Тит. 1,15–2,10: «Даючи самі себе на зразок добрих діл»
І злий приклад, і добрий приклад потягають за собою, знаходять
послідовників. Саме тому кажемо, що яблуко від яблуні далеко не
котиться, коли бачимо подібні вчинки чи життєві схильності дітей, які
були в батьків. Обставини дуже сильно впливають на нас, і тому дуже
важливо, щоб ми розуміли, що ми завжди даємо приклад іншим, добрий або
поганий.
Ми ніколи не є нейтральними: ми завжди іншим або вказуємо на Бога
або не вказуємо. Тож погляньмо на своє життя: який приклад ми даємо
іншим. Якщо ми називаємо себе християнами, але не живемо християнським
життям, не чинимо тих діл, які нас закликає робити Христос. Тоді замість
того що б проповідувати Господа своїм життям, ми відвертаємо інших від
Нього своїм поганим прикладом.
Відкиньмо всяке лицемірство, всяку двоєдушність, вказуймо
скоріше своїм життям добрий приклад, щоб через нас Христове ім’я не
зневажалося серед поган, а навпаки – поширювалась прослава Бога та за
нашим прикладом наверталися інші до Нього!
***
Лк. 20,19-26: «Віддайте, отже, що кесареве – кесареві, а що Боже – Богові»
Найчастіше згадуємо цю цитату, коли говоримо про пошану до
законів, до порядку в державі, в якій живемо, вказуючи на те, що маємо
віддати «кесареве кесареві». Але забуваємо, що в цьому ж вірші Господь
також каже віддати «Богові – Боже».
На Літургії ми промовляємо: «Твоє від Твоїх Тобі приносимо».
Замислившись над цим, зрозуміємо, що в житті не маємо нічого, що б не
було Божим. Усе наше життя від Господа, усі люди, яких зустрічаємо на
своїй дорозі, нам дані Богом. Усі обставини – послані від Нього.
Тому Бог щомиті очікує, щоб ми віддавали Йому наше життя, щоб
служили Йому, щоб сприймали все, що відбувається, як нагоду прославити
Господа, зробити щось для Його Царства.
Проте Небесний Отець, оскільки Він досконалий і всемогутній,
не потребує нашої прослави чи наших діл. Ні! Це ми потребуємо Його, бо,
тільки живучи з Ним, зможемо бути справді щасливими.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар