«Боже,
зроби мене телевізором, щоб мої батьки частіше дивилися на мене», –
сказав якось один хлопчик. Якщо це був і жарт, то невеселий.
«Чому нам бракує часу на виховання дітей?» – тема «Вечірніх діалогів» на «Воскресіння. Живе радіо» від 24 жовтня за участі о. Назара Гавриляка.
Справа не стільки у браку часу, скільки у невмінні розподілити цей
час, виділити найголовніше, а також у спробах обманути – і себе, і
дитину, як підміною потреб дитини власними потребами, так і
компенсаціями у вигляді подарунків. Проте, ніщо не може замінити
емоційного контакту дитини з батьком чи мамою – найближчими людьми,
відчуженість яких ранить глибоко, часто закриваючи серце назавжди.
«Нам бракує часу не кількісно, у годинах чи хвилинах, а у простих
поведінкових речах. Одне із найважливішого – бути у даний конкретний
момент з дитиною, бути присутнім, – говорить о. Назар Гавриляк. –
Дивитися одне одному у вічі. Говорити. Слухати. За дослідженнями
психологів, сучасні батьки в середньому спілкуються з дітьми всього 12
хвилин на день. В основному це розпитування: як справи в школі? які
оцінки? чи поїв?, перевірка завдань, якісь розпорядження. На інші слова,
які, на думку батьків, не мають особливого значення, але є такими
важливими для дітей, часу бракує».
За твердженням про брак часу так чи інакше стоїть обман: не маю часу,
бо маю роботу, втомлений, не маю сил/бажання тощо. Тож вихованням
дитини займається хтось інший – у кращому випадку, бабуся, няня,
вихователь, вчитель. Але коли час врешті знаходиться і плануються якісь
спільні дії, часто діти відвертаються від батьків й уже не прагнуть
цього спілкування.
Тому настільки важливим є постійний духовний, емоційний зв’язок між
батьками і дітьми, вміння слухати і чути питання, потреби, мрії і
тривоги дитини. Саме у такому спілкуванні народжується спільна молитва і
спільний час для Бога – важливий етап у духовному житті й вихованні
дитини.
«Найважливіше – це наш спільний час для Бога, – говорить отець Назар.
– Нам бракує такого часу в родині, ми обмежуємо спільний час нашої
молитви і спілкування. Скільки часу на рік ми разом, родиною, молимося?
Різдво, Йордан, Великдень, та й, мабуть, усе… Але, напевно, не варто
чекати, поки нога дитини виросте до 40-го розміру, щоб почати говорити
про важливе у нашому житті…»
Повний стрім передачі можна дивитися тут:
reradio.com.ua
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар