Кожного
дня ми отримуємо багато інформації: хтось через телебачення, інші
завдяки інтернету, хтось почує випадково на вулиці чи в автобусі, хтось
від своїх друзів, знайомих. Багато тої інформації є доброї, а ще більше
не дуже доброї, інколи, дуже негативної, пов’язаної з різними
вбивствами, аваріями, бійками, насиллям, скандалами. Як на це все
реагувати християнинові, людині віруючій? Я не зможу дати абсолютну
відповідь на всі моменти, але хочу запропонувати Вам, дорогі наші
читачі, слова молитви і саму молитву, яка би могла налаштовувати нас
по-християнськи на все, що потрапляє до нашої голови через наші очі і
наші вуха: «Господи, дай мені зустріти з душевним спокоєм усе, що принесе мені цей день».
Християни – це люди, які повірили Христу і пішли за Ним; це ті особи,
які почали жити Церквою Христовою, заснованою на Петрі, до кого Ісус
сказав: «То ж і я Тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву, й що пекельні ворота її не подолають» (пор.
Мт 16, 16-20). Це ті особи, які, можна сказати одним висловом –
«люблять Христа і Його Церкву», яка, незважаючи на різні бурі і
випробування, живе вже маже дві тисячі років. Але ті ж самі християни –
це не святі, це люди, які свідомі своїх немочей і гріхів, живуть і
щоденно ведуть боротьбу за святість, за праведне життя, за досконалість.
Ніхто не народився святим, але щодня, якщо забажає, може прагнути
святості.
Християни – це не є якась відокремлена спільнота, яка не належить до
суспільства, в якому перебуває, але спільнота вірних, які хочуть бути
послушними законам цієї чи іншої країни, аби лише ці закони не
противилися законам Божим, бо для нас, християн, існує таке правило,
озвучене апостолом Петром: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей» (Ді. 5,29). Християни – це ті, особи, які покликані бути «світлом світу» і «сіллю землі»: «Ви
– сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити?... Ви –
світло світу... Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі»
(Мт 5,13.14.16), тобто це люди, які незважаючи на свої людські хиби,
немочі і недосконалості, з Божою допомогою, з допомогою молитви і Святих
Таїнств, прагнуть ставати кращими і змінювати це суспільство, у якому
живуть.
Як мають реагувати християни на всі ці інформаційні виклики
сучасного світу, повні різноманітних негативних послань? Відповідь
проста: по-християнськи. А що ж це означає? Пропоную 3 правила:
1. Знати і бути переконаним в тому, що все у цьому світі відбувається з Божого допуску.
Навіть і негативні речі, про які ми чуємо ледь не щодня, без Божого
допуску не стаються. І саме Святе Письмо нам про це говорить: «Знай,
що за останніх днів настануть скрутні часи, бо люди будуть самолюби,
грошолюби, зарозумілі, горді, наклепники, батькам непокірні, невдячні,
безбожні, без любові, не примирливі, осудливі, розбещені, жорстокі,
недобролюбні, зрадники, нахабні, бундючні, більше розкошолюбні, ніж
боголюбні, мають бо сповид побожности, сили ж її зреклися» (ІІ Тим
3, 1-5). Бог, який сотворив людину вільною, дав їй світлий розумі і
свободу вибору, вільну волю, ніколи не заставляє людину, а спонукає бути
доброю, але людина, часто, вибирає бути злою і Господь це допускає.
2. Своїм життям християни повинні дати приклад доброго
християнського життя – думати, говорити і жити згідно нашої
християнської віри, дійсно бути «світлом» для світу, щоб інші
люди, які з нами спілкуються могли від нас взяти приклад, чогось
навчитися, щось доброго і позитивного почути. Нашу віру ми повинні
показувати нашими ділами, конкретним, щоденним християнським життям: «Яка
користь, мої брати, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи
може його спасти віра? Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені
засобів щоденного прожитку, і хто-небудь з вас до них скаже: «Йдіть собі
з миром, грійтеся та годуйтесь», і не дасть їм потрібного для тіла, то
що це допоможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі. Та
хто-небудь скаже: «Ти маєш віру, а я маю діла. Покажи мені твою віру
без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру.» (Як 2,14-18).
3. Негативних речей про інших осіб чи про Церкву, яка
складається з людей, грішних і немічних, які прагнуть святості, але не є
святими, не поширювати і не переповідати. У щоденному житті
християни покликані бути тим «світлом для світу», можливо навіть
маленьким світлом у великій темряві – негативних речей почутих,
побачених, прочитаних не поширювати, не передавати, не розповсюджувати,
не помножувати. Ісус дав нам таке правило: «Коли брат твій завинить
супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, то
придбав брата твого. Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще
одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох
свідків. І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче
слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар» (Мт
18,15-17). Скільки осіб з тих, які пишуть в інтернеті, які пишуть у
газетах, які переповідають на базарах і в автобусах, які судять,
очорнюють, пліткують, переповідають, не можуть зробити елементарного
порядку в своєму особистому житті і в своїй рідній оселі, не можуть
прибрати на своєму власному подвір’ї, а про інших пишуть і говорять
погано!!!
Тому, дорогі наші читачі, дорогі браття і сестри у Христі! В
час, коли є така велика інформаційна атака, переповнена негативом і
злом – це сьогодні дуже модно і диявол для цього знаходить собі слуг –
ми християни покликані бути світлом і сіллю у цьому світі і кожен на
своєму місці виконувати все, що ми повинні робити. Нехай ніщо негативне
не руйнує наші душі і наші серця, а вміймо мудро покладатися на Господа.
Стараймося бути носіями миру, бо Христос сказав: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мт 5,9).
Завершу наше роздумування словами молитви Оптинських
Старців, яка покликана налаштувати кожну боголюбиву християнську душу на
кожен день, дарований Господом: «Господи, дай мені зустріти з
душевним спокоєм усе, що принесе мені цей день. Дай мені цілковито
віддатися на волю Твою святу. На всяк час дня цього в усьому настав мене
і підтримай мене, Господи. Які б я не дістав звістки, навчи мене
приймати їх зі спокійною душею і твердим переконанням, що на все Свята
Воля Твоя. У всіх ділах моїх і словах керуй думками моїми і почуттями. У
всіх непередбачених випадках не дай мені забути, що все Ти посилаєш.
Навчи мене просто і мудро ставитись до всіх людей, нікого не ображаючи,
ані засмучуючи. Господи, дай мені силу перенести втому і всі події цього дня. Керуй моєю волею і навчи мене молитись, вірити, надіятись, терпіти, прощати і любити».
о. Йосафат Бойко, ВС
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар