03.12.2018р. Б. / «Віра потребує розвитку – як і любов: якщо їх не підтримувати щодня, вони гинуть», - о. Василь Баглей, місіонер Божого милосердя

“Що таке – пізнавати Бога, шукати і чути Слово Боже? Чи достатньо лише щонедільного відвідування церкви, щоб вважатися добрим християнином? Що робити тому, хто має спрагу глибшого пізнання своєї віри, хоче знати більше, ніж артикулює норма чи обряд?”

Про це у програмі «Добра розмова» від 29 листопада в ефірі «Воскресіння. Живе радіо» говорив о. Василь Баглей, місіонер Божого милосердя у Тернопільсько-Зборівській архієпархії УГКЦ.

«Людська душа, єство мусить чимось живитися – як і тіло, – каже о. Василь. – Якщо тіло годувати неякісними продуктами чи сурогатами, воно не зможе нормально функціонувати, хворітиме, не розвиватиметься, врешті, сили не буде. Щось подібне відбувається і з внутрішнім світом людини: можна споживати загальні меседжі, поверхову інформацію – комусь цього достатньо. Але є величезна категорія людей, які прагнуть більшого, мають потребу у ґрунтовному слові – у пізнанні, осмисленні, пошуку… Напевно, Бог у нас вклав цю потребу – пізнання і пошук правди: людина цього шукає».

Отець Василь звертає увагу: медійний світ, у якому ми живемо, насправді не ставить за мету інформування, дискусію, діалог. Його мета – шокувати і розважити. Медіа, які обслуговують інтереси своїх власників, функціонують за принципом Геббельса: підкореним народам належить одне мистецтво – розважальне. «Розвага – шок – емоції» – це алгоритм їх дії. Але потреба у смислах закладена в кожній людині, і Церква першою повинна нести це слово і ці смисли.

Для людей, які прагнуть більшого в пізнанні Бога, своєї віри, кому мало недільної проповіді, на сьогодні існують величезні можливості – було б бажання. Універсальний початок власних пошуків – Святе Письмо, а далі – коментарі для різного рівня підготовленості, богословська література, і  звичайно, близький по духу духівник, душпастир.

Багато людей відвертаються від Церкви, тому що «священик не такий», проте о. Василь, як місіонер і проповідник, радить пам’ятати: окремий священик – це лише людина, зі своїми вадами і  гріховністю, це не аналог Церкви, яка також є боголюдським творінням, і тим більше не аналог віри й Бога. Урешті, пошук свого духовного навчителя, провідника до Бога  – це теж велика праця і шлях. Як казав Блаженніший Любомир, «я бачив багато негативу в Церкві, але це лише утвердило мене у вірі. Я зрозумів для себе важливу правду, яка тримала мене в житті: не люди керують Церквою, а Бог».

Джерело:   Департамент інформації УГКЦ

02.12.2018р. Б. / Львів готується зустріти координаторів програми “Жива парафія” з усього світу

Уже четвертий рік поспіль Робоча група організовує всецерковну зустріч єпархіальних і регіональних координаторів, яка проходитиме у Патріаршому домі 3-7 грудня 2018 року.

Координатори проаналізують моніторинг впровадження душпастирських ініціатив на єпархіальному та парафіяльному рівнях, зокрема торішньої теми року “Літургія і молитва”. Особливу увагу буде присвячено практичним аспектам головної теми на 2019 рік: “Боже Слово і катехизація”. Також координатори обговорять питання співпраці єпархіальних структур із Патріаршою курією УГКЦ.  

У програмі зустрічі передбачено відвідини окремих парафій Львівської архиєпархії, Філософсько-богословського факультету УКУ, храму Святої Софії та Центру праведного митрополита Андрея Шептицького.

З благословення владики Ігоря, Архиєпископа і Митрополита Львівського, координатори відбудуть прощу до відпустового місця у с. Страдч та відвідають Прилбичі, родинне село митрополита Андрея Шептицького.

Прес-служба робочої групи

Джерело:   Департамент інформації УГКЦ

01.12.2018р. Б. / "Християнські цінності передаються дітям від батьків, а не від школи і навіть не церкви", – отець Борис Гобир

«У трикутнику "церква – школа – родина" найважливішою ланкою є саме сім’я, яка дає дитині християнське виховання та формує її духовну особистість».

Таку думку висловив сьогодні на першому батьківському форумі віце-ректор з навчальної роботи Івано-Франківського Богословського університету отець Борис Гобир.

"Церква і школа дійсно можуть бути крилами, які можуть бути допомогою і підтримкою. Але якщо родина не виконає своїх головних обов’язків, які вони мають не від держави, а від Бога, то марні всі зусилля церкви і школи", – зазначив отець.

Борис Гобир розповів, що інколи батьки просять проводити більше уроків християнської етики у школах, однак, на думку отця, це не допоможе, оскільки це предмет, а не виховання.

"Християнське виховання – це передання від батьків, а не від школи і навіть не від церкви, цінностей християнських тим, кому вони мають право це передати – своїм дітям. Дитина – це не тваринка і не рослинка. Батьківство і материнство – це Дар Божий, який дарує нам Господь для того, щоб ми належним чином ним заопікувалися і принесли йому, як вияв свого християнства, своєї віри і своєї праці", – пояснив отець.

Він вважає, що скільки людей – стільки й думок з приводу християнського виховання:

"Для декого християнське виховання – це навчити дитину молитися, для декого – заставити ходити до церкви, для декого – щоб діти були чемні і слухалися тата й маму, – розповів Борис Гобир. – Любомир Гузар завжди говорив, що для християнина найважливіше – бути людиною. Іван Богослов завжди навчав своїх учнів любитися".

Любов між батьками і є секретом успішного християнського виховання дитини та створення сприятливого клімату у сім’ї.

"Тато має любити маму, а мама – тата. Вони мають взаємно шанувати одне одного, поважати, не сваритися, принаймні в присутності дитини. І разом любити цю крихітку, жертвувати їй свій час, працю, здоров’я. Тоді жодних монстрів у сім’ях не народиться і не виховається. В нас буде нормальне християнське суспільство", – поділився Борис Гобир.

У розумінні отця сім’я – це окремий всесвіт, де у кожного є своя роль.

"Родина – це є царство батька, світ матері і рай дитини. Царство батька означає, що він – провідник, який веде за собою, який знає дорогу. За ним родина піде будь-куди. Він забезпечує родині благополуччя і спокій. За таким батьком родина почуває себе захищеною. Світ матері – саме вона наповняє родину собою, своїм теплом, участю, працею, присутністю. Коли діти цілий день набігаються, награються і прибігають додому – раз там є мама, значить, будуть ситі, значить, буде гарно, приємно, можна буде поговорити. Рай дитини – якщо в дитинстві не було відчуття, що дитина живе в раю, значить, дитинство пройшло мимо. Багато дітей сьогодні живуть у пеклі. А рай – це коли дитина задоволена своїм життям".

Промову отця зал, у якому було близько 700 слухачів, оцінив бурхливими оплесками.

Як писав КУРС, у 2016 році іванофранківці пропонували скасувати викладання християнської етики у школах.  Та 15-17 червня 2016 року керівники загальноосвітніх навчальних закладів м. Івано-Франківська подали в департамент освіти та науки робочі навчальні плани на 2016/2017 н. р., у яких передбачено вивчення курсу "Основи християнської етики". 

Нещодавно міський голова Руслан Марцінків у соцмережі висловив обурення рекомендацією МОН не викладати християнську етику першокласникам та назвав фахівців Міністерства "псевдореформаторами". Думки іванофранківців з цього приводу розділилися. 

Джерело:      ТРИМАЙ КУРС