«Різдво
дарує нам впевненість у тому, що Боже світло не перестане сяяти,
незважаючи на нашу людську мізерність». На цьому наголосив Папа Франциск у
своїй промові до своїх найближчих співробітників, поділившись думками
про світлі й темні моменти життя Церкви.
«Різдво – це свято, яке наповняє нас радістю та дарує впевненість у
тому, що жоден гріх не є більшим від Божого милосердя, що жоден людський
вчинок ніколи не зможе завадити світанкові божественного світла
народжуватися та відроджуватися в серцях людей», – сказав Папа Франциск,
промовляючи до очільників та працівників Римської Курії, зустрічаючись з
ними у п’ятницю, 21 грудня 2018 р., з нагоди обміну різдвяними
побажаннями.
Підсумовуючи ситуацію в світі та в Церкві, в глибокій переконаності в
тому, що світло сильніше від темряви, Святіший Отець присвятив промову
роздумам про світло, що поєднує Різдво, перший Христовий прихід у
покорі, з Його другим приходом у славі, що «утверджує нас в надії, яка
не розчаровує», виокремивши як деякі руйнівні лиха, так і причини для
радості.
Спасіння – це дар, який слід прийняти
Як зауважив Глава Католицької Церкви, Ісус «народився в
суспільно-політичній та релігійній дійсності, повній напруження,
потрясінь та пітьми», а Його народження, «з одного боку очікуване, а з
іншого – відкинуте», підсумовує Божу логіку, яка «не зупиняється перед
обличчям зла», але «радикально та безкорисливо перемінює його в добро»,
та лукаву логіку, спроможну навіть добро перемінити в зло.
«Однак, Різдво кожного року нагадує нам про те, що Боже спасіння,
безкорисливо дароване всьому людству, Церкві та, зокрема, нам,
богопосвяченим особам, не діє без нашої волі, співпраці, свободи, без
наших щоденних зусиль. Спасіння – це дар, який потрібно прийняти,
оберігати та дбати, щоб він плодоносив», – сказав Святіший Отець.
Оступитися може навіть обраний
Папа звернув увагу на те, що Біблія та історія Церкви показують нам,
що нерідко навіть обрані особи починають поводитися так, ніби є
«господарями спасіння, а не його одержувачами». Часто задля «надмірної
або неправильно скерованої ревності» можемо стати перед Господом як
Петро, що критикував Учителя, заслуживши найсуворішу догану, що злинула з
уст Ісуса: «Геть від мене, сатано».
Човен Церкви серед бурі
За словами Святішого Отця, «в нестійкому світі» човен Церкви цього
року пережив і переживає важкі хвилини, на нього навалювалися бурі та
урагани. Й чимало запитували Учителя: «Чи тобі байдуже, що гинемо?».
Інші почали втрачати довіру та відійшли, а ще інші «задля інтересів чи з
ще якоюсь сторонньою метою, намагалися завдавати ударів», а дехто
навіть не приховує свого задоволення, бачачи її потрясіння. Однак,
численні люди і далі не перестають триматися її, залишаючись впевненими в
тому, що «пекельні ворота її не подолають».
«Тим часом Христова Наречена далі звершує своє паломництво серед
радощів та лих, успіхів і труднощів, зовнішніх та внутрішніх. Без
сумніву, внутрішні труднощі завжди є найболючішими та найбільш
руйнівними», - сказав Папа.
Перераховуючи різні прояви лиха, Глава Католицької Церкви згадує про
численних мігрантів, змушених ризикувати життям, про дітей і дорослих,
які помирають задля відсутності води та ліків, про прояви насильства
щодо слабших, оголошені та неоголошені війни, про «систематично
катованих людей» в поліцейських відділках, тюрмах і таборах біженців у
різних частинах світу.
«У дійсності, живемо також у новій епосі мучеників. Здається, що
жорстоке та люте переслідування, започатковане римською імперією, не
припиняється. Постійно народжуються нові Нерони, щоб утискати віруючих
лише задля їхньої віри в Христа», – зауважує Папа, вказуючи на те, «як
нелегко також і сьогодні вільно жити вірою в багатьох частинах світу».
Свідчення та анти-свідчення
«З іншого боку, геройський приклад мучеників та численних милосердних
самарян, тобто, молоді, сімей, харитативних і волонтерських рухів та
численних вірних і богопосвячених осіб, не дозволяє, як би там не було,
забувати про анти-свідчення та скандали деяких синів і служителів
Церкви», – вів далі Святіший Отець, зупинившись на двох таких явищах:
надуживання та невірність.
Три зловживання, що накладаються одне на одного
Папа наголосив, що Церква протягом останніх років докладає серйозні
зусилля для того, аби викорінювати лихо зловживань, що «взивають про
помсту до Бога», Який «ніколи не забуває про страждання, пережиті
багатьма неповнолітніми через представників духовенства й богопосвячених
осіб», тобто, зловживань владою, сумлінням та сексуальних. У цьому
контексті Святіший Отець навів Біблійний приклад царя Давида, сином
якого називали й Божого Сина. Не зважаючи на те, що був обраним і
Господнім помазаним на царство, він скоїв ці три «відмінні зловживання»,
які «збігаються й накладаються».
Замість того, щоб вирушити на війну на чолі народу, умілий
полководець Давид зловживає своїм становищем, аби залишитися вдома. Коли
ж він піддався зручностям, «без зволікання починається непогамовний
моральний занепад». Саме тоді цар бачить Витсавію, дружину воєначальника
Урії, запалившись пристрастю. Кличе її до себе і сходячись з нею, коїть
чергове зловживання владою, а також і сексуальне. Згодом, щоб покрити
свій гріх, наказує наразити Урію на смертельну небезпеку, що є
зловживанням владою й сумлінням. Так розростається мережа зіпсуття, а
все розпочалося з того, що піддався байдикуванню…
«Цар, – сказав Святіший Отець, – занедбав свої стосунки з Богом,
порушив Божі заповіді, завдав ран своїй моральній цілісності, навіть не
почуваючи жодної провини. Помазаник і далі виконує свою місію, ніби
нічого й не трапилося. Єдине, чим переймається, – це зберегти свій образ
і зовнішню пристойність».
«Давиди» сьогодення
За словами Глави Католицької Церкви, також і сьогодні існують
«Господні помазаники», які надуживають слабкими, зловживаючи своєю
моральною владою та вмінням переконувати, а скоївши «огидні речі», й
далі здійснюють своє служіння, ніби нічого не трапилося. Вони «не
бояться Бога та Його суду», але лише викриття, чим «викликають
згіршення, дискредитують спасенну місію Церкви та жертовність своїх
численних співбратів».
«Дорогі брати й сестри, нехай буде зрозумілим, що перед обличчям цієї
мерзоти Церква не шкодуватиме зусиль у тому, щоб передати в руки
правосуддя тих, хто скоїв такі злочини. Церква ніколи не намагатиметься
приховувати чи недооцінювати жодного випадку. Незаперечним є те, що в
минулому деякі відповідальні через легковажність, недовіру, неготовність
чи брак досвіду – про минуле слід судити згідно з герменевтикою
минулого – або через духовну та загальнолюдську поверховність трактували
чимало випадків без належної серйозності та рішучості. Це ніколи не
повинно повторитися. Таким є вибір і рішення всієї Церкви», – наголосив
Папа, звертаючи увагу на важливість у цьому контексті запланованої на
лютий зустрічі проводу Церкви в усьому світі, присвяченої темі захисту
неповнолітніх.
Навернення завдяки «Натанові»
Святіший Отець зауважив, що коли говориться про цю тему, дехто
обурюється на певних представників засобів комунікації, звинувачуючи їх в
ігноруванні «величезної більшості випадків» зловживань, які не скоєні
представниками духовенства, в тому, що вони навмисно хочуть представити
фальшивий образ, ніби це лихо стосується лише Католицької Церкви. Він,
натомість, складає «щиру подяку» тим працівникам медіа, що «були чесними
й об’єктивними», демаскуючи «вовків» і даючи голос жертвам.
«Навіть якщо йшлося лише б про один випадок зловживання, що вже сам у
собі є мерзотою, Церква просить не мовчати та об’єктивно висвітлювати
його, бо найбільшим згіршенням у цій справі є покривати правду», –
сказав Папа, нагадуючи, що цар Давид усвідомив серйозність свого гріха,
зустрівшись з пророком Натаном. І сьогодні «потребуємо нових Натанів,
які допоможуть багатьом Давидам пробудитися з лицемірного життя».
Заклик до спільноти й до винуватців
Святіший Отець закликав допомагати Святій Матері Церкві в здійсненні
непростого завдання «розпізнавати справжні випадки, відрізняючи їх від
сфальшованих, обвинувачення від очорнень, озлоблення від інсинуацій,
поголоски від знеславлення». За його словами, це завдання не є простим,
бо «справжні винуватці» вміють ретельно ховатися та обирати такі жертви,
що віддають перевагу мовчанню. «А тим, які надуживають неповнолітніми,
хочу сказати: наверніться та віддайтеся в руки людського правосуддя,
приготовляючись до Божого».
Лихо невірності
Далі Глава Католицької Церкви присвятив кілька слів іншому лихові,
яким є невірність тих, які зраджують своєму покликанню, своїй присязі та
місії, тих, які «приховуються за добрими намірами, щоб завдати удару
своїм ближнім та сіяти кукіль, поділи та замішання». За його словами, це
не є чимось новим в історії Церкви. Ще святий Августин говорив, що
кукіль може прорости навіть і на єпископських катедрах. Не слід забувати
прислів’я, що «дорога до пекла вистелена добрими намірами», пам’ятаючи,
що Спокусник приносить поділи та сіє незгоду.
«В дійсності, за цими сіячами куколю майже завжди знайдуться тридцять
срібняків. Так від постаті Давида переходимо до Юди Іскаріота, іншого
Господнього обранця, що продає та видає на смерть свого учителя. Грішник
Давид та Юда Іскаріот завжди будуть у Церкві, бо представляють
слабкість, що становить частину нашого людського буття. Вони є образом
гріхів і злочинів, скоєних обраними та посвяченими людьми. Однак,
поєднані серйозністю гріха, вони відрізняються в наверненні. Давид
покаявся, довірившись Божому милосердю, в той час як Юда покінчив своє
життя самогубством», – сказав Папа, наголошуючи, що для того, аби
сприяти сяянню Христового світла, «маємо обов’язок боротися проти всіх
форм духовної корупції».
Не забувати і про радощі
Переходячи до висвітлення причин для радості, Святіший Отець
наголосив, що їх не бракувало протягом цього року. Це і успішний перебіг
Синоду, присвяченого молоді, кроки, здійснені на шляху реформування
Курії, нові проголошені святі та блаженні, велика кількість вірних, які
приймаючи Хрищення, «оновлюють молодість Церкви», та численні «сини й
доньки, які повертаються додому, наново приймають віру та християнське
життя», численні родини й батьки, які передають своїм дітям віру через
радість любові, свідчення багатьох юнаків і дівчат, які сміливо обирають
богопосвячене та священиче життя.
«Справжньою причиною радості є також велика кількість богопосвячених
осіб, єпископів і священиків, які кожного дня у вірності, мовчанні,
святості та відреченні живуть своїм покликанням. Це люди, які своїм
свідченням віри, любові й милосердя просвічують пітьму людства», –
сказав Папа, скерувавши свою думку також до численних парохів, які
«кожного дня дають добрий приклад Божому людові», до людей, «забутих
засобами комунікацій, але без яких панувала би темрява».
Відповідальних тих, хто виконує служіння влади
Підсумовуючи, Святіший Отець підкреслив, що говорячи про світло, про
лиха, про Давида та Юду, він хотів наголосити цінність «усвідомлення, що
повинно перетворитися в обов’язок пильності та чуйності з боку тих, які
в структурах церковного й богопосвяченого життя виконують служіння
влади».
За його словами, сила будь-якої церковної інституції полягає «не в
тому, що вона складається з досконалих людей», бо це неможливо, але в
«бажанні постійно очищуватися, в здатності смиренно визнавати помилки та
їх виправляти». Для цього необхідно відкрити своє серце для
«справжнього світла – Ісуса Христа», що може просвітити життя та
перемінити нашу пітьму в світло.
Боже світло не перестане сяяти
«Кожного року Різдво дарує нам впевненість у тому, що Боже світло не
перестане сяяти, незважаючи на нашу людську мізерність, впевненість у
тому, що Церква вийде з цих випробувань ще прекраснішою, очищеною та
сяючою. Бо всі гріхи, падіння та лихо, скоєні деякими синами й доньками
Церкви, ніколи не зможуть затемнити красу її обличчя, більше того, вони
чітко підтверджують, що її сила не перебуває в нас, але в Ісусі Христі,
Який є Спасителем світу та Світлом всесвіту, Який її любить та віддав
життя за неї, Свою наречену. Різдво підтверджує, що велике зло, скоєне
деякими, ніколи не зможе затемнити все те добро, яке Церква безкорисливо
чинить у світі», – підсумував Папа Франциск.
