Як
у травні вся Церква – духовенство і вірні – молиться особливим
способом до Пресвятої Богородиці через так звані «маївки», так у місяці
червні Церква присвячує велику увагу молитвам до Христа Чоловіколюбця,
молячись молебні до Серця Христового. В травні вся Церква співала «Пресвятая Богородице, спаси нас!», а в червні наші храми наповнені співом «О Пресвятеє Серце Ісуса, помилуй нас!».
Цьогоріч, навіть у червні припадають два великі празники, які
найбільшим способом виявляють і показують Божу любов до людини: це в
четвер після І Неділі по Зісланні Святого Духа – 15 червня – Празник
Торжественного поклоніння Пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого
Ісуса Христа, або, як ми називаємо «Пресвятої Євхаристії» чи «Божого
Тіла», а також у п’ятницю після ІІ Неділі по Зісланні Святого Духа – 23
червня – Празник Найсолодшого Господа нашого Ісуса Христа чи «Христа
Чоловіколюбця» або «Серця Христового». Тому і ми протягом цього часу
будемо розважати про Божу любов.
Любов Бога Творця до людини-сотворіння – це основна ниточка всього
об’явлення – Бог себе об’являє людині, щоб людина змогла зрозуміти
найбільш важливу життєву істину – без Бога і Його любові нормально
людина прожити життя неспроможна. Вже сам факт існування-сотворення
людини є виявом Божої любові, але якщо людина своєю свобідною волею не
вибере жити з Богом – у неї не буде ані доброго теперішнього життя, ані
надії на щасливу вічність. І так, як дитина для свого нормального
розвитку потребує знати і відчувати батьківську і материнську любов,
подібно і кожна людина, щоби смакувати життя і тішитися ним, потребує
знати і відчувати, що вона є люблена Господом Богом.
Апостол Йоан Богослов дуже гарно пояснює ці речі і в Євангелії і в посланні:«Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, - той об’явив» (Ів 1,18) «Бога
ніхто ніколи не бачив. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас
перебуває, і його любов у нас досконала. Що ми перебуваємо в ньому, і
він у нас, ми пізнаємо з того, що він дав нам від Духа свого. І ми
бачили і свідчимо, що Отець послав Сина - Спаса світу. Хто визнає, що
Ісус - Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі. Ми пізнали й
увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в
любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому... Ми любимо, бо
він перший полюбив нас» (І Ів 4, 12-19).
Оцю Божу любов або вияв Божої Любові в історії спасіння іконописці
та художники зображали по-різному. Сьогодні хочу розказати Вам, дорогі
вірні, про такий гарний Образ Христа Чоловіколюбця – Серця Христового,
що своєю історією сягає ще 1878 року і дуже тісно пов'язаний з іменем
Праведного Митрополита Андрея Шептицького. Віднедавна відомий вірним
нашої Церкви, оскільки був відреставрований і знову виставлений для
почитання.
Образ первісно знаходився у храмі Пресвятої Трійці, поряд з родинним
селом Шептицьких – Прилбичі, у с. Брухналь (нині Тарновиця) Яворівського
р-ну Львівської області, де у серпні 1865 року був охрещений
Роман-Марія-Александр Шептицький — майбутній Митрополит Андрей. Цей
образ намальований матір’ю Слуги Божого Митрополита Андрея – Софією
Фредро, який вона подарувала Синові 17 січня 1901 року, коли він став
Митрополитом.
Від початку на образі було зображено Найсвятіше Серце Христове. Однак
після 1946 року, достеменно невідомо, з яких причин, художники
замалювали серце, зображене на іконі і натомість намалювали на руках у
Ісуса ягня. Таким чином образ отримав назву Христос Пастир. Після
реставрації 2012 року ікону повернули до первісного вигляду і тепер
назвали як образ Христа Чоловіколюбця.
Софія Фредро-Шептицька намалювала образ «Найсвятіше Серце Христове» у
1878 році, після народження її сьомого і останнього сина – Леона,
наймолодшого брата митрополита Андрея. Ікону вона тоді подарувала у храм
Пресвятої Трійці в селі Брухналь, що межувало із Прилбачами, де
розташовувалась графська садиба Шептицьких. У цьому костелі хрестили
всіх дітей Шептицьких, у тому числі і Романа, майбутнього митрополита
Андрея. Ікону Митрополит Андрей тримав зі собою у митрополичих палатах
на Святоюрській горі, де образ зберігався до 1946 року, до часу
ліквідації Української Греко-Католицької Церкви.
Тому, дорогі брати і сестри у Христі. І ми, кожного разу, коли
молимося, коли йдемо до храму, коли споглядаємо ікони і образи Ісуса
Христа, Богородиці, святих, коли в нашому серці зароджуються святі і
добрі думки і почуття, коли приступаємо до Святих таїнств і, зокрема,
таїнства Пресвятої Євхаристії – пам’ятаймо – це все є плодом Божої
любові, яка перебуває в нас, а не є нашою заслугою. Свято Божої любові
чи почитання Серця Христового було встановлене у 1765 році Папою
Климентієм ХІІІ на основі приватних об’явлень Ісуса Христа французькій
монахині, нині святій, Маргареті Алякок. Ісус Христос, показуючи їй
зранене Серце, до неї промовив: «Ось Серце, що так дуже полюбило
людей і нічого не щадило, а навіть себе вичерпало й винищило, щоб тільки
показати їм свою любов. А як відплату за те дізнаюся від них тільки
невдячність через їх брак пошани і їхні святокрадства, через холод і
погорду, що їх вони оказують мені у Пресвятій Тайні Любові».
Сьогодні і Христос промовляє до кожної побожної української душі: «Як
Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй!
Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете,
як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його. Це Я вам
говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!» (Ів 15,9-11).
о. Йосафат Бойко, ВС
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар