Якось
спостерігаючи за птахами, я задумався над тим, що вони не мають машин,
не ходять на роботу, не турбуються про новий і модний одяг, не
потребують смартфонів та інших благ цивілізації. Звісно, вони не мають
інтелекту, такого, як маємо ми.
Вони не можуть себе самоідентифікувати, вони не мають свобідної волі,
вони лиш виконують завдання, які обумовлені їхніми інстинктами, що їх
заклав у їхню природу Творець. Та не зважаючи на все, вони прекрасно
одягнуті, мають що їсти, мають прихисток над головою. Згадались слова
Ісуса: "Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у
засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші?
Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? І
про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть
вони: не працюють і не прядуть. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй
славі не вдягався так, як одна з них. І коли зілля польове, яке
сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не
багато більше вас, маловірні? Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо
їсти, що пити й у що зодягнемося? Про все те побиваються погани. Отець
же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше Царство Боже
та його справедливість, а все те вам докладеться. " (Мт. 6,26-33).
А дійсно ж так. Ми маємо блага цивілізації, розум і свобідну волю. Та
ми не є вдячними Господеві за це. Звісно в сучасному світі нікуди без
роботи, грошей та інших винаходів людства, які покликані спростити життя
людям, а натомість ще більше його ускладнюють. Ми часто забуваємо
подякувати Господеві за мирну ніч, за добрий ранок, гарно проведений
день, за рідних і близьких, чи навіть просто за дар самого життя.
Один мудрець сказав, що коли ми навчимось дякувати Богові за те, що
маємо тут і зараз, Він дасть нам те, чого нам не вистачає. Подумаймо
самі, чи дуже б вам хотілось давати щось тому, хто ніколи не каже дякую,
чи хоча б не виказує вдячності своєю поведінкою. Творець є досконалим,
Він все прощає, але тільки тим, хто дійсно шкодує про скоєне й прагне
більше не чинити зла. Господь створив нас і дав нам можливість
продовжувати завершувати самих себе. Він створив нас на свій образ, але
подобу залишив для нас, щоб ми могли долучитись до процесу творіння. Він
дав нам всі ресурси для цього.
Він послав Свого Єдинородоного на страшну хресну смерть, заради
нашого спасіння, заради того, щоб ми могли попри нашу недосконалість
осягнути вічне блаженство в нашому Небесному Домі. Він сотворив нас з
великої любові і заради неї. Весь світ постав з Його слова заради
людини, але людина відкинула цей дар. Тепер ми змушені жити так, як
живемо. Але і тут Творець нас не залишив.
Він послав Духа Утішителя на поміч нам, щоб ми не заблукали у темряві
світу. Дійсно ми мали б бути Йому вдячні за всі дари. Можливо ми не
маємо багатств, чи здоров'я, чи ще чогось, але є можливі причини, як у
притчі зі сліпим, що його Ісус оздоровив помастивши грязюкою очі і
наказавши вмитись у Cилоамській купелі. Якщо нам чогось не вистачає, то
це або є наслідком якогось гріха, або заради того, щоб через нас світ
міг побачити Божу всесильність і славу. Іноді заради випробування нашої
віри. У Біблії неодноразово згадується, що кого Бог любить - того
випробовує. Ми повинні зі смиренням приймати наше життя, його радості і
турботи, дякувати Господеві за дари, якими він нас обдаровує.
Справді, коли ми навчимось із вдячністю приймати всі життєві
перипетії, з покорою і смиренням приймати всі негаразди, з радістю
зустрічати нове випробування, адже у випробуваннях ми загартовуємось,
тільки тоді осягнемо смак життя, тільки тоді по справжньому навчимось
любити і жити на повну.
Дамян Вільчинський Авторська колонка
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар