Починаючи
писати цю статтю, я стараюсь пригадати себе у підлітковому віці. Хоч це
було не так вже і давно, але це доволі важко. Важко не тому, що я не
пам'ятаю чогось, а тому, що з кожним етапом дорослішання змінюються і
погляди, і розуміння і навіть ставлення до речей, людей, подій чи явищ.
Насправді я ніколи не був "слухняним хлопчиком" і часто завдавав
близьким і рідним не мало клопотів. Та все ж якось з Божою допомогою і
просто титанічними зусиллями рідних я пройшов цей складний період життя і
вдячний за кожен урок, який довелось пережити за ті кілька років.
Наступні кілька статей, я хотів би присвятити проблемам саме
підліткового віку, адже це один із найважчих періодів у житті людини, а
від подій і рішень прийнятих у цей період залежить чи не все подальше
життя.
Багато книг написано про підлітковий бунт і цю статтю я хотів би
присвятити саме йому. Знаю, що часто-густо підліток сам не розуміє своєї
поведінки, а "таргани в голові" влаштовують вечірку мало не щогодини.
Як же взяти під контроль цих непосидючих, настирливих і невгамовних
тарганів? Як навчитись приймати холодні, спокійні, адекватні рішення,
коли в тобі неначе бушує ураган "Катріна", що розриває і розкидає всі
адекватні думки, емоції і почуття? Як зрозуміти дорослих і їхню
поведінку стосовно підлітків, навчитись із ними комунікувати так, щоб це
не призводило до скандалів, розбитого посуду, заплаканих подушок і
гнівних, образливих слів, осад від яких надовго може очорнити нашу
свідомість?
Постараюсь дати відповіді якомога лаконічніше і в той же час не
упустити чогось, бо як знаємо всі люди унікальні і у кожного своя
специфіка мислення, поведінки, світогляду.
Причин може бути декілька, або ж одна. Спробую навести кілька:
- Відсутність здорових відносин між батьками і дітьми. Коли батьки не
виявляли своєї любові належним чином, то підліток прямо пропорційно
виявляє своє невдоволення, адже батьки в такому ракурсі виглядають
диктаторами.
- Кожен підліток шукає шляхів самореалізації і своє місце під небом.
Надмірний контроль батьків, викликає потужний спротив, адже, як можна
стати дорослим, коли тобі постійно підтягують штанці і причісують
волосся?!
- Відкинення. У кожного в уяві одразу вимальовується конкретний
момент із життя, а можливо не один, коли ми відчували цей надзвичайно
неприємний стан. Насправді всі підлітки дуже чутливі до зовнішніх
чинників – реакції оточуючих, похвала це чи навпаки гостра критика,
відношення однолітків і старших до підлітка, стосунки в соціумі. Якщо
підлітка похвалити, за якісно виконану роботу, чи правильний вибір то
він буде відчувати себе найкращим, переможцем і наступного разу
старатиметься досягнути ще кращого результату. Коли ж він(вона) зазнали
невдачі, а оточуючі відреагували на неї гострою критикою чи навіть
гнівом, то це викличе доволі потужні наслідки, адже підлітки схильні до
крайнощів і від ейфорії до важкої депресії у них пів кроку. Тому варто
старатись бути конструктивними у своїх стосунках. Критику від старших
сприймати не як докори, а як вказівники на дорозі до вдосконалення.
- Лицемірство зі сторони батьків, коли ті вимагають від дітей того,
що самі не роблять. Наприклад, якщо підліток змалечку бачив, як татко,
прийшовши додому, не роззувшись, виставляє ноги на журнальний столик і
вмикає телевізор , то як він відреагує на докори матері за такий самий
вчинок. Звісно він противитиметься. Або коли батьки заставляють підлітка
дякувати чи просити пробачення, а самі ніколи не дякують і не просять
пробачення у нього, чи один в одного. Лицемірство може бути в різних
сферах життя, але не варто зациклюватись на ньому. Варто старатись його
уникати. Якщо ж дорослі опускаються до такої поведінки, то не варто йти
на поводу емоцій. Варто постаратись пояснити їм, чому для вас це так
важливо. чому вам не подобається те чи інше зауваження. Не варто це
робити в гніві, адже ви тільки розпалите конфлікт.
- Насильне стримування негативних емоцій у середині себе також не
приведе до нічого доброго, адже рано чи пізно ці емоції вирвуться у
якийсь неконтрольований, нерозважливий і дикий вчинок, або ж це
проявлятиметься у подальшому дорослому житті безпричинними, на перший
погляд, спалахами гніву, агресії.
Всього цього можна уникнути. Для цього потрібно трішки терпіння і
трішки зусиль. Основний обов’язок дітей — шанувати своїх батьків. Для
початку потрібно пам’ятати єдину Божу заповідь, яка є ще й обітницею –
це четверта Божа заповідь: «Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі
було добре і щоб ти довго прожив на землі». Ця настанова, чи
рекомендація засновується на тому, що батьки для своїх дітей — Божі
заступники тут на землі. Ця заповідь повинна бути основою стосунків між
дітьми і батьками. Якщо твої батьки гостро критикують тебе, постійно
набридають зі своїми правилами, вимогами, нотаціями і «читанням моралі»,
спробуй із ними домовитись. Звучить ніби то просто, але насправді це не
так. Для батьків це буде несподіванкою, можливо, що вони навіть будуть
виявляти спротив, але якщо ти користуватимешся чіткими аргументами,
логічними, послідовними ідеями, і будеш старатись, щоб твої вчинки
співпадали із твоїми словами, то батьки почнуть ставитись до тебе, як до
дорослої людини. Звісно, на це потрібен час і чималі зусилля. Насправді
у дорослому житті багато свобод, але ще більше обов’язків,
відповідальності і обмежень ніж у дітей.
Важливими для дорослих є пріоритети. Пріоритет - це розташування чогось залежно від важливості. Для прикладу:
1. Поснідати.
2. Піти до школи.
3. Пообідати.
4.Виконати домашнє завдання
5. Підготуватись до наступного навчального дня.
6. Допомогти батькам по господарству.
7. Погуляти з друзями.
Заведи блокнот і записуй собі справи на кожен день, постарайся
розставити їх у порядку важливості. Це може вийти не одразу, На початку
всі справи можуть здаватись однаково важливими, але з часом ти навчишся
відрізняти важливе від менш важливого і неважливого. Для того, щоб
навчитись правильно розставляти пріоритети потрібно запитати себе: «Чи
дійсно для мене ця справа є такою важливою? Чи зможу я обійтись і без
неї? Чи може ця справа є важливою для моїх батьків?». Можна ставити
оцінки справам. Де 5 – надзвичайно важлива, а 1 – зовсім не важлива.
Напиши собі список цілей, яких би ти хотів досягнути до кінця цього
року. В кінці року сядь і проаналізуй, що тобі вдалось виконати, а що
ні. Можливо з часом вони будуть мінятись, а можливо дещо тобі здається і
взагалі смішним.
Постарайся організувати свій час. Все наше життя - це безперервний
ланцюжок подій, вчинків, рішень і їхніх наслідків. У твоїй владі хоча б
трішки, але все ж таки організувати своє життя і керувати ним. Також ти
побачиш наскільки багато вільного часу у тебе з’явиться. Адже насправді
навіть більшість дорослих витрачають свій час на речі, які їм зовсім не
потрібні, хоча на перший погляд виглядають надзвичайно важливими.
Для того, щоб досягнути чогось у житті варто визначитись зі своєю
майбутньою професією і постаратись збагатити свої знання у даній галузі
ще до вступу у ВНЗ.
Читай. Книги не тільки розвивають уяву, але і збагачують словниковий
резерв, покращують комунікативні навики, розширюють кругозір. Багато
відомих і успішних людей радять читати. Читати можна різноманітну
літературу. Чим різноманітніша література, тим більше сфер життя
відкриватимуться перед тобою.
Загалом потрібно докласти зусиль для того, щоб навчитись спілкуватись
з батьками. Їхній життєвий досвід допоможе нам розуміти багато речей,
які нас чекають у дорослому житті. Не дарма дорослі видумали так багато
правил. Не всі з них потрібні, чи правильні, але більшість з них
насправді є важливими і потрібними. Потрібно навчитись говорити з
батьками про проблеми, ділитись із ними переживаннями і слухати їхні,
дослухатись до їхніх порад і настанов.
Дамян Вільчинський
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар