Під
час чергового повчання, присвяченого Божим Заповідям, Святіший Отець у
контексті четвертої з-поміж них звернув увагу на те, що означає
«шанувати» батьків, якими є наслідки цього і закликав ніколи не
лихословити проти чиїхось тата або мами.
Якою б не була історія людини, четверта заповідь дає їй орієнтир,
який веде до Христа, через Якого проявляється істинний Отець, що дає нам
«відродитися з висоти». Про значення четвертої Божої заповіді Папа
Франциск роздумував під час загальної аудієнції у середу, 19 вересня
2018 р., продовжуючи цикл повчань про Декалог.
Що означає «шанувати»?
Як зауважив Святіший Отець, мандрівка через Божі заповіді сьогодні
привела до четвертої з них, яка говорить про пошану, належну батькам. Що
ж означає ця пошана? Слово, використане в єврейському тексті, «вказує
на славу, на цінність, а дослівно, на “тягар”, тобто, консистенцію
дійсності».
«Це не є питання зовнішніх форм, але істини. Шанувати Бога у Святому
Письмі означає визнавати Його дійсність, рахуватися з Його присутністю.
Це відображається також і через обряди, але включає, насамперед, надати
Богові справедливе місце в своєму житті. Отож, шанувати батька і матір
означає визнавати їхню важливість також і шляхом конкретних вчинків,
якими виражається жертовність, любов і турбота», – пояснив він.
Заповідь, що вміщає наслідок
Далі Папа звернув увагу на те, що ця заповідь має притаманну їй
ознаку: вона вміщає наслідок: «Шануй батька твого й матір твою, як
заповідав тобі Господь, Бог твій, щоб довго тобі жити й бути щасливим на
землі, що її Господь, Бог твій, дає тобі», – читаємо у Книзі
Второзаконня. Отож, пошана до батьків веде до «довгого і щасливого
життя», а слово «щастя» у Декалозі «з’являється лише у зв’язці зі
стосунками з батьками».
За словами Святішого Отця, ця «багато-тисячорічна мудрість» вказує на
те, що людські науки зуміли опрацювати лише століття тому: відбиток
дитинства позначає усе життя. «Часто буває, що можемо з легкістю
зрозуміти, чи хтось виростав у здоровому та врівноваженому середовищі, –
зазначив він. – Але й так само зрозуміти, що людина походить із
середовища покинутості та насильства. Наше дитинство є деякою мірою
незатертим чорнилом, відображається у смаках, способі життя, навіть якщо
дехто намагається ховати рани свого походження».
Заповідь для дітей, а не батьків
«Але четверта заповідь говорить про щось більшого, – вів далі
Наступник святого Петра. – Вона не говорить про доброту батьків, не
вимагає, аби батьки й матері були досконалими. Вона говорить про вчинок
дітей поза заслугами батьків, і каже нам одну надзвичайну та визвольну
річ: якщо й не всі батьки бувають добрими й не кожне дитинство є
спокійним, всі діти можуть бути щасливими, бо досягнення повноцінного
життя та щастя залежить від належної вдячності тим, які привели нас у
світ».
Папа зазначив, що ця заповідь може стати «конструктивною» для
багатьох молодих людей, що мають за собою історію болю, для всіх тих,
які постраждали в молодості. «Чимало святих і дуже багато християн після
болючого дитинства прожили світле життя, бо завдяки Ісусові Христові
примирилися з життям», – сказав він, наводячи приклад блаженного Нунціо
Сулпріціо, що незадовго буде канонізованим, святого Каміло де-Лель,
святої Джузепіни Бахіти, що виросла в умовах рабства, блаженного Карло
Ньоккі, що був сиротою, та святого Івана Павла ІІ, який в ранньому віці
втратив маму.
«Людина, якою б не була історія її походження, отримує з цієї
заповіді орієнтир, який веде до Христа: в Ньому, у дійсності,
виявляється істинний Отець, Який пропонує нам можливість “відродитися з
висоти”. Загадки нашого життя просвічують, коли відкриваємо, що Бог
завжди готує нам життя Своїх дітей, де кожен вчинок – це місія, отримана
від Нього», – зауважив Святіший Отець.
Не «чому?», а «для кого?»
За словами Наступника святого Петра, наші рани перетворюються у
потенціал, коли ми, завдяки благодаті, відкриваємо, що «справжньою
загадкою вже не є “чому?”, аде “для кого?”, задля кого все це трапилося
зі мною?», «задля якого діла» Бог формував мене такою історією?
«Тут усе перевертається, все стає цінним і конструктивним. Мій
досвід, навіть отой сумний і болючий, у світлі любові стає для інших
джерелом зцілення. І тоді можемо шанувати своїх батьків зі свободою
дорослих дітей та з милосердною відкритістю щодо їхніх обмежень.
Шанувати батьків: вони ж дали нам життя! І якщо ти віддалився від своїх
батьків, зроби зусилля і повернися, повернися до них», – заохотив Папа, а
тоді звернув увагу на те, що серед нас існує звичка говорити погані
слова, лаятися, а тому рішуче закликав «ніколи не хулити проти батьків
інших людей».
«Зробіть цю внутрішню постанову: від сьогодні і надалі ніколи не
лихословитиму чиюсь маму або тата. Вони дали нам життя! Їх не слід
лихословити», – наголосив Святіший Отець.
Джерело: НОВИНИ ВАТИКАНУ
Немає коментарів:
Дописати коментар