10.10.2016р. Б. / В рамках фестивалю “Київ Музик Фест” в Патріаршому Соборі відбувся концерт Духовної хорової музики

9 жовтня 2016 р., в рамках 27 міжнародного фестивалю “Київ Музик Фест”, в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві, відбувся концерт Духовної хорової музики.

Захід розпочали вітальним словом, з яким до усіх звернувся адміністратор Собору о. Ніканор Лоїк, студит. Він зауважив, що сучасні люди звикли до творів, які родилися в минулих віках, та від яких за його словами, черпаємо різні багатства: “Але Дух Святий не перестає діяти і сьогодні. Він наповнює нас через сучасне мистецтво, а зокрема через музику та спів. Сьогодні маємо нагоду почути духовну музику, яка свідчить про те, що ми живемо, розвиваємося, та залишаємо по собі добрий слід”, – зазначив настоятель.

Опісля зі словом виступила пані Леся Дичко, одна з найвидатніших хорових композиторів України. У своєму слові вона подякувала Владиці Йосифу Міляну та о. Ніканору за можливість проведення цієї програми у Патріаршому Соборі. Мисткиня також зауважила, що Київ Музик Фест це один з найбільших музичних фестивалів Укрїни. За її словами організаційним комітетом даного заходу було зроблено велику справу, коли було вирішено розпочати його в Михайлівському Золотоверхому Соборі, та завершити “в божественному Патріаршому соборі Воскресіння Христового”.

Опісля розпочали концерт духовної музики, під час якого виступили Хор студентів Київського інституту музики імені Рейнгольда Глієра, під художнім керівництвом Зої Томсон, та Камерний дівочий хор Київської середньої спеціальної музичної школи-десятирічки імені Миколи Лисенка, під диригуванням Юлії Пучко-Колесник. У їхньому виконанні прозвучали твори відомих композиторів таких як Віктор Степурко, Микола Лисенко, та Леся Дичко.

Завершуючи захід о. Ніканор подякував за організацію творчого заходу та побажав учасникам та слухачам духовного зростання через почуті у храмі твори: “Таке враження, що з цього короткого часу колективи, які ми чули зуміли піднести нас до вічності. Простим способом – своїм талантом, який є різного тембру, але одної мелодії, яка підносить на висоту та надихає до творення добра”.

Настоятель переконаний, що цей час є виразним прикладом для сучасного суспільства, адже кожен має свій талант, який потрібно обрамити в гармонію: “Велике спасибі організаторам! Надіюся, що це перший крок для дуже гарної традиції. Нехай Господь нам в цьому помагає”.

Джерело:    Прес-служба Київської Архиєпархії

09.10.2016р. Б. / “Боронив Божі права та національні ідеали”, або життєпис отця Макарія Каровця

Постать  отця  Макарія  Михайла  Каровця,  ЧСВВ, стоїть  дещо  осібно  серед  життєписів  інших  визначних  особистостей,  якими так  багата  історія  Церкви  у  минулому  столітті.  Священик-біритуаліст,  військовий  капелан,  журналіст,  науковець  і  публіцист,  протягом  понад  сорока  років  служіння  він  незмінно  проявляв  себе  сумлінним  трударем,  за  що  б  не  брався.  «Незважаючи  на  надзвичайно  важкі  умови,  в  яких  жив  і  діяв,  зробив  він  дуже  багато  для  свого  народу,  Церкви  і  Чину» – писав  про  співбрата  отець  Дам’ян  Богун (1910 – 2008).

Михайло  Каровець  побачив  світ  14 листопада 1873 р. у  Перемислові  Сокальського  повіту  (тепер – село  Перемисловичі  Сокальського  району  Львівської  обл.).  До  Чину  св. Василія  Великого  вступив  у  червні  1891-го,  прийнявши  монаше  ім’я  Макарій.  Рукоположений  на  священика  28 серпня 1898 р.  Душпастирську  працю  розпочав  у  1901 р.  в  Дрогобичі,  упродовж  наступних  тринадцяти  років  перебуваючи  по  різних  василіанських  обителях  Галичини.  Першу  світову  війну  зустрів  катехитом  у  Дрогобицькій  державній  ґімназії  імені  Франца  Йосифа  І.

Світова  війна,  а  слідом  за  нею  визвольні  змагання  спричинилися  до  драматичних  змін  у  житті  галицького  краю  загалом  та  кожного  його  мешканця  зокрема.  Не  стояла  осторонь  тих  подій  і  Церква:  немало  священнослужителів  обрали  однострій  військових  капеланів аби  духовно  провадити  тих,  хто  взявся  виборювати  волю  Україні  зі  зброєю  в  руках.  У  лавах  Української  Галицької  Армії  (УГА)  служили  понад  90  греко-католицьких  священиків,  близько   десяти  з  них  належали  до  Згромадження  василіан.  В  числі  останніх  українськими  вояками  опікувався  й  отець  Макарій,  котрий  швидко  здобув  авторитет  одного  з  найдосвідченіших  капеланів  у  збройних  силах.

Протягом  1918 – 1920 рр.  отець  Макарій Каровець,  ЧСВВ,  душпастирював  серед  вояків  1-ої  бригади  УСС  у  складі  2-го  корпусу  УГА,  створеної  на  базі  Леґіону  Українських  січових  стрільців  під  командуванням  отамана  Осипа Букшованого  (1890 – 1937).

Священнослужитель  сповняв  пастирський  обов’язок,  ділячи  з  воїнами  усі  тяготи  солдатського  життя  й  нераз  буваючи  за  крок  від  смерті.    Під  тиском  переважаючих ворожих сил  армія  Західноукраїнської  народної  республіки  змушена  була  спершу  перейти  Збруч,  опинившись  на  теренах  Наддніпрянщини,  а  пізніше,  знекровлена  необхідністю  поборювати  одразу  декількох  потужних  супротивників  (поляків,  більшовиків,  білогвардійців)  й  зовсім  припинила  боротьбу.  Більшість  її  солдатів  та  офіцерів  перейшли  на  польську  територію,  де  були  інтерновані.  Проте,  отець  Макарій  вчинив  інакше:  він  усвідомив,  що  його  духовної  опіки  потребують,  так би мовити,  тут  і  тепер  вірні  Католицької  Церкви  на  підконтрольній  совєтам  території.

Так  розпочалося  майже  десятилітнє  служіння  отця-василіанина  на  теренах  Кам’янецької  дієцезії  Римо-Католицької  Церкви  (нині – Кам’янець-Подільська  дієцезія  РКЦ),  відновленої  за  гетьманату  Павла  Скоропадського (1873 – 1945)  восени  1918 р.  Служіння,  здійснюване  для  вірних  двох  обрядів – східного  та  латинського.  Отець  Каровець,  назвавшись  перед  совєцькими чиновниками  австрійським  громадянином,  не  покладаючи  рук,  трудився  на  парафіях  Вінничини  (Жмеринка,  Браїлів,  Озаринці,  Могилів-Подільський).  Однак  брутальний  наступ  на  релігію  й  Церкву  під  радянським  режимом  чимраз  більше  утруднював  працю  для  добра  подільських  католиків.  Кінчилось  все  тим,  що  в  листопаді  1929-го  влада  депортувала  отця  Макарія  до  Польщі.  Покинувши  Наддніпрянщину,  священик  подав  до  Апостольської  Столиці  звіт  з  детальним  описом  гонінь  на  християн,  здійснюваних  атеїстичним  режимом.

По  десяти  роках  за  Збручем  отець  Макарій  нарешті  повернувся  до  рідного  краю,  до  кінця  1930-х  перебуваючи  у  монастирях  Львова,  Краснопущі  й  Варшави. Не  гаючи  часу,  активно  займався  наукою – зокрема  дослідженням  історії  славного  василіанського  Чину,  наслідком  чого  стала фундаментальна  чотиритомна  монографія  «Велика  реформа  Чина  св.  Василія  Великого  1882 р.»  (1933 – 1938 рр.).

Окремої  уваги  заслуговує  праця  отця  Макарія  на  ниві  галицької  журналістики, адже  від  1933 до 1935 р. йому  випало  сповняти обов’язки  редактора  українського  католицького  часопису  «Місіонар» (повна  назва – «Місіонар  Пресвятого  Серця  Ісусового») – провідного  релігійного  видання,  випуск  якого  започаткував  наприкінці  ХІХ ст. тодішній  ігумен Онуфріївського монастиря  у  Львові  о. Андрей  Шептицький (1865 – 1944),  майбутній  галицький  митрополит. Журнал,  що виходив  під  опікою  отців-василіан,  дуже  швидко  завоював  популярність  серед  галицької  авдиторії,  пік  котрої  припав  саме  на  1930-ті  рр.  Напередодні  совєцької  окупації  краю  наклад  «Місіонаря»  становив  близько  50 тис. примірників. Що  й  казати,  і  в  цій  царині  скромний  чернець зміг  впоратися  на  відмінно.

Своїм  добросовісним  служінням  протягом  чотирьох  десятиліть  отець  Каровець заслужив  аби  його  ім’я  згадували  в  числі  найвизначніших  подвижників  Чину  св.  Василія  Великого.  «У праці був ревний і запальний. Боронив Божі права і національні ідеали» – коротко  підсумував  отець  Дам'ян  Богун.

Відомості  про  останнє  десятиліття  життя  отця  Макарія  Михайла  Каровця,  ЧСВВ,  доволі  розпливчасті.  Відомо,  що  на  межі  1930 – 1940-х  рр.  він  обіймав  посаду  ігумена  монастиря  Воздвиження  Чесного  Хреста  Господнього  у  Бучачі,  де,  мабуть,  отця  й  застали  Друга  світова  війна  та  більшовицька  окупація. З початком радянсько-німецької війни старий  священик  знов  покинув  рідну  Галичину,  цим  разом  перебравшись  до  Братислави  (Словаччина).  Чи  був  переїзд  пов’язаний  з  бойовими  діями,  чи  з  потребою  допомогти  тодішньому  пряшівському  владиці  Павлові  Петру  Гойдичу (1888 – 1960),  ЧСВВ,  та  іншим  співбратам  розбудовувати  нову  василіанську  провінцію  на  словацьких  теренах – не знаємо  достеменно.

Помер  отець  Макарій  у  Братиславі  21 квітня 1944 р.,  залишивши  по  собі  добру  пам’ять  дбайливого душпастиря,  вірного  сина  Церкви і палкого  патріота  своєї  батьківщини.

Олександр  ШЕЙКО

Біографії римо-католицьких  священиків,  репресованих  радянською  владою //З архівів  ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. – 2003. – Вип. 2 (21). – С.395 – 396 [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:http://history.org.ua/JournALL/gpu/gpu_2003_21_2/156.pdf;

Богун Д. О. Макарій (Михайло) Каровець, ЧСВВ//Місіонар Пресвятого  Ісусового  Серця:  Український  католицький  часопис. – грудень 1999. – № 12 (86). – С.343 [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________12_1999;

Вибір з «Пом’яника» Чину Св. Василія Великого – квітень//Офіційна сторінка  згромадження  василіян  у  Польщі  [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://www.bazylianie.pl/?option=com_content&view=article&id=254;

Забзалюк Д. Душпастирська служба  українських  військових  формацій  першої  половини  ХХ ст.:  Монографія. – Львів, 2012. – 188 с. [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: file:///C:/Users/Олександр/Downloads/UL0000012.PDF;

Коротка історія  «Місіонаря»//Місіонар:  Український  католицький  часопис. – квітень 1997. – № 9 (54). – С.3 – 4 [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:https://issuu.com/mykolaslotvinskyy/docs/_________________04_1997;

Національно-політична діяльність  Чину//Офіційна  сторінка  згромадження  василіан  у  Польщі  [Електронний  ресурс] – Режим  доступу:http://www.bazylianie.pl/?option=com_content&view=article&id=241;

Порайко І. Братство  українських  січових  стрільців  в  60-річчя  УСС//УСС:  1914 – 1974. – Філядельфія,  – С.25 – 37 [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://halychyna.ca/USSTOC/USStextRev1.pdf;

Рубльова Н. С. Каровець Михайло//Енциклопедія сучасної  України [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=9914;

Терещук Г. 115 років журналу  «Місіонар»//Радіо  Свобода [Електронний  ресурс] – Режим  доступу: http://www.radiosvoboda.org/a/24570353.html;

Джерела:     Фотографії старого Львова

Воїни Христа Царя

07.10.2016р. Б. / Відомий американський актор: Я буду молитися за добрі й святі покликання до священства

У своєму онлайн-відео відомий американський актор Марк Волберґ заявив, що він молиться за покликання до священства та що він глибоко цінує ту роль, яку священики відіграли в його житті, повідомляє CNA.

Волберґ адресував своє відео в якості привітання присутнім на Національній конференції єпархіяльних директорів покликань, яка відбудеться в його рідному Бостоні.

«Я хочу, щоб ви знали про мою підтримку вашій діяльності сприянню священичим покликанням. Тому, що я хочу, щоб мої діти і прийдешні покоління теж мали добрих священиків, так як їх маю я», - звертається Волберґ до промоторів священичих покликань.

«Моя католицька віра є якорем, який підтримує мене в моєму житті. У моїх щоденних молитвах я прошу про силу, щоб бути добрим чоловіком і добрим батьком», - сказав Волберґ.

«Я був вінчаний священиком, Мої діти були охрещені священиком, Кожного разу, коли хтось з моїх родичів помирає – його ховає священик. Мої гріхи стають прощені священиком, коли я приступаю до Сповіді. Кожен раз, коли я ж на Месі, з рук священика я отримую Тіло і Кров Христові, які зміцнюють мене, щоб я міг дати свідчення своє католицької віри іншим», - свідчить про своє сприйняття священика американський актор.

«Ми католики розраховуємо на вас, що ви принесете нам добрих і святих священиків», - сказав на завершення Волберґ – «Відчувайте себе добре в моєму рідному місті цього тижня. Я буду молитися за вас і за ваш успіх. Дякую вам за все , що ви робите і нехай вас благословить Бог!».

Марк Волберґ знявся у блокбастерах «Планета мавп», «Ідеальний шторм», «Пограбування по-італійськи», «Відступники», «Макс Пейн», «Трансформери: Епоха винищення». Марк одружений і батько чотирьох дітей. Марк щодня бере участь в Месі й відкрито свідчить про свою католицьку віру й любов до Католицької Церкви.

Джерело:    Воїни Христа Царя