Кл. 2,20–3,3: «Думайте про горішнє, а не про земне»
Коли оцінити роки, місяці, дні, години нашого життя, можемо
зауважити, скільки свого часу, старань і зусиль ми приділяємо земному.
Погляньмо навколо нас: гарні будинки, різні мистецькі речі, різні
витвори людських рук, це часто робота тих людей, яких уже давно немає
разом із нами. Це показує нам у що ми вкладаємо щодня свої зусилля і
старання.
Звичайно, ми, які живемо на землі, неминуче мусимо вкладати свої
зусилля в земне, однак маємо завжди пам’ятаючи про небесне. У Євангелії
читаємо, що де наш скарб, там буде і наше серце. Що це означає: земне
триватиме декілька десятків років, а небесне – вічно. Якщо будемо дбати
більше про збирання скарбів довкола нас тут, на землі, то якоїсь мить
усе залишимо, скоріше чи пізніше. Якщо ж дбатимемо про те, щоб здобути
Царство Небесне, матимемо той Скарб усю вічність.
Де ми збираємо собі скарби – на небі чи на землі? До чого ми
докладаємо найбільше своїх зусиль і старань, на що витрачаємо свій
дорогоцінний час? І хай наші скарби на Небі примножуються щодня!
***
Лк. 9,23-27: «Коли хто хоче йти за мною, хай себе зречеться»
Кожен із нас має свої плани, міркує, що робити, щоб почуватися
щасливим. І навіть якщо ми до кінця не певні, чи те, чого ми хочемо,
справді зробить нас щасливими, все одно постійно чогось прагнемо.
Для справжнього ж щастя треба, аби початком і кінцем усього в
нашому житті була Божа воля. Бог є альфа й омега, початок і кінець. Тому
важливо цю Божу волю пізнавати.
І якраз відречення від себе – це шукання не того, що я хочу, а
того, в чому є Божа воля. Божа воля – це найкраще добро для нас, адже
лише Бог знає, що є істинним добром для нас. Пригадаймо: коли Христос
молився, то спершу висловив свою позицію, а тоді сказав: «Хай буде Божа
воля!» Отож, у кожній життєвій ситуації маємо право на свою думку, на
своє бажання, але остаточним добром для нас мав би бути пошук Божої
волі.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар