ПОДРУЖЖЯ=СІМ'Я=РОДИНА=НАЦІЯ


середу, 19 грудня 2018 р.

19.12.2018р. Б. / Добра політика служить мирові. Підсумок Послання Папи на День миру

«Політика може стати величною формою любові та служити мирові, якщо шанує та поширює права людини, будує громадянське суспільство й підтримує молодь». Такими думками ділиться Папа у своєму посланні з нагоди чергового Всесвітнього дня миру, запропонувавши «блаженства» доброго політика в’єтнамського кардинала Ван-Туана.

«Мир домові цьому!» – вітатися цими словами навчав Ісус Своїх учнів, посилаючи їх на місію, й цими словами Папа Франциск розпочинає своє послання з нагоди 52-го Всесвітнього дня миру, який відзначатиметься в перший день нового року на тему «Добра політика служить мирові».

«Пропонувати мир лежить у центрі місії Христових учнів. І ця пропозиція звернена до всіх людей, які сподіваються миру серед трагедій та насильства людської історії», – пише Святіший Отець, пояснюючи, що «домом», про який говорить Ісус, є кожна сім’я, спільнота, країна чи континент, а передовсім – кожна людська особа. А також наш «спільний дім». «Нехай же це буде і моїм побажанням на початку нового року: Мир домові цьому!».

Виклик доброї політики

Цитуючи французького поета Шарля Пеґі, Глава Католицької Церкви порівнює мир до надії, що «немов тендітна квітка намагається пробитися крізь каміння насильства». Нам відомо, що «шукання влади будь-якою ціною несе зловживання та несправедливість». «Політика – це фундаментальний засіб для розбудови громадянства та людських починань, але коли ті, які займаються нею, не переживають її як служіння людській спільноті, вона може перетворитися в інструмент утиску, маргіналізації та навіть знищення», – зазначає Папа, нагадуючи Христові слова: «Коли хтось між вами хоче бути першим, нехай стане останнім та слугою всіх».

У світлі слів святого Павла VI, який стверджував, що серйозне ставлення до політики на різних рівнях означає підтвердити обов’язок людини «визнати конкретну дійсність та цінність свободи вибору, даної йому для того, щоб разом шукати добро міста, країни чи людства», Папа Франциск зазначає, що «політична діяльність та відповідальність становлять постійний виклик для тих, які отримали мандат служити своїй країні, захищати її мешканців та трудитися на користь створення умов для гідного та справедливого прийдешнього». «Якщо вона здійснюються у фундаментальній пошані до життя, свободи та гідності людей, політика дійсно може стати визначною формою милосердної любові», – додає він.

Любов і людські чесноти на користь політики, що служить правам людини  і мирові

Далі Святіший Отець цитує свого попередника Венедикта XVI, який навчав, що коли дбання про спільне добро надихається любов’ю, то воно має «вищу цінність, ніж лише світські та політичні старання», а діяльність людини на землі, «натхнена та підтримувана милосердною любов’ю», робить внесок у розбудову «загального Божого міста, до якого прямує історія людського роду».

«Це програма, в якій можуть знайти себе всі політики, кожної культурної чи релігійної приналежності, що прагнуть спільно діяти для добра людського роду, практикуючи ті людські чесноти, які підтримують добру політичну діяльність: справедливість, рівність, взаємну пошану, щирість, чесність, вірність», – зазначає Папа Франциск, наводячи «блаженства політика», запропоновані в’єтнамським кардиналом Франсуа-Ксав’єром Нґуєном Ван-Туаном:
«Блаженний політик, що має високе усвідомлення та глибоке розуміння своєї ролі. Блаженний політик, особа якого випромінює вірогідність. Блаженний політик, що трудиться для спільного добра, а не заради особистих інтересів. Блаженний політик, що залишається вірним і послідовним. Блаженний політик, який дбає про єдність. Блаженний політик, заанґажований у здійснення радикальних перемін. Блаженний політик, який вміє слухати. Блаженний політик, що не боїться».

«Кожне оновлення виборчих функцій, кожне завершення виборчого строку, кожен етап публічного життя становить нагоду, щоби повернутися до джерел та орієнтирів, які надихають справедливість і право. Ми впевнені: добра політика служить мирові; вона шанує та поширює фундаментальні права людини, які є, водночас, взаємним обов’язком, аби між сучасними і майбутніми поколіннями утворився зв’язок довіри та визнання», – наголошує Святіший Отець.

Вади політики

Глава Католицької Церкви не оминає увагою того факту, що поряд з чеснотами, в політиці не бракує й вад. Вони спричиняються до «втрати вірогідності» та «послаблюють ідеал автентичної демократії», а тому є «ганьбою громадського життя», підважуючи соціальний мир.
Ними є «корупція в її різноманітних формах незаконного присвоювання громадських благ або визискування людей, заперечення права, недотримання суспільних норм, незаконне збагачення, виправдання влади силою чи свавільно прикриваючись “державними інтересами”, схильність затримуватись при владі, ксенофобія та расизм, відмова дбати про Землю, необмежена експлуатація природних ресурсів задля негайного прибутку, зневага до примушених до вигнання».

Добра політика підтримує участь молоді й довіру до інших

За словами Святішого Отця, коли виконання влади зосереджене виключно на збереженні інтересів «упривілейованих осіб», це підважує майбутнє, а молоді загрожує спокуса зневіри, «залишаючись на узбіччі суспільства не маючи можливості брати участь у проекті майбутнього». Коли ж, натомість, вона підтримує «молоді таланти та покликання, що прагнуть здійснитися», тоді поширюється мир. «Політика діє на користь миру, якщо виражається через признання харизм і здібностей кожної людини», – стверджує Папа Франциск, наголошуючи:
«Кожен може вкласти свій камінь у спорудження спільного дому. Автентичне політичне життя, що ґрунтується на праві та на чесному діалозі між суб’єктами, оновлюється через переконаність у тому, що кожна жінка, кожен чоловік і кожне покоління містять у собі обітницю, що може вивільнити стосункові, інтелектуальні, культурні та духовні енергії».

Водночас, така довіра не дається легко, бо «людські стосунки є складними». Зокрема, в наш час живемо в атмосфері недовіри, що вкорінена в страхові перед іншим чи чужинцем і в боязні втратити власні вигоди, що на політичному рівні проявляється «через закритість та прояви націоналізму, які підважують оте братерство, якого дуже потребує наш глобалізований світ». Сьогодні наші суспільства потребують «ремісників миру», здатних бути справжніми свідками Бога Отця, «Який прагне добра й щастя всього людського роду».

Ні війні та стратегії страху

У контексті сторіччя завершення Першої світової війни, Глава Католицької Церкви наголошує, що «мир ніколи не можна применшувати лише до рівноваги сил і страху». «Тримати іншого під загрозою означає применшувати його до предмета та заперечувати його гідність. Саме з цієї причини знову стверджуємо, що ескалація в значенні залякування та неконтрольоване поширення зброї суперечать моралі та шуканню справжньої згоди», – пише Святіший Отець, вказуючи також і на те, що терор проти найуразливіших верств примушує цілі народи до втечі «шукаючи землю миру».

«Неприйнятними є політичні виступи, схильні звинувачувати мігрантів у всіх лихах та позбавляти убогих надії. Слід, натомість, ще раз наголосити, що мир ґрунтується на пошані до кожної людини, якою б не була її історія, на пошані до права та до спільного добра, до створіння, яке було нам ввірене та морального багатства, переданого минулими поколіннями», – зазначає Папа, скеровуючи також думку до дітей, які живуть у зонах конфліктів, адже «кожна шоста дитина» в світі уражена насильством війни чи її наслідків, називаючи «цінним для майбутнього людства» свідчення тих, які докладають зусилля для захисту гідності дітей.

Великий проект миру

Згадуючи наприкінці послання сімдесяту річницю Загальної Декларації Прав Людини, Папа Франциск знову посилається на одного зі своїх попередників, а саме на святого Івана ХХІІІ, який навчав, що коли в людей «розквітає усвідомлення їхніх прав, та в цьому сумлінні не може не виникнути зрозуміння відповідних обов’язків». Отож, мир є «плодом великого політичного проекту, що ґрунтується на взаємній відповідальності та на взаємозалежності між людьми» та є «викликом, який слід приймати день за днем».

Назвавши мир «наверненням серця й душі», Святіший Отець вказує на «три невіддільні виміри» цього внутрішнього та спільнотного миру. Першим є «мир з собою самим, відкидаючи непримиренність, гнів та нетерпеливість», виявляючи «трохи лагідності» до себе, аби могти виявляти її іншим. Наступним виміром є мир з іншим, «наважуючись зустрітись та вислухати послання, яке він несе з собою». Врешті, мир зі створінням, «відкриваючи велич Божого дару та частку відповідальності кожного з нас».

Підсумовуючи, Папа зазначає, що «політика миру, що добре знає слабкості людини та бере на себе відповідальність за них», завжди може черпати натхнення з гімну прославлення (Magnificat) Пречистої Діви Марії, Матері Христа Спасителя та Цариці Миру, Яка від імені всіх людей співає: «Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його. Він виявив потугу рамені свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних; […] згадавши своє милосердя, як обіцяв був батькам нашим – Авраамові і його потомству повіки».

Немає коментарів:

Дописати коментар