14.09.2018р. Б. / Як позбутись розсіяності під час молитви?

Часто, мабуть, у кожного з нас бувають моменти неуважності під час молитви – коли думки наче навмисне снуються в голові і не дають зосередитись. Це не унікальна проблема декількох, а швидше універсальна, людська. Чи є неуважність на молитві свідченням незрілості чи невміння молитися? Чи і Як можна побороти неуважність?

Неуважність – це складова духовності, як би це не звучало. Часто, особливо молоді люди намагаються віднайти ідеальну молитву – місце тиші, яке буде сприяти цьому тощо. Однак такі ідеалістичні прагнення можуть привести до розчарування, якщо молитва так і не вдасться бездоганною. Можна піти у пустелю, однак і там є свої спокуси, які відвертатимуть людську увагу.

Але Бог знає про нашу неуважність. Ми створені так! З вухами, наприклад, які не можна просто вимкнути.

І тут вирішення таке: слід докласти усіх зусиль, щоби молитись зосереджено, однак не бичувати себе за кожну мимовільну думку під час молитви.

Бог не хоче бачити нас ідеальними молільниками, але хоче, щоби ми були з Ним на цій розмові. Бо ця розмова подібна до будь-якої іншої, яку неможливо ідеально спланувати, бо завжди знайдеться якийсь фактор – терміновий дзвінок, термінова справа, яка може повністю відволікти.

Бог хоче, щоби ми любили себе, і це дійсно важко, такими недосконалими, якими є, якими Він нас любить.

Чи можна зменшити свою неуважність? Так, можна! Якщо розумієш, що молитва була неуважна – подякуй Богові за неї, мовлячи, що я знаю, що сьогодні був неуважний, але хочу щоб завтра було по-іншому. А що зробити, щоби ставало краще? Готуватись до молитви! Про це говорить також Ігнатій Лойола і це справді дієвий метод.

Перед Літургією – зупинитись, прочитати Псалми, захотіти зустрітись з Богом у Євхаристії, налаштуватись на особливу зустріч, перед молитвою на вервиці – 5 хвилин побути думками із Богородицею, пояснити собі, що зараз робитимеш. І цей час приготування допоможе бути більш зосередженим.

Ще однією порадою може бути також – уявити собі образ. Ісуса на хресті, як Він стоїть поруч зі мною, як Він ділить хліб і вино між учнями. Це дуже добрий спосіб зосередити свою молитву, оскільки уявлений образ допомагає переживати по-особливому.

А Ви маєте свої способи, як бути уважним під час молитви? Пишіть нам в коментарях!

Автор: Тетяна ТРАЧУК

За матеріалами: deon.pl

Джерела:    dyvensvit.org

Воїни Христа Царя

13.09.2018р. Б. / Папа: Справжня любов – це справжня свобода

Справжнім невільником, людиною, яка не знає відпочинку, є той, хто неспроможний любити. На цьому наголосив Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 12 вересня 2018 року. Під час 8-мої катехизи на тему Божих заповідей, він повернувся до третьої з них, присвяченої дневі відпочинку.

Відпочинок – визволення з неволі

Глава Католицької Церкви звернув увагу на те, що Декалог, проголошений в Книзі Виходу, майже ідентично повторюється в Книзі Второзаконня, за винятком третьої заповіді: якщо під час виходу з неволі причиною відпочинку названо «благословення створення», то у Второзаконні він є спомином «завершення рабства». Закон зобов’язував, аби того дня невільник відпочивав як і пан, на спомин визволення з Єгипетської неволі.

Чи невільник може відпочивати?

«Раби, у дійсності, з визначення не можуть відпочивати. Однак, існують різни форми рабства, як зовнішнього, так і внутрішнього. Існують зовнішні примуси, такі як гніт або життя, полонені насильством та іншими формами несправедливості. Крім того, існують внутрішні в’язниці, якими є, наприклад, психологічні блокади, комплекси, обмеження характеру, тощо. Чи можливий відпочинок в таких умовах? Чи ув’язнена чи гноблена людина може залишитися вільною? Чи людина, яку турбують внутрішні труднощі, може бути вільною?», – запитав Папа, відповідаючи:

«В дійсності, існують люди, які навіть у в’язниці переживають велику свободу душі. Згадаймо, наприклад, святого Максиміліана Кольбе чи кардинала Ван-Туана, які перетворили похмурі утиски в простір світла. Існують також люди, позначені великими внутрішніми слабостями, яким, однак, відомий відпочинок милосердя і вони вміють передавати його іншим. Боже милосердя визволяє нас. І коли зустрічаємося з Божим милосердям, маємо велику внутрішню свободу».

Свобода і найбільша неволя

Отож, виникає запитання про те, чим є справжня свобода? Чи є нею можливість вільного вибору? За словами Святішого Отця, так, це є частиною свободи, «й ми трудимося над тим, щоб це було забезпеченим для кожної людини». Але знаємо також, що «могти чинити все, чого прагнемо» не вистачає для того, щоб бути «по-справжньому вільними та щасливими».

«У дійсності, – сказав він, – існує неволя, яка заковує в кайдани більше, ніж в’язниця, більше, ніж приступ паніки, більше, ніж примус будь-якого характеру: нею є рабство власного еґо. Мова йде про людей, що цілий день вдивляються в дзеркало, аби побачити еґо. Й власне еґо є вищим від власного тіла. Вони є рабами еґо».

Рабство еґо та поневолення гріхом

Як зауважив Папа, еґо може стати «наглядачем», який катує людину повсюди та викликає «найглибший гніт», який називається «гріхом», що не є «банальним порушенням кодексу, але крахом життя та становищем рабства». Таким чином, ненажера, розпусник, скупар, гнівливий, заздрісник, лінюх чи гордій є «рабами своїх вад», що їх «тиранізують та терзають».

Для опанованих вадами, пояснив він, «не існує перемир’я», адже «ненажера та розпусник мусять отримувати приємність», а «тяга володіти нищить скупаря», «полум’я гніву та хробак заздрості» нищать стосунки, лінивство, що уникає труднощів, «робить неспроможними жити», а егоцентризм «викопує глибоку яму між собою та іншими».

Справжня свобода – любов

«Дорогі брати й сестри, хто є дійсно рабом? Хто є тим, кому невідомий відпочинок? Справжнім невільником, тим, хто не знає відпочинку, є той, хто неспроможний любити! А всі ці вади, ці гріхи, цей егоїзм віддалюють нас від любові та вчиняють неспроможними любити. Тоді стаємо невільниками самих себе та не можемо любити, бо любов завжди звернена до інших», – підсумував Папа, зазначивши:

«Третя заповідь, яка заохочує нас святкувати у відпочинкові визволення, є для нас, християн, пророцтвом Ісуса Христа, Який розбиває внутрішні кайдани гріха, щоб зробити людину спроможною любити. Справжня любов – це справжня свобода: вона віддаляє від володіння, відбудовує стосунки, вміє приймати та цінувати ближнього, перетворює в радісний дар кожну трудність і робить здатними до спільності. Любов дає свободу також і у в’язниці, також і тоді, коли ми є слабкими й обмеженими».

Джерело:       НОВИНИ ВАТИКАНУ

12.09.2018р. Б. / В Івано-Франківську молитимуться за вагітних жінок

На свято Різдва Пресвятої Богородиці, 21 вересня, в Івано-Франківську молитимуться за вагітні подружжя.

«Цією молитвою хочемо просити Господнього благословення для кожної жінки, кожної сім’ї, яка готується привести на цей світ Божий дар – дитину», - каже ініціатор заходу о. Юрій Прилепський, Голова комісії у справах родини Івано-Франківської Архієпархії.

Всіх бажаючих взяти участь у молитві організатори чекають 21 вересня о 15:00 год. в катехитичному центрі при Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового (м. Івано-Франківськ, майдан Шептицького, 22).

Богослужіння розпочнуться з молебеня до Богородиці, опісля молитви відбудеться чин віддання кожної сім'ї під опіку Пресвятої Родини.

В цей день буде можливість також помолитись та приступити до мощей св. Валентина.

«Чому саме в цей день? Пречиста Богородиця народилася чудом, а саме від батьків, які були неплідні, - пояснює о. Юрій. - Ми цим заходом хочемо підкреслити, що кожне життя це те саме чудо на яке чекають батьки, а відтак, що життя - це прекрасно і ми маємо вагітніти та народжувати».

Джерело:    Прес-служба Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ