Цьогоріч
в травні містами України пройшла християнська акція за збереження
сімейних цінностей. Молодіжна християнська спільнота “Світло вервиці”
також, певним чином, долучилася до цієї акції, організувавши сходження
на найвищу вершину України – г.Говерлу.
Погодьтеся, це теж не мала жертва, адже піднятися на таку вершину
коштує чималих сил, терпінь, випробувань сили духу. Втім, якщо метою
даної жертви є така важлива річ як сім’я, родина, збереження їх
цінностей, то, повірте, воно того варте. В наш час, коли втрачаються
абсолютно всі людські і життєві цінності: не лише сімейні чи родинні,
але й духовні, моральні, етичні, державні – ми повинні усвідомлювати на
скільки важливим є голос кожного зокрема. Усідомлювати занепад цих
цінностей важко і боляче, та все ж дійсність є такою.
Дякувати Богу, певна категорія людей досі залишається не байдужими і
особливо приємно, що серед них молодь. Адже саме вона є майбутнім нашої
держави.
9 червня учасники МХС “Світло вервиці” під проводом їхнього
духівника, протопресвітера Тисменичанського о.Василя Панівника,
здійснили сходження на г.Говерлу. Близько 20 осіб склали жертву в
наміренні за добрі християнські сім’ї і родини, розуміючи, що саме це є
основою здорового суспільства.
Сходження на вершину розпочалося з Божественної Літургії та
благословення пароха. Не зважаючи на спеку, місцями поривчастий вітер та
важку дорогу, молодь все-таки підкорила вершину. Вже на самій горі всі
разом помолилися вервицю та Молебень до Пресвятої Богородиці за добрі
християнські родини, мир в Україні та інших наміреннях.
“На такій висоті ми ближче до Бога” – говорили учасники сходження.
Адже справді на вершині, де немає людської суєти, можна ближче
зустрітися з Богом, побути з Ним сам на сам, довіритися, відкритися,
подякувати…
Яка ж красива наша ненька-батьківщина – ці неймовірні краєвиди просто
вражають! Дякую Господу за такий блаженний час і можливість, бо
витрачені зусилля не були марними. Такого роду подорожі чи прощі
відкривають по-іншому очі, душі і серця. Спільна мета дає змогу багато
зрозуміти й переосмислити, по-іншому починаєш дивитися на своїх
ровесників, багато чого в них вчишся і навіть своїм прикладом вчиш їх
сам.
Такі подорожі зближують, адже, коли тобі важко – завжди знайдеться
рука підтримки. Схожі заходи для молоді є неабияк корисними, так як
несуть в собі духовно-виховний процес: молитву і самопожертву заради
когось, заради того, хто цього потребує найбільше – і не важливо чи це
одна людина, чи це сім’я, чи це ціле суспільство, адже молитва і
підтримка може знадобитися будь-кому і будь-коли. Побільше таких
моментів в житті кожного з нас!
Після вдалого сходження втомлені і водночас щасливі мандрівники
повернулися додому. Щасливі, бо знають, що Бог чує навіть найменше
зітхання, не те що молитву чи жертву, принесену заради когось. Дякуємо
Богу за благословення, дякуємо нашому пароху за організацію та духовний
супровід і всій нашій молоді просто за те, що ви є! Разом – ми зможемо
багато!
Автор: Ірина Непеляк
Немає коментарів:
Дописати коментар