Mи
можемо сказати, що Бог використовує кожну хворобу, щоб поговорити з
нами про наше спасіння і висловлює свою готовність допомогти нам досягти
його. Якщо ми подивимося сyто на хворобу, то це явище саме по собі,
безумовно, негативне. Це тільки посилює фізичні страждання і біль, і
духовно стає руйнівним також.
Святий Йоан Золотоустий сказав: ”Якщо душа знаходиться в доброму
здоров’ї, тілесна хвороба ніяк не може нашкодити людині“. Достоєвський
сказав: ”Здорова людина завжди земна, матеріальна людина, але як
тільки вона хворіє і нормальний земний порядок його організму
порушується, то можливість іншого світу дає про себе знати відразу.” Це
те, про що Святий Павло говорить в Посланні до Римлян 7:24 “хвороба
повертає людину до Бога”. Диявол, який не має ніякого милосердя, ні
жалю, ані жодного хорошого почуття по відношенню до будь-якої людини,
може використовувати хворобу, щоб вселити в людину такі почуття, як
страх, тривогу, гнів, відчай і бунт проти Бога. Такий настрій аж ніяк
не допомагає зцілити тіло, а навпаки людина почувається ще гірше. Святий Йоан Золотоустий говорить далі, що ми повинні бути пильними, коли
хвороба вражає. “Це не даремно і не без підстав, що ми схильні до
хвороби. “Коли ми хворіємо, ми завжди повинні дивитися на хворобу з
точки зору наших відносин з Богом. Лише тоді ми можемо пролити певне
позитивне світло на біль. Святий Григорій також пропонує деяку розраду.
Він каже, що ми не повинні мучитися над нашим стражданням так, як
начебто це було невиліковним і непоправним.” Ми можемо дуже часто
звинувачувати Бога за наші страждання.
Можемо сказати: ”де був Бог, коли
я захворів?” Існує фундаментальна істина з приводу цього, про яку ми
часто забуваємо. Біль і страждання насправді є наслідком гріха Адама і
Єви. Це є одним з результатів початкового бунту людства проти Бога.
Адам і Єва дозволили собі, щоб гордість запанувала над ними.
Кожна хвороба, яку ми переживаємо, є надзвичайно повчальною для нас.
Зрештою наші хвороби допомагають нам зцілити наші стосунки по-перше, з
Богом, а також з нашими співвітчизниками.
Вони можуть бути відмінним
джерелом натхнення для сім’ї, друзів, і для церкви. Варто тільки
прочитати історію про наших українських мучеників, які несли свої
страждання з гідністю і тепер є прикладом справжньої людяності для
всього світу.
Владика Петро Стасюк
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар