У
суботу вранці в залі засідань Синоду Єпископів, під час 17-го
загального зібрання, відбулося представлення напрацювань 14-ти мовних
груп, підсумовуючи працю над третьою частиною Робочого документа
Наскільки Церква готова сьогодні дозволити на те, щоб її
«потурбували» мрії молоді, наскільки готова прямувати пліч-о-пліч з
ними, допомагаючи їх здійснити? Таке запитання ставлять учасники XV
Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів на тему «Молодь, віра та
розпізнавання покликання», підсумовуючи працю над третьою частиною
«Instrumentum laboris». Під час 17-го загального зібрання, що відбулося
вранці, 20 жовтня 2018 р., представлено доповіді 14-ти груп, які
збиралися в четвер після обіду та в п’ятницю.
Душпастирське навернення
У згаданих доповідях стверджується необхідність душпастирського та
місіонерського навернення, що є вимогою слідування за Христом,
навернення, спрямованого на оновлення Церкви. І суттєвий внесок у таке
навернення надходить, власне, від молоді, яку – підкреслюють Отці Синоду
– не слід сприймати лише як «адресатів» пастирських зусиль, але також
як головних дійових осіб та активних учасників процесів прийняття рішень
у перспективі співучасті та колегіальності, бо й вони можуть
запропонувати багато цінного.
Виклики сучасної молоді
Сьогодні не бракує викликів, з якими покликана рахуватися молодь. Це і
маргіналізація, зокрема, жінок, що стають жертвами нерівності в правах,
різні форми залежності, питання осіб із гомосексуальними схильностями,
які потребують душпастирського супроводу, щоб зростати у вірі й не бути
дискримінованими, проблеми безробіття, питання, пов’язані зі статевою
сферою і захистом життя, поширення окультизму.
Перед обличчям згаданого, першочерговим завданням Церкви є передавати
дар віри разом зі супроводом, розпізнаванням та інтегруванням,
наголошуючи на першості слухання Божого слова та шукаючи найефективніші
способи зіставлення з молодими людьми, як от за допомогою музики чи
спорту. Церква повинна бути такою, що виходить назовні, й невідкладною є
потреба оновленої місійної духовності.
Молодіжне душпастирство та душпастирство сімей
У доповідях не забракло роздумів про сім’ю, «маленьку Церкву», школу
любові та людяності, що є відправною точкою на шляху до Христа. Тому, на
думку учасників Синоду, про молодіжне душпастирство неможливо думати
відірвано від родинного душпастирства. Слід також переосмислити роль
парафії, як місця слухання, спільності та місії: існує потреба в
братерських, радісних спільнотах, в яких молоді люди можуть брати на
себе відповідальність, навіть ризикуючи зазнати поразок, які, маючи
належний супровід, завжди є нагодою для зростання.
Відповідальне «цифрове громадянство»
У доповідях також вказувалося на необхідність присвятити особливу
увагу цифровому світові, як його позитивним сторонам у сфері
євангелізації, так і негативним, як от порнографія чи цькування в
мережі. Слід опрацювати відповідні протоколи для поширення
відповідального «цифрового громадянства». Отці Синоду також говорять про
необхідність підтримати католицькі навчальні заклади, здатні цілісно
формувати людську особу.
Старання на користь соціальної справедливості
Робочі групи зупинилися також на нагальності посилення зусиль на
користь соціальної справедливості. Вибір на користь бідних, що є
богословським місцем зустрічі з Богом, часто збігається з рішенням на
користь молоді, яке нерідко перебуває в стані бідності. В цій сфері
католицька молодь може творити екуменічні та міжрелігійні союзи, як
також вести діалог з невіруючими.
Формування молоді в світлі соціальної доктрини Церкви, на думку Отців
Синоду, є суттєвим елементом в боротьбі з корупцією та сприянні мирові й
збереженню довкілля. Юнаки й дівчата, у дійсності, можуть бути
будівничими цивілізації любові, захисниками спільного дому, перетворюючи
зсередини світ політики, економіки, охорони здоров’я та мас-медіа за
допомогою євангельських цінностей і Божого милосердя.
Молодь як «апостоли мігрантів»
Синод закликає присвятити більше уваги християнам, які є жертвами
переслідування, свідчення яких прозвучали в залі засідань, як також
мігрантам, яких слід прийняти й підтримати. Водночас, заохочується
поширювати допомогу потенційним мігрантам на батьківщині через місцеві
Церкви. В цій сфері молодь може надати серйозну підтримку, стаючи
справжніми «апостолами мігрантів», серед яких також не бракує їхніх
ровесників.
Паломництва як шлях до віри
Предметом обговорень також стали різні вираження народної побожності.
Зокрема, відзначено паломництва як засоби, що можуть допомогти юнакам і
дівчатам здійснити шлях відкривання християнської доктрини та моралі
завдяки «євангелізаційній силі», вміщеній у них.
Покликання до святості
Учасники Синоду стверджують, що молодь гаряче прагне святості життя, а
тому хоче почути практичні поради, що допоможуть на цій дорозі. Тому,
важливо не занедбувати духовний вимір, який допомагає розпізнавати
дорогу, яку накреслив Господь Бог. З одного боку, потрібні компетентні
супровідники, що допомагатимуть юнакам і дівчатам приймати вірні
рішення, але з іншого – опрацювання стилю християнського життя,
властивого для молоді, як от відповідного стилю молитви, молитовного
читання Святого Письма чи літургійних відправ.
У різних доповідях наголошується на тому, що роздуми, проведені на
Синоді, стануть початком тривалішого процесу, який немов полум’я,
поширюватиметься на місцевих рівнях.
Джерело: НОВИНИ ВАТИКАНУ
Немає коментарів:
Дописати коментар