ПОДРУЖЖЯ=СІМ'Я=РОДИНА=НАЦІЯ


пʼятниця, 25 травня 2018 р.

25.05.2018р. Б. / Декада місійності 2018. Восьмий день

17 травня, на свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, в Українській Греко-Католицькій Церкві розпочалася Декада мiсiйностi. Триватиме Декада до 27 травня. Щодня будемо публікувати фрагменти з «Путівника Декади місійності», а саме: 1. Слово Боже, 2. Роздуми, 3. Цитату дня, 4. Молитву, 5. Місійне завдання.

СЛУЖІННЯ БЛИЖНЬОМУ В ПОТРЕБІ
Євангеліє від Йоана 17, 18-24

Слово Боже. Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, щоб усі були одно, як Ти, Отче, в мені, а я в Тобі, щоб і вони були в нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти мене послав.

Роздуми. Парафія – це духовний дім, дім Батька, де людина зустрічається з Богом, де люди діляться одні з одними радістю і смутком, де пропонують підтримку для тих, хто шукає відповідей на життєві питання, де допомагають загоїти рани, завдані життєвими випробуваннями і трагедіями. Парафія – це місце, де люди можуть пізнати любов і доброту Божу через відкрите серце і добрі діла учнів Христа.

Хто найбільше потребує нашої допомоги? Безхатченки, бідні, сироти, вдови, люди з особливими потребами, самотні, сім’ї, в яких чоловіки або жінки перебувають на війні або загинули, тощо. Це – наші сусіди, які живуть біля нас. Нам важко їх зрозуміти, якщо ми самі ніколи не переживали те, що вони переживають. Ми щасливі, що маємо родину і друзів, які зможуть допомогти нам у скруті. Але уявімо на секунду, що в одну мить весь світ від нас відвернувся. Нам тоді здається, що і сам Бог про нас забув. Саме в такій найскрутнішій ситуації безцінним є добре слово і жест доброти з боку справжнього християнина. Якщо ми справді маємо намір увійти у Царство Небесне разом з Христом, тоді візьмімо близько до свого серця слова Ісуса Христа: «Бо все, що зробили ви одному з найменших оцих, те мені ви зробили» (Мт. 25, 40).

Цитата-свідчення. «Ви їдете до людей, везете дарунки і хочете з ними поспілкуватися. Поводьтеся так, щоб на завершення вашого там перебування в серцях, очах і устах тих людей, яких ви зустрінете, постало питання: Чому ви нас так любите? Думаю, що якщо ви відчуєте таку реакцію, то ваша подорож буде надзвичайно успішною» (Блаженніший Любомир Гузар, 2 листопада 2008 р.).

Молитва. Бо Ти єси, Господи, поміч безпомічним, надія безнадійним, бурями гнаним спаситель, плаваючим пристановище, недужим лікар. Сам для всіх будь усім, відаючи кожного і прохання його, дім і потребу його. Ізбав, Господи, город цей (село це, обитель цю), і всякий город, і країну від голоду, пошести, землетрусу, потопу, вогню, меча, нашестя чужинців та міжусобної брані. (Божественна Літургія св. Василія Великого).

Місійні завдання:
1. Особисто / в сім’ї. За останній рік як я особисто вчинив якесь добро ближньому в потребі? Поговорімо в родині й постановімо щомісяця разом робити щось добре для того, хто поруч і є в потребі.
2. У парафії. Часто інформуймо парафіян про заходи соціального служіння в парафії. Повідомляймо парафіянам про членів парафії, які потребують якоїсь помочі (особливо про старших самотніх людей). Заохочуймо парафіяльну молодь до організації та реалізації якоїсь ініціативи на користь потребуючих на території парафії.
3. Поза парафією. Подивімося, може по сусідству біля нас живе особа чи родина, яка зараз перебуває у скруті. Спробуймо чимось допомогти цій людині, цим людям – добрим словом, якоюсь конкретною допомогою.

Про Декаду місійності
Беручи активну участь у духовних заходах Декади місійності, ми покликані наново відкрити і збагнути, що наші сім’ї (домашні церкви) та парафіяльні спільноти є за своєю природою місійними. Усвідомлення цього випливає з дару нашого Хрещення, завдяки якому всі вірні силою цього святого таїнства взяли на себе зобов’язання вірити, жити, служити і ділитися досвідом своєї віри в Христа, – ділитися не тільки зі своїми рідними, а й з усіма ближніми на місцях свого перебування. Отже, місія нашої парафіяльної спільноти – приймати Христа глибше в наше життя, нести Добру Новину поза нашу спільноту і підтримати тих, хто розширює межі Божого Царства місійною діяльністю та капеланським служінням.

Від Вознесіння до Зіслання Святого Духа всією парафіяльною спільнотою молимося, щоби Господь відновив наше життя в Бозі силою і діянням свого Святого Духа.

Молитва
Господи Боже, пошир світло Твого Святого Євангелія, щоб через нас, охрещених дітей Світла, поширювалася християнська віра і щоб ми стали свідками Твоєї живої присутності у нашому житті та в нашій парафіяльній спільноті. Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священиків удосконалює, неграмотних мудрості навчає, рибалок богословами появляє і єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові, Утішителю, слава Тобі!

четвер, 24 травня 2018 р.

24.05.2018р. Б. / Декада місійності 2018. Сьомий день

17 травня, на свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, в Українській Греко-Католицькій Церкві розпочалася Декада мiсiйностi. Триватиме Декада до 27 травня. Щодня будемо публікувати фрагменти з «Путівника Декади місійності», а саме: 1. Слово Боже, 2. Роздуми, 3. Цитату дня, 4. Молитву, 5. Місійне завдання.

СПІЛЬНОТА МОЛИТВИ
Євангеліє від Йоана 16,23–33

Боже Слово. Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише – одверто про Отця звістую вам. Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, – і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов.

Роздуми. Будьмо привітні одне до одного, як годиться улюбленим Отця. Коли ми приходимо на Божественну Літургію, то пам’ятаймо, до якої великої родини належимо. Це відчуття спільноти-родини треба постійно плекати. Не забуваймо вітатися одне з одним, коли збираємось у храмі. Одних людей ми знаємо добре, інших – лише трохи, а ще інших – не знаємо взагалі. Але ж ми є однією спільнотою дітей Божих! Докладімо зусиль, аби не тільки познайомитися з іншими членами парафії, а й щоб цікавитись, які в них життєві виклики, радості і болі, щоби знати, про що просити в Бога, за що дякувати.

Третя Божа заповідь – «Пам’ятай день святий святкувати» (Вих. 20, 8) – зобов’язує нас відвідувати храм щонайменше в неділю і на великі свята. Проте ми знаємо, що багато наших сусідів, рідних і знайомих ходять до церкви лише на найбільші свята. Щоби частіше ходити, вони мусять відчути себе частиною великої християнської і парафіяльної родини. Основне, отже, показати їм, що ми раді їх бачити на молитві з нами в спільноті улюблених учнів Христових. А коли хтось не відгукується на всякі наші запрошення чи заохочення, не судімо їх, а молімося за них до Святого Духа. Він же Той, хто зрушує серця, відкриває Христа для кожного, провадить до Отця.

Цитата-свідчення. «Парафія є спільнотою спільнот. У ній існують різні молитовні групи, братства та молодіжні організації. Всі вони покликані укріплювати єдність і любов між членами парафіяльної спільноти. Підтримуючи одні одних молитвою, обмінюючись Божими дарами та співпрацюючи в дусі Христового служіння, зможемо втілювати у життя синодальну програму “Святість об’єднаного люду Божого”» (Патріарх Святослав).

Молитва. Пом’яни, Господи, тут присутніх людей і з оправданих причин відсутніх, і помилуй їх та нас по множеству милости Твоєї; скарбниці їх сповни всяким добром; подружжя їх у мирі й одномислії збережи, младенців вигодуй, молодь навчи, старців піддерж, малодушних потіш, розсіяних собери, заблуканих поверни і приєднай до Твоєї соборної й апостольської Церкви. (Божественна Літургія св. Василія Великого)

Місійні завдання:
1. Особисто/в сім’ї. Зробімо іспит сумління щодо нашої особистої молитви та спільної молитви нашої сім’ї. Сьогодні-завтра окремо помолімося за здоров’я і спасіння наших рідних, сусідів, друзів, співробітників.
2. У парафії. Оголосімо про богослуження на парафії якимось новим методом (плакати, соціальні мережі, листівки...). Допоможімо молитовним спільнотам на парафії набути нових членів.
3. Поза парафією. Якщо ми знаємо когось, хто не ходить регулярно на богослуження до храму, запропонуймо їм піти з нами. Якщо вони відмовляться, спитаймо, чи ми можемо від їхнього імені помолитися в якомусь особливому наміренні.

Про Декаду місійності
Беручи активну участь у духовних заходах Декади місійності, ми покликані наново відкрити і збагнути, що наші сім’ї (домашні церкви) та парафіяльні спільноти є за своєю природою місійними. Усвідомлення цього випливає з дару нашого Хрещення, завдяки якому всі вірні силою цього святого таїнства взяли на себе зобов’язання вірити, жити, служити і ділитися досвідом своєї віри в Христа, – ділитися не тільки зі своїми рідними, а й з усіма ближніми на місцях свого перебування. Отже, місія нашої парафіяльної спільноти – приймати Христа глибше в наше життя, нести Добру Новину поза нашу спільноту і підтримати тих, хто розширює межі Божого Царства місійною діяльністю та капеланським служінням.

Від Вознесіння до Зіслання Святого Духа всією парафіяльною спільнотою молимося, щоби Господь відновив наше життя в Бозі силою і діянням свого Святого Духа.

Молитва
Господи Боже, пошир світло Твого Святого Євангелія, щоб через нас, охрещених дітей Світла, поширювалася християнська віра і щоб ми стали свідками Твоєї живої присутності у нашому житті та в нашій парафіяльній спільноті. Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священиків удосконалює, неграмотних мудрості навчає, рибалок богословами появляє і єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові, Утішителю, слава Тобі!

середа, 23 травня 2018 р.

23.05.2018р. Б. / Декада місійності 2018. Шостий день

17 травня, на свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, в Українській Греко-Католицькій Церкві розпочалася Декада мiсiйностi. Триватиме Декада до 27 травня. Щодня будемо публікувати фрагменти з «Путівника Декади місійності», а саме: 1. Слово Боже, 2. Роздуми, 3. Цитату дня, 4. Молитву, 5. Місійне завдання.

ОСОБИСТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Євангеліє від Йоана 16,15–23

Боже Слово. «Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко – з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам’яті про болі нема! Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, – він дасть вам у моє ім’я».

Роздуми. Ісус Христос знав, що Його смерть на хресті завдасть великого болю і журби Його перестрашеним учням. Він пробував їх підготувати до цього: «Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, – і побачите мене: я бо йду до Отця» (Йо. 16, 16). Після Вознесіння Церква перебуває в подібній ситуації. Вона знову нетерпеливо чекає на повернення Христа, але цього разу вона може чекати впевнено та в повній радості, бо ж її сини і дочки, одержавши Духа Святого і, будучи «христовими», мають безпосередній доступ до Отця в ім’я Господа Ісуса.

Цей безпосередній доступ до Отця накладає на нас певні обов’язки і повинен викликáти в нас почуття особистої відповідальності за поширення Христового Євангелія – якщо не по всьому світі, то принаймні там, де ми живемо. Бути учнями Христовими – означає бути «такими, як Христос», як це гарно зауважив апостол Павло: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2, 20). Отож, ми повинні усі наші дані Богом дари, чи то природні, чи то надприродні, творчо віддавати для поширення Божого Царства. Мати особисту відповідальність – означає не боятися самому братися за якусь ініціативу і відважно просити в Бога-Отця сили, мудрості й усього, що нам потрібне для праці на Божу славу і для розвитку Церкви.

Цитата-свідчення. «Співвідповідальність вимагає зміни менталітету, особливо щодо ролі мирян у Церкві, яких слід вважати не “співпрацівниками” духовенства, а особами справді “співвідповідальними” за буття і діяльність Церкви. Отже, важливо, аби зріле і віддане мирянство було об’єднане, здатне зробити свій особливий внесок у місію Церкви» (Папа Венедикт XVI, до Католицької Акції, 10 серпня 2012 р.).

Молитва. Насити нас милістю Твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе. Хай з’явиться Твоїм слугам Твоє діло, і слава Твоя їхнім дітям. І ласка Господа, Бога нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших; стверди його – діло рук наших! (Псалом 90(89), 14–17).

Місійні завдання:
1. Особисто / в сім’ї. Подумаймо, щó ми як сім’я зробили за минулий рік для того, аби наша парафія зростала. Скажімо парохові, яку особисту відповідальність у парафії ми готові взяти на себе.
2. У парафії. Подумаймо, якою є система організації волонтерства у парафії і як її можна покращити, щоби парафіяни відчули свою особисту відповідальність за життя парафіяльної спільноти.
3. Поза парафією. Розкажу іншим, за що я відповідаю в парафії і чому саме до неї ходжу (що мені найбільше подобається).

Про Декаду місійності
Беручи активну участь у духовних заходах Декади місійності, ми покликані наново відкрити і збагнути, що наші сім’ї (домашні церкви) та парафіяльні спільноти є за своєю природою місійними. Усвідомлення цього випливає з дару нашого Хрещення, завдяки якому всі вірні силою цього святого таїнства взяли на себе зобов’язання вірити, жити, служити і ділитися досвідом своєї віри в Христа, – ділитися не тільки зі своїми рідними, а й з усіма ближніми на місцях свого перебування. Отже, місія нашої парафіяльної спільноти – приймати Христа глибше в наше життя, нести Добру Новину поза нашу спільноту і підтримати тих, хто розширює межі Божого Царства місійною діяльністю та капеланським служінням.

Від Вознесіння до Зіслання Святого Духа всією парафіяльною спільнотою молимося, щоби Господь відновив наше життя в Бозі силою і діянням свого Святого Духа.

Молитва
Господи Боже, пошир світло Твого Святого Євангелія, щоб через нас, охрещених дітей Світла, поширювалася християнська віра і щоб ми стали свідками Твоєї живої присутності у нашому житті та в нашій парафіяльній спільноті. Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священиків удосконалює, неграмотних мудрості навчає, рибалок богословами появляє і єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові, Утішителю, слава Тобі!

вівторок, 22 травня 2018 р.

22.05.2018р. Б. / Декада місійності 2018. П'ятий день

17 травня, на свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, в Українській Греко-Католицькій Церкві розпочалася Декада мiсiйностi. Триватиме Декада до 27 травня. Щодня будемо публікувати фрагменти з «Путівника Декади місійності», а саме: 1. Слово Боже, 2. Роздуми, 3. Цитату дня, 4. Молитву, 5. Місійне завдання.

ДЕ НАМ ШУКАТИ ПРАВДИ?
Євангеліє від Йоана 16,2–13

Боже Слово. Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали. Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година... Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю його до вас... Тож коли зійде той, Дух істини, Він і наведе вас на всю правду, – Він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане.

Роздуми. Ісус Христос прислав Утішителя, який навчає і виховує нові покоління християн. Через Духа Святого людина має можливість протягом усього свого життя глибше пізнавати правди святої віри. Ці правди передані у Святому Письмі, яке творилося століттями під натхненням Святого Духа і дане людині для пізнання Бога, себе і світу. Божі правди передаються у текстах наших богослужінь, у писаннях Отців Церкви, в рішеннях Вселенських Соборів та іншими проявами учительського уряду Церкви. У катехизмі УГКЦ «Христос – наша Пасха» дуже гарно зібрано все основне, що кожен віруючий повинен знати.

Для пізнання Божих правд потрібне яскраве світло, а цим світлом є Дух – палаючий вогонь (Мт. 3, 11; Дан. 7, 9). На Літургії ми співаємо: «ми бачили світло істини, ми прийняли Духа небесного, ми знайшли віру істинну…». Та до світла треба додати наше зусилля: плекати у собі відкритість до Божої правди, постійно шукати тієї правди. Божа правда вимагає нашої особистої жертви і нашої готовності ділитися нею з іншими, пам’ятаючи, що ціллю нашого життя є завжди єднання з живим Христом, воплоченим Словом Божим.

Цитата-свідчення. «Боже Слово має принести видимі плоди у нашому щоденному житті, бо лише ті, хто це Слово зберігає, тобто виконує, назвуться блаженними у Господа (пор. Лк. 11, 28). У наших парафіях не повинно бути жодної родини, яка б не мала Біблії. Всіх вірних закликаю до щоденного читання Святого Письма, найкраще – через участь у біблійних гуртках при парафії та через молитовне читання вдома» (Блаженнiший Святослав).

Молитва. Нехай сповняться уста наші хвалення Твого, Господи, щоб ми співали славу Твою, бо Ти сподобив нас причаститися святих Твоїх божественних, безсмертних і животворящих таїн. Збережи нас у Твоїй святині – ввесь день поучатися правді Твоїй. Алилуя, алилуя, алилуя.

Місійні завдання:
1. Особисто / в сім’ї. Наново перечитаймо самi або в сім’ї Пастирське послання Блаженнішого Патріарха Святослава «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» (2011), i спитаймо себе, чи щось змінилося в нашому житті за той час.
2. У парафії. Постараймося, щоб у нашій парафії можна було скористатися різного роду доброю літературою. Звертаймо увагу у нашій парафії на те, як кожен може знайти щось для свого зростання в пізнанні правд віри.
3. Поза парафією. Запропонуймо прочитати пастирське послання Блаженнішого Святослава про «живу парафію» тим людям, які можливо ніколи не чули про це послання. Якщо я прочитав якусь добру духовну книжку чи побачив гарний релігійний фільм, то поділюся цим з іншими.

Про Декаду місійності
Беручи активну участь у духовних заходах Декади місійності, ми покликані наново відкрити і збагнути, що наші сім’ї (домашні церкви) та парафіяльні спільноти є за своєю природою місійними. Усвідомлення цього випливає з дару нашого Хрещення, завдяки якому всі вірні силою цього святого таїнства взяли на себе зобов’язання вірити, жити, служити і ділитися досвідом своєї віри в Христа, – ділитися не тільки зі своїми рідними, а й з усіма ближніми на місцях свого перебування. Отже, місія нашої парафіяльної спільноти – приймати Христа глибше в наше життя, нести Добру Новину поза нашу спільноту і підтримати тих, хто розширює межі Божого Царства місійною діяльністю та капеланським служінням.

Від Вознесіння до Зіслання Святого Духа всією парафіяльною спільнотою молимося, щоби Господь відновив наше життя в Бозі силою і діянням свого Святого Духа.

Молитва
Господи Боже, пошир світло Твого Святого Євангелія, щоб через нас, охрещених дітей Світла, поширювалася християнська віра і щоб ми стали свідками Твоєї живої присутності у нашому житті та в нашій парафіяльній спільноті. Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священиків удосконалює, неграмотних мудрості навчає, рибалок богословами появляє і єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові, Утішителю, слава Тобі!

понеділок, 21 травня 2018 р.

21.05.2018р. Б. / Декада місійності 2018. Четвертий день

17 травня, на свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, в Українській Греко-Католицькій Церкві розпочалася Декада мiсiйностi. Триватиме Декада до 27 травня. Щодня будемо публікувати фрагменти з «Путівника Декади місійності», а саме: 1. Слово Боже, 2. Роздуми, 3. Цитату дня, 4. Молитву, 5. Місійне завдання.

ГІЛКА, ЯКА ПРИНОСИТЬ ПЛІД
Євангеліє від Йоана 14,27–15,7

Слово Боже. «Я – виноградина правдива, а мій Отець – виноградар. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. Уже і ви чисті – словом, яким промовляв я до вас. У мені перебувайте – а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. Я виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро».

Роздуми. У Христовій Церкві одна з найважливіших гілок – це єпархія. Вона має свою територію і свого єпископа, який відповідає перед Богом за довірене йому стадо. Він же дбає про те, щоби його вірні мали добру духовну опіку в особі пароха-душпастиря. Парох не тільки керівник, а й, передусім, учитель, священик і духовний батько. Він покликаний бути прикладом любові до ближнього, керувати діяльністю своєї спільноти та організувати все життя парафії.

В місії парафії беруть участь не тільки священик-душпастир, а й усі її вірні. Усі разом, духовенство і миряни, повинні насамперед обговорювати потреби парафії та можливості працювати над Божими справами на місці свого проживання. Слід пам’ятати, що кожна парафія потребує, окрім Божої благодаті, людських і матеріальних ресурсів. Зокрема, ми повинні звернути увагу на три види дарів, які потрібні в Церкві, щоб вона могла виконати свою місію, – дари часу, талантів і скарбу (матеріальних благ). Особливу роль у парафії відіграють пасторальні та економічні ради. Найважливіше, щоби ніхто не почував себе непотрібним, бо стільки є роботи в Господньому винограднику! У Першому посланні апостола Петра читаємо: «Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті» (1 Пт. 4, 10).

Цитата-свідчення. «Господь Бог, той господар... дав одному п’ять талантів, другому два, третьому один, і казав їм торгувати, працювати та розмножувати їх, бо за них колись прийдеться їм здати рахунок. Ми знаємо, який був вислід, і тому це для нас велика нині заохота і пересторога, щоб свої таланти – ті духовні спосібності, які кожному дав Господь Бог... – подвоїти, а то й потроїти, щоб їх ми зуміли опісля в своєму житті, у праці для себе, для своєї родини, для Церкви й народу якнайбільше використати та ними послуговуватися» (Патріарх Йосиф Сліпий, 6 жовтня 1974 р.).

Молитва. Пом’яни, Господи, тих, що ці дари Тобі принесли, і тих, за кого, ким і ради кого їх принесли. Пом’яни, Господи, тих, що плоди приносять і добро творять у святих Твоїх Церквах і пам’ятають про вбогих; воздай їм Твоїми багатими і небесними даруваннями; даруй, їм замість земного – небесне, замість дочасного – вічне, замість тлінного – нетлінне. (Божественна Літургія св. Василія Великого)

Місійні завдання:
1. Особисто / в сім’ї. Поцікавмося: чим живе моя парафія серед тижня і чи я міг би присвятити їй свій час чи якийсь талант. У своїх сім’ях звертаймо увагу на Богом дані таланти наших дітей і заохочуймо їх ділитися своїми талантами на добро інших.
2. У парафії. Виявляймо свою вдячність тим, хто виконує різні служіння в нашій парафіяльній спільноті. Постановімо взяти живу участь в організаційних зборах парафії, особливо для пасторального планування.
3. Поза парафією. Даваймо добрий приклад волонтерства в християнській спільноті та запрошуймо інших ділитися своїми дарами, навіть тих, хто далекий від Церкви.

Про Декаду місійності
Беручи активну участь у духовних заходах Декади місійності, ми покликані наново відкрити і збагнути, що наші сім’ї (домашні церкви) та парафіяльні спільноти є за своєю природою місійними. Усвідомлення цього випливає з дару нашого Хрещення, завдяки якому всі вірні силою цього святого таїнства взяли на себе зобов’язання вірити, жити, служити і ділитися досвідом своєї віри в Христа, – ділитися не тільки зі своїми рідними, а й з усіма ближніми на місцях свого перебування. Отже, місія нашої парафіяльної спільноти – приймати Христа глибше в наше життя, нести Добру Новину поза нашу спільноту і підтримати тих, хто розширює межі Божого Царства місійною діяльністю та капеланським служінням.
Від Вознесіння до Зіслання Святого Духа всією парафіяльною спільнотою молимося, щоби Господь відновив наше життя в Бозі силою і діянням свого Святого Духа.

Молитва
Господи Боже, пошир світло Твого Святого Євангелія, щоб через нас, охрещених дітей Світла, поширювалася християнська віра і щоб ми стали свідками Твоєї живої присутності у нашому житті та в нашій парафіяльній спільноті. Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священиків удосконалює, неграмотних мудрості навчає, рибалок богословами появляє і єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові, Утішителю, слава Тобі!

неділя, 20 травня 2018 р.

20.05.2018р. Б. / Декада місійності 2018. Третій день

17 травня, на свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, в Українській Греко-Католицькій Церкві розпочалася Декада мiсiйностi. Триватиме Декада до 27 травня. Щодня будемо публікувати фрагменти з «Путівника Декади місійності», а саме: 1. Слово Боже, 2. Роздуми, 3. Цитату дня, 4. Молитву, 5. Місійне завдання.

З НАМИ БОГ – МИ БОЖІ!
Євангеліє від Йоана 17,1–11

Слово Боже. Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа... Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони – твої. І все моє – твоє, твоє ж – моє, і в них я прославився. Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!»

Роздуми. Сучасна людина відчуває потребу належати до якоїсь спільноти, яка береже ті самі цінності: для родини, культури, народу, мови, професії, покликання. І попри всі технічні можливості соціального спілкування, вона таки прагне автентичного персонального зв’язку з іншою людиною. Найбільш особливим стає момент, коли одна людина промовляє до іншої: «я – твій», «я – твоя» або «ти – мій», «ти – моя». У цю мить людина відчуває, що «належить» комусь, що вона є частиною якогось більшого важливого взаємного зв’язку.

Коли людина роздумує про Бога, їй стає зрозумілим зв’язок між Отцем, Сином і Святим Духом, бо такий зв’язок знаходить аналоги в людському досвіді. У Бозі все спільне: воля, розум, життя: «і все моє – Твоє, Твоє ж – моє» (Йо. 17, 10). Людина, яка не знає Бога, думає, що Бог живе своїм окремим життям, і навіщо Йому втручатися в моє життя, або мені втручатися у Його життя. Але кондак Вознесіння Воскреслого Господа помагає нам зрозуміти, що людина запрошена до участі в Божому житті: «те, що на землі, з’єднавши з небесним... Ти кличеш до тих, що люблять Тебе: Я з вами і ніхто проти вас!». Особливим чином Бог присутній для нас у Пресвятій Євхаристії: «Прийміть, їжте: це є тіло моє… Пийте з неї всі, це є кров моя Нового Завіту...» (Мт. 26, 26–28). Христос каже людині: «Я – твій, а ти – моя», а людина каже Христу: «я – Твоя, а Ти – мій».

Цитата-свідчення. «Сказав Христос: це робіть на мою пам’ять, на мій спомин. Поети лишають свої твори на спомин, скульптори та мистці лишають свої статуї чи свої образи – лишають, щоб згадувати їх. А найбільший живий спомин залишив нам Ісус Христос: дав нам своє тіло, свою кров на те, щоб ми згадували – “сіє творіте...” – що те тіло й та пролята кров передані на відпущення гріхів». (Патріарх Йосиф Сліпий, 13 червня 1974 р.)

Молитва. Господи, я тут. Господи, я Твій! (Повторюймо цю молитву впродовж дня) 

Місійні завдання
1. Особисто / в сім’ї. Звернімося до Ісуса після Причастя своїми словами і подякуймо Йому за Його присутність у нашому житті. Вдома після Літургії відмовмо разом одну з подячних молитов після Причастя. Зробімо це сімейною практикою.
2. У парафії. Приступивши до Святого Причастя, подумаймо про нашу парафіяльну спільноту і пригадаймо собі, що саме в той момент ми перебуваємо в найглибшій духовній єдності одні з одними.
3. Поза парафією. Коли виходимо поза двері храму, особливо в неділю, у День Господній, стараймося, щоби перед невіруючими наша християнська поведінка була проповіддю про Бога, який хоче усе людство пригорнути до себе.

***
Про Декаду місійності
Беручи активну участь у духовних заходах Декади місійності, ми покликані наново відкрити і збагнути, що наші сім’ї (домашні церкви) та парафіяльні спільноти є за своєю природою місійними. Усвідомлення цього випливає з дару нашого Хрещення, завдяки якому всі вірні силою цього святого таїнства взяли на себе зобов’язання вірити, жити, служити і ділитися досвідом своєї віри в Христа, – ділитися не тільки зі своїми рідними, а й з усіма ближніми на місцях свого перебування. Отже, місія нашої парафіяльної спільноти – приймати Христа глибше в наше життя, нести Добру Новину поза нашу спільноту і підтримати тих, хто розширює межі Божого Царства місійною діяльністю та капеланським служінням.

Від Вознесіння до Зіслання Святого Духа всією парафіяльною спільнотою молимося, щоби Господь відновив наше життя в Бозі силою і діянням свого Святого Духа.

Молитва
Господи Боже, пошир світло Твого Святого Євангелія, щоб через нас, охрещених дітей Світла, поширювалася християнська віра і щоб ми стали свідками Твоєї живої присутності у нашому житті та в нашій парафіяльній спільноті. Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священиків удосконалює, неграмотних мудрості навчає, рибалок богословами появляє і єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові, Утішителю, слава Тобі!

субота, 19 травня 2018 р.

19.05.2018р. Б. / Декада місійності 2018. Другий день

СВЯТИЙ ДУХ – УТІШИТЕЛЬ
Євангеліє від Йоана 14,10–21

Слово Боже. «І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я. Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. І проситиму я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить Його і не знає. Ви ж Його знаєте; бо перебуває Він з вами, і буде в вас».

Роздуми. Сучасна людина сильно переймається, як до неї ставляться інші люди. А християнин іде за Христом і не переживає, що про нього думає світ. Коли гріхи опановують людину, вона хоче, щоби Бога не було взагалі. Гріх для неї є спочатку невидимим, а потім він стає явним рабським ярмом. Він паралізує людей, руйнує сім’ї та спільноти, сварить між собою цілі народи і робить їх ворогами. Гріх стає звичкою, яку дуже важко викорінити і якої важко позбутися.

Коли ж Дух Святий наповнює людське серце, то очі починають бачити по-новому. У людині відбуваються глибокі зміни. Бог для неї перестає бути ворогом, а стає Світлом. Він – Той, який заради людини пожертвував власним Сином. Те, чого Господь бажає, тепер стає доброю волею людини. Ісус каже: «Якщо любите мене, то мої заповіді берегтимете» (Йо. 14, 15). Відтепер людина – вже не раб, але син або дочка, і під натхненням Святого Духа людина може звернутися до Бога словами «Авва, Отче!» (Рм. 8, 15), глибоко переконана, що вона є дитиною самого Бога. Ось що означає бути народженим від Духа Святого. До цього запрошує нас Свята Церква, і цією радістю людина ділиться з іншими людьми.

Цитата-свідчення. «Люди так часто покидають Божі дороги і йдуть своїми дорогами на погибіль душі й тіла. Щоб їх рятувати і вивести на правдиву дорогу, Христос дав нам ще один дар – дар над усі дари. Після свого святого Вознесіння, в 10 днів, прислав нам свого Святого Духа. І Дух Божий, даний нам, у нас живе і веде кожного, хто лишень схоче піддатися Його святому проводові, Божими дорогами християнського життя. І ви, мої дорогі, одержали той дар, дар великий, світлий, святий, що в душі кожного зокрема приймає, веде і вислуховує нашу молитву. Яке це безконечне добро, який чудесний небесний дар, яке це щастя – бути християнином!» (Митрополит Андрей, Великдень 1943 р.).

Молитва. Прийдіть, вірні, вийдемо на високу Оливну гору, на яку виходили апостоли, і, піднісши вгору серця і мислі, побачимо Господа, що нині возноситься. Йому, радіючи, вдячно закличмо: Слава вознесінню твоєму, Многомилостивий! (Вечірня, Стихира на стиховні)

Місійні завдання
1. Особисто / в сім’ї. Зробімо іспит совісті відповідно до порад, які містяться у молитовнику, і подякуймо Богові за дар звільнення від гріхів, особливо через добру Сповідь. В сім’ї запровадьмо практику щоденного прощення провин, щоби ми не йшли до сну в гніві одне на одного.
2. У парафії. Якщо ми когось скривдили словом або вчинком, постановімо до Зіслання Святого Духа попросити прощення та простімо тому, хто нас скривдив.
3. Поза парафією. Немає на світі людини без гріха. Сьогодні-завтра, кого б ми не зустріли, про кого би не почули в соціальних мережах, стараймося бачити ту людину Божими очима, як ту, яку Господь хоче спасти.

***
Про Декаду місійності
Беручи активну участь у духовних заходах Декади місійності, ми покликані наново відкрити і збагнути, що наші сім’ї (домашні церкви) та парафіяльні спільноти є за своєю природою місійними. Усвідомлення цього випливає з дару нашого Хрещення, завдяки якому всі вірні силою цього святого таїнства взяли на себе зобов’язання вірити, жити, служити і ділитися досвідом своєї віри в Христа, – ділитися не тільки зі своїми рідними, а й з усіма ближніми на місцях свого перебування. Отже, місія нашої парафіяльної спільноти – приймати Христа глибше в наше життя, нести Добру Новину поза нашу спільноту і підтримати тих, хто розширює межі Божого Царства місійною діяльністю та капеланським служінням.

Від Вознесіння до Зіслання Святого Духа всією парафіяльною спільнотою молимося, щоби Господь відновив наше життя в Бозі силою і діянням свого Святого Духа.

Молитва
Господи Боже, пошир світло Твого Святого Євангелія, щоб через нас, охрещених дітей Світла, поширювалася християнська віра і щоб ми стали свідками Твоєї живої присутності у нашому житті та в нашій парафіяльній спільноті. Усе подає Дух Святий: пророків посилає, священиків удосконалює, неграмотних мудрості навчає, рибалок богословами появляє і єднає всю церковну спільноту. Єдиносущний і співпрестольний Отцеві й Синові, Утішителю, слава Тобі!

Джерело:        Департамент інформації УГКЦ

пʼятниця, 18 травня 2018 р.

18.05.2018р. Б. / Декада місійності 2018. Перший день

17 травня, на свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, в Українській Греко-Католицькій Церкві розпочалася Декада мiсiйностi. Триватиме Декада до 27 травня. Щодня будемо публікувати фрагменти з «Путівника Декади місійності», а саме: 1. Слово Боже, 2. Роздуми, 3. Цитату дня, 4. Молитву, 5. Місійне завдання.

БОЖА ЛЮБОВ, ЩО ДАРУЄ РАДІСТЬ

Євангеліє від Йоана 14, 1–11
Слово Боже. «Господи, – каже до нього Тома, – не знаємо, куди Ти йдеш. І як нам знати тую путь?» Ісус до нього: «Я – путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили». А Филип йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас». «Скільки часу я з вами, – каже Ісус до нього, – а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця».

Роздуми. У людському серці завжди нуртує бажання зустрітися зі своїм Творцем. Святий Августин каже: «Неспокійне моє серце, Господи, поки не спочине у Тобі» (Сповідь І,1). З одного боку, Бог робить перший крок: «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини» (Флп. 2,6–7). З іншого боку, людина запрошена повністю довіритися Богові: «Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. В домі Отця мого багато жител» (Йо. 14,1–2). Звідки в людини може взятися сила духу й бажання зробити крок назустріч Богові у дорозі до дому Отця, в якому багато жител? Відповідь проста – ЛЮБОВ. Саме з любові до людини Господь її сотворив і зробив вінцем усього сотворіння. Саме з любові до людини Господь став людиною, щоб її визволити від

гріха і рабства. Від самого початку Бог заклав у глибину людської душі любов, доброту, відчуття краси і гармонії. Людина найщасливіша тоді, коли вона любить і коли її люблять. Гріх спотворив нашу здатність любити. Ісус Христос, Син Божий, об’явив нам, що Бог Є Любов і що ми, будучи Його дітьми, також покликані бути іконами Божої доброти й любові.

Цитата-свідчення. «Який є закон люду Божого? Закон любові, любові до Бога і любові до ближнього згідно з новою заповіддю, що Господь нам залишив (пор. Йо. 13,34). Але це не така любов, яка виражається безплідною сентиментальністю чи чимсь невизначеним, – це визнання Бога єдиним Господом життя та, водночас, прийняття ближнього як справжнього брата, – це подолання усіх поділів, непорозумінь, усякої ворожнечі та самолюбства; не може бути одне без іншого. Скільки ще потрібно нам подорожувати, щоби насправді жити за тим новим законом – законом Святого Духа, котрий діє в нас, законом милості, любові!» (Папа Франциск, 12 червня 2013 р.).

Молитва. Сповнивши промисел щодо нас і те, що на землі, з’єднавши з небесним, вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, ніяк не відлучаючись, але невідступно перебуваючи, Ти кличеш до тих, що люблять Тебе: Я з вами і ніхто проти вас. (Кондак Вознесіння)

Місійні завдання. 1. Особисто/в сім’ї. Спитаймо себе: чи я вірю, що Бог любить мене особисто. Помолімося за тих, хто нас любить, і за тих, хто нас ненавидить. Сьогодні­завтра покажімо нашу любов до рідних якимсь неочікуваним жестом чи добрим ділом.

2. У парафії. Спитаймо себе, як я даю своїм співпарафіянам зрозуміти, що вони мені брати і сестри. Йдімо до храму, завжди вітаючись одне з одним. Особливо самотнім даймо відчути нашу братню любов.

3. Поза парафією. Сьогодні-завтра зробімо три ненав’язливих компліменти незнайомим людям чи то на роботі, в крамниці, у громадському транспорті, чи просто сусідам, які живуть поруч.

18.05.2018р. Б. / Декада місійності 2018. Вступ

17 травня, на свято Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа, в Українській Греко-Католицькій Церкві розпочалася Декада мiсiйностi. Триватиме Декада до 27 травня. Щодня будемо публікувати фрагменти з «Путівника Декади місійності», а саме: 1. Слово Боже, 2. Роздуми, 3. Цитату дня, 4. Молитву, 5. Місійне завдання.

ПРАЗНИК ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

Молитва. Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, радість сотворивши ученикам обітуванням Святого Духа, утвердивши їх благословенням, бо Ти єси Син Божий, Ізбавитель світу. (Тропар Празника)

Запрошення. У цей урочистий день великого свята Вознесіння ГНІХ заохочуємо всіх відгукнутися на запрошення Блаженнішого Святослава пуститися разом у паломництво до празника П’ятдесятниці. Роздумуватимемо всією парафіяльною спільнотою протягом наступних десяти днів над щоденними літургійними читаннями Євангелія від Йоана. Теми, на які звертає нашу увагу святий Йоан, допоможуть нам краще відповісти на заклик Глави нашої Церкви щодо поширення Христової благовісті кожному, хто прагне Божого слова.

Євангеліє від Йоана – один з улюблених для багатьох людей текстів Нового Завіту. Це Євангеліє, попри глибину свого змісту, просте і найдоступніше. Відчуваємо, що автор був близьким другом Ісуса: впродовж усього свого довгого життя він пригадував, обдумував і переживав усе, що сказав і зробив наш Спаситель, молився про розуміння тієї чи іншої події, вдивлявся в кожну дрібницю і старався допомогти іншим зрозуміти всі аспекти місії Христа. Важливо, щоби Євангеліє від Йоана як одну з видатних книг людства читали не тільки богослови, а й кожен, хто хоче зрозуміти Божу любов до людського роду.

Це – унікальне свідчення про Ісуса, яке доповнює перших три так званих синоптичних Євангелія (Матея, Марка і Луки), відкриває перед нами здійснення Божественного задуму: предвічне Слово, котре перебувало в Отці, Син Божий, стає Сином Чоловічим і довгоочікуваним Месією. Він, даруючи нам самого себе, водночас дарує спасіння – життя вічне. Будучи Другою Особою Пресвятої Тройці, Він як Бог прийняв людську природу. Ця істина про Ісуса є основою всякої правди. Вірити в Христа – це єдина дорога до Отця і життя вічного.

Святий Йоан радісно проголошує, що на противагу речам, які наповнюють наше життя, але проминають, Ісус є Той, «хто Є»: саме такими словами Бог вперше представився Мойсеєві в Старому Завіті (Вих. 3, 14). Цей надзвичайно важливий вислів Христа «я Є» Йоан повторює близько 150 разів, сім із яких особливим чином вказують на повноту життя, котру отримуємо в Ісусі та через Нього: бо тільки Він Є Істинний Хліб Життя (6, 35), котрий може заспокоїти наш внутрішній голод; тільки Він Є Істинне Світло (9, 5) серед темряви цього світу; тільки Він Є Дверима (10, 7), котрі ведуть до вічного життя; і тільки Він є правдивим Добрим Пастирем (10, 11), який нас туди провадить, – бо тільки Він водночас є Дорогою, Правдою і Життям (14, 6). Урешті, тільки Він Є Правдива Виноградина (15, 1), з котрої можемо черпати силу Життя. І навіть якщо ми помремо, Він єдиний Є Воскресіння і Життя (11, 25).

Йоан засвідчує, що хоча після свого славного воскресіння Ісус завжди невидимо перебуває з нами, Він також залишив нам Утішителя, котрий впродовж історії провадить Церкву та наводить її на всяку правду (3, 5–8; 7, 37–39; глави 14–16).

Церква читає це Євангеліє від Йоана у період між Великоднем і П’ятдесятницею, щоби ми, роздумуючи над унікальними знаками присутності Ісуса в історії, зростали в любові та довірі до Нього і мали Життя в Його ім’я (пор. Йо. 20, 30–31). Можна сказати, що євангелист Йоан супроводжує нас до прийняття дару Святого Духа в ім’я воскреслого Господа.


вівторок, 15 травня 2018 р.

15.05.2018р. Б. / Важкі питання. Милосердя і пекло: чи немає протиріччя?

ПИТАННЯ: Чи не суперечить незворотність пекла Божественному милосердю?

ВІДПОВІДЬ: Незворотність і вічність пекла - це істина, яка здається не відповідає вірі в милосердя Бога. Тому завжди були мислителі, які висували гіпотезу про зворотність пекла. Вони міркували про те, що Бог міг би і позбавити від пекла після необхідної кари, хай навіть найжахливішої і тривалої. Звичайно, Всемогутній Бог міг би позбавити від пекла після необхідної кари, - але поза волею Божою є і завзятість грішника, воля засудженого, який не бажає любити Бога і хоче залишатися в пеклі. Ніхто, навіть Бог, не може примусити людину до любові.

Пекло розташоване у вічності, в контексті, де немає ні початку, ні кінця: мова йде про мить, яка ніколи не проходить. Приречені на нього не можуть покаятися - «у них немає часу для покаяння, тому що вони вийшли з часу і стали в'язнями миті, за якою не наступить жодна подальша мить», - стверджує сучасний богослов кардинал Джакомо Біффі.

У Святому Письмі ми знаходимо слова Ісуса про остаточне виключення з вічного життя: «Кажу бо вам, що ніхто із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері, бо багато покликаних, але мало вибраних» (Лк 14,24); «коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає» (Мк 9,47-48); «Якщо ж рука твоя або нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний» (Мт 18,8); «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його» (Мт 25,41); «І підуть ті на вічную муку, а праведники в життя вічне» (Мт 25,46).

Святе Письмо спростовує припущення, ніби «вічність» означає лише «дуже довгий час», як хотіли б деякі мислителі. Святий Августин казав, що рай і пекло або обидва вічні, або жодне з них не вічне. В Апокаліпсисі знаходимо такі слова: «І дим їхніх мук підійматиметься вічні віки, і не мають спокою  ні вдень, ні вночі ті, що вклоняються звірині та образу її, і приймають знамено ймення його» (Одкр 14,11). Вираз "на віки вічні" ніколи не використовується для позначення закінченого відрізку часу і володіє тим самим змістом, як і по відношенню до Бога, що живе вічно: "Хто сидить на престолі й живе віки вічні" (Одкр 4,9).

15.05.2018р. Б. / Важкі питання. Чи пов'язане охолодження віри з ростом добробуту?

ПИТАННЯ: Чи може бути пов'язане зростання добробуту європейців з охолодженням віри?

ВІДПОВІДЬ: Для початку давайте розберемося, чи дійсно європейці стали жити краще. Незважаючи на те, що прагнення до процвітання і гідного життя стало головною метою всіх і кожного в європейській спільноті, основні економічні показники провідних європейських країн за останні 50 років говорять нам, скоріше, про занепад економічного благополуччя європейців, ніж про його зростання.

Чому ж тоді в Європі, та й в усьому світі, спостерігається охолодження віри? Роз'яснюючи апостолам «ознаки Свого пришестя й кінця віку», Ісус говорить, що «... через беззаконня любов багатьох охолоне» (Мт 24,12). Католицька Церква вчить, що «до другого пришестя Христа Церква повинна пройти через останнє випробування, яке підірве віру у багатьох віруючих. Переслідування, які супроводжують земне паломництво Церкви, відкриють «таємницю беззаконня» в формі лжерелігії, що приносить людям уявне вирішення їх проблем ціною відступництва від істини. Крайня форма лжерелігії є поклоніння антихристу, тобто лжемессіанізм, де людина прославляє себе саму замість Бога і Його Месії, який прийшов у плоті»(ККЦ 675).

Церква вступить в Славу Царства тільки через цю останню Пасху, де вона піде за Своїм Господом в Його смерті і воскресінні. Царство, таким чином, буде здобуто не через історичне торжество Церкви, досягнуте просуванням вгору, але через перемогу Бога над злом в його останньому наступі, перемогу, яка змусить зійти з неба Його Наречену. Торжество Бога над заколотом зла прийме форму Страшного суду після остаточного космічного краху цього минущого світу.

понеділок, 14 травня 2018 р.

14.05.2018р. Б. / Вітаємо з Днем Матері

Вітаємо з Днем Матері

Адміністрація «Сайту парафії Преображення Господнього», а також о. Ігор і парафіяни щиро вітають всіх матерів з Днем Матері.

Нехай Небесна Мама – Пресвятая Богородиця хоронить усіх Вас і береже під своїм Покровом, а Всемилостивий у любові Бог дарує Вам свої безмірні ласки і щедроти.

Споконвіку мати була першим свідком Христовим для дитини, тим, хто вкладав у дитяче серце перші спасительні істини й упімнення. Без матерів, що віками передавали своїм дітям віру й ідентичність, не було б ні нашої Церкви, ні нашого народу. Тому нехай Всемогутній Бог і надалі допомагає Вам бути світильниками і стовпами віри в наших християнських родинах.


Вітаємо і духовних матерів, які своїм богопосвяченим життям, своїми молитвами підтримують нашу українську Церкву й народ на шляху до вічної Батьківщини в Небі.
 
Нехай Вселаскавий Бог вчинить ваше духовне материство ще пліднішим і радіснішим, щоб ви й надалі були світильниками святості для Церкви і народу.

(Текст і зображення сформатовано за матеріалами сайту Воїни Христа Царя)

неділя, 13 травня 2018 р.

13.05.2018р. Б. / Куди прямуєм?

Давно минули ті часи, коли жінка ходила виключно в сукні і виховувала дітей, поралась у домі. Давно минули і часи, коли чоловік упадав за жінкою, уступав їй, чим демонстрував свою чоловічість. Часи коли чоловік поцілунок коханої трепетно беріг на вустах і в серці до останнього подиху. Коли чистота вважалась чеснотою.

Теперішні часи зовсім інші. Тепер жінки не бавлять дітей, а працюють на рівні з чоловіками. Тепер жінки є доступними, а чоловіки давно втратили свою чоловічість. 

Тепер панує псевдобрутальність, за якою ховається недорозвинений дитячий дух. Люди слухаючи не чують і дивлячись не бачать. Часи тепер такі, що у пошані всі гріхи із древності. План молодої людини на вихідні складається із семи пунктів і всі сім є смертними гріхами. І це тепер вважається нормальним. Але коли зустрінеш цнотливу вісімнадцятирічну дівчину, то вона виглядає, як біла ворона, як вимираючи вид. Чоловіки вдягають своїх дружин, як жінок легкої поведінки, але ревнують їх до інших чоловіків. Людей давно вже не тримають ніякі закони чи рамки. Ми живемо в часи, коли християнство стає аномалією. Аномальною стає також людяна поведінка. Гуманність перетворилась в тваринне сприйняття людини. Люди поводяться, як дикі тварини. Закони честі, гідності давно забуті. Одиниці дотримуються моральних законів. Часи близькі до апокаліптичних.

Цього не варто жахатись. Звісно що колись прорекли пророки – це і стенеться.

Хоча тенденції розвитку чи то деградації сучасного суспільства не можуть не лякати, особливо християн. Навколо панує хаос. Різкий стрибок злочинності, розпусти, різноманітних збочень, брехні та інших руйнівних чинників все набирає обертів. Ми повинні розуміти, що живемо у часи, коли прихід виплодка пекла - антихриста не такий вже і далекий. Можливо його прихід застанемо ми, можливо наші діти або внуки, але на дворі останні часи.

Багато поколінь до нас живуть в очікувані приходу антихриста, але потрібно жити очікуванням приходу Христа, а не Його диявольської карикатури. Перші християни під час переслідувань вірили, що вони живуть в останніх часах. В епоху середньовіччя думали, що друге пришестя нашого Спасителя вже не за горами. Наші дідусі і бабусі, які пережили світові війни думали, що це вже кінець. Всі ідеологічні вожді були лише пробними, експериментальними версіями антихриста.

Чуючи слово «антихрист», наш мозок починає малювати картину виродка, з сімома головами, хвостом, рогами, вогнем з рота. Але це не зовсім так. Коли він прийде, то врятує землю. Об'єднає всі народи під одне знамено - благополуччя і процвітання. Він возсяде на троні відбудованого Єрусалимського храму і правитиме. Невірних, тобто тих, які відмовляться йому поклонитсь він вигубить. І його прибічники будуть свято переконані, що це необхідне зло в ім'я загального добра. Залишиться лиш купка останніх християн. Він буде надлюдиною. Більшість релігій, вбачаючи в ньому месію, попадають ниць перед ним. Засліплені власною гординею, вони не бачитимуть за його маскою ідеалу, антихриста. Звучить цікаво правда? Як же нам знати, що і ми не поведемся на ту виставу?

Треба вивчати Біблію - там всі відповіді, треба провадити справжнє християнське життя, а не так  «а що люди скажуть, я ж не пішов до церкви». Треба молитись і узгоджувати своє життя згідно із законами Творця. Треба жити із Ним і довіряти Йому. Якщо жити з Богом і для Бога, то ніякі життєві труднощі та незгоди не зведуть зі шляху істинного. Ми повинні зростати і розвиватись у святості. Перебуваючи в присутності св. Духа, ми не впадемо в пітьму і зможемо в чистій весільній одежі прийти до нашого Небесного дому, де нас чекає наш Отець.

Дамян Вільчинський      Авторська колонка

Джерело:  Воїни Христа Царя

субота, 12 травня 2018 р.

12.05.2018р. Б. / Владика Ігор відвідав перші в історії реколекції Руху Курсійо в Україні

Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, відвідав перші в історії реколекції Руху Курсійо в Україні і звершив для учасників спільну Божественну Літургію. Реколекції відбуваються в днях 10-13 травня цього року в Реколекційно-відпочинковому центрі Львівської Архиєпархії «Світлиця» в Брюховичах,  за участю членів Курсійо з Хорватії, США та Іспанії.

Нагадуємо, 21 квітня 2018 року, Високопресвященний владика Ігор надав благословення для діяльності реколекційного руху Курсійо (Cursillos de Cristiandad) на території Львівської Архиєпархії ad experementum терміном на два роки (до 1 квітня 2020 року) і призначив відповідального за цей рух в межах Архиєпархії – Тома Кріна МЄ.

пʼятниця, 11 травня 2018 р.

11.05.2018р. Б. / В УГКЦ проголосили Рік молитви за чесні та справедливі вибори 2019 року

Єпископи Синоду Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви, перебуваючи у Зарваниці, під покровом Богородиці - Матері України, проголосили період усильної молитви за чесні та справедливі вибори 2019 року.

Про це мовиться у Зверненні Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ до вірних, українських політиків і всіх людей доброї волі щодо виборчого процесу в Україні.

Отці Церкви водночас закликають душпастирів, богопосвячених осіб і вірних мирян УГКЦ молитися, особисто та спільно, у наміренні прийдешніх виборів.

До молитов за Україну, які здійснюються щодня о 21:00, єпископи просять додати в понеділок моління за вибори 2019 року. Після кожної недільної та святкової Літургії, перед молитвою «Боже, великий, єдиний», заохочуємо спільно помолитися один раз «Отче наш», «Богородице Діво» і «Слава Отцю…» за чесні та справедливі вибори в Україні наступного року.

Єпископи аргументують своє Звернення тим, що трохи менше ніж рік залишається до чергових виборів Президента України і дещо більше року до обрання нового складу найвищого законодавчого органу нашої держави – Верховної Ради України. «Однак уже сьогодні спостерігаємо, як суспільство втягують у новий вир передвиборчих перегонів, міжпартійних дискусій і полеміки, так що внаслідок політичних протистоянь опиняються під загрозою основні принципи державного буття нашого народу», – сказано у Зверненні.

На думку владик, ці вибори стануть виявом або зрілості та відповідальності, або ж, навпаки, інфантилізму та легковажності нас, як виборців і громадян. В обох випадках наслідки для країни та її майбутнього будуть дуже важливими.

«Тому, свідомі нашої відповідальності перед Господом та перед рідним народом, ми, як віруючі люди, прагнемо підготуватися до зрілого вибору за допомогою смиренної та витривалої молитви до Бога, благаючи Його, щоб зіслав на наш народ дар Свого Святого Духа, аби Він просвітив нас і скерував на дорогу істини, мудрості та справжнього добра. Ми віримо, що Дух Святий, який є Духом істини, навчає нас відрізняти добро від зла, істину від фальші, справжні цінності від лукавого словоблуддя. Бо немає найменшого сумніву, що сили зла намагатимуться повернути свої втрачені позиції і при цьому не гребуватимуть жодними найбруднішими та найпідступнішими методами», –  мовиться у Зверненні членів Синоду.

четвер, 10 травня 2018 р.

10.05.2018р. Б. / У Вінниці відбудуться родинні зустрічі на тему «Родина об’єднана навколо Христа» (+програма)

11-12 травня 2018 року, у парафії Покрова Пресвятої Богородиці УГКЦ міста Вінниця відбудуться родинні зустрічі на тему «Родина об’єднана навколо Христа».

«Наша парафія, – це родина, об’єднана життям навколо Христа, під Покровом Матері Божої, яка кожного приймає, радіє та сумує з кожним. У цій духовній родині ми раді кожному, і місця ще є дуже багато. Незважаючи ні на що, ми залишаємося сильними, вільними і рухаємося вперед, ми сильні, бо з нами Господь. Для всіх Вас, без винятку – запрошення і програма на Родинні Зустрічі 11-12 травня 2018 року. Необхідна попередня реєстрація і багато-багато молитви… Чекаємо ВАС!

Необхідно мати з собою: Святе Письмо, вервицю, зошит, ручку, і хороший настрій», – йдеться в повідомленні парафії.

Програма:

11 травня (п'ятниця), день перший
17.00 – Реєстрація
17.30 –  Знайомство
17.40 –  Молитва Благословення
17.45 – І наука: «Божий задум щодо родини: мета, ціль та перешкоди», п. Мирон Шкробут.
18.15 – Вервиця
18.30 – Свята Літургія (ІІ наука: «Любов не з цього світу. Святість жінки в подружжі», о. Григорій Рогацький, ВС)
19.30 – Чай, кава
19.45 – Перегляд художнього фільму «Кімната війни»
21.45 – Обговорення фільму

12 травня (субота), день другий
13.00 – Вервиця
13.20 – ІІІ наука: «Як створити гармонійні стосунки у подружжі», п. Мирон Шкробут.
13.50 – Час запитань, свідчень
14.20 – Молебень до Богородиці
14.40 – ІV наука: «Рецепти щасливого шлюбу: Святе Письмо – найкраща книга рецептів», п. Мирон Шкробут.
15.10 – Перерва (чай, кава)
16.00 – Конференція: «Метод молитовного читання Святого Письма LECTIO DIVINA», о. Лука Шаламай, ВС
16.30 – Праця в групах, згідно LECTIO DIVINA
17.45 – Посвята родин
18.00 – Свята Літургія (V наука: «Родина об’єднана навколо Христа», о. Григорій Рогацький, ВС)

Джерело:     Прес-служба Київської архиєпархії

середа, 9 травня 2018 р.

09.05.2018р. Б. / Спільний досвід, який пара повинна пережити разом перед тим, як одружуватись

Не достатньо просто закохатись в когось; щоб насолоджуватись щасливим подружжям, потрібно бути здатним розділяти своє життя з цією особою. Перед тим, як стати під вінець, потрібно серйозно подивитись на те, наскільки можливо (чи неможливо) будувати спільне життя з цією особою.

Пропонуємо кілька (а саме сім) випадків життєвого досвіду, які повинна пережити кожна пара перед тим, як вирішить одружитись.

1. Разом відпочивати

Дуже важливо, щоб хлопець і дівчина у парі були друзями, які мають спільне хобі. Деякі психологи кажуть, що численні подружні кризи наступають тоді, коли у пари є більше поганих спогадів, аніж добрих. Тому між сторонами у парі має бути дружба, що сприяє стабільності та спільному полю хороших спогадів і планів на майбутнє.

2. Встановити спільний бюджет

Гроші – це ще одне джерело конфлікту у подружжі. Незважаючи на те, чи пари «живуть на широку ногу», чи в них обмежений бюджет, конфлікти виникають і в тих, і в інших.

Спробуйте встановити спільний бюджет і разом намагатись вирішувати фінансові проблеми. Спільно говоріть про свої турботи, потреби та пріоритети, щоб могти прийняти правильне рішення.

3. Разом пережити кризу

Криза – це можливість для зміни та зросту. У кожних стосунках трапляються кризи, однак якщо їх переживати правильно, такі відносини стають міцнішими, а партнери – більш об’єднаними.

На етапі зустрічання, кризи допомагають нам краще пізнавати слабкі і сильні сторони один одного. Взаємне прийняття є ключем до розквіту відносин. І якщо хтось з вас не в змозі стерпіти недоліки іншого, або якщо відмінності є занадто глибокими чи торкаються основних цінностей, тоді краще не продовжувати такі відносини. Багато подруж розпались через те, що одна сторона наївно думала, що зможе змінити іншу.

4. Навчитись чекати

Повна фізична самовіддача іншій особі створює дуже міцний емоційний зв’язок, що може впливати на нашу свободу вибору: розділити своє життя з цією особою, чи ні. Початок сексуального співжиття занадто швидко може також призвести до того, що особа занадто зосередиться на фізичних відносинах і занедбає усі інші аспекти партнера: його особистість, таланти, цінності, страхи, турботи і радості.

«Спати» з кимось – це не те саме, що провести тест-драйв автомобіля. Якщо під час фази зустрічання ви отримали хороший досвід, він не може гарантувати сексуальної гармонії в майбутньому. З часом додаються різноманітні обставини, які можуть змінити сексуальні відносини.

Не йдеться про те, щоб відкинути сексуальний імпульс, але навчитись в любові управляти ним, відкладаючи на пізніший час. Кінцева мета – бути спроможним цілком віддати себе, у вірності та довірі, і насолоджуватись фізичним задоволенням у мирі та духовній радості.
5. Проводити час з друзями і родиною

Щоб пізнавати і розуміти один одного не достатньо лише знати, що ця особа говорить, але й чим вона займається: як ставиться до своєї сім’ї, до співробітників і до тебе. Йдеться про те, щоб побачити як ця особа поводить себе у різних життєвих ситуаціях.

Щоденне спілкування може допомогти тобі побачити чи та особа, в яку ти закохався, є тією, яка, ти б хотів, щоб стала прикладом для наслідування для твоїх майбутніх дітей. Ти можеш побачити, чи зможеш провести з цією особою решту свого життя.

Коли ми обираємо певну особу, то обираємо також її історію: її родину, як вони ставляться до коханих, як ти уявляєш свою власну майбутню сім’ю і що думають твої друзі.

6. Розвивати близьку, глибоку комунікацію

Близькість – це ключовий аспект для спільного зростання пари; саме в такий спосіб ми пізнаємо внутрішній світ іншої людини, її настрої, емоції, почуття, судження, рішення і т.д.

Під час періоду зустрічання, глибокі розмови допомагають нам пізнавати іншу особу набагато краще, аніж просто розділення спільних веселих митей. Звичайно, ми не зможемо дізнатись усе, що можливо, лише зустрічаючись; однак ми можемо дізнатись достатньо для того, щоб прийняти зважене рішення про те, чи варто просуватись у цих відносинах далі.

Чим більше чоловіки і жінки комунікують між собою, тим більшим і багатшим зростає між ними їхнє «ми».
7. Брати участь у курсах приготування до шлюбу

Багато конфліктів виникають через незнання: ми не завжди розуміємо відмінності між чоловіком і жінкою, які впливають на те, як ми існуємо, думаємо, живемо, а також те, що робить нас окремими унікальними особистостями. Навчитись про ці основні відмінності – та багато інших – може допомогти багатьом парам подолати перешкоди і зрозуміти один одного… і краще любити один одного.

Ми всі усвідомлюємо потребу отримати академічну освіту, розвивати критичне мислення та набувати певних вмінь. Однак нашу емоційність також потрібно виховувати, і самі ми цього зробити не зможемо. Пари повинні приділити час для того, щоб навчитись про любов, спілкування та взаємодоповнення. Сексуальність і цикли жіночої плідності є частиною цього пазлу.

І на завершення: йдеться про те, щоб навчитись приймати і любити іншу особу у всій її різноманітності та складності, а також вивчати себе самого. Усі ми – різні, і наша емоційність багато в чому залежить від нашої статі, походження та особистості. Пізнання цих відмінностей дає нам інструмент для того, щоб спільно, у парі, вміло та терпеливо давати собі раду з цими відмінностями, а також для того, щоб уникнути багатьох можливих криз у майбутньому.

Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами aleteia.org

Джерело:  Воїни Христа Царя