Секуляризація, просвітництво та вихід із
зони власного комфорту — ці слова отець Степан Угрин, священик
Української Греко-Католицької Церкви, здається, сповна пропустив крізь
себе. Він поділився з нами під час Всецерковної зустрічі координаторів
програми “Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом”, яка нещодавно
відбулася у Львові, досвідом перебування й служіння в Іспанії.
Отець Степан переконаний, що спрага до пізнання й обмін добром сприяє
розвитку справжньої живої парафії, тож про це і не тільки — далі у нашій
розмові.
“Основний акцент ми ставимо на праці з катехитами”
— Отче, розкажіть, будь ласка, як стратегія Української
Греко-Католицької Церкви “Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом”
впроваджується у вашому осередку? З якими викликами та завданнями ви
зіштовхнулися? Чи долучаються віряни до життя й діяльності в парафії?
— Основний акцент ми ставимо на праці з катехитами, щоб вони мали
матеріали для навчання дітей. Потрібно розуміти, що іспанське
суспільство є секуляризоване. Тож катехитичні правди дуже непросто
передати сучасній молоді, яка народилася в Іспанії. Тому ми шукаємо
методи, як ті матеріали краще передати юнацтву. Основна праця
зосереджена на катехитах, на підтримку катехитичних шкіл та зберігання
українських традицій.
Мені видається, що українці не вповні входять в іспанське суспільство,
вони, можна сказати, є гостями в іншій країні, а не у себе вдома. Є такі
люди, які живуть в Іспанії понад 10 років і мають труднощі у сприйнятті
місцевої культури. Вони зазвичай майже не беруть участі у культурному
чи суспільному житті міста, що є також показником, наскільки ти живеш
тим життям, яким живе середовище довкола тебе.
Люди переважно живуть у ритмі робота—дім—робота й церква. Часом мені їх
навіть шкода... Наприклад, я знаю людей, які працюють, доглядаючи
важкохворих іспанців. Це є психологічно надзвичайно важка праця.
Звичайно, є люди, які виконують різну роботу, наприклад, працюють на
фабриках, але щодо входження в іспанське суспільство, я думаю, що тут є
проблема. Вони поки що не стали повноцінними гравцями цього середовища.
“Повинен бути постійний обмін енергією та довірою одне до одного”
— Як ви вважаєте, що робить парафію по-справжньому живою?
— Передусім жива парафія є тоді, коли присутній живий контакт з людьми.
Це надзвичайно важливо. Цього цілком достатньо. Якщо людину розуміти,
часто з нею спілкуватися, знати її проблеми й труднощі (тривоги) — ось,
що робить парафію живою. Повинен бути постійний обмін енергією та
довірою одне до одного.
“Одне важливе завдання — просвіта”
— Отче, які завдання ви ставите перед собою?
— У мене є один важливий пункт — це просвіта. На мій погляд, проблема
українців — це просвіта. Я прагну, щоб люди (українці) розуміли, де вони
є, що вони роблять, а також пізнавали культуру Іспанії та
насолоджувалися тим, де вони перебувають. Мені хочеться, щоб вони не
жили в якомусь обмеженні. Однак на це потрібен час.
“Богослужіння відбуваються українською мовою”
— А якою мовою зазвичай звучать Літургії?
— Богослужіння відбуваються українською мовою. Однак ми часом з дітьми
можемо вивчити, наприклад, “Символ віри” іспанською мовою. Проте все
лунає українською.
Понад рік я служу на цій парафії, яка розташована в провінції Астурія,
що на півночі Іспанії. Раніше тут не було постійного священика. Загалом у
неділю може бути 25-30 людей на Літургії. Це одна з найменших парафій в
Іспанії. Звичайно, є й великі парафії, наприклад в Барселоні, Мадриді,
Валенсії…
“Іспанія — традиційна католицька країна. Хоча тепер як нація стає секуляризованою”
— Отче, чи триває міжконфесійний та міжрелігійний діалог,
чи є співпраця з благодійними організаціями, наприклад, у вашому
осередку? Якщо так, то як саме це відбувається?
— Поки що контактів є небагато, бо я не так давно працюю в Іспанії. На
мій погляд, міжрелігійний діалог майже не відбувається. Чому? Адже
Іспанія — традиційна католицька держава, адже саме Католицька Церква
домінує в країні. Хоча Іспанія як нація стає все більш секуляризованою.
Однак ми співпрацюємо, наприклад, з благодійною організацією “Карітас”.
Переважно ми працюємо з українськими громадами й товариствами.
Підготувала Оксана Войтко
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар