17.01.2019р. Б. / Чому ми хрестимо новонароджених: Біблійна причина

Хрещення немовлят практикувалось в Католицькій Церкві від початків.

Таємниця Хрещення була однією із найважливіших первинних місійних покликань Церкви від початку її створення. Це чітко бачимо із новозавітніх писань, де описано обряди хрещення без вікових обмежень.

До прикладу, у книзі Діянь апостолів читаємо про хрещення одразу усієї сім’ї:

Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив. А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.
(Дії Апостолів 16:14,15)

Подібно читаємо у апостола Павла: “Охристив я теж дім Стефана; а більш не знаю, чи христив я когось іншого”. (1Кор. 1,16).

Багато біблійних дослідників погоджуються з тим, що “повна” сім’я включала в себе усіх членів від найменших до найстарших. Католики зберегли традицію хрещення дітей впродовж століть і ніколи не переривали її на практиці.

Катехихм Католицької Церкви приймає цю практику, базовану на біблійних джерелах і традиції Церкви:

Практика хрестити малих дітей є споконвічною традицією Церкви. Про неї є виразні свідчення від другого сторіччя. Цілком можливо, що від початку апостольського проповідування, коли цілі «доми» приймали Хрещення (Пор. Ді. 16,15.33; 18,8; 1Кор. 1,16.), також хрестили дітей. ККЦ 1252.

Церква завжди розглядала хрещення немовлят як великий подарунок і відповідальність: “Батьки-християни визнають, що така практика також відповідає їхній ролі годувальників життя, яку Бог їм довірив” ККЦ 1251.

Хрещення немовлят – це чудова традиці Церкви, завдяки якій Святий Дух оселяється в серці дитини і првадить її своєю благодаттю надалі в житті.

Адаптація Тетяни Трачук

Джерело:        ДИВЕНСВІТ

16.01.2019р. Б. / Справжнє покаяння не означає мучитися. Отець Піо має кращу ідею

Великий сповідник отець Піо стверджує, що вся ця тривога зайва і навіть небажана.

Я люблю виходити зі сповідальниці після сповіді. Я навіть люблю сповідь, але робити іспит сумління для мене настільки складно, що я шукаю виправдання, щоб обминути це  таїнство. Я скрупульозний, і згадуючи останні гріхи, які вчинив,  відчуваю себе винним.

„Як я міг це допустити? Як я міг це сказати? Що я думав ?!“ Кажуть, що диявол – великий обвинувач, але в цій дисципліні я регулярно бив його по голові. Частково тому, що у мене є сумління. Я хочу зробити це набагато краще – і я маю власну теорію: якщо я спробую себе сварити, то буду боятися і наступного разу не зроблю того самого гріха.

В отця Піо є ідея

Думаю, що багато хто з нас, незважаючи на те, чи скрупульозні чи ні, піддаються спокусі подумати, що глибина нашого покаяння свідчить про те, наскільки жахливо ми почуваємося від того, що згрішили. Зрештою, це – помилково. Ми повинні почуватися погано – і навіть найчутливіші з нас, мабуть, не знають, яким насправді трагічним для нас є гріх. Бо ми втрачаємо для себе Бога.

Та насправді усе це самобичування і страх позбавляють нас Бога і Його милосердя, тому це не є доброю стратегією.

Отець Піо, великий сповідник, стверджує, що вся ця тривога не є необхідною або навіть бажаною:

Намагайтеся максимально без зайвої тривоги, робити те, що повинні робити і що хочете робити. Однак, коли ви щось зробили, не думайте про це більше. Замість цього подумайте лише про те, що ви повинні робити, що ви хочете робити або що ви робите.

Прогуляйтеся дорогами Господніми з простотою і не переймаючись. Ви повинні зневажати свої слабкості, але спокійно, а не зі страхом і тривогою. Тож будьте терплячими з ними і вчіться отримувати від них користь у святому приниженні.

Справжнє покаяння

Я взяв багато з цієї геніальної цитати і це допомогло мені ретельніше перевіряти свою совість. Справжнє покаяння не повинно бути хронічним. Це може бути просто. Це може бути спокійно.

Ви не повинні каятися більше одного разу. Бог не накопичує прощення. Він хоче пробачити нас більше, ніж ми хочемо отримати прощення. Отже, покаймося раз і потім зосередьмося на наших обов’язках, замість того, щоб витрачати час на шкодування про те, чого не можна змінити. Тільки Боже прощення може торкнутися минулого, і він це робить.

“Любіть грішника, ненавидьте гріх” – також стосується нас самих. Нехтувати нашими слабкостями не означає, що ми повинні зневажати себе. Бог цього не робить.

І ось найважливіше повідомлення: побачити власні недоліки і бути терплячими з ними насправді набагато складніше, ніж самобичування. Я помітив, що мої гріхи найбільше хвилювали мене, коли я був здивований, бо дозволяв собі думати, що останнім часом я був цілком пристойним і святим. А я не повинен бути здивований своєю власною гріховністю.

Саме тут є місце для слів отця Піо про священне смирення. Прийняття того, що я слабкий і грішний — хоча я все ж намагаюся стати кращим — вимагає терпіння і смирення, і заохочує мене йти до мого милосердного Бога, замість того, щоб безуспішно намагатися уникати Його. І це те, чого Бог хоче від нас більше, ніж будь-чого іншого.

Переклад  Наталії ПАВЛИШИН

Джерело:     ДИВЕНСВІТ

15.01.2019р. Б. / Найважливіший чоловік у житті

Ти коли-небудь замислювався над тим, хто є найважливішим чоловіком у світі? Є сотні чоловіків, наділених характером і атрибутами влади, впливу та популярності. Президенти країн, папи, засновники мегацерков, розробники програмного забезпечення, автори, філантропи, інвестори, підприємці, науковці, професори, професійні спортсмени, актори та винахідники – саме їх зазвичай вважають кандидатами, які могли б відповідати цьому благородному опису. І хоча люди на цих посадах мають високий рівень влади і начебто мають здатність впливати на маси, є чоловік, котрий є набагато важливішим і більш впливовим, ніж усі вони разом взяті.

І це ти – людський батько.

Думаєш, це перебільшення? Подумай про те, що більшість молодих людей, котрі потрапили до в’язниць, виховувались в домах, де не було татів, і діти, які виховувались без тата, є більш схильними вчинити самогубство чи втекти з дому. Діти, в яких з татами напружені відносини, є більш схильними стати залежними від наркотиків і алкоголю, вступити в дошлюбні статеві відносини, розлучитись, заперечити віру в Бога та мати дітей поза шлюбом.

Ти – незамінний. Ти був наділений божественною силою передавати благодать і славу твоїй сім’ї і вести їх до спасіння. Батьківство – як кисень. Більшість людей зазвичай не роздумують про важливість кисню, однак без нього людство б зникло. Таким же чином, про життєвість, необхідність і сутнісну природу батьківства рідко роздумують, однак, тим не менше, без людського батька сім’я розсипається. Твоє батьківство, те, як ти віриш в його силу, сприймаєш його і висловлюєш його, значним чином впливає на майбутнє твоїх дітей – і не лише на майбутнє твоїх дітей, але й на хід людської історії.

І хоч ти можеш не бути одним із так званих величних чоловіків, котрі купаються в багатствах, є значно впливовими, владними, популярними, можливо, тебе не вважають важливим у цьому світі, у світі твоїх дітей ти є найбільш могутнім, впливовим та важливим чоловіком у світі.

Девін Шадт, Fathers of St. Joseph

Переклад: «Католицький оглядач»

Джерело:    Воїни Христа Царя