10.03.2017р. Б. / Папа дав інтерв’ю Die Zeit: про кризу віри, одружених священиків та популізм у політиці

Криза віри, популізм у політиці, найближчі Апостольські подорожі - це деякі з тем, що були підняті в інтерв'ю Папи Франциска для німецького "Die Zeit". Воно було опубліковано 9 березня 2017 р.

Відповідаючи на питання про кризу покликань у Церкві, Папа зазначив, що це важка проблема за вирішення якої потрібно молитися. У цьому контексті важливою є робота з молоддю, яка має бажання служити іншим. "Робота з молодими людьми дуже складна, але її слід проводити, оскільки вони самі просять про це. Молоді люди часто відчувають себе відкинутими сучасним суспільством, оскільки в багатьох країнах не мають роботи", - нагадав він.

Папа Франциск вважає, що на кризу покликань впливають також демографічні проблеми. "Якщо немає юнаків - немає і священиків", - сказав він. Він наголосив, що питання покликань буде широко обговорюватися в рамках найближчого Синоду Єпископів, а також зазначив, що введення "необов’язкового целібату" не вирішить всієї проблеми. Однак він додав, що є прихильником обговорення висвячення дорослих одружених чоловіків.

За словами Святійшого Отця, зростання у вірі неможливе без її кризи. Кризи супроводжують біологічний розвиток, перетворення дитини у дорослого і аналогічні явища відбуваються з вірою, вважає він. Папа нагадав приклад св. Петра, який пережив глибоку кризу, коли тричі відмовився від Христа, але потім став Папою. "Я не хочу сказати, що криза є нашим щоденним хлібом, але вона є частиною життя вірою. Віра, яка не входить в кризу, щоб вирости, зазвичай залишається інфантильною", - сказав він. Ще Папа зізнався, що його обурює, коли Церква не дає істинного євангельського свідчення.

Коментуючи ситуацію зі зростанням популізму в політиці, Франциск висловив свою стурбованість цим явищем і в черговий раз провів аналогію з Німеччиною 30-х років ХХ ст., коли до влади прийшов Адольф Гітлер, зумівши переконати німецький народ в тому, що зможе вивести його з економічної кризи. За популізмом завжди слідує псевдомесіянство і виправдання дотриманням ідентичності народу, вважає Папа.

Коментуючи критичні зауваження, які лунають на його адресу, Святійший Отець зізнався, що з часу обрання його не покидає внутрішній спокій. "Я усвідомлюю, що комусь може не подобатися як я дію, і я це розумію: існує багато способів мислення. Це правильно, це по-людськи і це теж багатство", - сказав Папа. Він розповів, що щодня молиться про почуття гумору словами св. Томаса Мора.

Франциск висловив сумнів щодо можливості візиту до Німеччини в цьому році, оскільки має багато запланованих подій в поточному році. Говорячи про можливість подорожі в Росію, він зауважив, що для цього повинен був би відвідати також і Україну. Він вважає, що важливо здійснити подорож до Південного Судану, Конго і Демократичної Республіки Конго. Вже точно на 2017 р. заплановані подорожі до Індії, Бангладешу, Колумбії і португальського марійського санктуарію у Фатімі. Крім того, вивчається можливість папського паломництва до Єгипту.

Джерела:     Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

09.03.2017р. Б. / Владика Діонісій (Ляхович): «Хто більший чоловік чи жінка?»

Єпископ УГКЦ Діонісій (Ляхович), Апостольський візитатор для українських греко-католиків у Італії, розповів Департаменту інформації УГКЦ про свою книжку «Тихі будівничі».

Владико, нещодавно вийшла ваша книжка під назвою «Тихі будівничі». Чи можете прорекламувати свою книжку, про що вона?

Це книжка про жінок в Італії. На сьогодні ми маємо в Італії понад 140 громад. І ці громади існують завдяки жінкам. Як би не їхня активність, такої кількості громад там не було б.

Написав цю книжку, бо хотів пошанувати їх за це та якимсь чином віддячити їм за їхню цю невидиму працю, про яку ніхто не голосить. Власне, саме тому книжка і називається «Тихі будівничі».

Водночас «Тихі будівничі» – це наче духовна хроніка… Усе, що тут написано, – відповідь на питання, проблеми, які переживають тут жінки у світлі Божого слова, наприклад, хто важливіший, жінка чи чоловік, яке місце жінки в Церкві, чи повинна вона мовчати? Тобто це всі питання, які вийшли від українських жінок, які живуть в Італії.

У книжці є вісім проповідей на День матері. До кожної я готувався довго, інколи майже місяць: збирав думки, намагався відчути багато речей, пережити їх у собі, аби у світлі Божого слова відповісти на питання жінок. Тобто це не класичне письмо з цілісним змістом. Книжка складається з багатьох наук.

Я також хотів осмислити роль жінки у Церкві, бо часто в нас жінка є дискримінована, понижена. І я хотів показати, що вони мають неоціненну вартість. Я протиставляю дві жінки протагоністи: Єву, через яку вийшов гріх у світ і жінку, яка дала початок Новому Завіту –Богородиця, яка дала абсолютний простір для Господа Бога, який з її дозволу поселився в ній. Це є жінки. І вони мають ініціативу і в гріху, і в ласці.

У розділі з проповідями я звернув увагу на заголовок «Мама чужа між своїми». Що можна зробити, аби мама не була чужа між своїми?

Мама чужа між своїми. Я відчув це дуже багато разів, навіть будучи в Україні. Якщо це сім’я, то вона мусить бути разом. Інакше діти стають сиротами: віртуальними сиротами, сиротами при живих батьках. Лише 30% українців, які живуть в Італії, є сім’ями. Двадцять тисяч українських дітей ходять до італійських шкіл. Якщо порівняти, то в Іспанії 80% українців живуть сім’ями.

Покликання Церкви допомагати людям, які живуть у розділеній сім’ї. Церква має відноситися до них з великою любов’ю, з великим розумінням, аби вони не чулися відкинутими і там, і тут. І я намагаюся це робити, коли відвідую наші громади, коли спілкуюся з людьми.

Як це практично має виглядати? Люди, які вирішили заробляти гроші за кордоном, повинні працювати над тим, щоб підтримувати тісний контакт з дітьми, які лишилися в Україні. Щоб діти, які лишилися дома, не забували, що це їхня мама, яка їх утримувала, купила квартиру, дала освіту… І щоб ці діти не відкидали свою маму, коли вона сама потребує допомоги. Тобто там душпастирська праця з дітьми, а тут їхня підтримка.

Але з часом постає інша проблема. Днями отець Джан Карло Перего (зараз архиєпископ м. Феррари), президент «Фундації мігрантес», сказав, що найбільша проблема буде з жінками, які старіють, і самі потребуватимуть піклування. Тож перед нами постає нова проблема, яку спільно з Україною треба розв’язувати.

Владико, у своїй книжці ви говорите, що має замовкнути не тільки жінка, а й чоловік. А чому чоловік має замовкнути?

Я тут більше говорю про священиків, які мають мовчати в Церкві. Гадаю, священик в особливий спосіб має замовчати на молитві, аби послухати, що Бог хоче від нього. Бо щоб зрозуміти, що Господь хоче від нього, треба великого мовчання, що зазвичай дається важко. Без мовчання провести віднову не можливо. Коли я мовчу, я зосереджуюся, відкриваю своє серце. Замовкає не тільки мій голос, а й крики мого серця. Це необхідно, аби почути, що хоче Господь. Почувши відповідь з висоти, лише тоді можна відповісти людям на їхні запитання.

Тож мовчання – дуже важливе. Чоловік мусить більше замовчати ніж жінка, бо жінки і так часто мовчать. І те, що ми не вміємо замовчати, є нашою великою проблемою.

Деякі чоловіки, аби, так сказати, поставити жінку на приписане їй місце, використовують слова апостола Павла, який сказав: «Жінка в Церкві нехай мовчить»?

Апостол Павло – великий революціонер, який вийшов був з тодішнього суспільства, де жінка не мала жодного голосу. Тобто ці його слова – це як сплата податку для даного часу. Це стосувалося більше місця жінки в культурному, соціальному житті. Але він одночасно говорив про рівність чоловіка і жінки перед Богом.

Сучасний погляд Церкви трактує ці слова апостола Павла як звернення до жінок і чоловіків разом.

То все-таки, хто більший чоловік чи жінка?

Сміється.

Це саме мене запитували жінки. Папа Франциск сказав, що жінка є більша від чоловіка. А я кажу, що ні більша, ні менша. У спілкуванні, у любові є рівність. Не може бути хтось більший, чи менший. Звідси має іти і взаємопошана, подавання руки одне одному… Коли одна особа страждає, інша має іти їй на зустріч. Незалежно від того, чоловік це чи жінка. Любов має бути жертовною для всіх, бо всі в ній рівні.

У книжці ви також не оминули тему фемінізму. І ті, хто вважає себе такими, можуть сміло сказати, що владика Діонісій – протагоніст фемінізму в Українській Греко-Католицькій Церкві…

Це не зовсім так. Я просто наголошую на рівності, на рівності в гідності чоловіка і жінки. Але я не за фемінізм як такий.

Я дуже хочу розвинути теологію жінки, богослов’я жінки. Не пригадую жодного теологічного твору в Україні, щоб вивчав тематично роль жінки у Церкві. Це початок. Тому я закликаю до глибшого вивчення постаті жінки!

Розмовляв о. Ігор Яців,
керівник Департаменту інформації УГКЦ,
Рим – Київ 

Джерело:    Департаменту інформації УГКЦ

08.03.2017р. Б. / Що таке романтика і з чим її їдять?!

В наш час, на превеликий жаль, поняття романтики, кохання і почуттів відходять на задній план. Споживацька поведінка людей 21 століття вселяє велике занепокоєння у серця свідомих людей. Людське тіло стало товаром,  а пошана до інтимних частин людського життя стала чимось на зразок пережитків древності. Молодь веде розкуте, і це ще м'яко сказано, статеве життя. Про романтику і почуття мова заходить все рідше і рідше. Часом можна побачити якусь коротеньку і майже беззмістовну статейку в дешевому журнальчику чи якомусь непевному сайті, щось типу: "Як повернути романтику в стосунки", "Як зробити партнера щасливим", "Як не дати романтиці щезнути із вашого життя" і т.д.

Для початку, я б хотів з'ясувати, що ж таке насправді ця романтика і "з чим її їдять"?! Багато визначень можна знайти в інтернеті та на сторінка книг і журналів. От наприклад: "Романтика (Wikipedia) - світовідчуття, в якому провідну роль грають ліричні й драматичні емоції, мрії, ідеали і душевний підйом. ... Романтика (Google) - це свого роду свобода. Свобода здійснювати необдумані вчинки, робити дурниці, не зациклюватися на серйозності всього того, що відбувається в цьому житті." Романтика - спосіб життя, що підкреслює позитивні емоції, альтруїзм, піднесене ставлення до людини та інші цінності, і протиставляє їх матеріальним цінностям, в тому числі прагматизму, а також політичній діяльності та іншим «серйозним заняттям». Насправді поняття романтики у стосунках це скоріше співпереживання таких емоцій як, ніжність, захоплення, закоханість, і т.д. Але не лише це. Романтика це скоріше одна маленька грань любові. Не тієї, яку показують у голівудських фільмах, а любові, яка є свідомим вибором, любові яку проповідує християнство. Так людині присутнє почуття закоханості. Минає час і воно вивітрюється, як і запах прекрасних парфумів. В середньому почуття закоханості триває від кількох хвилин до двох, а часом і більше років. Та зараз не про це. Хоч поняття кохання, закоханості і романтики тісно поєднані, але все ж вони тільки частинки чогось набагато більшого. На самих емоціях і почуттях міцного подружжя не збудувати. Хоча у більшості зараз пропагується поняття співжиття і шлюбу «по любові». В даному контексті любов – емоція. А емоції – дуже «хороші друзі», але надзвичайно погані «провідники».

Романтичними можна вважати не лише необдумані, дикі і безглузді вчинки, мета яких здивувати вашу половинку. Це також і жертовні вчинки, пошуки і досягнення компромісів. Коли ви прийшовши замучені після роботи, пропонуєте дружині прогулятись вечірнім містом, адже на дворі кінець весни, прекрасна погода, тепло, сяють зорі, які на превеликий жаль зараз дуже важко роздивитись через вогні міста. На центральних вулицях грають музиканти, пахне свіжими круасанами, кавою, і ще багато чим.  А дружина  відмовляє вам, посилаючись на втому. Не варто відразу розчаровуватись, ображатись і робити все, що роблять семирічні хлопчики і дівчатка коли ображаються. Скоріш за все ваша дружина дуже хотіла б піти, але цілий день в поті лиця  прибирала, доглядала за дітьми, готувала для вас вечерю,  клопоталась різноманітними домашніми справами про які більшість чоловіків, на жаль, навіть не здогадуються.

Тут також можливий компроміс. Ви можете разом переглянути якийсь романтично-комедійний фільми, просто загасити світло, запалити кілька свічок і повечеряти в такій романтичній обстановці, що до речі досить таки гарний варіант. Адже спільна сімейна трапеза це не тільки спільне поглинання їжі, і проведений час за столом. Це також і час, коли можна поділитись враженнями за день, обговорити події і новини, пожартувати і посміятись. З теперішнім темпом життя люди забувають про такі спільні трапези. Дуже рідко сім'я збирається за спільним столом у Неділю. Романтичною може бути спільна прогулянка, похід у кіно, театр, на концерт, навіть, якщо ви просто полежите разом на канапі вдома і просто мовчки обіймете один одного, то тут також є присутньою романтика. А що вже говорити, яко чоловік повертаючись з роботи додому, захопить по дорозі якусь, навіть одну квіточку, і принесе її коханій дружині. Або дружина, готуючи вечерю, поверх макаронів з сиром напише соусом: «Ялюблю тебе». Навіть такі маленькі знаки уваги допоможуть зберегти романтику у ваших стосунках. Але не варто зациклюватись на шаблонах, стереотипах.

Адже романтика це не те, про що повинні знати всі і відразу, не те, чим обов'язково потрібно ділитись з цілим світом. Романтика це щось інтимного, створеного тільки для двох, і лише заради них.

Добре, для одружених зрозуміло, треба приділяти час сім'ї, робити маленькі сюрпризи і т.д. а як же бути тим, хто тільки збирається вступити на шлях подружнього життя? Для людей, які тільки збираються вступити на шлях подружнього життя, ситуація з романтикою виглядає трішки інакше

Тут все  простіше з однієї сторони, але і складніше з іншої. Оскільки дошлюбні фізичні контакти є доволі таки обмеженими і спільне часопроведення також зводиться до кількох годин вдень, то з романтикою тут простіше. У цей період наш мозок плаває у коктейлі із гормонів щастя , а все наше єство переповнене емоціями. Нам  здається, що наша половинка є ідеальною. Але після одруження все виглядає трішки по іншому. Для молодої «новоспеченої дружини» є шоком те, що її ідеальний чоловік залишає брудні шкарпетки під ліжком, а для нього, у свою чергу, шоковим є той факт, що борщ, який готує його найкоханіша і найпрекрасніша дружина є не таким смачним, як у його мами. Після щасливого періоду наступає момент «притирки», коли молодята потрапляють у вир щоденних клопотів, неоплачених кредитів, іпотеки, і неправильно видавлених тюбиків зубної пасти.

Саме у цей період почуття закоханості та романтики поступово починає вивітрюватись зі стосунків. Не варто лякатись. Цей період в середньому триває близько року. Часом більше, часом менше. Якщо ви ще у період побачень заклали правильний фундамент, що складається із дружби, довіри, любові, терпеливості і поваги, то будувати будинок під назвою сім’я буде набагато легше. І вже точно проблем із підтриманням чи поверненням романтики у стосунки не буде, а якщо і виникнуть, то спільними стараннями і взаєморозумінням ви обов’язково знайдете вихід.

Дамян Вільчинський

Джерело:  Воїни Христа Царя