03.04.2017р. Б. / 25 фактів про Папу Івана Павла II

1. Став першим Римським Папою неіталійського походження, обраним за останні 455 років, одним з наймолодших Понтифіків в історії і першим Папою слов'янського походження.

2. В юності захоплювався театром і мріяв стати професійним актором. У 14 років спробував себе в шкільному драматичному гуртку і написав п'єсу «Король-Дух». У Ягеллонському Університеті в Кракові став членом театрального гуртка «Студії 38». А в 1942 році, будучи семінаристом, став одним з ініціаторів «Театру Рапсодії», що діяв підпільно.

3. Кардинал Кароль Войтила брав активну участь у чотирьох сесіях Другого Ватиканського Собору, скликаного Папою Іваном XXIII, будучи одним з наймолодших його учасників. Сам же Папа, за час свого понтифікату, скликав 15 синодів єпископів, очолював 9 консисторій і підніс до гідністі кардинала 231 духовних осіб. Керував шістьма пленарними засіданнями Колегії кардиналів.

4. Під час своєї першої поїздки в США в 1979 р., став першим Папою, який відвідав Білий дім, де зустрівся з президентом Джиммі Картером.

5. 13 травня 1981 під час зустрічі з вірними на площі св.Петра був важко поранений пострілом у живіт. Замах здійснив член турецького ультраправого угруповання Махмет Алі Агджа, заарештований на місці. У 1983 році Папа відвідав у в'язниці Алі Агджу, засудженого до довічного ув'язнення. Вони поговорили, залишившись удвох, але тема їхньої розмови досі невідома. Після цієї зустрічі Іван Павло II сказав: «Те, про що ми говорили, залишиться нашим секретом. Я говорив з ним, як з братом, якого я простив, і який має мою повну довіру». На прохання Івана Павла II Агджа був помилуваний італійською владою і переданий в руки турецького правосуддя.

6. У 1982 році, вперше за 450 років з моменту відділення англіканської церкви від римо-католицької, Папа Римський здійснив спільне богослужіння з архиєпископом Кентерберійським.

7. 11 грудня 1983 Іван Павло II став першим Понтифіком, який відвідав лютеранську церкву.

8. Іван Павло II охоче зустрічався з молоддю, присвячував їй багато уваги. Він ввів традицію Всесвітніх Днів Молоді, які з 1984 р. кожні 3 роки збирають мільйони молодих людей в одному з міст світу.

9. У квітні 1986 року Папа вперше з апостольських часів переступив поріг синагоги, де, сидячи поруч з верховним рабином Риму, вимовив фразу, що стала одним з найбільш цитованих його висловлювань : «Ви - наші любі брати і, можна сказати, наші старші брати». Через багато років, в 2000 році, Папа відвідав Єрусалим і молився біля Стіни плачу, святині юдаїзму, а також побував у меморіалі Яд ва-Шем.

10. У жовтні 1986 року в італійському місті Ассізі відбулася перша міжрелігійна зустріч і Всесвітній день молитви за мир, коли на запрошення Понтифіка обговорити проблеми міжконфесійних відносин відгукнулися 47 делегацій від різних християнських конфесій, а також представники 13 інших релігій.

11. 1 грудня 1989 Папа вперше прийняв у Ватикані радянського лідера - ним став Михайло Горбачов. Зустріч стала переломним моментом в дипломатичних контактах між СРСР і Ватиканом і в процесі відродження католицької церкви в СРСР. 15 березня 1990 між Ватиканом і СРСР були встановлені офіційні відносини, що мають дипломатичний статус. Вже в квітні 1991 року був підписаний офіційний документ про відновлення структур Католицької церкви в Росії, Білорусії та Казахстані.

12. У 1992 р. Папа затвердив і оприлюднив Катехизм Католицької Церкви, в якому простою і зрозумілою мовою викладено католицьке віровчення. Робота над ним почалася за рішенням надзвичайного Синоду єпископів, що відбувся в 1985 р з нагоди 25-річчя закінчення II Ватиканського Собору. До теперішнього часу Катехизм переведений більш ніж на п'ятдесят мов.

13. У травні 1999 року почалася папська поїздка до Румунії. Іван Павло II став першим Папою, який відвідав православну країну.

14. 12 березня 2000 - Понтифік здійснює обряд Mea Culpa - покаяння за гріхи синів церкви (скоєні католиками в ході історії), запевняючи, що Церква, зі свого боку, прощає образи, заподіяні їй іншими.

15. У травні 2001 року Іван Павло II відвідав Грецію. Це був перший візит глави римо-католицької церкви в Грецію з 1054 року, коли стався розкол християнської церкви на католицьку і православну.

16. Кароль Войтила був хорошим гірськолижником. На лижі встав ще в дитинстві. Будучи студентом, вигравав аматорські змагання. Свою любов до гірських лиж зберіг на все життя. Ставши Римським Папою, катався інкогніто в горах Термінілло недалеко від Риму.

17. При всій відкритості Понтифіка сучасному світу і оновленню Церкви, Папа залишається безкомпромісним захисником традиційних християнських цінностей, засуджуючи дошлюбні і позашлюбні зв'язки, контроль над народжуваністю, розлучення, гомосексуалізм і аборти.

18. У травні 2001 року Іван Павло II здійснюючи поїздку до Сирії, молився про мир в Дамаску і став першим Папою, який відвідав мечеть. Раніше, в серпні 1985 року, на запрошення короля Хасана II Папа виступив в Марокко перед п'ятидесятитисячною аудиторією молодих мусульман. Він говорив про нерозуміння і ворожнечі, які існували раніше у відносинах християн і мусульман, і закликав до встановлення «миру і єдності між людьми і народами, які становлять на Землі єдине співтовариство».

19. 16 жовтня 2002, в Апостольському посланні Вервиця Діви Марії (Rosarium Virginis Mariae), Іван Павло II включив у Святу Вервицю  нову її частину: світлі таємниці, пов'язані з громадським життям Христа - від Його Хрещення в Йордані до Страстей.

20. Іван Павло II є автором 14 енциклік, 15 апостольських звернень, 11 апостольських конституцій, 45 апостольських послань і п'яти книг, остання з яких - «Пам'ять і ідентичність» - вийшла в світ напередодні його госпіталізації 23 лютого 2005. Найпопулярніша його книга - «Переступити поріг надії» - розійшлася тиражем в 20 млн екземплярів. На вірші Папи виконуються пісні, а в театрах йдуть постановки його п'єс.

21. Святіший Отець провів 147 беатифікаційних церемоній, на яких 1338 осіб проголосив блаженними, а також 51 церемонію канонізації з проголошенням 482 святих (це більше, ніж усі його попередники після XVI століття). Серед них багато жили вже в XX столітті (Падре Піо, Максиміліан Кольбе, Фаустина Ковальська, Едіт Штайн, Хосемарія Ескріва, Мати Тереза Калькутська та інші).

22. За 27 років понтифікату здійснив 146 апостольські візити на території Італії. В якості єпископа Риму він відвідав 317 з 333 римських парафій. Здійснив 104 закордонних апостольських подорожі, відвідавши 129 країн (не враховуючи повторних відвідувань: Польща - 9 разів, Франція - 8, США - 7, Мексика та Іспанія - 5). Загалом, проїхавши понад 1167000 км. Нездійсненої мрією Івана Павла II залишилася поїздка до Росії.

23. Жоден з Пап  раніше не зустрівся зі стількома людьми під час загальних аудієнцій по середах - майже 18 млн. паломників, не рахуючи особистих аудієнцій і релігійних церемоній. Тільки протягом Ювілейного 2000-го Року він зустрівся з 8 млн вірних. До цього можна додати мільйони вірних, з якими Папа зустрічався під час своїх паломництв по всьому світу. Як глава держави Ватикан він здійснив 38 офіційних візити в інші країни, дав 738 аудієнцій для глав держав і 246 аудієнцій для прем'єрів.

24. Понтифікат Івана Павла II тривав 27 років, ставши одним з найтриваліших в історії Католицької Церкви. За тривалістю він поступається тільки Апостолу Петру і Папі Пію IX (1846-1878).

25. Прощання з Папою Іваном Павлом II і його похорон стали наймасовішою церемоніальною подією в історії людства. 300 тисяч чоловік були присутні на траурній літургії, 4 млн паломників проводжали понтифіка з життя земного в життя вічне (з них більше мільйона склали поляки); більше мільярда віруючих, що належать до різних християнських конфесій і які сповідують різні релігії, молилися за упокій його душі; 2 млрд глядачів стежили за церемонією в прямому ефірі. На похорон з'їхалися понад 100 глав держав та урядів - 11 монархів, 70 президентів і прем'єр-міністрів, кілька керівників міжнародних організацій, в тому числі Генеральний секретар ООН Кофі Аннан. І ще близько двох тисяч членів різних делегацій - всього з 176 країн.

*** Біографічна довідка ***

Кароль Юзеф Войтила (світське ім'я Івана Павла II) народився 18 травня 1920 р. в Вадовицях (50 км від Кракова, Польща). У 1938 р. почав вивчати польську філологію в Ягеллонському Університеті в Кракові. Після того, як в 1939 р. університет був закритий німецькою окупаційною владою, молодий Кароль, щоб не бути вивезеним на примусові роботи до Німеччини, працював на каменоломні (1940-1944) і на хімічній фабриці «Солвей».

З 1942 р., відчувши покликання до священичого життя, Кароль почав відвідувати заняття підпільної семінарії, організованою краківським архиєпископом кардиналом Адамом Сапеха. Після закінчення війни Кароль продовжив свою освіту вже у Вищій Духовній Семінарії у Кракові, а також на теологічному факультеті Ягеллонського Університету. 1 листопада 1946 він прийняв священичі свячення і через кілька днів поїхав до Риму для продовження богословської освіти. Після повернення до Польщі йому пропонують викладати в Люблінському Католицькому Університеті, де він працює серед студентів і, наприкінці 1956 року, очолив кафедру етики. 4 липня 1958 папа Пій XII призначає його титулярним єпископом Омбрі і вікарним єпископом у Кракові. Єпископська хіротонія була здійснена 28 вересня 1958. 13 січня 1964 Папа Павло VI призначає Кароля Войтилу архиєпископом Кракова, а 26 червня 1967 зводить його в гідність кардинала.

У серпні 1978 року, після смерті Павла VI, Кароль Войтила брав участь у конклаві, котрий обрав Папу Івана Павла I, проте той помер всього через 33 дні після обрання, 28 вересня. після смерті Івана Павла I, 16 жовтня 1978 конклав обирає 58 -річного кардинала Кароля Войтилу 263-м Папою Римським.

Іван Павло II помер 2 квітня 2005 в 21.37 год. у віці 84 роки. Його поховали 8 квітня в базиліці св. Петра у Ватикані.

1 травня 2011 Папа Бенедикт XVI беатифікував Івана Павла II.

27 квітня 2014 Папа був оголошений святим.

Джерело:  Воїни Христа Царя

02.04.2017р. Б. / Три дні заради всіх: Зрада, Розп’яття, Воскресіння

Сьогодні 02.04.2017 19:00 до 21:00  м. Львів

“ТРИ ДНІ ЗАРАДИ ВСІХ ЗРАДА. РОЗП’ЯТТЯ. ВОСКРЕСІННЯ”

Автор проєкту та режисер – Роман Рибак
Диригент – Людмила Капустіна
Хореограф – Юлія Скиба

Заради чого ми це робимо:

Хочемо показати Хресну дорогу у новому баченні – синтез хорової страсної музики, пластики тіла, театральної постановки:
1. період останніх трьох днів Ісуса Христа як завершення плану спасіння людства.
2. що приклад Христа є універсальний відносно життя кожної людини зокрема – одного дня Вас возвеличуватимуть, а іншого можуть розіп’ясти.
3. актуальність страсних хорових концертів українських та італійських композиторів
4. багатство української музичної спадщини хорового співу

життя – мить і вибір мить – і треба обирати дивно, але навіть наше найменше ухиляння від вибору і є сам вибір. ми живемо у світі, де обираючи,створюєш себе і пророчиш свою долю. І вибір зовсім нелегкий. Здебільшого він несамовито б’є і ламає. І от – перед вибором – я з Ним або проти Нього

Концепція:    

Поєднання страсної музики українського та італійського класицизму (Д.Бортнянський, М.Березовський, Дж.Сарті) пластики тіла (хореографії) і театральної постановки, об’єднаних мотивом Хресної дороги

Учасники:
· Барокова капела ЛНМА ім. Миколи Лисенка ( хор і оркестр)
· Студенти ЛНУ ім. І. Франка, факультет культури і мистецтв

Джерело:   ДИВЕНСВІТ

01.04.2017р. Б. / Історія Марти, яка клопочеться, від… першої особи

Оригінальна версія історії про Марію та Марту. Автор — Розмарі Кінг 

– Ох, якими ж вони є ці чоловіки! — говорила я собі під ніс, нервово шматуючи кольорову капусту — так, що її частинки розліталися по кухні — Такий вони мають собі звичай! Варто їм лишень побачити, що стіл не є накритим, як вони одразу виходять із себе. А хто для них приготує стіл, якщо я зараз не загоню себе до смерті! Я не одразу зрозуміла, що потрапила в історію…

Напередодні ввечері один паломник перетинав нашу місцевість, а вона знаходиться саме на дорозі до Єрусалима, лише декілька стадій від міста… отже, повз нас проїжджає багато подорожніх, а той що був вчора повідомив, що нещодавно перегнав мандрівного проповідника Ісуса і натовп його прибічників. Паломник повідомив, що всі вони йдуть по цій дорозі і приїдуть до Бетанії, скоріше за все, завтра. А коли Ісус йшов цією дорогою, то ми, зазвичай, Його приймали у себе. Ми — це мій брат Лазар, сестра Марія і я сама. Ми, як і наші вже неживі батьки, маємо щось на зразок заїзного двору, де можна заночувати і отримати просту їжу.

«Чи ви чули, що наробила Марта? Коли Ісус прийшов до неї, то в домі був страшенний безлад, а пригощала його лише хлібом та сиром!»

Так ось, Ісус та його родина — мати Марія, батько Йосип та інші діти завжди зупинялися у нас, коли кожного року в здійснювали Пасхальне паломництво. За ці роки наші родини подружилися. Марія та Йосип знайшли спільну мову з нашими батьками, а нам, молодим, було дуже добре в товаристві один одного. Зараз Йосип, батько Ісуса, вже на тому світі, і також ми з сестрою та братом залишилися без батьків, але ми не залишили нашу роботу і продовжуємо приймати тих, хто подорожує на ночівлю. По правді, більша частина праці належить мені, тому що брат та сестра є молодшими за мене і ще мало що вміють. А Ісус завжди зупинявся у нас, коли йому приходилося перебувати в околицях Єрусалима. Ми не вважали його звичайним відвідувачем, який лише переночує та вирушить далі. Звичайно, що він також був і нашим давнім другом.

Отже, того дня ми всі були дуже раді, що вже незабаром побачимо нашого доброго приятеля. А він зараз набув неабияких слави та значення! Говорять, що він є найбільш популярним рабином у Галілеї. Таким чином, до нас прямувала відома людина разом зі своїми учнями. Ось я і подумала, що треба влаштувати такий бенкет, який би був гідний його слави. Нехай сусіди не пліткують про те, що Марта була нездатна приготувати вишукані страви для почесних гостей. Отже, я наказала одному слузі заколоти найкраще козеня, другого відправила купити смачного вина, а сама пішла до городу і назбирала овочів та трави для смаку. Наступного дня я прокинулася дуже рано і розпочала прибирання всього нашого дому та двору. Хіба ви би не зробили так само, якщо би знали, що Ісус наближається до вашого дому і залишиться на нічліг? Адже ж треба його нагодувати! Хіба ви не будете старатися з усіх слів, щоби все було так як треба? Адже треба мати добрий вигляд і на Ісуса, і якщо чесно сказати, на сусідів. Інакше би розійшлися би плітки: «Чи ви чули, що наробила Марта? Коли Ісус прийшов до неї, то в домі був страшенний безлад, вона навіть не почистила підлогу, а пригощала його лише хлібом та сиром!» Отже, я прокинулася рано вранці, випекла свіжого хліба і розпочала готувати за чудовим рецептом моєї мами рагу з козеняти. На десерт вже були приготовані виноград та гранати, а також медові булочки. Увійшовши до дому Ісус випив свіжої води з криниці й сів розмовляти з народом, який прийшов разом з ним. Підійшли також і наші сусіди. Я готувала обід і бігала не припиняючи цілий час. А моя сестра Марія навіть пальцем не поворушила, щоби мені допомогти. Вона всілася в ногах Ісуса і вбирала в себе кожне його слово. Ну, я би також хотіла зробити так само, чому ні? Бути в ногах Ісуса, слухати кожне його слово. Але хтось має і обід робити! І всі були впевнені, що я не підведу. Так говорила я сама з собою. Отже, я переживала стрес. А як ви думали? Я вже дуже втомилася, а попереду чекало ще багато праці, яку не можна було залишити. «Я розривалася на частини», — ось так, а не просто «клопоталася» — так треба було написати в Євангелії. І це було правдою, я просто падала під вагою турбот та справ. А найбільш важким для мене було те, що я відчувала себе ізгоєм, бо не могла слухати те, що говорив Ісус. До того ж ця лінива дівка Марія сиділа біля його ніг, ніби так було і треба, а так робити жінкам заборонялося, принаймні у наших колах. Жінка має працювати на кухні, готувати чоловікам обід, а зовсім не розсиджуватися в ногах відомого рабина так, ніби і вона хотіла би увійти до грона його учнів.

Я була би дуже рада сказати вам, що Ісус попрохав учнів помити посуд після обіду

Роблячи так, сестра закликала безчестя на нашу родину. Тому, коли я знову принесла води для подорожуючих, то попросила Ісуса, щоби він наказав сестрі допомогти мені. Замість цього він перед усім товариством зупинив і сказав, що йому потрібно лише «одне», думаю, що він хотів сказати, що йому вистачить лише самого хліба. Він також сказав, що за його словами, Марія «обрала кращу частину». Отже, сидіти без діла в ногах і слухати — це і є «краща частка»? Невже байдикувати — це краще, ніж падати з ніг від втоми, готуючи для нього бенкет?! Тепер ви мене зрозумієте, чому я шматуючи невинний качан капусти переносила на нього мою злість та сказ. Потім, звичайно, я позбирала усі шматки капусти та поклала їх до підливки. Я була би дуже рада сказати вам, що Ісус попрохав учнів помити посуд після обіду. Такого, звичайно бути не могло. Адже ви також не пропонуєте такого вашим гостям, а ці дванадцять гостей були чоловіками, а вони у нашому світі посуд ніколи не миють. Проте, окрім усього іншого, навіщо було привселюдно зупиняти мене і зневажати моє прохання? Отже, це правда, що я гнівалася на нього. Але треба сказати, що дуже не довго.

Я вже казала про те, що дуже любила його від усієї душі. Ми всі його любили. І дуже дуже повільно я почала усвідомлювати , що в моєму сьогоднішньому стані був присутній гріх. Це був гріх вивищення, і ось чому: я вирішила, що все має бути за вищим розрядом. Нехай народ подивиться і визнає мене найкращою господинею та кулінаркою. Гріх заздрості також був присутній: я заздрила своїй сестрі, тому що вона сиділа так близько до Ісуса і тому що він похвалив її, «обравши кращу частку». І, звичайно — ви, напевно, це побачили — що я кипіла від гніву, коли жалілася, що сестра мені не допомагає. Злість та гнів я вимістила на кольоровій капусті, а вона була, насправді, ні при чому.

Підозрюю, що ви, як і я, вважаєте, що перетрудилися і що вас недооцінюють

Вивищення — пиха, заздрість, гнів. Це три смертельних гріхи! Підозрюю, що зараз багато хто з вас, церковних активістів, — це Марти (незалежно від статі), чи не так? Ви косите траву і висаджуєте квіти у церковному дворі, співаєте у церковному хорі, організовуєте недільні школи для дітей, прибираєте в кімнатах та миєте підлогу, робите багато іншої праці, яка є цінна для церковної спільноти. Це є дуже важливі справи. Але стережіться вивищення та незадоволення. Адже підозрюю, що ви, як і я, вважаєте, що перетрудилися і що вас недооцінюють. А звідси вже недалеко до прояву відчуття пихи, заздрості та гніву. «Ось вже тридцять років як я допомагаю в церкві, прибираю пил і ніхто не сказав мені ані слова вдячності». Мені доводилося вже чути цю фразу.

Насправді, це є важливо визнавати цінність того, що роблять інші, чи не так? Подумайте про працю прибиральниці або жінки, яка виконує інше служіння. Не соромтеся виказати їм, що ви цінуєте їхні зусилля. Знайдіть момент і подякуйте їм, скажіть, що ви задоволені їхнім внеском. Оскільки навіть святі, а мене визнали святою, іноді «розриваються на шматки» через надмір праці. Всі ми є людьми і всім нам є приємно, коли нас добре оцінюють.

Є ще один важливий аспект в моїй історії: треба тримати баланс у своєму церковному житті. Якщо ви людина з темпераментом Марти, а я думаю, що більшість є саме такою, то не забувайте, що вам потрібно знаходити простір для часу Марії. Знаходити час, щоб присісти біля ніг Ісуса і вслуховуватися в його слова та насичуватися його миром та любов’ю. Має бути спокійний час для  молитви, «мій-та-Ісусовий-час». Це є та сама «краща частка». Чи потрібно нам робити протиставлення між одним та іншим часом? Ми потребуємо і того і іншого. Віддаймо час Ісусу, поговоримо з ним і покажемо йому свою любов, і далі перетворімо це в практичні справи — для нас прийде час Марти. Нехай Господь благословить наше християнське життя!

За матеріалами: radiomaria.org.ua

Фото: health.vezeeta.com

Джерело:   ДИВЕНСВІТ