутність у житті нашого народу.

Сестри служебниці Непорочної Діви Марії

Джерело:    Воїни Христа Царя

вівторок, 22 листопада 2016 р.

22.11.2016р. Б. / Ґабріела Кубі – «Католицька церква прокинулась дуже пізно» (+AUDIO)

В ефірі «Християнство сьогодні» на Радіо Марія Ґабріела Кубі, соціолог і публіцистка з Німеччини, захисниця християнської моделі побудови сім’ї і суспільства. Коли вийшла перша книга пані Ґабріели, їй говорили, що вона перебільшує, але вже найближчі роки показали, її правоту. Що ж трапилось в головах, в душах навіть християн, для яких текст Святого Писання перестав бути авторитетом. Які повелись на фальшиві фасади толеранцій... Людей, які винайшли вже понад 50 статей, провідують необмежений секс з всім з ким тільки подобається? Що стало з тими хто мовчить на аборти, запровадження вільної сексуальності в школах і садках? Годинна вакцинація, від людини, котра досліджує диктатуру гендеру і є авторкою книжок «Ґендерна революція: релятивізм у дії», «На шляху до нової ґендерної людини: як німецька держава виховує дітей» та бестселера «Глобальна сексуальна революція: руйнування свободи в ім’я свободи», що перекладений багатьма мовами світу.

«Те, що я зараз в Україні, це запрошення Синоду Єпископів УГКЦ і для мене дуже важливо, що цілий Синод розуміє проблему і буде діяти в цій боротьбі».

«Просування гендерної ідеології йде в усіх країнах світу і найбільш радикальними в цьому просування є країни, де демократія розвивалась найраніше.  Дуже часто в легалізації гомо шлюбів і абортів брали участь консервативні партії».

«Зараз потрібно – це готувати священиків у всіх християнських церквах, щоб вони розуміли проблему, вміли говорити з медіа, щоб ми гідно і з гордістю проголошували вчення Церкви про сім`ю і подружжя».

Джерело:    Воїни Христа Царя

неділя, 20 листопада 2016 р.

20.11.2016р. Б. / Обов'язок кардиналів

Лист чотирьох кардиналів, які просять Папу прояснити плутанину, викликану незрозумілими фрагментами "Amoris laetitia" не є виразом фарисейства, але турботою за Церкву і за істину про шлюб.

У тексті "Amoris laetitia", особливо в VIII розділі містяться певні неясності. Це факт. Найкращим доказом цього є те, що окремі єпископи видали в своїх єпархіях розпорядження, в яких знаходяться суперечливі інтерпретації. Не може так бути, що в одній єпархії щось є гріхом, а в іншій єпархії це гріхом не є. Ось чому кардинали просять папу відповісти "так" або "ні". Вони запитують про це не тому, що не розуміють усієї складності людського життя або з причини відсутності співчуття до людських драм. Вони запитують про це, тому що в Церкві навколо цих питань зростають суперечки і поділ. Ми маємо принаймні дві взаємовиключні інтерпретації. І це не якоюсь абстрактною, теоретичною проблемою. Багато душпастирів і тих, хто зацікавлений розпізнанням своєї ситуації не знають, чого вони повинні дотримуватись. Це поточна ситуація.

Відповідь, що все написано в "Amoris laetitia" і більше не потрібно нічого пояснювати не є слушною. Сумніви виникли саме тому, що певні пункти документу в декількох місцях є неоднозначними. Крім того, деякі формулювання, як видається, суперечать вченню св Івана Павла II записані в енцикліці "Veritatis Splendor". Мова йде не тільки про шлюб, але більш загальні моральні проблеми (наприклад, зв'язок між загальною нормою і совістю). Оскільки сумніви є досить серйозними, вони повинні бути з'ясовані. Повторю ще раз, суперечності відносяться до самих норм, критеріїв розрізнення, а не одиничного складного випадку чи самої суті розрізнення. У культурі релятивізму, яка розмиває будь-які норми, чіткість основ стає все більш важливою.

Доктринальні суперечки в Церкві не є нічим новим. Запити, надіслані в Конгрегації доктрини віри дуже часто приймають форму питань двоїчних. Конгрегація зазвичай відповідає «так» або «ні» і їх роз'яснює. Вірність Христу полягає також і в вірності вченню, яке Він нам залишив. Ортодоксія є умовою ортопраксії, або висловлюючись більш по-людськи: діяння відповідні до віри випливають із принципів віри.

Що стосується мотивації кардиналів. Згадаємо собі, що лист кардинали надіслали Папі 19 вересня цього року. І лише через два місяці прийняли рішення про його оприлюднення. Обгрунтовуючи це наступним чином: "Велика традиція Церкви вчить нас, що вихід з ситуації подібній до цієї [відсутність ясності навколо" Amoris laetitia"] є звернення до Святішого Отця з проханням до Святого Престолу вирішити сумніви, які викликають дезорієнтацію і розгубленість. Таким чином, наш лист є актом справедливості і любові. Справедливості - тому що нашою ініціативою визнаємо, що служіння Петрове є служінням єдності, отже Петру, папі, належить утверджувати в вірі. Любові - тому що ми хочемо допомогти Папі попередити поділи і конфлікти в Церкві, просячи, щоб він розвіяв будь-яку двозначність. Таким чином, в цей спосіб виконуємо свої обов'язки. Відповідно до Кодексу канонічного права (к.349) кардиналам, також і в індивідуальному порядку, покладено завдання допомагати Папі в турботі про Вселенську Церкву. Святіший Отець вирішив не відповідати на наш лист. Ми поважаємо його суверенне рішення, як запрошення продовжити роздуми і обговорення, спокійно і з повагою".

Ks. Tomasz Jaklewicz, gosc.pl

Джерело:    Воїни Христа Царя

субота, 19 листопада 2016 р.

19.11.2016р. Б. / Освітяни Львова зустрілися із Ґабріелою Кубі

17 листопада 2016 року освітяни Львова зустрілися із Ґабріелою Кубі. Зустріч відбулась у великій сесійній залі Львівської міської ради.

Ґабріела Кубі народилася і проживає в Німеччині, мати трьох дітей. За освітою – соціолог. Як автор книжок і промовець, порушує проблемні питання сучасного суспільства і вказує вихід з них через навернення до християнських цінностей.

Є автором книг «Ґендерна революція: релятивізм в дії», «На шляху до нової ґендерної людини: як німецька держава виховує дітей» та бестселера «Глобальна сексуальна революція: руйнування свободи в ім’я свободи».

пʼятниця, 18 листопада 2016 р.

18.11.2016р. Б. / Святих мучеників Галактіона і Єпистими; Святих апостолів з сімдесяти, Патроваса, Герми, Ліна, Ґая і Філолога

Святих мучеників Галактіона і Єпистими

Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у стражданнях своїх прийняли вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства безсильні.* Їх молитвами спаси душі наші. 

Кондак, глас 2: Приєдналися ви до полків Христових мучеників,* що були сміливими і світло звершили подвиг,* Галактіоне славний з чесною дружиною своєю, що постраждала з тобою, Єпістимою.* Єдиному Богові неустанно моліться за всіх нас. 

У Сирії, в місті Ємесі, жив багатий і славний за походженням муж на ім’я Клитофон, жінка його називалася Левкинія. Одна журба у них була, що не мали дітей, численні жертви, які вони приносили своїм поганським божкам, не дали жодного результату. Одного разу в їх дім прийшов старець-прохач, і, дякуючи за милостиню, запитав Левкинію про причину її журби. Коли він про все дізнався, то розповів їй, що є одне-єдине джерело втіхи – Ісус Христос. Старець той був священиком на ім’я Онуфрій, а що скрізь лютували вороги християн, жорстоко переслідуючи їх, то він, переодягнений дідом, ходив по хатах, щоб одних укріпляти, а інших навертати до Христової віри. Онуфрій охрестив Левкинію, а Бог невдовзі поблагословив її сином. Тоді навернувся до святої віри і її чоловік Клитофон, він прийняв з рук Онуфрія святе хрещення, а також охрестив свого сина, якого назвали Галактіон.

Коли Галактіону виповнилося двадцять чотири роки, то, за волею батьків, він заручився з прекрасною і багатою дівицею на ім’я Єпистима. Усім серцем відданий Богу, він і своїй судженій розповів про Його доброту і милосердя, а вона запалала спрагою прийняти святе хрещення. Це були часи найстрашнішого переслідування християн за імператора Деція; багато християнських священиків прийняли мученицьку смерть, решта пішли в пустелю, тому Галактіон сам охрестив Єпистиму в ріці Кифос. Після цього вони обоє вирішили посвятити своє дівицтво Господу й Отцю небесному і піти в пустелю, де вже тоді були монастирі. Вони взяли зі собою одного зі слуг батька Єпистими, який називався Євтоломій (його також охрестив Галактіон), і потай пішли на пустельну гору Пупілон. Тут Галактіон і Євтоломій залишилися в чоловічому монастирі, а Єпистима прийняла самітницьку рясу в невеличкому жіночому монастирі, в якому спасалося кілька вже старих літами інокинь. Невдовзі Галактіон та Єпистима засяяли незвичайним благочестям і численними чеснотами.

Але рука злобного гонителя християн і тут досягла слуг Божих. Відділ війська напав на чоловічий монастир, багато монахів утекло, декого вбили, а Галактіона повели на суд до старости того краю. Коли про це довідалася свята Єпистима, то сама пішла за святим Галактіоном і сміливо стала разом з ним на суді. Вони витерпіли нечувані муки: їх били, палили вогнем, тріски забивали під нігті, відтяли кінці рук і ніг, відрізали язики – а під кінець стяли мечем. І навіть цього катам було мало, вони ще й порубали їхні бездиханні тіла.
Мощі святих мучеників зібрав вірний Євтоломій, чесно поховав їх і, як самовидець, описав життя святих мучеників та їх мученицьку смерть, яку вони прийняли 5 листопада 250 р.

У той самий день
Святих апостолів з сімдесяти, Патроваса, Герми, Ліна, Ґая і Філолога

Кожного з цих апостолів у своїх посланнях згадує апостол Павло. Святого Патроваса – у Посланні до римлян (див. Рим. 16, 14). Докладніших відомостей про життя святого Патроваса не маємо.

Пам’ять святого Герми обходимо 13 червня (31 травня), там ми й подали докладніші відомості про нього. Святий Лін був після апостола Петра першим єпископом Риму, якою управляв одинадцять літ. Помер мученицькою смертю. Його мати називалася Клавдія. Святий Павло у Другому посланні до Тимотея пише: “Вітають тебе... Лін, Клавдія і всі брати” (2 Тим. 4, 21).

Святого Ґая охрестив сам апостол Павло в Коринті, і згадує про це в Першому посланні до коринтян (див. 1 Кор. 1, 14).

“Вітайте Філолога” (Рим. 16, 15), – пише апостол Павло. З цього можна зробити висновок, що святий Філолог мав бути гарячим і ревним проповідником Христової віри, якщо святий Павло вирізняє його серед багатьох.

__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

середа, 16 листопада 2016 р.

16.11.2016р. Б. / Подорожуюча ікона блаженної Йосафати Гордашевської прибуває до Львова

З ініціативи Головної Управи Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, яке готується відзначення 125-літнього ювілею у 2017 році, виготовлено ікону блаженної Йосафати Гордашевської, Співзасновниці Згромадження, із вмонтованими мощами.

Цю ікону написав словацький іконописець, а з нагоди святкувань 1025-річчя Хрещення Руси-України у Києві її благословив Блаженніший Патріарх Святослав, Глава УГКЦ.

25 серпня 2013 року подорожуюча ікона блаженної Йосафати рочпочала своє «паломництво» з Аргентини, потім Бразилія, США, Канада, Австралія, Польща, Словаччина, Сербія, Німеччина і зараз Україна.

Ця ікона подорожує по спільнотах сестер та парафіях цілого світу, де Сестри Служебниці провадять своє служіння для народу та цілої Вселенської Церкви.

Запрошуємо вірних на моління перед іконою Блаженної Йосафати. Віримо, що Блаженна Йосафата, яка за свого земного життя була перейнята духом служіння ближнім, у цей рік Дияконії буде для усіх вірних знаком надії на Божу присутність у житті нашого народу.

Джерело:    Воїни Христа Царя

вівторок, 15 листопада 2016 р.

15.11.2016р. Б. / У День студента єпископ зустрінеться з молоддю у Львові

Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ проведе відкриту зустріч із молоддю 

Зустріч відбудеться в день студента, 17 листопада о 19:00 у Гарнізонному храмі свв.апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 17), про це повідомляє kapelanstvo.info. Перед початком зустрічі, о 18:00 год. у Гарнізонному храмі, Кир Володимир очолить Архиєрейську Божественну Літургію за студентську молодь. Єпископ відкритий до спілкування з молодими людьми, очікує на взаємну активність та предметні результати зустрічі.

За матеріалами: kapelanstvo.info

Джерело:    ДИВЕНСВІТ

субота, 12 листопада 2016 р.

12.11.2016р. Б. / Папа до бідних: Перепрошую за всіх християн, що відвертають свій погляд

Прошу у вас прощення за всіх людей Церкви, які не зауважують вас, які відвертають свій погляд. Такими словами Папа Франциск звернувся до кількох тисяч людей, які живуть або жили на вулиці, а цими днями прибули до Риму на свою прощу з нагоди Ювілею Милосердя. Організатором заходів, в рамках яких у п’ятницю, 11 листопада 2016 р., відбулася зустріч зі Святішим Отцем, є французьке товариство «Брат», до якого приєдналися різні асоціації, що надають допомогу людям, які живуть у нестабільних економічних обставинах або на вулиці.

Слова були випереджені щирими вітаннями та гарячими обіймами між Папою Франциском та його гостями, що зібралися в залі Павла VI у Ватикані, прибувши, зокрема, з Франції, Німеччини, Португалії, Англії, Іспанії, Польщі... Зустріч відкрив архиєпископ Ліону кардинал Філіп Барбарен, після якого промовляв Етьєн Віллема з Асоціації «Брат», натхненник цієї події.

«Це – Церква і Сам Христос, що прийшли на зустріч з тобою», – сказав він, звертаючись до Папи, подякувавши за те, що він часто про них згадує. Також і ми, зазначив речник, хочемо досвідчити Божу ніжність, і висловив побажання, щоб колись стало можливим проведення Всесвітніх днів бідних. Далі своїми свідченнями поділилися представники цих непересічних паломників, складаючи подяку всім, хто їм допомагає, та Папі, який завжди носить бідних у своєму серці.

Промовляючи, Святіший Отець послався на слова свідчення: «Ми, як людські істоти, не відрізняємося від великих цього світу. Ми також маємо прагнення та мрії, які намагаємося здійснити, хоч і малими кроками». Саме ці два поняття, прагнення та мрія, за словами Папи є ключовими, тому він закликав: «Не переставайте мріяти».

«Бідність перебуває у серці Євангелія. Той, хто все має, не може мріяти. Прості люди приходили до Ісуса, бо мріяли, що Він їх зцілить, визволить, що Він послужить їм. Вони ходили за Ним, а Він їх визволяв», – сказав Наступник святого Петра.

Іншим аспектом, на який звернув увагу Папа, є відчуття того, що життя є прекрасним. Воно стає таким навіть серед найгірших ситуацій завдяки дарові гідності, тієї самої, яку мав Ісус, коли народився убогим і все життя прожив убогим. «Я знаю, що ви часто зустрічали людей, які намагалися експлуатувати вашу бідність, але знаю також, що відчуття того, що життя є прекрасним, оте почуття гідності, вберегло вас від того, щоб стати рабами. Бідні, але не невільники. Бідність у серці Євангелія, щоб нею жити, натомість невільництво в Євангелії згадується не для того, щоб ним жити, але щоб звільнятися від нього», – сказав він.

Святіший Отець також звернув увагу на те, що завжди можна зустріти біднішого від себе, й одним з плодів бідності є здатність бути солідарними. «Дякую вам за цей приклад. Навчайте світ бути солідарним», – закликав Наступник святого Петра, зізнавшись, що його вразило те, що під час свідчень він часто чув слово «мир». І дійсно, найбільшою формою бідності, за його словами, є війна, бо вона несе за собою знищення.

«Мир, який для нас, християн, розпочався зі стайні, з родини, відсунутої на узбіччя суспільного життя; мир, якого Бог бажає для кожного зі Своїх дітей. І ви, відштовхуючись від своєї бідності, від своєї ситуації, можете бути будівничими миру. Війни відбуваються між багатими, щоби ще більше загарбати: більше територій, більше влади, більше грошей. Ми потребуємо миру в світі! Потребуємо миру в Церкві! Всі Церкви потребують миру. Всі релігії потребують зростання у мирі», – наголосив Глава Католицької Церкви.

Папа подякував бідним паломникам за те, що прибули з візитом до нього, і перепросив за те, чим міг їх образити своїми словами, або ж не сказавши того, що повинен був сказати. «Прощу у вас прощення за всі випадки, – додав він, – коли ми, християни, перед обличчям убогої людини чи ситуації бідності відвертаємо свій погляд в інший бік. Ваше прощення, прощення людей Церкви, на яких не хочуть чи не хотіли поглянути, є живою водою для нас, очищенням, допомогою, аби знову увірувати в те, що в серці Євангелія – убогість, як велике послання, і що всі ми, католики, християни, повинні будувати убогу Церкву для убогих».

Підвівшись, Святіший Отець проказав наступну молитву: «Боже, Отче всіх нас і кожного зі Своїх дітей, прошу Тебе дати нам сил і радості, навчити нас мріяти, щоб дивитися вперед. Навчи нас бути солідарними, бо ми – брати. Допоможи нам захищати свою гідність».

четвер, 10 листопада 2016 р.

10.11.2016р. Б. / Єпископ Йосиф Мілян: «Стабільною державність є тільки тоді, коли вона основується на мовному принципі»

«Якщо ми зуміємо досягти ідеальної мови, тобто мови, яка акустичними і графічними засобами виражатиме щирі прагнення серця, а серце сповнюватиметься любов’ю, тоді наш світ преобразиться», – про це 9 листопада 2016 р. говорив Владика Йосиф Мілян, Єпископ-помічник Київської архиєпархії, в Національному університеті «Львівська політехніка» під час проведення Міжнародної науково-практичної конференції «Українська мова у світі».

Звертаючись до присутніх Єпископ звернув увагу на уривок з Книги Буття “І сказав Бог…”: «Такими словами розпочинається біблійний опис кожного дня творіння, чим підкреслюється, що усе суще починається зі слова. Зі слова починається творіння світу, зі слова починаються міжлюдські відносини, зі слова починається сім’я, зі слова починається дружба, зі слова починається нація, але зі слова також починається й конфлікт, війна, розбрат», – зауважив Архиєрей.

Ведучи далі Владика зазначив, що в Новому Завіті  Євангелист Іван розпочав написання Євангелія промовистою фразою «На початку було Слово…» (Ів.1.1): «Роздумуючи над сутністю релігії та містичного зв’язку людини і Бога, очевидним видається факт: все, що ми знаємо про Бога – це Його Слово. Першим джерелом наших знань про Бога є сотворений світ, тобто матеріалізація творчого Божого Слова. Плодом спілкування Бога і людини є Біблія, тобто записане Боже Слово. І врешті, найвище і абсолютне одкровення Бога людству відбулося в особі Господа Ісуса, якого Євангелист Іван та традиція Церкви називають Божим Словом (Лоґосом)».

Доповідач також звернув увагу на те, що вся історія людства є реалізацією промовленого чи написаного слова. У переконанні Єпископа мова є визначальним фактором наукового пізнання, світоглядних уявлень, соціально-політичних ідеологій: «Втім, найяскравіше творча роль мови виражається у формуванні нації та держави. На основі історичного досвіду людства, ми можемо стверджувати: яка мова, така й держава. Приклад сучасної Європи чітко показує, що стабільною державність є тільки тоді, коли вона основується на мовному принципі… Сьогодні в Європі майже не залишилося країн, які би об’єднували носіїв різних мов. А ті, в яких співіснують різні мови, вимушені інвестувати колосальні зусилля у збереження власної територіальної цілісності. Прикладом цього є Бельгія й Іспанія, а особливо Україна, якій доводиться платити кров’ю за збереження цілісності в умовах двомовності», – наголосив Він.

Опісля Владика зауважив, що спільна мова – це основна передумова взаєморозуміння: «Однак ми неодноразово стаємо свідками ситуації, коли люди, спілкуючись однією мовою, не розуміють одні одних. В такому випадку йдеться не тільки про співвідношення герменевтичних кіл, а передовсім про відмінність духовних світів двох людей. Близькі люди здатні розуміти одне одного без слів, але не без мови. Якщо між двома людьми існує сильний зв’язок любові, вони відчувають одне одного, співпереживають і проникають у духовний світ іншої людини. Мовлення без слів – це мова духа, яка уможливлюється виключно любов’ю».

Пізніше Єпископ висловив переконання, що зумівши досягти ідеальної мови, тобто мови, яка акустичними і графічними засобами виражатиме щирі прагнення серця, наш світ преобразиться: «Мова серця зробить сім’ї щасливими, нації благородними, держави міцними. Українці, які зуміли зберегти рідну мову впродовж багатьох поколінь перебування в діаспорі, зробили це тому, що люблять рідний край, народ і культуру. Сьогодні нагальна потреба забезпечення національної безпеки України тісно пов’язана з популяризацією української мови. Жодними силовими засобами чи матеріальними стимулами неможливо змусити людей спілкуватися і думати українською мовою. Цього можна досягти виключно засобами плекання мови серця, любові до Батьківщини і прабатьківських традицій».

Завершуючи Владика звернув увагу, що учасників даного заходу зібрала любов до рідної мови. Єпископ зізнався, що для Нього надзвичайно важливо перебувати серед присутнього інтелектуального товариства: «Саме від Ваших зусиль і старань залежить завтрашня доля української мови, культури і державності. У Ваших серцях палає щира любов до рідної мови. Молю Бога, щоби результатом цієї конференції стало знайдення добрих і якісних шляхів поширення мови серця в усьому українському народі. Заохочую Вас до багатогранного вивчення феномену мови, враховуючи її невербальний рівень».

середа, 9 листопада 2016 р.

09.11.2016р. Б. / “Насправді є тільки дві можливості: життя з Богом або жахливе співжиття з Дияволом”,- владика Василь Івасюк

8 листопада Свята Церква вшановує пам’ять великомученика Димитрія Солунського. Святий великомученик Димитрій Солунський був сином римського проконсула у Солуні. Батько і мати святого Димитрія були таємними християнами. Вони хрестили і Димитрія. Вже після смерті батька, коли Димитрій досяг повноліття імператор Галерій Максиміан, що вступив на престол в 305 році, викликав його до себе і призначив його на місце батька проконсулом Солунської області.

Цісар Максиміліан за віру в Бога вкинув його до в’язниці. Будучи ув’язненим, він благословив св. Нестора на боротьбу з цісарським непереможним гладіатором Лієм. Св. Нестор виступив проти Лія з хрестом у руках, і вбив його. Цісар довідавшись, що це Димитрій благословив Нестора на боротьбу з Лієм, послав своїх воїнів і вони прокололи його списами. 

Саме цього дня владика Василь (Івасюк) відвідав село Ковалівка, в якому храм посвячений в честь цього великомученика. 

Після традиційної зустрічі архієрей розпочав Божественну Літургію у співслужінні декана Печеніжинського о. Юрія Максим’юка, адміністратора храму о. Руслана Надвірнянського та ще дванадцяти священиків. 

“Людина від свого народження починає шукати своєї найголовнішої дороги. Іноді в шумі життя вона забуває про це і часто біжить за різними обманами, а потім переконується, що це тільки міраж та знову починає шукати щось важливе від початку.”, - навчав архієрей на проповіді. Молода людина після закінчення школи бачить відкриті усі дороги. Насправді є тільки дві можливості: життя з Богом або жахливе співжиття з Дияволом. Золоте правило каже: “Просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять” - це шлях більшості жителів. “Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!” (Мт.7,12-14). Приглянемося ближче до цих доріг, розглянемо та побачимо їхній шлях і завершення.” 

По закінченню проповіді владика продовжив Літургію, в часі якої кожен з присутніх мав нагоду приступити до Тайни Покаяння та Євхаристії. 

Після Літургії Кир Василій подякував всім за спільну молитву та побажав многих і благих літ. 

Також архієрей нагородив адміністратора парохії нагрудним позолоченим хрестом за ревну працю у Христовому Винограднику. 

На завершення були вручені подячні грамоти, відбулась посвята дітей цієї парафії під покров Богородиці, освячення води, мирування, а також владика уділив всім присутнім повний відпуст.

вівторок, 8 листопада 2016 р.

08.11.2016р. Б. / Сестра Христофора Буштин «Ми пропонуємо вивчення сімейних цінностей, але без дискримінації жінки чи чоловіка»

Сестра Христофора Буштин, голова Комісії УГКЦ у справах освіти та виховання, в інтерв’ю Департаменту інформації УГКЦ розповіла про бачення Церкви реформи шкільної освіти в Україні, а також про підсумки зустрічі в Києві 88-ї Генеральної асамблеї Європейського комітету католицької освіти.

Сестро, в Україні кілька останніх років активно обговорюють проведення реформи шкільної освіти. На вашу думку, у чому б ця реформа мала полягати?

На мою думку, в українській освіті досі не забезпечена свобода, різні учасники освітнього процесу керуються стереотипами. Досі переважають антихристиянські підходи. Наприклад, буквальне трактування того, що Церква не має права бути присутньою в шкільному середовищі. Багато батьків є віруючими людьми і вони мають право, аби їхня дитини ходила в школу з такою концепцією, яка б відповідала їхнім поглядам. Свобода в освіті означає право вчителя на свободу викладання та право батьків на можливість вибору такої інституції, яка формуватиме їхню дитину.

Школа не тільки дає знання, а й формує з дитини людину, готує її до життя. І вже в новій концепції реформи освіти про це більше говориться.

Як, на вашу думку, Церква може бути долучена до виховного процесу в школі?

Є дві моделі. Перша – міжконфесійна модель. Це викладання предметів духовно-морального спрямування. І вже є певний досвід шкіл, у яких викладалися ці предмети, зокрема основи християнської етики за міжконфесійною програмою, котра має світоглядну цілісну пропозицію для виховання учнів.  Наша країна є поліконфесійною, полінаціональною і ми маємо унікальний досвід, на відміну від інших країн, – діяльність Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій, а також відповідна Громадська рада, яка діє при МОН. Крім того, є міжконфесійні ради, які діють при обласних відділах освіти. Результатом роботи таких рад є багато нових пропозицій до законодавства та напрацювання із впровадження предметів духовно-морального спрямування.

Проте, на жаль, в освіті на різних щаблях ще переважає атеїстичний погляд. А це дуже часто значить ущемлення прав людей, які є віруючими.

А хто б мав викладати ці предмети духовно-морального спрямування: священики чи світські вчителі?

Це можуть бути світські чи духовні особи, але вони обов’язково мусять мати педагогічну освіту. І ці люди повинні пройти відповідні курси для ведення таких дисциплін. Однак вони повинні володіти не лише методикою викладання, а й мати філософський, богословський компоненти підготовки.

А які це дисципліни духовно-морального спрямування?

Скажімо, програма «Основи християнської етики». Ця програма є створена за співпраці представників різних християнських конфесій та затверджена Міністерством освіти. Вона вже вдруге отримала гриф. Тобто ця програма працює понад шість років і вже виправдала себе. І ми зараз бачимо тенденцію, що в центральних і східних областях України зростає кількість тих, хто бажає вивчати ці предмети, бо первісно ці предмети були поширені в Західній Україні. Це означає, що люди розуміють потребу християнського виховання.

Часто люди помиляються, думаючи, що християнська етика – це катехизація. Насправді це вивчення цінностей, духовних засад та моральних основ життя людини. На жаль, у нашому суспільстві ще досі присутній такий собі релігійний примітивізм. Люди розвиваються інтелектуально, культурно, але про релігію мають примітивне уявлення. Це пострадянський рудимент. Насправді вивчати християнські цінності та біблійні факти означає вивчати все, що було в основі найкращих зразків європейського мистецтва, музики… Адже християнство – основа європейської культури.

Тож перед нами ще багато роботи, аби поборювати несприятливі стереотипи в нашій країні.

Згідно з останніми опитуваннями, 70 відсотків українців ідентифікують себе християнами. Тож нам потрібно більше знати про християнство, адже це є частиною нашої ідентичності.

Сестро, але, як ви самі сказали, Україна – багатоконфесійна країна, в якій проживають як християни, так і мусульмани, юдеї… 

Громадська рада релігійних організацій складається не тільки з християн. І говорячи про предмети духовно-морального спрямування, ми маємо на увазі не лише предмети християнської етики. Це також можуть бути предмети мусульманської етики. І як я собі пригадую, мусульмани Криму, тоді ще не окупованого, ніколи не виступали проти вивчення християнської етики, оскільки хотіли, аби їхні діти більше знали про суспільство, в якому живуть, адже Україна тісно пов’язана з християнською традицією.

Другий спосіб присутності Церкви в освіті – це конфесійні школи. Право людини на конфесійну освіту не забезпечувалося в Україні до минулого року. Після прийняття низки поправок до законодавчих актів конфесії отримали право бути засновниками шкільних закладів.

І якщо ми говоримо про католицьку школу, то вона позиціонує себе як відкритий освітньо-виховний навчальний заклад. Звісно, з християнськими цінностями, відповідною атмосферою, підходами, але в ній можуть навчатися представники різних конфесій.

Але поки що система фінансування не змінена. Тобто конфесіям дали право створювати навчальні заклади, але гроші за дитиною не йдуть…

Так, це дуже-дуже важлива тема для нас. І ми її порушували нещодавно на Генеральній асамблеї Комітету католицької освіти Європи під час зустрічі з першим заступником міністра освіти Володимиром Ковтунцем. Учасники асамблеї з різних європейських країн запитували його, як забезпечити це право реально, а не декларативно.

Зараз держава виділяє іноді якісь кошти для підтримки приватних шкіл на місцевому рівні, але це копійки. Це не є те фінансування повною мірою, яке б мало бути.

Нещодавно МОН розіслало регіональним відділам освіти посібник щодо сімейних цінностей для факультативного вивчення. Громадськість обурив цей посібник, адже в ньому представлено жінку не як цілісну особистість, а як таку, що має жити і служити для чоловіка… Ви теж виступаєте за такі сімейні цінності?

Вважаю, що це ще один доказ неякісного рівня підготовки фахівців. На сьогодні в нас є явище псевдонауковців. Люди, мабуть, мають певні переконання та уявлення.

Скажімо, ми маємо свій досвід. В основах християнської етики для десятого класу розглядається питання етики сім’ї, морально-етичні основи християнської сім’ї, покликання чоловіка і жінки, сім’я і сучасна цивілізація. Тож ми всі ці питання розглядаємо, але не підтримуємо дискримінаційні тенденції, не заохочуємо керуватися стереотипами.

Навпаки, Церква має дуже багато напрямків служіння, проектів для подружніх пар, батьків, в основі яких є впровадження діалогу в подружнє життя та виховний стиль. Церква навчає, що кожен у подружжі – це окрема особистість. Подруги не повинні якось хворобливо домінувати чи бути залежними одне від одного, але обоє мають реалізувати спільне сімейне покликання. Звісно, є обов’язки, які кожен має виконувати, але подружжя саме визначає, хто за що відповідає, і ці обов’язки мають бути з любов’ю розділені. Має бути один принцип – повага одне до одного, любов, підтримка, взаємоподіл, взаємозбагачення. І саме так Церква бачить подружжя.

Днями в Києві відбулася 88-ма Генеральна асамблея Європейського комітету католицької освіти. Чи можете розповісти про висновки зустрічі?

Так, недавно відбулася Генеральна асамблея Комітету католицької освіти Європи (СЕЕС) в Києві. До складу Комітету зараз входить 28 католицьких освітніх мереж різних країн Європи.

Цей Комітет було створено 1974 році за ініціативи шести країн: Бельгії, Франції, Німеччини, Нідерландів, Італії та Іспанії. Ідея була така, щоб координувати мережу католицького шкільництва в Європі та сприяти розвитку цих шкіл.

Існує також Міжнародне бюро католицької освіти. Це Бюро включає в себе Комітет католицької освіти Європи. Це Бюро вже працює з іншими регіонами у світі. Президент Бюро Філіп Рішар був з нами на зустрічі у Києві.

Комітет католицької освіти Європи має своє представництво через Міжнародне бюро при Парламенті Європи та при інших міжнародних організаціях. Комітет представляє різні потреби католицької освіти при міжнародних організаціях. У деяких організаціях з правом голосу, а в деяких як спостерігачі.

Відомо, що право на конфесійну освіту записане в міжнародних та європейських документах.

УГКЦ є членом Комітету з 2004 року.

Проведення зустрічі Генеральної асамблеї СЕЕС у Києві – важливий жест з боку європейських колег, який означає, що Україна важлива для Європи як її член.

Учасники європейської зустрічі у Києві під час Асамблеї спілкувалися з представником МОН, з Главою УГКЦ про те, які в Україні з’явилися нові можливості для створення католицьких шкіл.

З-посеред усього іншого, під час роботи Асамблеї ми проаналізували дослідження про свободу освіти у світі за результатами Всесвітнього звіту за 2016, яку представив д-р Ігнаці Грауi Каллізо, з місії OIDEL, зокрема  про те, як і де краще можуть діяти і розвиватися конфесійні школи у світі сьогодні.

У ході подальшої роботи представники Італії та Словенії поділилися досвідом кращих практик міжкультурного та міжрелігійного діалогів у католицьких школах цих країн. Міжконфесійний діалог у католицьких школах є важливою темою сьогодні, тобто як католицькі школи в різних країнах забезпечують цей міжконфесійний вимір. Бо в Європі зараз дуже багато біженців та мігрантів, в Україні ми маємо переселенців. Тобто ми зустрічаємося з людьми, які мають дещо інших світогляд… І дуже важливо, аби середовище католицької школи було привітне для всіх учнів.

Розмовляла Оксана Климончук

понеділок, 7 листопада 2016 р.

07.11.2016р. Б. / Львів'яни спільно помолились вервицю за Героїв Милосердя (+VIDEO)

Учора, 6 листопада, вулицями Львова пройшла велелюдна хода-молитва Вервиці за новітніх Героїв України. Молитва розпочалася о 15.00 від храму святого Архистратига Михаїла, через вулицю Руську, площу Ринок, проспект Свободи, вул.Гнатюка, вул. Листопадового Чину і завершилася на площі святого Юра. 

У молитві взяли участь численні вірні, духовенство, військовослужбовці та курсанти ліцею ім.Героїв Крут. Очолили ходу митрополит Львівський кир Ігор Возьняк та єпископи-помічники владика Венедикт та владика Володимир.

«Вже другий рік поспіль ми проводимо загальноміську молитву на вервиці, яка насамперед має об’єднати всіх у мирі та молитві за Україну. З нагоди завершення року Божого Милосердя цьогорічна вервиця буде мати своє особливе значення – згадати Героїв Милосердя, особливо, коли наближаємось до чергової річниці Майдану. Потрібно молитись за тих Героїв, які віддали своє життя і все, що мали, щоб послужити своєму ближньому, – це не тільки Герої Небесної Сотні, мирні протестувальники, але і наші медики, волонтери. Це все Герої Милосердя, які служили заради добра нашого народу, любові до ближнього. Бо служіння нашому ближньому відкриває Милосердя, Любов. Але  діла Милосердя не завершуються Революцією Гідності, бо впродовж останнього часу маємо чимало військових, волонтерів, які у конкретний спосіб показують нам, як служити одне одному. Бо гаслом цього року маємо заклик Христа: «Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний». Тому молитимемось за Героїв Милосердя, за кожного з нас, адже ми можемо також ставати Героями щодня, незалежно від обставин, можемо бути такими ж милосердними, як наш Отець. Впродовж заходу будемо молитись на вервиці і просити Богородицю за заступництво. Нагадаю, що наступного року буде 100 років з дня об’явлення Матері Божої у Фатімі. Сьогодні для нас є важливим повідомленням, що Богородиця закликає всіх молитися за навернення Росії. Тому молімось за Героїв Милосердя, за просвітлення наших ворогів, за мир і нас самих», – зазначив в ексклюзивному коментарі для сайту «Духовна велич Львова» капелан Львівської міської ради, сотрудник Архикатедрального Собору Святого Юра УГКЦ о. Павло Дроздяк.



Джерело:    Воїни Христа Царя

субота, 5 листопада 2016 р.

05.11.2016р. Б. / «Новина» з нібито коментарем Блаженнішого Любомира електронного декларування неправдива!

Упродовж декількох останніх днів у мережі на різних сумнівних інтернет-ресурсах поширюється неправдива інформація з нібито коментарем Блаженнішого Любомира щодо останніх новин, пов’язаних з електронним декларуванням. Невідомі цю «новину» активно поширюють у соціальних мережах.

Раніше це виглядало як звичайна помилка, адже до тексту, в якому ніде не було згадано про Блаженнішого Любомира, просто причепили його фотографію. Ми адресно відреагували на цю маніпуляцію і публікацію було видалено.

Проте тепер уже поширюється та сама «новина» з чіткою вказівкою на авторство Блаженнішого Любомира.

Тим, хто це вже побачив, і тим, хто ще цього не бачив, офіційно заявляємо: ЦЕ БРЕХНЯ!!! Блаженніший Любомир нічого і нікому не коментував з приводу декларацій. Це свідома маніпуляція і випробовування нових методів інформаційної війни проти України!

Закликаємо всіх не ставати знаряддям для маніпуляцій. Не поширюйте без критичного аналізу джерела інформації неправдиві, фейкові тексти. Будьмо відповідальними за кожний «лайк», який ми ставимо.

Брехні – бій!

о. Ігор Яців,
керівник Департаменту інформації УГКЦ


четвер, 3 листопада 2016 р.

03.11.2016р. Б. / Глава УГКЦ відвідав м. Краматорськ (+ФОТO)

У середу, 2 листопада, Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, відвідав м. Краматорськ. Цього дня в храмі Святого Пророка Іллі відбулось богослужіння, яке провів Глава УГКЦ.

Звертаючись до вірян, Блаженніший Святослав наголосив: "Слово Євангеліє сьогодні говорить про певну перевірку на міцність навіть структур нашої церкви тут, на Донеччині, зокрема перевірку міцності нашого Краматорського деканату. І мені сьогодні надзвичайно приємно сказати, що наш Краматорський деканат перевірку на міцність пройшов на "відмінно".

Глава УГКЦ відзначив важливу роль діяльності Карітас-Краматорськ: "Слухаючи Боже слово, приймаючи цю силу, ми мусимо сьогодні втілити її в наші діла. І так багато людей, яким ми маємо допомогти. І так багато людей, дім яких фактично був зруйнований, не перейшов цього іспиту, цієї перевірки на міцність. Я зокрема кажу про дім їхнього власного життя, їхніх уявлень про себе, про свою країну, про ту землю, на якій вони живуть. Нам, християнам, сьогодні хотілось би допомогти їм відбудувати їхній дім на нових твердих підвалинах Божого слова – сили Божої. Я дуже дякую всім тим, які працюють тут, у Краматорську, у славному на цілу Україну і на цілий світ краматорському Карітасі! Тому що цей Карітас сьогодні є відомий всім. Цей Карітас – це є отой момент, коли ми слухаємо Боже слово і його втілюємо у наше життя і допомагаємо ближньому, служимо тим, хто є в потребі." 

На знак і на пам'ять сьогоднішньої події Блаженніший Святослав передав до храму для почитання та духовної користі копію Чудотворної Ікони Пресвятої Богородиці Неустанної Помочі, яка, починаючи із XIII століття, була для багатьох народів і поодиноких осіб постійною помічницею у важкі часи. 

Після служби Божої присутні у храмі мали можливість поспілкуватись з Отцем і Главою УГКЦ. Для вирішення проблемних питань у своїй діяльності по підтримку до Блаженнішого Святослава звернулись представники міської організації "Пласт". Волонтери з групи "Краматорські бджілки" розповіли про допомогу військовим на блокпостах і передовій РУВ, запросили високого гостя до своєї майстерні. Мешканка з Горлівки висловила щиру подяку за допомогу, яку потребуючим надає Карітас Краматорськ.

Слід відзначити, що Глава УГКЦ перебуває у Краматорську у рамках 25-го ювілейного засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.