Первомученика й архидиякона Стефана
На третій день Різдвяних свят святкуємо спомин про первомученика
Стефана. Ще святкуємо Різдво, а водночас – пам’ять мученика. Звичайно,
для людської свідомості складно поєднати й зрозуміти, як можна
святкувати день чиєїсь муки. Але ми, християни, з погляду своєї віри
розуміємо, що земна, фізична смерть – це народження для неба, народження
для вічності з Богом.
Згадуючи терпіння первомученика Стефана, замислюємося, що
християнство не завжди може бути легке, просте, у рожевих тонах. Як і в
Ісуса Христа було Різдво – день радості для неба та землі, але був час
страждань і терпінь, так і в житті кожного з нас бувають святкові дні,
піднесені переживання, і бувають важкі моменти, падіння, невдачі,
помилки, терпіння, страждання, муки.
Одне, що для нас важливо і в радісні, і в сумні часи, – завжди бути з Господом! Бо якщо Господь перейшов через все, то й кожен із нас, хто є з Христом, також має з Ним перейти через все.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар