Середина
VIII століття. Того дня йому, священику-василіянину, було дуже важко.
Сумніви, які мучили його душу вже деякий час, стали нестерпними. Він
благав Бога зарадити його недовірству. Але сумніви, з яких він нікому з
братів не звірявся, вривалися навіть у його молитви. От і зараз, під час
Літургії, вони роз’ятрювали серце: “Чи Ісус справді присутній в Євхаристії? А може гостія і вино – це лише символи, за якими нічого не криється?”
Раптом він замовк і завмер, вражений побаченим: гостія перемінилась
на Тіло, а вино у чаші стало Кров’ю. По його щоках рясно текли сльози
щастя: Бог його почув!
– Гляньте, яке чудо сталося! – тремтячим голосом звернувся він до присутніх. – Христос посеред нас!
Кілька днів по тому монахи-василіяни занепокоєно вдивлялися у явлене
Євхаристійне Тіло. Сумнівів не було: воно зсихається і скручується,
втрачаючи округлу форму гостії. Ще день-два і зміни стануть
незворотними. Майбутні прочани не зможуть навіть уявити собі, як ця
реліквія виглядала спочатку. Поміркувавши, ченці вирішили: хоча вони й
не можуть вплинути на природні процеси, які відбуваються з Тілом, але в
їхніх силах запобігти Його скручуванню і тим самим зберегти у первісній
формі для наступних поколінь. Задля цього монахи взяли 12 цвяшків і по
колу міцно причепили Тіло Господнє до цупкого матеріалу, вкритого
дорогим сукном. Хоча з часом всередині явленого Тіла утворилась дірка,
проте Воно зберегло і форму, і розмір гостії, з якої постало. А що
сталося з Кров’ю? Вона згорнулась, утворивши п’ять різних грудочок.
Минали століття. Після василіян реліквією опікувались
ченці-бенедиктинці, а згодом – францисканці. Увесь той час Тіло і Кров
перебували в Ланчано. Проте влітку 1565 року побережжя Адріатики
атакували турки. В небезпеці опинились не лише люди, а й святині. Отець
Антоніо да Мастро Рензо найбільше боявся, що реліквію Ланчано можуть
вкрасти, або й гірше – зневажити. Потай він акуратно спакував її, а
ввечері разом з групою молоді втік з міста, узявши дорогоцінний пакунок.
Але через добу гурт втікачів опинився перед тією ж брамою, з якої
вийшов двадцять чотири години тому. Усі вони були вкрай здивовані і не
розуміли, як таке могло трапитись. Отець Антоніо лише розвів руками і
сказав:
– Любі мої, не сприймайте це, як невдачу. Вочевидь така Божа воля.
Мусимо залишатися у місті і, якщо буде потрібно, захищати його та все,
що у ньому, не шкодуючи свого життя.
За весь час існування цієї євхаристійної реліквії її неодноразово
оглядали та навіть зважували. Згадки про це збереглись у хроніках тих
далеких віків. Проте найінформативніші дослідження відбулися у ХХ
столітті. 1970 року архієпископ Пацифіко Ператоні запропонував провести
наукові дослідження реліквії й після кількох місяців досліджень,
науковці повідомили результати. Вчені стверджували, що фрагмент Тіла є
зрізом людського серця, на якому можна розрізнити лівий і правий
шлуночок. Тіло і Кров мають групу крові АВ. Це та ж група крові, яка
знайдена на Туринській Плащаниці. В Крові виявлено протеїни та типові
елементи в такій кількості та вигляді, в яких вони містяться у зразках
лише свіжої крові. Незрозумілим є факт чудової консервації реліквії, яка
стільки віків перебувала під дією нищівних атмосферних та біологічних
чинників, адже вчені не виявили жодних слідів муміфікуючих речовин, які
застосовувались з подібною метою у різні часи. Остерігаючись звинувачень
у підробці результатів досліджень, професор Лінолі звернувся до ООН. У
1976 її представники-лікарі провели незалежні дослідження, які ще раз
підтвердили правдивість результатів італійських лікарів-католиків.
Відтоді чудо в Ланчано – беззаперечний і науково доведений факт, а для християн світу – явний доказ присутності Господа у кожній Євхаристії.
За матеріалами архівного номера журналу “Сто талантів”
Паломницький центр “Рафаїл” принагідно запрошує скористатися нагодою, відвідавши прощу до святинь Італії 6 жовтня.
Немає коментарів:
Дописати коментар