У час святкування Різдва вкотре і знову
постає питання календаря: коли «правильніше» відзначати Святвечір і
Різдво - 25 грудня чи 7 січня? Питання зрозуміле, хоча й свідчить про
загальне нерозуміння сутності і Різдва, й інших свят у прив’язуванні до
конкретних дат – причому як серед вірян, так і серед священослужителів.
Про літургійний аспект християнських свят загалом, Різдво і, власне,
датування свят розповів у програмі «Вечірні діалоги з душпастирем» від
24 грудня в ефірі «Воскресіння, Живе радіо» о. Андрій Нагірняк.
Дискусія
щодо синхронізації церковних свят із астрономічним календарем існує
давно, як і тема юліанського й григоріанського календарів – так званих
«нового» й «старого» стилів літочислення. Корені цих розбіжностей і
різночитань мають історичне, культурне і політичне підгрунтя. Проте у
літургійному аспекті підкреслюється інший, важливий для християн момент:
ми не відзначаємо ці події – Різдво, Стрітення, Хрещення чи
Воскресіння, як події минулого, а щоразу переживаємо їх у своєму житті й
новому досвіді.
«У християнстві немає жодної події, яка мала б лише вимір минулого:
Христос, який є центром нашого життя, не має минулого чи майбутнього.
Він – Той, хто є, – каже отець Андрій. – У Євангелії часто згадується
саме ця характеристика Христа – Ego eimi, Я є. Як Дорога, Ворота, Пастир
добрий… Це дуже показова божественна характеристика і ще одне свідчення
віри у Пресвяту Трійцю, у те, що Ісус є Сином Божим, і ця віра має дуже
чітке підгрунтя у Об'явленні. Христос є, був і буде повіки, тому його
народження, хрещення, воскресіння і вознесіння – не події минулого, а
те, що відбувається тут і повсякчас…»
Отець Андрій посилається на працю доктора літургійних наук о. Василя
Рудейка, де ці речі пояснюються з богословської точки зору і
накладаються на повсякденне християнське життя як розуміння і практику.
Також у цьому ключі тлумачиться Божественна Літургія та її деталі.
«Щоразу, коли ми святкуємо якусь подію християнського світу, під час
Літургії звучать тропарі, де присутнє слово «днесь», що означає
сьогодні, тут, зараз. «Діва днесь Христа породить…» – як співають при
Різдві. І це «днесь» підкреслює, що ми стаємо учасниками і свідками
того, що відбувається тут і зараз, учасниками цього таїнства. Христос
таким чином відкриває нам ворота вічності. Оце «днесь» – вічне
«сьогодні» у літургійному святкуванні. Коли ми вітаємо одне одного
словами «Христос рождається» – це досвід Різдва не у минулому, а тут і
тепер, для кожного з нас…»
Отець Андрій пояснює: християнські свята з багатьох причин не мають
жорсткої прив’язки до календаря, тому конкретні дати носять умовний
характер, вони, як і багато іншого, є символічними. Є різні літургійні
досвіди, молитва у різних традиціях є різною, але вона однакова
посутньо, коли люди збираються разом і звертаються до Бога. Отець
підкреслив ще один момент – особливе значення неділі у християнському
світі. І це, знову ж таки, не певна дата, а день воскресіння, символічне
уособлення вічності, яку відкриває нам Воскресіння Христа – саме тому
більшість свят відзначається у неділю. До речі, літургісти також
вказують, що і Різдво, і Богоявлення колись святкували саме у неділю –
найбільш відповідний день для свята.
Точні дати більшості подій і свят християнського світу невідомі – ні
Святе Письмо, ні апокрифи їх не подають. Церковна свідомість зберігає
одне й незмінне – час належить Богові. Можливо, і тому момент прив'язки
християнських свят до світил є таким тісним – особливо це очевидно в
контексті Різдва, коли мудреці йдуть за зіркою. Ці моменти пов’язані із
розумінням Христа як сонця і світла світу, і Церква у всіх богослужіннях
вживає цю символіку, щоб ще раз нагадати про Творця.
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар