На
честь Пресвятої Богородиці з Ґвадалупе, що є Небесною Покровителькою
усього американського континенту, 12 грудня 2016 року о 18-ій годині
римського часу в базиліці святого Петра у Ватикані Папа Франциск очолив
Святу Месу в наміренні Латинської Америки. У ній взяли участь
представники латиноамериканських та філіппінських спільнот у Римі. Цей
звичай започаткував Папа Венедикт ХVІ.
«Щаслива та, що повірила» (Лк 1,45) – цими словами, якими
свята Єлизавета привітала Марію у своєму домі і які записав у своїй
Євангелії святий Лука розпочав свою проповідь Святіший Отець, вказуючи,
що ці слова, що ці слова зродились з її лона. Це слова, які стали
відлунням того, що пережила сама Єлизавета: «Ось бо як голос твого
привітання залунав у моїх вухах, дитина з радості здригнулась в моїм
лоні. Щаслива та, що повірила» (Лк 1,44-45).
Бог відвідує нас у лоні жінки (Марії), а це відчуває інша жінка
(Єлизавета), з піснею благословення та прослави, з піснею радості. Ця
євангельська сцена, за словами Папи, вказує на динамізм Божих відвідин,
що перетворює наше життя в пісню прослави й благословення.
«Коли Бог відвідує нас, то залишає неспокійними, з тим здоровим
неспокоєм людей, які відчувають поклик звіщати, що Він живий і перебуває
серед Свого люду. Ось так Марія, перша учениця й місіонерка, новий
Ковчег Завіту, не залишається у місцях, призначених у наших храмах, але
поспішає відвідати Єлизавету та супроводить Своєю присутністю народження
святого Івана Христителя. Так сталось і 1531 року, коли індієць Хуан
Дієґо поспішив до Тепеяку, щоб звістити своєму народові про появу Матері
не тільки його, але й усіх народів.
Марія – це образ Христового учня, це Жінка віри й молитви, яка вміє
супроводжувати й заохочувати нашу віру й надію на різних етапах, якими
ми повинні пройти. Від Неї ми повинні навчитись сильної й услужливої
віри, навчитись віри, яка вміє проникнути в історію, щоб стати сіллю і
світлом у нашому житті та в суспільстві», – наголосив Його Святість.
Папа Франциск звернув увагу на жорстоку реальність сучасного
суспільства, яке позначене поділами та фрагментаціями, залишаючи «поза
грою» дуже багатьох, особливо тих, яким важко осягнути найнеобхідніший
життєвий мінімум. Він наголосив, що суспільство любить хвалитись своїм
науковим та технічним прогресом, але засліплене гордістю небагатьох,
стає сліпим і нечутливим до тисяч облич, які залишаються позаду.
Святіший Отець вказав на те, що суспільство, яке хвалиться власним
добробутом, у той же час не помічає тисячі й тисячі дітей та молодих
людей, які жебрачать, які не мають жодної домівки, які стають жертвами
різних видів насильства та наркоторговців.
«Існують ситуації, які паралізують людську волю, які можуть захитати
нашу віру й, особливо, надію, наш погляд у майбутнє, – сказав Папа. –
Але ми не є і ніколи не будемо народом-сиротою. У нас є Мати! А де є
мама, там завжди є присутність і смак домівки. Де є мама, брати можуть
сваритись між собою, але завжди переможе почуття єдності».
Відзначати спомин Пресвятої Богородиці з Ґвадалупе – це стверджувати всупереч усьому, що «в
серці і житті наших народів б'ється сильне почуття надії, незважаючи на
умови життя, які, здається, готові приховати будь-яку надію».
Закінчуючи проповідь, Святіший Отець закликав не боятись дивитись на
ближніх поглядом Марії, який вчиняє нас братами, адже ми, як Хуан Дієґо,
знаємо що з нами наша Мати знаємо, що перебуваємо під Її захистом і
покровом, що є джерелом нашої радості, знаємо, що перебуваємо в Її
обіймах.
Храм Божої Матері в Ґвадалупе у Мексиці, де зберігається
нерукотворний чудотворний образ Пресвятої Богородиці, належить до
найбільш відвідуваного санктуарію католицької Церкви – кожного року з
прощами туди прибуває до 20 мільйонів прочан.
Незвична історія цього чудотворного Марійського місця. 1531 року, 10
років після падіння імперії ацтеків, Пресвята Божа Матір об’явилась
57-річному, наверненому на християнство, індійцеві Хуанові Дієґо, одному
із перших охрищених. Пречиста Діва висловила бажання, щоб на Її честь
там був збудований храм. Хуан Дієґо звернувся до єпископа, який не
повірив у його слова і вимагав доказів. Під час наступного об’явлення
Божа Мати запросила його зібрати троянди, які, не зважаючи на зимову
пору, а це був грудень, розцвіли на кам’янистій горі. Коли Хуан Дієґо
поспішив до єпископа з доказами чуда і розгорнув накидку, в яку зібрав
троянди, квіти впали на землю, а на внутрішній стороні його убогого
плаща в чудесний спосіб залишилось відбитим зображення самої Пресвятої
Богородиці. Цей образ є нерукотворним, зображення Пречистої Діви на
ньому ще й досі не змогли науково пояснити. Що більше, розглядаючи за
допомогою комп’ютерної техніки збільшене зображення обличчя Пресвятої
Діви, відкрито, що в Її очах, немов на фотографії, відбились дійові
особи події: сам Хуан Дієґо, єпископ Зумарраґа та ще інші особи.
31 липня 2002 року, під час своєї п’ятої Апостольської подорожі до
Мексики, святий Папа Іван Павло ІІ канонізував Хуана Дієґо, тобто
проголосив його святим.
Немає коментарів:
Дописати коментар