06.09.2016р. Б. / Дон Луш Джерджі відкрив деталі «темної ночі душі», яку пережила свята Тереза Калькутська

За усмішкою святої Матері Терези часто ховалося велике страждання: про це розповів її біограф албанський священик Луш Джерджі, генеральний вікарій Католицької Церкви в Косово.

«Ця свята дуже багато страждала, вона бачила страждання і робила з них скарб: страждання, принесені в жертву Господу. Перш за все вона показала приклад того, як силою віри і натхненням любові можна йти вперед навіть у найважчих ситуаціях. Для Матері Терези вірити означало шукати. Вона шукала безперервно: починаючи від першого поклику Господа – упродовж шести років у віці від 12 до 18 років. Вона продовжувала шукати Господа як Лауретанська монахиня, вона шукала Господа у ближньому, а ближнього – в Господі. Вірити означає шукати: це відкритість в усіх напрямках. Вона шукала не тільки в Євхаристії. Вона сама казала мені: «Було б занадто мало для нас, християн, дізнаватися і любити Ісуса у Євхаристії». Але від Євхаристії треба переходити до трапези людини, також прокаженої і вмираючої. Надія для Матері Терези не була порожнім словом: для неї надіятися означало надавати сенс стражданням, хресту тих, хто жив без будь-якої надії. Їй вдалося увійти в морок усього, що становило абсурдність відсутності будь-якого права, крім права на страждання і на смерть, геть позбавлену гідності. Мати Тереза говорила: «Вони жили як тварини, але вмирають, немов ангели, повертаючи собі в останній момент гідність і усмішку»».

Упродовж свого життя Мати Тереза переживала і «ніч духа». О. Луш Джерджі знав про це, але не був уповноважений розкривати зміст її листів, поки постулатор процесу канонізації не вибрав уривки з цих листів. Деякі слова «жахають», зізнається священик. Так, Мати Тереза наче кидала виклик Богові, кажучи: «Я знаю, Ти мене любиш, але не даєш ніякого знаку. Я готова навіть увійти в пекло, щоби бути Тобі угодною».

Розповідаючи священикові про свій стан, Мати Тереза наводила порівняння: «Це ніби гра мами з дитиною: мама ховається, а дитина йде її шукати. У певний момент її хвилювання посилюється, і вона кличе: «Мамо, мамо, ти де?», – і потім вибухає плачем, не знаходячи її. Тоді мама виходить зі схованки і каже їй: «Синку, я тут, йди до мене!». «Так Ісус поступав зі мною впродовж довгих років, – розповідала Мати Тереза. – Він так зі мною грав, а в кінці сказав: «Терезо, ти ж знаєш, що ми завжди разом».

Містичний досвід Матері Терези допомагав їй зберігати вірність у мовчанні, в темряві, в ситуаціях, в яких не було відповіді. Вона зверталася до Ісуса словами: «З Тобою, Ісусе, і для Тебе».

«Я згадую, – розповідає дон Луш, – як одного разу після довгого поклоніння Пресвятим Дарам вона взяла мене за руку і, побачивши мою розгубленість, сказала: «А тепер підемо провідати бідних». Після повернення вона повела мене знову в каплицю, і ми разом поклонялися Ісусові. Потім вона глянула на мене своїми допитливими очима й запитала: «Тобі подобається Ісус з нашого району?». Річ у тім, що у всіх, кого вона вітала, обдаровувала ласкою, всі, кому простягала руку і насамперед давала відповідь, – у всіх вона визнавала і любила Ісуса: не тільки у Євхаристії, а й у вигляді людини, що страждає до крайності».

«Тільки любов врятує світ», – говорила свята Тереза Калькутська, підтверджуючи це своїми справами: будучи найбіднішою жінкою у світі, вона допомагала всім, віддаючи своє серце і своє життя.

Джерела:    Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

05.09.2016р. Б. / Патріарх Мелхітської Греко-Католицької Церкви запропонував УГКЦ кроки для зміцнення сопричастя обох Церков

Патріарх Антіохії та всього Сходу, Олександрії та Єрусалиму Мелхітської Греко-Католицької Церкви Блаженніший Григорій ІІІ у своїй промові до Священного Синоду Української Греко-Католицької Церкви, який зараз відбувається у Брюховичах, запропонував кроки, як «зміцнити нашу соборність, наше церковне сопричастя».

Свій «синодальний» візит Патріарх Григорій ІІІ вважає благословенням для обох наших Церков.

Патріарх озвучив конкретні пропозиції, «які перегукуються зі Спеціальною Асамблеєю для Близького Сходу Синоду Єпископів Католицької Церкви щодо спільності та свідчення в Церкві на Близькому Сході».

Перше, що пропонує Патріарх українським греко-католикам, – створити структуру для постійної робочої комунікації між нашими двома Церквами – найчисельнішими серед греко-католицьких Церков. Друге – спільно працювати над творенням «Асамблеї греко-католицьких Церков», яка могла б бути дуже корисною для розвитку наших Церков у рамках нашого сопричастя з Римом. Третє – створити спільну комісію з вивчення точок Кодексу Канонів Східних Церков (ККСЦ), які є важливими для наших Церков, зокрема щодо еклезіології, прав Патріархів тощо.

Щодо четвертої пропозиції, то Глава Мелхітської Церкви зазначив, що він заснував велику семінарію на Святій Землі, у Бейт-Сагурі недалеко від Вифлеєма, де можуть розташуватися 25 семінаристів. «Сьогодні семінарія є порожня, оскільки я не можу надсилати туди арабських семінаристів. Я можу надати її в користування вашій Церкві», – запропонував Патріарх Григорій ІІІ.

Також він запропонував спільно працювати над скликанням Надзвичайного синоду всіх греко-католицьких Церков, щоб посилити роль Церков у сопричасті з Римом, зміцнити стосунки між нашими Церквами та з Римом, а також із православними Церквами.

І ще Глава МГКЦ пропонує сформувати комісію зі східних богословів та латинських богословів, обізнаних зі східною традицією. Метою цієї комісії було би прояснити роль східних католицьких Церков греко-візантійської традиції, зокрема в еклезіологічному вимірі, та їхні відносини з Римом у рамках нашого повного сопричастя з Церквою, що «головує в милосерді».

Крім того, Патріарх поінформував Синод Єпископів УГКЦ про ситуацію в Сирії, де шостий рік іде війна. «Близько ста п’ятдесяти храмів були зруйновані чи серйозно пошкоджені. Тисячі будинків перетворено на руїни. Близько п’ятисот тисяч наших вірних були змушені покинути свої помешкання, свої села. Ми переживаємо справжнє еміграційне цунамі, яке не залишає каменя на камені від наших громад… Цю хресну дорогу переживають усі сирійські громадяни», – розповів він.

Високий гість відзначив, що вони як душпастирі виконують свою працю настільки, наскільки це можливо. «Темою цієї сесії вашого Священного Синоду є дияконія: служіння одне одному. Життя нашої патріаршої Церкви є постійною дияконією. Ми невпинно дбаємо про те, щоб наша дияконія відповідала вимірам жахливої трагедії нашого народу. Ми стукаємо в усі двері по допомогу, щоб забезпечити щоденні нагальні потреби. Ми відбудовуємо наші церкви, катехитичні центри та зруйновані війною помешкання наших вірних. Проте, великою бідою є бідність, яка торкається усіх», – розповів про митарства свого народу Патріарх Григорій ІІІ.

Джерело:      Департамент інформації УГКЦ

04.09.2016р. Б. / «Dottore della Chiesa subito!» (Доктор Церкви – вже!)

«Останнє інтерв’ю Папи Бенедикта ХVІ, довжиною з цілу книжку, яке в англомовному перекладі вийде в листопаді, стане останнім доповнення до великого корпусу писемних творів Папи-емерита», - пише на сторінках «The First Things» Майкл Баґґот. На думку автора, це – привід задуматись над спадщиною Бенедикта ХVІ. 

Баґґот готується у випадку смерті Папи-емерита організувати групу людей, яка на площі св. Петра в Римі триматиме транспарант «Dottore della Chiesa subito!» - Доктор Церкви – вже! Подібно, як після смерті св. Івана Павла ІІ люди прийшли на ту площу із транспарантами «Santo subito!» (Святий – вже!).

Автор пояснює, що титул Доктора Церкви, як передумову включає не тільки святість, але й видатний внесок у богослів’я Церкви. Але такий внесок у богослів’я, який не став тільки здобутком вузького кола професійних богословів, а отримав аудиторію набагато ширшу від цього вузького кола. Баґґот стверджує, що важко собі уявити богослова після ІІ Ватиканського Собору, який вніс більше від Бенедикта ХVІ у богослів’я і чиї твори би були цікаві для широкого кола читачів. Героїчна працьовитість, мужність і смиренність, з якими Папа-емерит здійснював своє пастирське послання, вказують на святість, якою просякненна діяльність цього інтелектуального гіганта, який без сумніву заслужив уже титул Доктора Церкви.  

Кардинал Йозеф Ратцінґер уже був великим богословом, коли у квітні 2005 р. був обраний Наслідником св. Петра. Його книга «Вступ до християнства» вже стала однією з фундаментальних богословських книг нашого часу. Як довголітній глава Конгрегації у справах віри, з 1981р. він курував питання відповіді Церкви на гарячі проблеми часу. 

Він зіткнувся з насильницькими протестами проти себе в 1988 р. в лекторії Еразмус, де ЛГБТ активісти верещали, коли він мав говорив про світло і тіні сучасної біблійної екзегези, «Зіґ Хайль!», «Наці Раці!», «Інквізитор, забирайся додому!», «Нацистська свиня!», «Антихрист!». Тоді він терпляче це все вислухав, а після цього рішуче підкреслив потребу громадського діалогу із спірних питань. 

Ратцінґер постійно підкреслював неспроможність сучасного секуляризму, протиставляючи йому альтернативу – радість християнського учнівства. Він діяв у апостольському авторитеті, ніколи не ображаючи своїх опонентів. 

Автор описує своє здивування сказом ЗМІ, яким вони зустріли обрання Папи Франциска. Майкл Баґґот, описуючи свої зустрічі із паломниками в Римі після обрання Франциска, із сумом констатує, що багато хто з них хвалить Франциска на шкоду Бенедикта: скромний Франциск врятував нас від зажерливого Бенедикта, народний Папа врятував нас від страшного доктринального диктатора, душпастир Франциск врятував нас від жахливого богослова.

Всі ці наклепи на Бенедикта, Франциско-манія, на думку автора статті, спрямовані тільки на одне – заставити католиків забути досягнення Бенедикта ХVІ. Але ще одна потаємна ціль цього – возвеличити Франциска, як анти-Бенедикта, а Бенедикта, як анти-Франциска, щоб посіяти розкол в Церкві.

Саме тому, на переконання автора, не слід піддаватися на подібного роду маніпуляції, а зберігати вірність Церкві Христовій. Саме тому, пише автор, коли Господь покличе до Себе вірного свого працівника у Своєму винограді Йозефа Ратцінґера, він вийде на площу св. Петра в Римі, щоб скандувати «Dottore della Chiesa subito!»

Джерело:    Воїни Христа Царя