4 грудня у християн - один із дванадцяти
великих празників, Введення в храм Пресвятої Марії. Це свято дещо
незвичне у церковній традиції, оскільки в Євангелії свідчень про
введення Марії у храм немає.
Натомість є традиція церкви, записи в апокрифічних книгах про те, що
батьки Марії, будучи бездітними, дали обітницю: якщо народиться дитина –
віддадуть її на службу Богові в Єрусалимський храм. Про традицію свята
Введення і сенси, які воно вносить у наше повсякденне життя, говорив о.
Андрій Нагірняк у програмі «Вечірні діалоги з душпастирем» 3 грудня,
напередодні свята.
Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм доньку. Коли їй виповнилося
три роки, батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика
Захарії, батька св.Івана Предтечі. Там вона перебувала аж до заручин
із св. Йосифом. За переданням, Захарія обрав Йосифа, тому що в руках у
нього розквітнув посох. Про це йдеться в апокрифічних книгах –
протоєвангелії Якова та псевдоєвангелії Матея «Про Різдво Пречистої діви
Марії». Свято Введення у храм у східній традиції відзначають з VI
століття, у західній – з XIV століття.
«Це дуже давня традиція – присвячувати дітей Богові, на служіння Йому,
особливо, якщо батьки просили про певну благодать і милість, – каже о.
Андрій. – Які значення і сенс це свято несе нам сьогодні? Перше й
головне: дитина є Божим даром, як і взагалі життя. Дитина не є власністю
батьків, а отже – не може применшуватися, принижуватися… Це дар Божий,
який потребує пошанування її гідності».
Ще одне значення цього свята – ставлення до дітей. «Істинно кажу вам:
якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство
Небесне. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільшим у
Небеснім Царстві», - слова Ісуса Христа.
«Ці слова свідчать про доступ дитини до таїнства Божого, про те, що
дитина може торкнутися цієї таїни безпосередньо, – каже о. Андрій.
– Віра – наслідок особистого таїнства зустрічі з Богом. Для цього
необов’язково мати знання чи певний досвід, не обов’язково розуміти –
достатньо це відчути. І для батьків це момент особливої відповідальності
– допомогти цій зустрічі чи хоча б їй не перешкодити».
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар