2Сл. 1,1–10: «Мусимо за вас, брати, повсякчас дякувати Богові»
Спитаймо себе, як часто у нашому серці з’являється почуття
вдячності. Найперше вдячності до Бога, що дав нам життя, наших батьків,
друзів, виховання, як також ті чи інші здобутки. Погляньмо, скільки ми
всього маємо, за що ніколи не дякували, або навіть не застановлялися, що
це є Божим даром!
Найчастіше ми йдемо у зворотному напрямку, тобто маємо в собі
здатність бути всім невдоволеними, нарікати, мати претензії до обставин,
до людей. Може, не маємо відваги мати претензій до Бога, але часто
маємо якісь невдоволення тим, що Він допускає у нашому житті.
Саме тому маємо розвивати в собі це почуття вдячності за все те добро, яке отримали від Бога. Також
вчімося дякувати людям, що вони нам роблять стільки добра, тоді
побачимо, що ми насправді значно багатші, аніж собі думали!
***
Лк. 12,13-15; 22-31: «Шукайте Його Царства, а це вам додасться»
Коли пізнаємо християнство, то інколи нам може здаватися, що воно
закликає відмовитися від цього земного буття й цілковито зосередитися
на Богові. Занедбати все, що тут робиш, свої громадянські та подружні
обов’язки, а перейнятися лише Царством Небесним. Але це зовсім не так.
Зі свого власного досвіду знаємо, що, зміцнюючи свої стосунки з
Небесним Отцем, змінюючись внутрішньо, бачимо зміни в усіх ділянках
нашого життя.
Тому Господь і каже: «Шукайте найперше Царство Небесне», бо де є
Царство, там є Бог! Адже коли ми знаходимо Бога, тоді Господь додає:
«Все додасться вам!» Значить, і все інше вирішиться!
У Бозі починаємо розуміти, що є істинним добром для нас; що, як і коли маємо чинити і як будувати свої стосунки з іншими!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар