Церква
– це човен, який мусить долати також і супротивні вітри, а запорукою
його перебування на плаву є не вправність керманичів, але – віра в Ісуса
та Його слово. Думками про це Папа Франциск поділився перед
проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 13 серпня 2017 р.,
коментуючи євангельську розповідь про те, як Ісус запросив святого Петра
прийти до Нього по воді.
Святий євангелист Матей розповідає, що Ісус, після того, як цілу ніч
молився на березі Галилейського озера, вирушив до човна Своїх учнів,
йдучи по воді. Човен перебував серед озера, затриманий супротивним
вітром. Коли Ісус наблизився до човна, учні подумали, що це привид і
злякалися, але Він заспокоїв їх, кажучи: «Не бійтеся! Це я». Святий
Петро, з притаманною йому гарячковістю, сказав: « Господи, якщо це Ти,
то накажи мені прийти до Тебе по воді». «Іди», – відповів Ісус. Тоді
Петро зійшов з човна та пішов до Ісуса, але злякався хвиль і почав
потопати, вигукнувши: «Господи, рятуй мене!». Отож, Спаситель схопив
його за руку.
«Ця євангельська розповідь, – зауважив Святіший Отець, – багата
символізмом та спонукає нас замислитися над нашою вірою, як окремих
осіб, і як церковної спільноти. Також і над нашою вірою, всіх нас,
присутніх сьогодні на площі. Чи ця церковна спільнота має віру? Якою є
віра кожного з нас і віра нашої спільноти? Човен – це життя кожного з
нас, але також – життя Церкви; супротивний вітер представляє труднощі й
випробування. Прохання Петра: “Господи, скажи мені прийти до Тебе”, – та
його волання: “Господи, рятуй мене!” – дуже схожі до нашого прагнення
відчувати Господню близькість, але також виявляють страх і тривогу,
якими супроводжуються найважчі хвилини нашого та наших спільнот життя,
позначеного внутрішніми слабкостями та зовнішніми труднощами».
Як зауважив Папа, святому Петрові в цей момент не вистачило надійного
Ісусового слова, що було «немов канат, за який слід було вхопитися, аби
подолати ворожі й схвильовані води». І таке може статися теж і з нами.
«Коли не триматися Господнього слова, але, шукаючи певності, звірятися з
гороскопами та ворожінням на картах, то починаємо потопати», – пояснив
Наступник святого Петра, підкреслюючи, що це вказує на слабку віру, а ця
євангельська розповідь пригадує нам, що «віра в Господа та в Його слово
не відкриває перед нами шлях, на якому все просто й спокійно; не
вириває нас із життєвих бур». Віра дає нам запевнення у присутності
Того, «Хто спонукає нас долати життєві негоди», впевненість у наявності
руки, «яка тримає нас, аби допомогти долати труднощі, показуючи також
шлях серед пітьми».
«Отож, віра не є втечею від життєвих проблем, але підтримує нас в
дорозі та надає сенс», – вів далі Папа, зазначаючи: «Ця подія є чудовим
образом дійсності Церкви всіх часів: човен, який на своєму шляху також
мусить долати супротивні вітри й бурі, що загрожують перевернути його.
Тим же, що його спасає, не є якості його людей: гарантією від затоплення
є віра в Христа та в Його слово. Саме це є гарантією: віра в Ісуса та
Його слово. У цьому човні ми перебуваємо в безпеці, не зважаючи на нашу
немічність і слабкості, особливо тоді, коли падаємо навколішки й
поклоняємося Господеві, як учні, що після цих подій “впали ниць перед
Ним, кажучи: Ти дійсно Син Божий”».
«Як же це чудово мовити Ісусові: Ти дійсно Син Божий!», – сказав
Святіший Отець, запросивши всіх учасників молитви повторити їх вголос:
«Ти дійсно Син Божий!». «Нехай же Пречиста Діва Марія допоможе нам
тривати стійкими у вірі, аби вистояти перед життєвими бурями, залишатися
в човні Церкви, втікаючи від спокуси перейти на привабливі але
ненадійні шлюпки ідеологій, моди й гасел», – побажав Папа, розпочавши
проказування молитви «Ангел Господній».
Немає коментарів:
Дописати коментар