06.12.2018р. Б. / Пастирське звернення єпископів Римсько-Католицької Церкви з нагоди проголошення 2019 року Роком святості подружжя та сім’ї

Дорогі браття і сестри!
Дорогі батьки, подружжя, діти!
Улюблені дідусі та бабусі!

Сестра Люція, одна зі свідків Фатімських об’явлень, у листі до кардинала Карло Кафари, засновника й багаторічного керівника Папського Інституту досліджень подружжя та сім’ї, написала такі слова: «Фінальна битва між Господом Богом і царством сатани буде стосуватися подружжя й родини. Однак не бійся, адже кожен, хто буде підтримувати святість подружжя і родини, зустрінеться з перешкодами. Таку особу щодня намагатимуться подолати, бо питання подружжя і родини – вирішальне». І наприкінці додала: «Матір Божа вже розчавила голову сатані».

Сьогодні можемо констатувати актуальність слів сестри Люції. Через відхід від віри, секуляризацію, лібералізм, трудову міграцію, а також великий наступ гендерної ідеології, яка є новим утіленням ідей Маркса і Леніна, численні родини перебувають у серйозній духовній небезпеці. У багатьох країнах мільйони людей страждають через кризу подружжя й родини. Це страждання стосується також України. За статистикою, в Україні понад 60 % укладених шлюбів розпадаються, а самотніх матерів за роки незалежності побільшало аж у 22 рази. Багато подружжів щодня опирається численним спокусам цього світу, намагаючись зберегти єдність і любов у своїй родині.

Відчуваючи пастирську відповідальність за повірений нам Божий люд, а також іще більшу потребу духовної опіки й підтримки подружжя і сім’ї, прагнемо оголосити 2019 рік Роком святості подружжя та сім’ї. Він триватиме від урочистості Святого Сімейства 30 грудня 2018 року протягом року – до урочистості Святого Сімейства 29 грудня 2019 року. Святий Папа Йоан Павло ІІ, який усе життя героїчно змагався за святість родин, в Апостольському посланні «Familiaris Consortio» скеровує до родин особливе запрошення: «Універсальне покликання до святості скероване також до християнських супругів і батьків: визначене служінням Таїнства, воно перекладається на конкретну мову дійсності подружнього та сімейного життя. Це дає поштовх до зростання в благодаті» (56).

Наше духовне життя оживляє Божа благодать, тому в урочистість Святого Сімейства в усіх парафіях України просимо, щоб під час кожної Євхаристії відбувалося відновлення подружніх обітниць. Цього дня нехай Господь знову розпалить у вас той дар, який ви отримали, коли вперше присягали перед вівтарем любов, вірність і подружню пошану, а плід якого – Ваші діти. Адже кожне святе подружжя нагадує світу про те, що сталося на Голгофі, про те, як Христос полюбив Свою Церкву і віддав життя за неї. А кожна свята сім’я показує плідність і красу Церкви. Сьогодні світ особливо потребує такого свідчення!

Заохочуємо вас, дорогі вірні, увійти в цей біблійний час благодаті – кайрос – із надією й відкритим серцем, повним ревності й запалу до змагання за святість наших родин.

З серця усім благословляємо в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Єпископи, зібрані на 51-му Пленарному засіданні
Конференції єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні
Львів, 30 листопада 2018 року
№ 35/2018

Джерело: КМЦ

05.12.2018р. Б. / «Момент особливої відповідальності батьків – допомогти дитині зустрітися з Богом», - о. Андрій Нагірняк

4 грудня у християн - один із дванадцяти великих празників, Введення в храм Пресвятої Марії. Це свято дещо незвичне у церковній традиції, оскільки в Євангелії свідчень про введення Марії у храм немає.

Натомість є традиція церкви, записи в апокрифічних книгах про те, що батьки Марії, будучи бездітними, дали обітницю: якщо народиться дитина – віддадуть її на службу Богові в Єрусалимський храм. Про традицію свята Введення і сенси, які воно вносить у наше повсякденне життя, говорив о. Андрій Нагірняк у програмі «Вечірні діалоги з душпастирем» 3 грудня, напередодні свята.   

Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св.Івана Предтечі. Там вона перебувала аж до заручин із св. Йосифом. За переданням, Захарія обрав Йосифа, тому що в руках у нього розквітнув посох. Про це йдеться в апокрифічних книгах – протоєвангелії Якова та псевдоєвангелії Матея «Про Різдво Пречистої діви Марії». Свято Введення у храм у східній традиції відзначають з VI століття, у західній – з XIV століття.

«Це дуже давня традиція – присвячувати дітей Богові, на служіння Йому, особливо, якщо батьки просили про певну благодать і милість, – каже о. Андрій. – Які значення і сенс це свято несе нам сьогодні? Перше й головне: дитина є Божим даром, як і взагалі життя. Дитина не є власністю батьків, а отже – не може применшуватися, принижуватися… Це дар Божий, який потребує пошанування її гідності».

Ще одне значення цього свята – ставлення до дітей. «Істинно кажу вам: якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільшим у Небеснім Царстві», - слова Ісуса Христа.

«Ці слова свідчать про доступ дитини до таїнства Божого, про те, що дитина може торкнутися цієї таїни безпосередньо, – каже о. Андрій. – Віра – наслідок особистого таїнства зустрічі з Богом. Для цього необов’язково мати знання чи певний досвід, не обов’язково розуміти – достатньо це відчути. І для батьків це момент особливої відповідальності – допомогти цій зустрічі чи хоча б їй не перешкодити».

Джерело:   Департамент інформації УГКЦ

04.12.2018р. Б. / Введення в храм Пресвятої Богородиці (+video з влад. Венедиктом)

Введення в храм Пречистої Діви Марії

Тропар, глас 4: Днесь благовоління Божого предзображення* і спасення людей проповідання,* у Божому храмі Діва ясно з’являється* і Христа всім предзвіщає.* їй і ми голосно закличмо:* Радуйся, промислу Створителя сповнення.

Кондак, глас 4: Пречистий храм Спасів,* дорогоцінна світлиця і Діва,* священна скарбниця Божої слави* днесь уводиться в дім Господній,* благодать з собою вводячи,* що в Дусі божественнім,* яку оспівують ангели Божі:* Вона є оселя небесна.

Святе Євангеліє нічого не говорить нам про подію уведення в храм. Основою цього празника, як і празника Різдва й Успення Божої Матері, є традиція Церкви й апокрифічні книги, передусім Протоєвангеліє Якова і Псевдоєвангеліє Матея "Про Різдво Пречистої Діви Марії". Звідси довідуємося, що батьки Пречистої Діви Марії святі Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що, як у них з'явиться дитина, то віддадуть її на службу Богові у храмі Єрусалима. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм донечку. І коли їй було три роки, то батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька святого Йоана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала багато років доти, доки, як доросла дівиця, не була заручена зі святим Йосифом.

Празник Введення належить до дванадцяти великих празників. Він має один день перед- і чотири дні попразденства. Про нього маємо згадки з V ст., але треба було аж кількасот літ, доки він став загальнопоширеним на усьому Сході. З проповідей на цей день царгородських патріярхів Германа (715-730) і Тарасія (784-806) з'ясовуємо, що празник Введення був встановлений у VIII ст. У Синайському Євангелії з VIII ст., яке подарував до синайського монастиря цісар Теодосій III (715-717), серед дванадцяти празників згадано і празник Введення. Цей празник є і в грецьких місяцесловах з IX століття. І з цього століття його знають і святкують усі. Синайський канонар з ІХ-Х ст. фіксує празник Введення під назвою: "Пресвятої Богородиці, яку привели в храм Божий, коли вона мала три роки". Типікон Великої Царгородської Церкви (ІХ-Х ст.), хоча не подає ані апостола, ані Євангелія на цей празник, але про 21 листопада так каже: "Собор святої Богородиці, яку батьки привели і передали у храм Господній від трьох літ". Евергетицький типікон з XI ст. має службу Введення з перед- і попразденством. Службу на цей празник уклав Григорій Нікомедійський (IX ст.), Василій Пагаріот і Сергій Святогорець.

На Захід празник Введення прийшов досить пізно — аж при кінці XIV століття, а в середині XV ст. поширився по всій Європі.

Джерело: Воїни Христа Царя