24.11.2018р. Б. / «Ми молимося за усіх жертв Голодомору і просимо у Бога, щоб він прийняв дітей української землі у свої обійми», - Блаженніший Святослав (+VIDEO)

«Українська Греко-Католицька Церква одна з перших не побоялася говорити про Голодомор. Ба більше, свого часу вона намагалася допомогти тим людям, які страждали від трагедії, а сьогодні висловлює слова вдячності тим, хто також не побоявся це робити». 

На цьому у п’ятницю, 23 листопада 2018 року, наголосив Патріарх УГКЦ Блаженніший Святослав у своєму слові під час засідання у Верховній Раді України. Засідання було присвячене вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.

У засіданні взяли участь народні депутати України, іноземні парламентарі, представники центральних органів виконавчої влади, організацій української діаспори та громадських організацій України.

“Ми із болем та сумом згадуємо жертв великої трагедії, злочину проти людства, а також рани, яка була нанесена не тільки тілу українського народу, а й всього людства, - знаної під словом Голодомор”, - звернувся на початку свого виступу Предстоятель УГКЦ. “Ми сьогодні хочемо перед нашим Господом і Спасителем пом’янути усіх жертв, бо не ми, але Він знає ім’я кожного, яке записане на небесних скрижалях. Проте, згадуючи цю трагедію, я би хотів згадати й героїчні сторінки цих роковин, тобто усіх, які намагалися бути голосом людей, у кого голос відібрали, - тих, які рятували жертв цієї трагедії”, - промовив Глава Церкви.

А згодом додав: “Я би хотів згадати свого великого попередника митрополита Андрея Шептицького, який перший серед усіх лідерів світової думки і, мабуть, перший серед церковних лідерів, разом зі своїм галицьким єпископатом підняв голос на захист своїх вмираючих українців”.

За його словами, 24 липня 1933 року владики УГКЦ скерували до світової громадськості історичного листа “Україна в передсмертних судоргах”. У листі є такі слова: “Кров робітників, що в голоді орали чорнозем України кличе до пімсти до неба. Усіх християн цілого світу, усіх віруючих у Бога, а особливо всіх робітників і селян, передусім усіх наших земляків просимо долучитися до цього голосу протесту та болю і розповсюдити його у якнайдальші країни світу”.

Блаженніший Святослав зазначив, що саме з ініціативи митрополита Андрея Шептицького у Львові був створений комітет національного порятунку, який потім підтримали православне духовенство Польщі, а відтак цей комітет був розповсюджений по всіх країнах Європи і світу, зокрема в Канаді, в Північній Америці. Владики УГКЦ були не лише першими, які наважилися говорити правду на цілий світ, вони почали в діяльний спосіб рятувати від голоду братів і сестер за Збручем.

Глава УГКЦ розповідає, що у всіх парафіях, громадах УГКЦ почали збирати кошти, а відтак харчі. Кошти і харчі доходили до тих, хто їх потребував. Тепер невідомо скільки вдалося їх зібрати, але за тогочасними польськими злотими - це були десятки тисяч, причому українці самі не були дуже багатими у післявоєнний період. Тож завдяки праці української громади у цілому світі голос вмираючого наддніпрянця був почутий і до нас приєдналися інші представники Церков та народів.

“Я би хотів, щоб кожен, хто живе на благодатній українській землі почув голос крові, який волає сьогодні до неба. Я би хотів, щоб кожен, хто приїжджає на цю благодатну землю, і кожна чесна людина у цілому світі прислухалася до цього голосу... Ми сьогодні молимося за усіх жертв Голодомору і просимо у Господа, щоб він прийняв дітей української землі у свої обійми. Проте ми сьогодні хочемо теж і з вдячністю згадати усіх, хто рятував тих жертв. Вічна пам’ять нашим братам і сестрам, які були вбиті штучним голодом в Україні, але вічна слава і дяка усім тим, хто врятував хоча би одну українську душу. Як каже древня мудрість: “Хто врятував хоча б одну людину, то урятував цілий світ”, - запевнив Блаженніший Святослав.

Джерело:       Департамент інформації УГКЦ

23.11.2018р. Б. / Три уроки молитви від апостола Павла, які змінять ваше життя

Коли я ловлю себе на тому, що мені бракує слів для щирої молитви, я звертаюся до молитов апостола Павла. Він не говорив просто: „Я молюся за тебе“, а писав прекрасні молитви і розповідав молодим вірним, як саме він молиться за них.

Його листи розпочинаються чудовими молитвами:

„Щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об’явлення, щоб його добре спізнати; щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке то багатство славної спадщини між святими, і яка безмірна велич його сили для нас, що повірили, за діянням могутности його сили,“ (Ефесян 1: 17-19)

Ось три приклади з молитовного життя Павла, які можемо використовувати в наших молитвах.

1. Завжди і перш за все дякуйте.

„Не перестаю дякувати за вас і згадувати вас у моїх молитвах“ (Ефесян 1:16)
„Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах“ (Филимона 1: 4)

Незалежно від того, з якою метою Павло писав до церкви — щоб настановляти, підбадьорювати або вмовляти — він показував їм свою вдячність за них і дякував Богові в молитві.

Легко можна зосередитися на всьому, що йде не так, як би ми хотіли і перейти відразу до молитви, просячи Бога: „Будь ласка, виправ це“. Та якщо ми починаємо з подяки, це відводить наш погляд від наших проблем і скеровує його до Бога і тих благих справ, які Він творить. Дуже легко втратити те, як Він піклується про нас, коли у проблеми. Вдячність відкриває нам очі на Його доброту в розпал наших проблем.

Спробуйте це:

подякуйте зараз за когось із вашого оточення і за те, що ви бачите Божу дію в їхньому житті або їх зростання у вірі раніше чи тепер.

2. Моліться не переставаючи.

„Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, коли згадуємо про вас у молитвах наших“ (1 Солунян 1: 2)
„Тому й ми від того дня, коли почули, не перестаємо за вас молитися та просити, щоб ви дійшли до повного спізнання Божої волі в усякій мудрості та духовнім розумінні“ (Колосян 1: 9)

Павло повторював, як він завжди, невпинно, молився за церкву. Раніше я дивувалася, як він міг невпинно молитися і при цьому жити звичайним щоденним життям.

Коли я була молодшою, зіткнувшись з проблемою в дружбі з однією людиною і розмірковуючи над цим, я раптом зрозуміла, що внутрішня розмова, що відбувається в моїй голові під час прогулянки коридором, може бути молитвою. У той день, я почала перекладати свої внутрішні розмови зі собою у внутрішні розмови з Богом. Я часто їдучи авто, не вмикаю радіо, тож можу насолоджуватися тишею, направляючи свої думки до Бога, або молюся за свою сім’ю, коли складаю прання або мию посуд.

Спробуйте це:

протягом усього дня в короткі моменти тиші, коли ведете авто або збираєтеся на зустріч, вмикаєте прання або готуєте вечерю, скеруйте свої внутрішні думки до Бога.

3. Зосередьтеся на Ісусі.

„ Щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам дух мудрости та об’явлення, щоб його добре спізнати;“ (1 Ефесян 1:17)
„Завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молившися, за участь вашу в Євангелії від першого дня і досі;“. (Филип’ян 1: 4-5)

Молитви Павла були зосереджені на Христі і силі Отця, що діє через Ісуса і Святого Духа. Ці молитви висловлювали його бажання про те, щоб люди більше пізнавали Христа і бачили Божу силу, що втілює волю Отця через життя віруючих. Він не фокусувався на тому, що відбувається в житті людей — успіх чи проблеми. Замість цього його молитви були сконцентровані на бажанні, щоб вони знали Христа в більшій повноті і жили гідно Його у всіх ситуаціях, особливо в часи випробувань.

Спробуйте це:

проведіть кілька хвилин, сконцентрувавшись на Ісусі, Його смерті, воскресінні й силі Святого Духа, щоб пригадати собі слова Ісуса і Його роботу у вашому житті.

Чи побачили ви, як Бог змінює ваше молитовне життя, якщо ви дякуєте, молитеся впродовж дня і концентруєтеся на Ісусі?

Молитва — це не те, що ми робимо, просто щоб поставити відмітку в нашому духовному списку. Це швидше можливість особистої розмови з Богом, Який любить нас. Віддайте свої страхи, проблеми і повсякденне життя Богу. Випробуйте спокій, який приходить від покладання свого тягаря до Його ніг.

Не переживайте про те, які правильні слова підібрати. Якщо не знаєте, як почати, спробуйте зі слів апостола Павла.

Переклад Наталії ПАВЛИШИН

Джерело:     ДИВЕНСВІТ

22.11.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Тм. 3,1–13:  «Ті, що виконують гаразд свої обов’язки, здобувають собі почесний ступінь і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса»

 

Коли ми задумаємось над своєю святістю, то найчастіше переконані, що потрібно здійснити якісь особливі подвиги, поїхати на місії, загинути мученицькою смертю. Цілковито не замислюємося, що саме наші обов’язки – це є місце нашого освячення, що саме через наші обов’язки Бог нас провадить до спасення. 

Ті обов’язки, які я маю, Бог дав конкретно мені, щоб, виконуючи їх, я міг освятитись. Апостол згадує про єпископів, дияконів, кожний із яких був покликаний Богом до конкретних обов’язків. Немає покликань більших чи менших, важливих чи неважливих. Кожна особа і кожне наше служіння однаково вартісне для Бога, тому що саме Він покликав і поставив кожного з нас до чогось особливого. Бог хоче, щоб ми були саме на цих місцях, які він передбачив для нас, і саме там ми освятимось і спасемось!

*** 

Лк. 16,1-9:  «І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро»

 

На перший погляд, може видатися незрозумілим: чоловік чинить нечесно, обманює свого господаря, але його вчинок заслуговує на таку похвалу від Господа? Звичайно, Бог ніколи не хвалить за неправду. Але Господь показує нам цього чоловіка, ставить його за приклад як того, хто вміє робити добро. 

Нечесний управитель, хоч і наляканий тим, що на нього чекає, вміє зробити щось корисне для інших. Погляньмо на наше життя: скільки є обставин і ситуацій, де ми могли б зробити добро, вчинити чи сказати щось приємне, чи хоча б побажати у своєму серці комусь добра, чи хоч би добрим поглядом обдарувати іншу людину! 

Ми завжди нарікаємо на обставини, ситуації, але погляньмо – скільки впродовж дня ми могли б робити доброго! А скільки впродовж місця, року? В кожній життєвій ситуації можемо щось зробити доброго з тими силами й можливостями, які маємо.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР