Отець Ян Твардовський
– один із найбільш відомих поетів-священиків у Польщі, його вірші –
прониклива і по-дитячому проста спроба говорити з Богом про людей, а з
людьми – про Бога. Пропонуємо декілька цитат отця, які вже встигли стати
афоризмами:
Благословенні ті, що не згіршуються, тобто не ображаються на те, що Бог не є таким, якого ми собі намалювали.
Бог
дав людині абсолютну свободу, більше того, не може нікого змусити
любити. Його треба вибрати. Це парадокс: Всемогутній, який всього не
може. Приходить і просить про любов.
До
Церкви ідуть різні люди: ремісник, працівник, професор, артист. На
концерті у філармонії сидять ті, хто закоханий в музику. У костелі поруч
з різником стоїть доцент. Як до всіх них промовляти? То і справді
непросто.
Кожне
подружжя нагадує три чернечі ордени: спочатку францисканців, радісних,
закоханих в природу; з часом – міцних в словах і аргументації
домініканців; після років вже – тільки камедулів, які дотримуюються обіту мовчання.
Важче любити ближнього, ніж малий фіат.
У Церкві слід час від часу посміхатися.
Віра
– це безперервний пошук, безперервні сумніви, віра не передбачає
кам’яного спокою та відсутності двозначності. Цим вона дещо схожа на
кохання. Навіть найпростіша віра не існує без неспокою.
Щоби пізнати Ісуса, слід нарешті зрушити з місця, щоб знайти людей, в яких він живе.
Чому пишуть вірші? Бо людям, які це роблять, здається, що вони знають щось таке, чим мусять поділитися.
Є
моменти, коли віддаляєшся від Ангелів, навіть від Херумів, які десь
високо в небі або трохи ближче – до людини Ісуса, що тут, на землі.
Ангел не зрозуміє, бо не висів на хресті, і любов знає трохи менше, бо
не має тіла.
Переклад з польської Тетяни Трачук
Джерела: deon
Немає коментарів:
Дописати коментар