Спільнота
світового католицтва переживає зараз непрості часи – поділ довкола
питань сексуальної моралі стає щоразу виразнішим і глибшим. Опираючись
на власне тлумачення «Amoris Letitia», яке цілком протилежне від
тлумачення Префекта Конгрегації у справах віри кардинала Герхарда
Мюллера, католицькі єпископи Аргентини, Бельгії, Мальти та Німеччини
видали документи, які дозволяють Причастя людей, які живуть у
перелюбницькій спільності. А в той же ж час єпископ з Іллінойсу Томас
Папроцькі заборонив будь-яке уділення Таїнств, а також християнський
похорон для осіб, які живуть в одностатевих «шлюбах». У листі до своїх
священників владика Папроцькі зокрема зазначив,
що Церква: «має не лише владу, але серйозний обов’язок підтверджувати
своє автентичне вчення про шлюб і зберігати та виховувати його священну
цінність».
З одного боку, зараз спостерігаємо серйозні потуги «католицьких»
модерністів всередині Церкви змінити Вчення Церкви у царині людської
сексуальності, і то в першу чергу через запровадження практик, які
виразно суперечать Вченню, а з іншого - докладаються серйозні потуги
задля збереження ортодоксії віри Церкви.
Так, минулого тижня Префект Конгрегації у справах віри кардинал
Герхард Мюллер вчергове заявив про незмінність Вчення Церкви стосовно
питання шлюбу і людської сексуальності, зокрема наголосивши, що Церква відкидає гендерну ідеологію, як помилкову.
Також минулого тижня четверо кардиналів – Карло Каффара, Вальтер
Брандмюллер, Раймонд Берк, Йоахім Майснер, які звертались до Святішого
Отця з dubia стосовно Amoris Letitia, оприлюднили
черговий лист до Папи, у якому вони просили Святішого Отця про
аудієнцію для вияснення питань довкола розброду у викладенні морального
Вчення Церкви, який виник після оприлюднення «Amoris Letitia». Оскільки
вони не отримали ніякої відповіді, то відважились оприлюднити цей свій
лист.
Звісно, це знову викличе черговий шквал критики і знущань з боку
модерністів на адресу кардиналів-підписантів, і знову світ та
католицький загал спостерігатиме наскільки злобною є реакція
«католицьких» лібералів на спроби захистити католицьку ортодоксію.
Спроби ж замовчувати цю контраверсію, на кшталт, мовляв, «навіщо
виносити сміття із хати», які часто лунають із табору «поміркованих»,
насправді, уже не мають ніяких підстав під собою. Адже, як влучно зазначили
кардинали у своєму листі, «те, що є гріхом у Польщі, не є злом в
Німеччині… те, що заборонене в Архиєпархії Філадельфії, дозволено на
Мальті. І так далі..».
Ситуація, яку описують кардинали, на жаль, є реальністю життя Церкви.
І ця реальність – це реальність розколу, поки що, правда не de iure, а
de facto.
На перший погляд, людям, далеким від церковного життя, усе це може
видатись відмінностями у практиці, але, насправді, різниця набагато
глибша і комплексніша. В основі лежить пилатівське питання: «що таке
істина?». Адже, від своїх початків Церква трималась вчення про
нерозривність християнського шлюбу, вчення про те, що Євхаристія не є
нагородою, не є додатком, а суттю – місцем і часом, де народ Божий
оновлює свій Союз з Богом, що без покаяння (зміни мислення і поведінки)
нема прощення гріхів, що людина, оскільки сотворена чоловіком і жінкою,
обмежена своєю біологічною статтю, а одностатева активність – це гріх,
що взиває Небо про помсту, на рівні з навмисним вбивством людини,
покривдженням сиріт і вдів, затриманням заробітної платні.
Уділення Таїнств особам, які живуть у перелюбстві, у практичний
спосіб відміняє це Вчення. Сповідування гендерної ідеології відміняє
Вчення про Божий Творчий Акт. Основа такої «відміни» - толерантне
ставлення до грішного стану: позашлюбного чи одностатевого сексуального
життя. Це – ніщо інше, як толерантність до гріха і ненависть до
грішника, якого прагнеться залишити в його грішному стані, наразивши
його на серйозну загрозу потрапити на цілу вічність у пекло. Більше
того, як нещодавно влучно ствердив кардинал Роберт Сара, Префект
Конгрегації у справах Богослужінь і дисципліні Таїнств, в основі такої
толерантності лежить люциферіанське бажання бути більшим від Бога, бути
милосерднішим від Того, Хто є сам утіловленим Милосердям, бути
милосерднішим від Ісуса.
І все це розвивається у західному світі на фоні зросту в суспільстві
антихристиянських та антикатолицьких настроїв, які виливаються в тому ж
таки західному світі в утиски християн через їхні переконання.
Ми вже цілковито увійшли в нову суспільну реальність, в якій
християнство та християни усе активніше усуваються на маргіни
суспільства, перетворюючи їх на людей другого сорту. Така маргіналізація
в кінцевому результаті призведе до тотального зудару християнства й
західної цивілізації, звершивши таким чином, історичний круг у зараз вже
1800 років тривалості.
І в цій реальності, якщо ми хочемо залишатись вірними Богу та Його
Месії – Ісусові з Назарету, якщо ми і надалі хочемо залишатися вірними
Католицькій Церкві, то мусимо збагнути одну просту істину: не ми
визначаємо рамки ортодоксії, а вона – ортодоксія - визначає нас, наш
спосіб думання й поведінки.
о. Орест-Дмитро Вільчинський
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар