Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під
час ІІ Форуму мігрантів 7 жовтня 2018 року зустрівся в Римі з
українською молоддю з різних країн Європи. Пропонуємо вам найцікавіші
цитати Блаженнішого Святослава під час цієї зустрічі.
– Ми можемо бути в контакті в соціальних мережах із цілим світом,
мати море різних «фоловерів», але відчувати страшенну спрагу і голод за
зустріччю з живою людиною. Особливо коли ця зустріч може допомогти
зрозуміти нам, ким я є.
– Сьогодні молодь в Україні дуже швидко дорослішає. Можливо, занадто
швидко. Бо ті хлопці і дівчата, які бачили в очі смерть на фронті,
повертаються додому сивими. І можете собі уявити момент, коли вони
пережили оце швидке дозрівання і, повернувшись додому, зустрічають
незрілого політика, напівдитячого громадського діяча... А найбільше
розчарування, коли вони зустрічають незрілого священика.
– Ми не машини. Господь Бог сотворив нас живими особами. Ми можемо
пізнати себе, зміст свого тіла, значення статевості не лише тоді, коли
буде глибокий людський контакт від спілкування з іншою особою, а коли ми
зможемо вийти із себе назустріч іншій людині. Тільки тоді можна
збагнути, хто я такий.
– Людина не потребує Церкви як закостенілої, холодної інституції, яка
бореться за власне виживання. Такої Церкви ніхто не потребує, навіть
Господь Бог.
– Священикам потрібно зрозуміти, що молодь є Церквою. Ми є єдиною
спільнотою. І якщо молодь не присутня в парафії, то таких храм треба
добудувати. Це немовби бракує однієї бані на церкві.
– Приходьте до Церкви і кажіть, що ви хочете. Мене колись вчили: якщо
ти не скажеш, що тебе болить, тобі ніхто не допоможе той біль
втамувати.
– Молодь знаходить розв'язок тої чи тої проблеми лише тоді, коли
починає ту проблему переживати. Бо якщо ти боїшся проблеми, то ніколи її
не розв'яжеш. А якщо ти увійдеш в неї, тільки тоді починаєш знаходити
рішення.
– Замало є багато працювати, треба працювати з певною метою.
– Найбільше лихо молоді нашого часу, що вона не бачить перед собою мети. Тоді життя втрачає сенс.
– Ми живемо у світі постправди. В інтернеті відсутнє поняття правди. І правдою є те, що я хочу, а не – я хочу правди.
– Дорога, правда і життя – Ісус Христос. Аби мати орієнтир на правду у світі «фейк ньюс», треба бути християнином.
– Сьогодні у світі майже половина молоді ніколи не бачила справжньої
сім'ї. Тому не завжди здатна створити свою сім'ю. Ми перетворюємося на
світ безбатченків і сиріт.
– Сумління – внутрішнє святилище людини, де ми стоїмо сам на сам
нагими перед Богом. Це той момент, коли Бог говорить до мене без
посередників. Якщо нема діалогу з Богом, сумління мовчить.
– Духовність – це не є втеча від реальності. Думати, що можна втекти
від реальності через духовність, – фальшива релігія. Християни так не
живуть і так не вірять.
– Я зрозумів дар і цінність життя, коли служив в армії. Люди часто не
розуміють, що це великий дар мати дві ноги і могти ними ходити, аж поки
цього не втрачають. Я це зрозумів, коли довелося стрибати з парашутом. Я
був дуже вдячний Богові, що все пройшло нормально і я можу далі йти по
життю зі здоровими ногами.
– Лише коли будемо дорожити власним життям, будемо цінувати гідність іншої людини, тоді знайдемо відповіді на багато питань.
– Коли починалася війна у 2014 році, молода дівчина спитала мене в
Зарваниці: Блаженніший, що нам тепер робити - жити для України чи
вмирати для України? По мені досі мурашки пробігають від цього
запитання. Я відповів, що жити, бо навіть коли ви віддасте своє життя,
будете жити.
Оксана Климончук
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар