Еф. 1,16–23: «Щоб Він просвітив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії Він вас кличе»
Апостол молиться за ефесян, бо його людських сил і слів було
замало, потрібна була Божа благодать, яка б змінювала людські душі. У
жодній справі, жодній проблемі чи стосунках з іншими ніколи не буде
достатньо нашої сили, бо людські можливості обмежені.
Але те, чого не може людина, під силу Богові. Однак знаємо, що
Господь завжди очікує нашого бажання. На відміну від ворога людини,
диявола, який намагається нападати всупереч людському бажанню, Бог нас
завжди трактує як вільних осіб, щоб завжди ми самі робили вибір.
Молімося і просімо Бога, щоб Він нас просвітив, щоб інших просвітив, щоб і ми, і наші ближні зрозуміли, до чого ми покликані. Бо саме ця співпраця, прагнення та готовності нашого особистого і Божої благодаті дає плоди і у нашому житті, і у житті інших.
***
Лк. 12,32-40: «Не бійсь, маленьке стадо»
У Святому Письмі часто знаходимо заклик не боятися! Бог добре
знає слабку людську природу, саме тому підбадьорює нас і запевняє, що не
варто боятися.
Погодьмося, що ми боїмося з одної причини – не маємо достатньої
віри в те, що Господь є з нами, що Він чуває над нашим життям,
клопочеться про нас, дбає про нас, повсякчасно пам’ятає про нас.
Якби ми серйозно задумувалися над тим, що промовляємо в молитві
«Отче наш», де визнаємо, що саме Бог є нашим Батьком, який завжди
якнайкраще турбується про наше життя, то страх відступив би назавжди.
Кожен наш страх показує, наскільки в нас мала довіра до Бога,
наскільки ми не уповаємо на Нього. Часто нам видається, що цей страх
цілком логічний: як можемо довіряти тому, кого не знаємо, навіть якщо це
Всемогутній Бог.
Отож, найперше мусимо пізнати свого Творця, зрозуміти, що Він – люблячий Батько, наблизитися до Нього, і що більше будемо закорінюватися в довірі до Бога, то більше будемо сповнюватися миром, спокоєм і радістю!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар