03.03.2017р. Б. / Папа Франциск: Великий Піст – це перехід від рабства до свободи

«Подих Божого життя звільняє нас від задушливого повітря смутку та примирення з обставинами, до якого ми звикли», – сказав Папа Франциск у проповіді під час Святої Меси, відслуженої у Попільну Середу в базиліці Святої Сабіни в Римі.

Святіший Отець очолив процесійний похід від базиліки св. Анзельма (при венедиктинському монастирі), до базиліки св. Сабіни (отців-домініканців). Базиліка святого Анзельма та святої Сабіни розташовані на Авентинському пагорбі Риму. Після завершення процесійного походу в базиліці святої Сабіни, Папа Франциск відслужив Святу Месу та звершив обряди Попільної Середи, в яких відображається покута, духовне очищення душі та шлях повернення до Бога з чистим серцем та новим духом.

Як і попередніми роками попіл на голову Святішого Отця наклав словацький кардинал Йозеф Томко, вислужений префект Конгрегації Євангелізації народів, адже він є титулярним настоятелем базиліки святої Сабіни. Кардиналові Томко випала честь накладати попіл на трьох Вселенських Архиєреїв: святого Івана Павла ІІ, Венедикта ХVІ та Франциска.

Пригадуючи заклик до навернення у книзі старозавітнього пророка Йоіла: «Повер­ніться до мене усім ва­шим серцем, [...] повер­ніться до Господа, Бога ва­шого [...] Зберіть народ, скличте громаду! Старих згро­мадь­те, зберіть дітей і не­мов­лят при грудях! (див. Йоіл, 2, 12-18), Святіший Отець вказує, що розпочинаючи час благодаті, черговий раз скеровуємо наш погляд до «милосердя Отця. Великий Піст – це шлях, який провадить до перемоги милосердя над усім тим, що намагається придушити нас, або спонукати до чогось, що не відповідає гідності Божих дітей. Великий Піст – це перехід від рабства до свободи, від страждання до радості, від смерті до життя. Посипання голови попелом, з яким вирушаємо в дорогу, нагадує нам наш первісний стан: нас створено із землі, ми зроблені з пороху. Так, але створені з пороху в люблячих Божих руках, Який вдихнув Свій подих життя в кожного з нас і прагне й далі це робити».

Божому подихові життя протилежні задушливість егоїзму, дріб’язкових амбіцій та мовчазної байдужості. Подих Божого життя рятує від цієї задушливості, яка позбавляє віри, охолоджує милосердя і стирає нашу надію. Подих Божого життя звільняє від цієї задушливості, яку ми часто навіть не усвідомлюємо, що більше, навіть вважаємо її «нормальною», хоча й відчуваємо її наслідки. «Ми вважаємо її звичайною,  «бо звикли дихати задушливим  повітрям розрідженої надії, повітрям смутку та примирення з обставинами, паніки та ворожості, – наголосив Його Святість. – Піст є для того, щоб сказати "ні". "Ні" придушенню духа, викликаному байдужістю, недбалим думкам про те, що життя ближнього мене не стосується, спробам баналізації життя. Великий Піст – це "ні" отруті порожніх, беззмістовних слів, жорстокому та поспішному критикуванню, спрощеному ставленню до людських проблем, особливо до тих, які стосуються найбільш терплячих».

За словами Папи Франциска, Великий Піст означає також "ні" поверховій молитві, яка приглушує совість, благодійності, що веде до самозаспокоєння. «Великий Піст, – сказав Святіший Отець, – це час пам’яті, час, щоб замислитись і запитати себе самих: "Щоби з нами сталося, якби Господь зачинив перед нами двері? Що було би з нас без Його милосердя, яке ніколи не втомлюється прощати і завжди дає нагоду розпочинати наново?»

На закінчення проповіді у Попільну Середу, Його Святість вказав, що Великий Піст – це час, «щоб наново дихати, це час відкрити серце Божому подихові, що Єдиний може перетворити з пороху в людину. «Піст – це час співчуття, щоб сказати разом із псалмоспівцем: "Поверни мені радість спасіння твого і духом великодушним зміцни мене" (див. Пс 51), щоб ми своїм життям звіщали Твою хвалу».

Джерела:     Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

02.03.2017р. Б. / 3 прості кроки, щоб прийти сім’єю на Літургію вчасно

Прийти вчасно на Літургію всією сім’єю – для декого це справжній виклик. Особливо тоді, коли у вас є малі діти.

Напередодні треба нагодувати голодні животи, приготувати одяг для всіх, одягнути тих, хто не вміє сам, розчесати волосся… Деколи встигнути до читання Євангелія – це справжнє досягнення.

Однак є три кроки, які можуть допомогти зекономити час в недільний ранок і приходити на Літургію вчасно.

1). Готуй простий сніданок

Кожна мама любить догоджати своїм дітям в їжі, однак недільний ранок – не час для затяжного сніданку. Він забирає багато часу, і діти прив’язуються до кухонного столу.

Натомість, запропонуй їм на сніданок щось просте, що можна їсти на ходу. З цією їжею вони зможуть ходити по хаті, поки ти будеш готувати їх до виходу. Якщо час підтискає, цю їжу можна з’їсти і по дорозі до церкви в машині.

2). Серед багатьох завдань визначай пріоритетні

Якщо перед вами стоїть багато завдань до виконання, необхідно встановити ціль і робити необхідні кроки для її досягнення. В даному випадку, основна ціль – прийти на Літургію вчасно.

Для сім’ї цей процес складається з трьох кроків: По-перше, поснідати; по-друге, одягнутись, і по-третє, навести порядок з волоссям. Виставивши пріоритети у цих кроках, тобі буде легше переходити від одного до іншого. До речі, деякі з цих кроків, як наприклад сніданок і зачісування, можна виконувати одночасно.

3). Плануй наперед

Невелике планування допомагає подолати виклик встигнути на початок Літургії.  Передбачивши невеликі кроки, які тобі слід пройти, ти зменшуєш шанс того, що виникнуть непередбачувані обставини, що завадять в досягненні мети.

Для прикладу, можна поставити будильник, який дасть сигнал, коли слід завершувати сніданок. Мама може приготуватись до виходу ще до того, як діти встануть. Одяг для дітей можна підібрати звечора, щоб не довелось зранку шукати що де лежить. Також можна приготувати біля виходу з дому пальто і взуття.

Такі прості приготування допомагають зберегти спокій і краще налаштувати душу на святість цього дня.

Висновок

Недільні ранки не повинні бути «шаленими». Є багато того, що ти можеш зробити, щоб провести їх в спокої (наприклад, спростити сніданок, навчитись планувати і виставляти пріоритети). Спробуй, в тебе неодмінно вийде.

І твоя сім’я зможе прийти до церкви ще до того, як священик почне молитву.

Переклад - "Католицький оглядач" за матеріалами ChurchPop

Джерело:  Воїни Христа Царя

01.03.2017р. Б. / Ліво-лібералізм як ворог Церкви

Увага християнських ЗМІ та самих християн у цілому світі до подій у США може видатися часами надмірною або перебільшено підкресленою. Насправді ж вона має під собою реальне підґрунтя: США залишаються наддержавою, яка здатна впливати на події в будь-якому куточку земної кулі. І окрім цього, США – єдина на світовій політичній карті сила, яка може стати на захист переслідуваних християн чи християн, яких уряди їхніх держав утискають.

Окрім цього, за минулої президентської Адміністрації, США грали роль головного лобіста так званих «прав» на аборт, на одностатевий «шлюб» та були головним промотором ідей мультикультуралізму, лівого лібералізму та гендеризму. Усе це значно ускладнювало життя християнам в країнах, в яких США сприймають як флагман вільного світу. Адже Адміністрація президента Обами використовувала різноманітні важелі тиску на уряди таких країн для пропихання ідеалів ліволіберальної ідеології.

Теперішня Адміністрація США уже завдала серйозного удару по «праву» на аборт, заборонивши фінансування абортів за кордоном. Що, у свою чергу, викликало істерику в ЄС, який був готовий заснувати фонд для фінансування абортів закордоном, тобто в країнах, що розвиваються. І як це не дивно, саме найвірніші союзники США в ЄС – Польща, Угорщина та Хорватія завдали нищівного удару у цей план, відмовившись приймати участь у фінансуванні цього фонду.

Більше того, Адміністрація Трампа минулого тижня завдала ще одного удару у плани гендеристів та ліво-лібералів, відкликавши зобов’язуючу рекомендацію Адміністрації Б. Обами, яка зобов’язувала американські школи, що отримують фінансування із федерального бюджету, надавати дозвіл біологічним чоловіками, які, при відсутності операції зі зміні статі, заявляють, що вони відчувають себе жінками, відвідувати жіночі туалети, роздягальні й душові, а також біологічним жінкам, які при відсутності операції зі зміні статі, заявляють, що вони – чоловіки. Рекомендація передбачала скасування державного фінансування школам, які відмовляться впроваджувати її.

Оскільки частина конфесійних шкіл у США отримують таке фінансування, то рішення Адміністрації Трампа забезпечить цим школам можливість дотримуватись своїх релігійних переконань, а державним школам уможливить збереження статусу кво в питаннях ідеологічних.

Наскільки болючими стали такі, незначні в християнських очах, кроки нової американської Адміністрації для антихристиянських кіл свідчать не тільки постійні істерики в лівих ЗМІ, але й те, що минулого тижня американські відьми і відьмаки вдалися до публічних магічних обрядів спрямованих проти Трампа.

З іншого боку, цей відьмацький шабаш мав би стати для християн у цілому світі знаком часу. Знаком, який свідчить про те, що саме ворог людських душ ховається за начебто гуманістичними принципами ліволіберальної ідеології, яка є основним джерелом гендеризму, мульткультуралізму, політкоректності, інклюзивізму, глобалізму і тому подібних «-ізмів».

Якими би вдалими масками ліволіберальна ідеології та її сателіти не приховували своєї антилюдської сутності, християни би мали відкрити очі на її сатанинську природу.

І потрібно вже врешті решт перестати поблажливо ставитись не тільки до свідомих носіїв цієї ідеології, але й до корисних ідіотів, які підспівують ліволіберальним ідеям в середині Церкви. Потрібно собі усвідомити, що це – вороги нашого спасіння, вороги Церкви, вороги Христові.

Байдуже, чи хтось вбиває людські душі будучи переконаним, що чинить добро, чи чітко собі усвідомлює наслідки своєї діяльності. Наслідки ті ж самі – люди закінчують своє існування в пекельній безодні, назавжди відірвані від Божої Любові. Усвідомлення цього факту є особливо важливим в теперішньому часі. Часі, який прагне усе вчинити відносним, усе змішати в отруйному вінегреті релігійної відносності й моральної поблажливості.

Християни, якщо хочуть залишитися вірними Богові, мусять рішуче відкинути всяке загравання із цим світом, всяке поблажливе ставлення до носіїв ліволіберальної ідеології та її сателітів. Це зовсім не означає відкинення спроб навернути носіїв цієї духовної зарази. Ні, якраз навпаки. Протиставлення Євангелія сучасним антихристяинським ідеям мало б стати основним інструментом сучасної євангелізації. Адже християнська харитативна діяльність жодним чином не притягає ліволібералів на шлях Істини. Власне навпаки – християнська харитативна діяльність, позбавлена активної християнської проповіді, віддаляє ліволібералів від спасенної істини Євангелія іще дальше.

Християни мусять знову віднайти баланс між ділами милосердя щодо тіла та ділами милосердя щодо душі. Інакше всяка спроба не те що когось навернути, а навіть зберегти власну свободу віросповідання буде просто приреченою на неуспіх. Адже представляючи християнство такою собі етичною системою, яка спрямовує людину піклуватися про тіло ближніх, самі християни позбавляють християнство його внутрішньої сили. Страх від звинувачень у прозелітизмі – це ніщо інше, як конформізм за рахунок спасіння душ. І якщо християни не позбавляться усього того сатанинського сміття, яке вони понаносили під впливом ліволібералізму до Церкви, то вони самі перетворяться на сіль звітрілу, яка буде викинена на дорогу, щоб інші по ній ходили. 

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:  Воїни Христа Царя