08.07.2017р. Б. / 10 порад щасливого подружжя

На дверях одного із храмів висить невеличка табличка із цими порадами від щасливих подругів. Просто і геніально:

Ніколи не будьте одночасно обоє сердитими.

Ніколи не кричіть один на одного.

Якщо комуь необхідно здобути перемогу у суперечці, то поступись і віддай перемогу другому.

Якщо потрібно висловити догану, то зроби це з любов’ю.

Ніколи не згадуй помилок минулого.

Не ідіть спати не примирившись.

Старайтесь хоча б раз на день сказати одне одному ласкаве слово.

Якщо ти зробив будь-що неправильно, поспіши визнати свою помилку і попроси пробачення.

У суперечці беруть участь двоє, але той, хто не правий, говорить.

Поважай та люби батьків твоєї половинки.

Джерело:   ДИВЕНСВІТ

07.07.2017р. Б. / Єрм. Йосафат Бойко: Кожен священик повинен мати свідомість, що він – місіонер

Настоятель парафії Святих Кирила і Мефодія єрм. Йосафат Бойко, Згромадження Воплоченого Слова, розповів учасникам спецкурсу місійного служіння, який ПМВ проводить цього року в Івано-Франківську, про літургійно-соціальне життя парафіяльного священика.

Єромонах підкреслив, що Церква за своєю природою є місійною. “До місії закликає нас Господь. Ніхто в Церкві не звільнений від місійного духу. Місіонер - це не тільки той, хто їде на місійні терени. Місійність - це вийти за рамки своєї парафії, свого комфорту заради розвитку нашої Церкви. Кожен священик повинен мати свідомість, що він покликаний до місійності - йти до людей або їхати, де його потребують. Ми є місіонерами, де б ми не були”, - наголосив о. Йосафат.

Священик зауважив, що літургійне і соціальне служіння - два крила священика. “Існує небезпека - зациклюватися на одній ділянці: або виключно Літургія, або виключно соціальна складова. Як парохи ми повинні дбати і про Літургію, і про соціальне служіння”, - відзначив о. Йосафат Бойко.

Він зазначив, що на своїй парафії вважає, що душпастирює на місійних теренах і розповів, що своє служіння розпочав з того, що ходив по хатах і спілкував з людьми. “Люди від пароха найперше хочуть людяності і уваги”, - підкреслив священик.

Єрм. Йосафат також відзначив, що до місій священиків зобов’язує Церква, “висвячуючи нас на священиків чи призначаючи нас парохами, адміністраторами, сотрудниками або викладачами”. 

На підтвердження своїх слів він навів кілька канонів з Кодексу канонів Східних Церков.

Кан. 279 – Парафія є визначеною спільнотою вірних, утвореною в сталий спосіб в єпархії, пастирська опіка над якою доручається парохові.

Канон 281 Парох – це пресвітер, якому як особливому співпрацівникові єпархіяльного Єпископа, як власному пастиреві, доручена опіка над душами у визначеній парафії під владою цього ж єпархіяльного Єпископа.

Кан. 289 – § 1. Виконуючи обов'язок навчання, парох повинен проповідувати всім вірним слово Боже, щоб вони, проникнуті вірою, надією і любов'ю, росли в Христі і християнська спільнота давала те свідоцтво любові, яке доручав Господь, він також зобов'язаний через катехитичне навчання вести вірних до повного пізнання таїнства спасіння, пристосованого до віку кожного з них, щоб передавати цю науку, він повинен шукати допомоги не тільки у членів чернечих інститутів або товариств спільного життя на подобу чернечих, але також вдаватись до співпраці з мирянами.

§ 2. Виконуючи завдання освячування, парох повинен турбуватись про те, щоб відправа Божественної Літургії стала осередком і вершиною всього життя християнської спільноти, він також має докладати зусиль для того, щоб вірні кормились духовною їжею через побожне і часте приймання святих тайн і через свідому і діяльну участь у церковному правилі, парох має також пам'ятати, що тайна покаяння якнайбільше сприяє плеканню християнського життя, тому він повинен з охотою уділяти святі тайни, запрошуючи для цього, в разі потреби, також інших священиків, які добре знають різні мови.

§ 3. У виконуванні завдання керівництва парох насамперед має дбати про те, щоб пізнати власну паству, оскільки він є служителем всієї пастви, то повинен підтримувати ріст християнського життя як серед окремих вірних, так і об'єднань, особливо присвячених апостолятові, так і в усій парафіяльній спільноті, отже він повинен відвідувати доми й школи, як цього вимагає пастирський обов'язок, повинен наполегливо дбати про доростаючу молодь, має оточувати батьківською любов'ю бідних і хворих, нарешті, особливо повинен опікуватись робітниками і старатись, щоб вірні подавали допомогу ділам апостоляту.

Цього року практичний спецкурс ПМВ з місійного служіння для семінаристів відбувається в Івано-Франківській Духовній Семінарії ім. Св. Свящ. Йосафата з 3 по 9 липня.

Джерело:   Прес-служба ПМВ УГКЦ

06.07.2017р. Б. / Вл. Григорій Комар: Добра є та парафія, де грішні люди стараються жити по-божому

Коли священик тривалий час працює на парафії, але над собою не працює, не дбає про свій духовний, інтелектуальний, культурний розвиток - він деградує. А якщо деградує сам - то й людей за собою тягне.  А якщо росте священик – то ростуть у побожності, святості і знанні парафіяни. Про це заявив Єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицький владика Григорій Комар під час VII спецкурсу місійного служіння, що триває в Івано-Франківську.

Єпископ розповів семінаристам про розбудову парафії і про служіння на парафії. “Пастир знає своїх овець. Знати своїх овець - це насамперед знати їхні потреби, болі, слабкі сторони. Людям подобається, коли священик, поміж іншим, запитає: “а чи не поступив ваш син до університету”, бо він знає, що мама молилися, або “як живе ваша донька?” Людям приємні чисто людськи жести, звертання. Ми можемо бути добрими науковцями, говорити складні проповіді, але авторитету у людей не мати. А ось до священика, який цікавиться людьми, який завжди знайде кілька теплих слів, знайде час, аби поговорити, - до нього завжди буде більше поваги і довіри”, - зазначив владика Григорій.

Щоби знати своїх людей, треба виходити до народу, - підкреслив єпископ. Йти туди, де не дуже приємно, де священика найменше сподіваються побачити. “Добрий пастир шукає овець і витягає їх навіть з тернини. І багато чим ризикує. Тому, браття, з нашого боку було б дуже нерозумно і нереалістично бажати знайти у священичому служінні комфорт чи легку працю. У справжньому служінні не буде легкого хліба. Але то наш хліб”, - наголосив єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицький.

Владика зауважив, що люди на парафії дуже звертають увагу на те, наскільки священик є правдивим, чи його слова не розходяться з ділами. Інакше слово пастиря не матиме жодного авторитету і сили.

Також, відзначив владика Григорій, люди на парафії хочуть бути поціновані з боку священика. “Розумний священик, добрий пастир постарається у своїй громаді кожну людину зробити справді важливою. Браття, будьте відкритими, вчіться довіряти людям, не будьте відразу надто критичними до їхніх помилок. Вчіть людей і будете мати з них велику користь”, - закликав семінаристів єпископ.

Водночас, він відзначив, коли священик тривалий час працює на парафії, але над собою не працює, не дбає про свій духовний, інтелектуальний, культурний розвиток – то деградує. “А якщо деградує сам - то й людей за собою тягне. А якщо росте священик – то ростуть у побожності, святості і знанні і люди”, - підкреслив владика Григорій.

Він зауважив, що секрет доброї проповіді - щоби Божі глибокі істини пояснити простою зрозумілою мовою. Також важливим етапом є і підготовка проповіді.

“Добра є та парафія, де, як казав Блаженніший Любомир, грішні люди стараються жити по-Божому, під проводом свого пастиря. Тоді там доцінений священик, його слово, його порада. Він сам тоді відчуває свою потрібність посеред тих людей. Добра парафіяльна спільнота завжди підтримає свого священика, коли буде скрутний момент”, - зазначив єпископ і додав. - Своїх овець треба любити. Коли будете їх любити – вони любитимуть вас, коли будете їх поважати - вони поважатимуть вас”.

Владика Григорій також поділився з учасниками спецкурсу своїм досвідом місійного служіння в Італії.

Цього року практичний спецкурс ПМВ з місійного служіння для семінаристів відбувається в Івано-Франківській Духовній Семінарії ім. Св. Свмуч. Йосафата з 3 по 9 липня.

Джерела:    pmv.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя