04.12.2017р. Б. / Завершилася третя всецерковна зустріч координаторів програми «Жива парафія»

Упродовж двох наступних днів єпархіальним координаторам програми «Жива парафія − місце зустрічі з живим Христом» УГКЦ було представлено напрямки розвитку (стратегії) УГКЦ на період до 2020 року, які представив о. Петро Рак , керівник Відділу комісій Патріаршої курії УГКЦ. У виступі особлива увага була звернута на методологію співпраці Патріаршої курії та єпархіальних координаторів.

Отець Петро представив Календарний план Патріаршої курії УГКЦ на 2018 рік, адресар Патріарших відділів та комісій, видання Патріаршої курії УГКЦ.

Отець Віталій Токар, відповідальний за канонічний підрозділ робочої групи, представив принцип формування єпархіальних структур УГКЦ, звернувши увагу на офіційні документи УГКЦ.

Також було зроблено аналіз чинних структур у поодиноких регіонах на прикладах Нью-Вестмінстерської єпархії та Львівської архиєпархії. У своєму представленні о. Віталій зазначив, що єпархіальні структури слугують інструментом для втілення напрацювань Отця і Глави Церкви, Синоду Єпископів УГКЦ та Патріаршої курії УГКЦ.

«Єпархіальне пасторальне планування» стало головною темою четвертого дня зустрічі. Під керівництвом владики Богдана (Данила) координатори із різних регіонів поділилися досвідом формуванням пасторальних планів у їхніх єпархіях. Зокрема, о. Василь Чудійович представив досвід Київської архиєпархії, а о. Юрій Коласа − Австрійського ординаріату, владика Даниїл (Козлінський) − єпархії Покрови Пресвятої Богородиці у Буенос-Айресі (Аргентина), о. Ігор Наконечний − єпархії Святого Володимира у Франції, о. Павло Поточний − Перемишльско-Варшавської архиєпархії, та о. Іван Нагачевський − Саскатунської єпархії.

Згодом с. Валентина Рябушко, координатор стратегії від монашества, представила внесок монашества у програму «Жива парафія», розкривши такі теми: «Особливості парафій, якими опікуються монаші спільноти», «Семінарійна і монастирська формація, запит суспільства і кількість покликань», «Спільнота − місце, яке Бог підготував для того, щоб ми могли виявити, розвивати і служити своїми дарами» та інші.

Також перед єпархіальними координаторами виступив з доповіддю і представив діяльність Пасторально-міграційного відділу експерт ПМВ о. Віталій Храбатин. Священик розповів про роботу Відділу як в Україні, так і на тих територіях, де є наші вірні, але немає ієрархічної структури УГКЦ. Говорячи про майбутню діяльність ПМВ, доповідач представив ідею і потребу створення Місійного інституту, який міг би частково задовольнити потреби вірних УГКЦ у світі і виявив би конкретну турботу про душпастирів, кваліфіковано готуючи їх до служіння поза межами України. Для подальшої комунікації серед вірних УГКЦ у всьому світі була пропозиція більше вживати Інтерактивну карту УГКЦ.

Сестра Луїза Цюпа, заступник голови Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ, розповіла про підготування до наступної теми Синоду «Боже Слово і катехизація» у 2018 року, щоб почути пропозиції та очікування єпархіальних координаторів.

Зустріч у Мадриді завершилася 1 грудня представленням основних завдань наступних кроків для координаторів щодо втілення тематик упродовж всього наступного року.

Фото о. Роман Бобесюк

Секретаріат Робочої групи програми «Жива парафія»

Джерело:  Воїни Христа Царя

02.12.2017р. Б. / Заклик католицьких єпископів України до усильної молитви за мир 7-8 грудня 2017 року Божого

Наближаючись до Різдва Господа нашого Ісуса Христа – «Князя миру» (Іс. 9, 5), ми, католицькі єпископи України, поновлюємо заклик до ревних молитов за мир, згідно з дотеперішньою практикою кожної церковної спільноти, як-от молитва про Боже милосердя о 15:00 чи щоденна молитва за мир о 21:00...

Заклик католицьких єпископів України
до усильної молитви за мир 7-8 грудня 2017 року Божого

З глибин взиваємо до Тебе, Господи,
Господи, почуй наш голос! (пор. Пс. 130, 1-2).

Дорогі в Христі!

Четвертий рік поспіль проти нашої Батьківщини ведеться війна. Щоденно віруючі люди України несуть до престолу Всевишнього сльози і біль рідного народу, благаючи в Господа визволення від напасників, захисту і допомоги для тих, хто страждає, вічного спокою для загиблих. Із сердець мільйонів наших співвітчизників до неба лине крик-благання про Боже змилування і про довгоочікуваний мир.

Наближаючись до Різдва Господа нашого Ісуса Христа – «Князя миру» (Іс. 9, 5), ми, католицькі єпископи України, поновлюємо заклик до ревних молитов за мир, згідно з дотеперішньою практикою кожної церковної спільноти, як-от молитва про Боже милосердя о 15:00 чи щоденна молитва за мир о 21:00, поєднана з постом і відповідними молитовними наміреннями. Просимо також настоятелів відпустових центрів та санктуаріїв проводити регулярні молитовні чування за мир в Україні. Наша витривалість і вірність у молитві нехай стане відповіддю на самопосвяту і жертовність наших захисників, як рівно ж – джерелом надії для всіх, хто в Україні страждає від наслідків воєнного лихоліття.

Водночас, як знак особливо інтенсивного благання до небес, поручаємо нашим душпастирям, настоятелям спільнот богопосвяченого життя, провідникам молитовних груп разом з усіма вірними провести Добу усильних молитов за мир від 21:00 7 грудня до 21:00 8 грудня 2017 року Божого.

У духовній єдності з Богородицею – Київською Орантою – у Рік 100-ліття Фатімських об’явлень Матері Божої «єдиним серцем і устами» піднесімо наші руки до небес із твердою вірою в те, що «для Бога немає нічого неможливого» (Єр. 32, 17; Лк. 1, 37), і з глибокою надією на те, що «Господь народові своєму дасть силу; Господь благословить народ свій миром!» (Пс. 29, 11).

Благословення Господнє на вас!

+ Святослав (Шевчук),
Верховний Архиєпископ Києво-Галицький,
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
+ Мечислав (Мокшицький),
Митрополит Львівський
Римсько-Католицької Церкви в Україні
+ Мілан (Шашік),
Єпископ Мукачівський
Дано у Львові, 1 грудня 2017 р.Б.

Джерело:  Воїни Христа Царя

01.12.2017р. Б. / ПИЛИПІВКА: ГОТУЄМОСЯ ДО РІЗДВА МОЛИТВОЮ!

Наша Церква протягом літургійного року має чотири пости, серед яких є Чотиридесятниця або так званий Великий Піст, Петрівка, Успенський і Пилипівка. 28 листопада, після дня пам’яті святого апостола Филипа, розпочинається передріздвяний піст, який триває до Святого Вечора, 6 січня. Він також триває 40 днів. Перед кожним з двох найбільших літургійний свят -  перед Великоднем та Різдвом – є особливий час приготування, коли Церква закликає вірних пройти певний шлях духовного відновлення, щоби могти гідно і достойно пережити таїнства Христового життя разом із Ним. 

 Цей піст відіграє особливу роль в житті християнина: він є часом закінчення року Божого, а, отже, і часом благодарення за пережитий рік, а також і часом приготування до Різдва Христового, яке щороку переживаємо з особливою побожністю. Різдвяний піст у Західній Церкві називають таким словом латинського походження, як «адвент», що означає прихід, а йдеться саме про прихід Христа, про Його святе народження. Якщо хтось мав нагоду бувати в цей період на Заході або в римо-католицькому храмі, то міг побачити на престолі від однієї до чотирьох різнокольорових свічок, які засвічують поступово, за чотири тижні до Різдва, і вони є таким своєрідним символом, який нагадує про поступове наближення Різдва Ісуса Христа. Цей піст чимось нагадує нам піст Мойсея, який постив 40 днів і тоді удостоївся прийняти таблиці Божих Заповідей. Ми також, гідно попостивши, зможемо прийняти Ісуса Христа – Боже Слово, що станеться тілом – воплотиться і оселиться між нами (пор. Ів 1,14).

  Час приготування до цього свята є періодом, коли ми по-особливому можемо практикувати три добрі діла: молитву, піст і милостиню. 

  Отже, сьогодні ми роздумаємо про молитву. Вона є розмовою з Богом, це час спілкування з Тим, Хто дав нам життя, Хто сотворив всіх і все, Хто щоденно дає нам силу, здоров’я, хліб насущний і утримує нас при житті. Це час, приділений Тому, через Кого постав світ, Тому, хто в один період історії приходить до нас. Про це дуже гарно нам розказує святий євангелист Іван (Ів. 1, 3. ): «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього» і «Було у світі, і світ постав через нього, і світ не пізнав його. Прийшло до своїх, і свої його не прийняли. Котрі ж його прийняли, тим дало змогу дітьми Божими стати, тим, що вірують в ім’я його; які не з крови, ні з тілесного бажання, ні з волі людської, але від Бога народилися. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми бачили його славу – славу Єдинородного від Отця, повного благодаті та істини» (Ів. 1, 3. 10-14).

  Саме тому в цей період Церква закликає нас більше уваги приділити молитві, щоб внутрішньо приготуватися до приходу Христа, щоб могти «пізнати» і «прийняти» Його. Євангелист Йоан каже, що «світ не пізнав його» і «свої його не прийняли». Саме молитва, спілкування з Богом є засобом, який допомагає нам пізнати і прийняти Його. Цей час ніколи не є втраченим. Людина сьогодні знаходить дуже багато оправдань, щоб не мати часу на молитву: обов’язки, хата, родина, робота, господарка. Але ж ми всі дуже добре розуміємо, що без Божої допомоги ми не матимемо сили, щоби всі ті обов’язки виконувати гідно, достойно, добре і для більшої слави Божої та нашої користі.

  Як часто ми нарікаємо, що нам і то не так, і то не сяк. А за молитву ми забуваємо. Апостол Яків дає нам дуже гарні поради щодо молитви, варті нашої уваги: «Жадаєте i не маєте; вбиваєте i заздрите‚ i не можете досягти? Сваритесь i ворогуєте – i не маєте, бо не просите, просите – i не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших»  (Як. 4, 2-3). А в іншому місці: «Отже, покорiться Боговi; противтеся дияволовi, i вiн утече вiд вас. Hаблизьтеся до Бога, i наблизиться до вас; очистiть руки, грiшники, виправте серця, двоєдушнi» (Як. 4, 7).

Молитися апостол закликає не лише у своїх наміреннях, але і в потребах своїх ближніх (Як. 4, 13-18): «Якщо хто з вас тяжко страждає, нехай молиться. Хто в доброму настрої, нехай спiває псалми. Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвiтерiв Церкви i нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в iм’я Господнє. I молитва вiри зцiлить недужого i пiдведе його Господь; i, якщо вiн грiхи вчинив, прос­тяться йому. Отже, признавайтесь один од­ному в провинах i молiться один за одного, щоб вам зцiлитися, бо багато може щира молитва правед­ного. Iлля був чоловiк подiб­ний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, i не було дощу на землi три роки i шiсть мi­сяцiв. I знову помолився, i небо дало дощ, i земля зростила плiд свiй».

  В цей час передріздвяного посту молитовно згадуються також деякі старозавітні патріархи і пророки, які з тугою очікували приходу Месії. Їх приклади для кожного християнина є особливими: саме їх Господь покликав до життя у певний період історії і вони мали особливу місію готувати прихід Месії. Вони не знали, коли це станеться, але вони довіряли Богові і звіщали народові, що Месія прийде. Подібно і кожен з нас, учень Ісуса Христа, повинен відчувати в собі святий обов’язок готуватися та інших готувати до приходу Ісуса Христа – до дня Його Різдва, до дня Його Воплочення. Молитва може дуже нам у цьому допомогти.

  Тому, дорогі наші читачі. Продовжуймо ревно молитися, а якщо в якійсь родині молитва занедбана, то якраз в цьому часі Пилипівки можемо її відновити. Добрим способом заохочуйте своїх хатніх, рідних, друзів і близьких до спільнотної молитви, старайтеся не пропускати недільної Святої Літургії і щоденної приватної молитви, бо молитва – то велика сила. Саме молитва нас може приготувати до зустрічі з Господом, до щирого навернення і до покаянного життя, до перепрошення за завдані комусь кривди і до щирого прощення образ. Саме ці елементи зроблять наш піст милим Богові.

  Завершую такими чудовими словами святого Івана Золотоустого: «Коли я бачу, що хтось не любить молитви і не має до неї гарячої і ревної любові, то мені вже ясно, що він не володіє у своїй душі нічим благородним. Коли ж бачу, що хтось ревно дбає про службу Богові й вважає за велике нещастя, якщо він не може безнастанно молитися, то про такого скажу, що він надійний подвижник всякої чесноти і храм Божий» (Про молитву 1).

о. Йосафат Бойко, ВС

Джерело:  Воїни Христа Царя