Владика
Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії, розповів Живому
ТБ про Святвечір як кульмінацію підготовки до Різдва Христового.
Пропонуємо вашій увазі 12 тез владики Йосифа про Святий вечір, які прозвучали у програмі «Відкрита Церква. Діалоги».
- Святий вечір у традиції Церкви - це зустріч таємничо народженого Бога в Різдвяну ніч.
- Свята вечеря - це абсолютний і строгий піст. Строгий піст звертає
увагу на скромну людську поставу і жертву, як вдячність Тому, хто має
прийти до нас у Різдві.
- На Святій вечері немає місця для алкоголю. Алкоголь відбирає людині
волю і повну свідомість, а тут ідеться про те, щоб людина свідомо
святкувала Різдво Христове.
- У нас в родині Святий вечір розпочинався зранку 6 січня. Мама
закликала до спокою, до тиші, до миру, сама розмовляла майже пошепки. У
хаті не було чути голосних слів, сварок. Це блаженне очікування немов
заворожувало.
- Просфора на Святій вечері - це символ Бога. Бо ми ділимося Богом як
хлібом насущним. Хто як вміє: хто словом, хто досвідом власного
християнського життя, хто молитвою.
- Символ ділення просфорою дуже важливий для родини: щоб вона могла не тільки щось брати, а й давати від себе.
- Існує небезпека, що гонитва за традицією може відволікти нашу увагу
від головного - від Різдва, від Бога, від духовного начала чи духовних
підвалин. Треба розуміти, що традиції - це символізм.
- Щоб у жолобі нашого серця народився Христос, треба вийти з хати,
треба йти до свого власного Вифлеєма. Треба відкрити двері свого серця,
щоби там хтось прийшов, бути готовим прийняти когось до свого дому,
продемонструвати свою радість, що хтось прийшов нам колядувати.
- Нам бракує сьогодні традиційної коляди – всеохопної, загальної,
глобальної. Це має бути загальнонародна радість, усього міста, усього
села. Сам празник Різдва має початися потужною прославою Господа, який
прийшов в тілі до нас.
- Наші колядки - це не тільки мелодійні радісні куплети, це глибоке
богослов’я. Колядуймо і ділімося радістю, якщо Бог для нас живий.
- Якщо людина має в серці Бога, то на Різдво, навіть обабіч окопів,
вона згадає Бога. Але якщо Бога в серці немає, то Різдво стане просто
черговим днем, щоб убивати, подібно як це робив Ірод.
- «Веселе Різдво» само не прийде. Цю радість треба створити. І якщо
вона нуртує в моєму серці, у моєму єстві, її можна випустити назовні. І
тоді радість подвоєна стає радістю багатьох.
Джерело: Департамент інформації УГКЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар