Вчора
Євангеліє попереджало нас, що лжепророки приходять в Церкву у вигляді
вовків в овечих шкурах. Іноді їх можна розпізнати лише за плодами, адже
не збирають виноград з тернини…
Варто пам’ятати, що коли вовк одягає овечу шкуру, то спочатку має
вбити. Що означає вбити вівцю? Ісус є Агнцем, а значить лжепророк
“вбиває” Христа, можна сказати, вбиває голос Агнця в собі. Лжепророк
веде на смерть тих, які довірилися його обіцянкам добра і людяності. А
може вовк вбиває брата, який говорить правду, бо той є небезпечним чи,
принаймні, шкідливим? А значить його потрібно знищити ментально,
інтелектуально і бажано публічно – голосом “колективного лайку”. Даруйте
мені цей неологізм.
Питання: хто говорить правду, а хто лжепророкує чи
вбиває (ми вже домовились, що одного без іншого не існує)? Навіть в
середовищі Церкви, там, де істина є найвищою цінністю, в багатьох
питаннях немає ясності і єдності.
Хтось скаже: “І добре, Церква не є піонертабором, ми не маємо
синхронно марширувати”. Апостоли, хоч і були піонерами, але точно – не в
піонертаборі. Але вони перебували у світлиці однодумно.
Їхня душевна єдність сьогодні могла бути трактована, як прояв
християнського тоталітаризму, нівелювання особистості, зазомбованості,
але насправді ця єдність є наслідком одного духу, духу Христа.
Коли немає апостольської однодумності в Церкві, то значить дух Христа чи диявола, чи будь-який інший дух не є монополістом. Знаю, Вас дратує слово “монополіст”, однак, якщо ми приймаємо, що Церква є містичним, але Тілом, то над одним Тілом мав би панувати єдиний Дух? А значить “однодушність” в Церкві є ознакою не тоталітаризму, але її життям.
Поки автор викладає свої неоковирні роздуми, в церковному середовищі
переконливий інтелектуал приставив хрест до скроні жертви, а десь
турботливий пастир не дорахувався вівці.
Про що йдеться? Священик УГКЦ написав у своєму фб на захист проведення гей-парадів і проілюстрував свій пост цим фото. Пост набрав 5000 лайків і 2000
поширень. Цифри співвідносні із числом неофітів першої проповіді
апостолів: “Ті ж, що прийняли його слово, охристились, і того дня до них
пристало яких 3000 душ”.
Проповідь Петра підняла до покаяння і життя 3000 грішників, а проповідь о. Назара…
А тепер давайте повернемося до Євангелія.
Чому євангельські вівці так легко дають себе обманути вовку, хай і в
овечій шкурі? Очі недобачають, ніс не ловить запаху хижака,
спостерігається суттєва приглуховатість. Чому органи чуття, які мали би
розпізнати небезпеку, підводять?
Біблія вбачає дві причини в такого роду симптомах – старість та гріх. І одне, і інше результатом має одне – смерть.
Християнство старіє в своє учительському уряді та народі Божому? Не
відчуває знаків часу, живе минулим, не може прийняти нових викликів, як
старенька бабуся опанувати простий мобільний телефон?
або
Християнство сліпне, глохне і втрачає ропізнання запаху через гріх?
Зір. Перебуваючи довгий час у темряві гріха людина втрачає спроможність бачити.
Слух. Гріх кричить з усіх гучномовців цього світу і
кличе до себе. На універсальній “дискотеці” гріха людина не спроможна
почути щось інше – надто голосно звучать динаміки.
Запах. Гріх – це лайно, і його запах настільки сильний, що ми перестали відчувати якісь інші запахи, серед яких і запах вовка.
Коли всі рецептори не посилають сигналів небезпеки, тоді для точного розпізнання лжепророка-вовка маємо зачекати і побачити плоди. Однак в цьому випадку є 3 проблеми:
- терпіння – треба дочекатися, коли сім’я покаже що виросло – будяк чи виноград, коли достигне плід будяка чи винограду;
- пам’ять – треба пам’ятати про що вчора і рік тому говорив і робив наш вівцеподібний вовк;
- знання – треба знати як виглядає “виноград”. Бо вже сьогодні, показючи на реп’ях будяка, нас намагаються переконати, що споконвіку саме так виглядав виноград.
Джерело: РОДИНА
Немає коментарів:
Дописати коментар