ПИТАННЯ: Що таке цнотливість? Чи це синонім слова «невинність»?
ВІДПОВІДЬ: Цнотливість - це чеснота, яка вберігає
любов від егоїзму і допомагає їй бути чистою. Якщо до невинності
покликані ті, хто не перебуває в шлюбі, то до цнотливості покликані всі
люди, що живуть у шлюбі або в безшлюбності. Цнотливість позначає
цілісність особистості, коли помисли відповідають вчинкам. Цнотливість
означає повну цілісність сексуальності в людській особистості і, таким
чином, внутрішню єдність людини в її тілесному і духовному бутті
(Катехизм КЦ, 2337). У розумінні Церкви цнотливість рівнозначна чистоті
любові. Всі люди покликані до любові чистої, так щоб їх вчинки не були
сурогатом справжньої, безкорисливої любові. Виховувати дітей в
цнотливості означає виховувати у них здатність любити по-справжньому, не
поступаючись схильності вважати іншу людину предметом насолоди. Наша
здатність любити часто потрапляє в пастку того, що святий Іван називає
похіттю плоті (1 Ів 2,16). Цнотливість - це внутрішня свобода, яка не
дозволяє людині потрапити в рабство похоті плоті. Це має на увазі
духовну боротьбу: відкидання нечистих помислів, подолання спокус,
відмова від дій, які оскверняють людське тіло і вносять безлад в
сокровенну сферу людини. Як свідчить Катехизм Католицької Церкви,
«цнотливість вимагає, щоб людина навчилася володіти собою. Це частина
підготовки до правильного користування людини свободою. Альтернатива
зрозуміла: або людина володіє своїми пристрастями і знаходить спокій,
або вона дозволяє їм панувати над собою і стає нещасною»(2339).
Подружжя також покликане до цнотливості, тобто до чистоти любові, яка
захищає її від можливих сурогатів. Подружній цнотливості суперечать
деякі дії, що практикуються в інтимному житті: вони не тільки не є
актами любові, але і загрожують самій любові.
Цнотливість - це загальна доброчесність, яка проявляється по-різному в
залежності від життєвого статусу. Для людини, яка обрала безшлюбність
заради Царства Небесного або принесла чернечу обітницю, цнотливість
рівноцінна повному утриманню.
Цнотливість спонукає людину зберігати чистоту до шлюбу, в силу самого
сенсу, самої природи сексуального акту. Якщо він є справжнім, тобто
висловлює цілковиту віддачу себе іншій людині, то ця тілесна віддача
може здійснитися тільки після того, як сталася взаємна віддача один
одному за допомогою шлюбної згоди. Будь-яка людина, яка не перебуває в
шлюбі, покликана до абсолютної стриманості. Вступ в інтимні стосунки з
людиною, яка не є чоловіком або дружиною, завжди буде гріхом проти
заповіді «Не чини перелюбу». У християнському шлюбі цнотливість не є
синонімом утримання, але в деяких випадках утримання стає проявом
здорового розуму. Наприклад, природні методи планування сім'ї - єдині
прийнятні для християн - передбачають більш-менш тривалі періоди
стриманості, коли чоловік і жінка, бажаючи відповідально підійти до
народження дітей, відкладають зачаття, утримуючись в сприятливі для
зачаття дні. Є й ситуації, коли подружжя з вагомих причин змушені
повністю відмовитися від дітонародження, наприклад, через серйозну
хворобу: тоді вони теж повинні утримуватися.
У будь-якої подружньої пари, яка надихається справжнім коханням,
існують періоди стриманості - більш-менш тривалої. Ці періоди стають
благодатним моментом для взаємного зростання в любові-самовіддачі, в
повазі і чуйності один до одного. Це теж вираз чесноти цнотливості.
«Невинність» можна розуміти по-різному. У повсякденному сенсі вона
позначає стан невинності, коли людина ще не вступала у сексуальні
відносини. У цьому випадку мова йде про фізіологічну невинність. У
найвужчому сенсі невинність означає, що людина жодного разу в житті не
порушила шостої заповіді.
Існує також моральна невинність. Таку невинність можна не тільки
повернути, а й плекати. Не випадково святий Августин, кажучи про Марію
Магдалину, що ототожнюється з грішницею, стверджував, що після зустрічі з
Господом і покаяння її по чистоті перевершила тільки Діва Марія.
«Невинність», «дівицтво» може бути синонімом добровільної
безшлюбності. Слово Боже рясно підтверджує, що дівицтво відіграє
особливу роль в домобудівництві спасіння. Діва Ізраїлева, про яку часто
говорять старозавітні пророки, символізує вірність і любов до Бога. З
приходом Христа Діва Ізраїлева іменується Церквою, а саме дівицтво стає
есхатологічною реальністю, яка знайде повний сенс тільки в останньому,
остаточному здійсненні месіанського шлюбу народу зі своїм Господом.
«Христос полюбив Церкву, і віддав себе за неї», - говорить апостол Павло
(Еф 5,25). Звертаючись до громади Коринту, Павло бажає представити її
Христу «дівою чистою і непорочною» (2 Кор 11,2).
Дівицтво знаходить особливу красу і особливе значення в образі
Пресвятої Діви Марії. У ній були благословенні і обдаровані великою
духовною плідністю ті численні чада Церкви, які зробили вибір на користь
безшлюбності заради Царства Небесного.
Дівицтво не є велінням Господа: «Щож до дівиць, то наказу
Господнього не маю, а даю раду як той, хто завдяки милості Божій гідний
довір'я», - пише апостол Павло (1 Кор 7,25). Це не припис, а особисте
покликання від Бога, особливий дар. Основа християнського дівицтва -
Царство Небесне: «Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано» (Мт
19,11) - говорить Господь. Павло вважає, що дівицтво актуальне для «віку
цього», і воно добре «по теперішньому утиску», як він пише в Першому
Посланні до Коринтян (7,26). Не випадково обітницю безшлюбності,
принесену ченцями, називають «євангельською радою». Шлях дівицтва заради
Царства Небесного, відповідно до Божественного одкровення, є засобом
досягнення більш глибокого союзу з Богом, союзу, що не відволікається ні
на що інше.
Таким чином, цнотливість і невинність є синонімами лише стосовно тих людей, які ще не вступили в шлюб або вибрали безшлюбність.
Немає коментарів:
Дописати коментар