Кл. 3,4–11: «Умертвляйте, отже, ваші земні члени: розпусту,
нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість – що є
ідолопоклонство»
Знаємо, що кожна земна радість, якою б вона не була, – дочасна.
Лише Бог є Джерелом вічної радості. Але цієї втіхи, яка лине від
Господа, не зможемо відчути, доки не умертвлятимемо своїх гріховних
схильностей, у яких найчастіше шукали і шукаємо радості.
Апостол Павло називає такі гріхи як розпуста, нечистота,
пристрасті, лиха пожадливість, зажерливість – ідолопоклонством. Тобто
тим, що часто в нашому серці займає місце Господа, а отже – місце Його
радості!
Поборюймо ці гріхи у своєму серці та наповнюймось Господом. Бо
лише з Ним зможемо пізнати правдиву радість, яка не проминає, лише в
Ньому зможемо знайти захист від спокус і витривати в чистоті до зустрічі
з Господом!
***
Лк. 17,12-19: «Хіба не десять очистилось? Де ж дев’ять?»
Ісус зцілив десятьох прокажених, але повернувся зі словами
вдячності лише один! Більше того, за отримане зцілення від прокази до
Господа приходять дякувати не дев’ять осіб із вибраного народу, а один
самарянин, тобто поганин. Ситуація віддзеркалює дійсність, в якій часто
перебуваємо й ми, коли згадуємо про Бога лише тоді, коли нам дуже
скрутно й ніхто інший нам уже не може допомогти. Коли ж Бог допомагає
нам, то дуже часто ми скоро забуваємо, про цю допомогу.
Коли робимо іспит сумління, то, як нас вчили, найперше пригадуємо
якісь свої вади, недоліки. Однак маємо вчитися найперше дякувати Богові
молитвою благодарення за все, що Він робить у нашому житті. І саме під
час щоденного іспиту сумління можемо зауважити багато доброго, що ми
отримали від Бога. Тому починаймо саме з того, щоб пригадати собі, що
наш Господь вчинив для нас.
Придивімося до величі й доброти нашого Бога, і ми побачимо,
скільки всього Він для нас зробив, робить і буде робити. А на цьому тлі
найкраще побачимо свою невірність і падіння.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар