Християнське життя – І: Таїнство Хрещення
Дорогі брати і сестри, доброго дня!
П’ятдесят днів великоднього літургійного періоду – це нагода
усвідомити образ християнського життя, яке походить від самого Христа.
Адже справді, ми – християни тією мірою, якою дозволяємо Ісусові Христу
жити в нас. А звідки ж почати, щоб оживити це усвідомлення, як не від
самого початку, від того таїнства, яке пробудило в нас християнське
життя? Це хрещення. Христова Пасха, з її запалом оновлення, сягає нас
через хрещення, аби перетворити на Його образ: хрещені належать Ісусові
Христу, Він – Господь їхнього буття. Хрещення – це «основа всього
християнського життя» (ККЦ, 1213). Це перше таїнство, двері, які
дозволяють Христу Господові знайти в нашій особі прихисток для Себе, а
нам – поринути в Його таємницю.
Грецьке дієслово «хрестити» означає «занурювати», «пірнати» (пор.
ККЦ, 1214). Купіль із водою – це типовий для різних вірувань ритуал,
вказівка на перехід від одного стану до іншого, знак очищення для нового
початку. Але ми, християни, маємо пам’ятати: якщо тіло занурене у воду,
то душа занурена у Христа для прощення гріхів і осяяння Божественним
світлом (пор. Тертуліан, «Про воскресіння мертвих», VIII, 3: CCL 2, 931,
PL 2, 806). Силою Святого Духа хрещення занурює нас у смерть і
воскресіння Господа. У купелі потопає людина стара, підвладна гріху й
відокремлена від Бога, а народжується нова, наново створена в Ісусі. У
Ньому всі сини Адама покликані до нового життя. Тобто хрещення – це
відродження. Я певен, що кожен із нас пам’ятає дату свого народження,
певен. Але питаю себе, бо маю певні сумніви, і запитую вас: чи всі ви
пам’ятаєте дату свого хрещення? Дехто каже «так» – це добре. Але ця
ствердна відповідь звучить доволі слабко, бо, схоже, багато хто цього не
пам’ятає. Але якщо ми святкуємо день народження, то як можемо не
святкувати – чи принаймні не пам’ятати – дня відродження? Я дам вам
домашнє завдання на сьогодні. Ті, хто не пам’ятає дати свого хрещення,
спитайте матір, родичів і близьких, спитайте: «Ти знаєш дату мого
хрещення?» – і ніколи не забувайте її. І того дня завжди дякуйте
Господу, бо саме тоді Ісус увійшов у нас, Дух Святий увійшов у нас. Ви
добре зрозуміли домашнє завдання? Нам усім треба знати дату свого
хрещення. Це ще один день народження: день відродження. Будь ласка, не
забудьте зробити це.
Згадаймо останні слова Воскреслого Господа апостолам; це чітке
доручення: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я
Отця, і Сина, і Святого Духа» (Мт 28, 19). Через хрещальну купіль ті,
хто вірує в Христа, поринають у життя Трійці.
У хрещенні ми маємо не просто якусь воду, а воду, на яку закликають
зійти Духа «Животворного» («Вірую»). Подумаймо про те, що Ісус сказав
Никодимові, аби пояснити народження до божественного життя: «Коли хтось
не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. Що
народжується від тіла – тіло, а що народжується від Духа – дух» (Йн
3, 5-6). Тому хрещення також називають «відновленням»: ми віруємо, що
Бог спас нас «з Свого милосердя, купіллю відродження і відновленням
Святого Духа» (Тит 3, 5).
Тому хрещення – це дієвий знак відродження, дороги нового життя.
Апостол Павло нагадує християнам у Римі: «Чи ж ви не знаєте, що всі ми,
що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть Його хрестилися? Ми поховані з
Ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою
Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим 6, 3-4).
Занурюючи у Христа, хрещення робить нас також членами Його Тіла –
Церкви, учасниками її місії у світі (пор. ККЦ, 1213). Охрещені, ми не
ізольовані: ми – члени Тіла Христового. Життєва сила, яка плине з
хрестильного джерела, виражена такими словами Ісуса: «Я – виноградина,
ви – гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, – той плід приносить
щедро» (пор. Йн 15, 5). Те саме життя, що походить від Духа Святого,
плине від Христа до охрещених, об’єднуючи їх в одне тіло (пор. 1 Кор
12, 13), освячене святим помазанням і насичене євхаристійною трапезою.
Хрещення дозволяє Христові жити в нас, а нам жити в єдності з Ним,
співпрацювати в Церкві, кожен по-своєму, задля переображення світу.
Отримане лише один раз, хрещення визначає все наше життя, спрямовуючи в
мандрівці до Небесного Єрусалима. І розпочинається вона ще до хрещення.
Це таїнство передбачає шлях до віри, який називається катехуменатом, –
він очевидний, коли про хрещення просять дорослі. Але дітей також із
найдавніших часів хрестять у вірі їхніх батьків (пор. Ритуал хрещення
дітей, Вступ, п. 2). І про це я хочу вам дещо сказати. Дехто думає:
навіщо хрестити дитину, яка нічого не розуміє? Мовляв, сподіваймося, що
вона виросте, все усвідомить і сама попросить про хрещення. Але це
вказує на брак віри в Духа Святого: адже коли ми хрестимо дитину, то
вона здобуває Святого Духа, Який зрощує в ній християнські чесноти, що
розквітнуть згодом. Потрібно завжди давати цю можливість кожному, всім
дітям, аби вони могли мати в собі Святого Духа, Який скеровуватиме їх
протягом усього життя. Не забувайте хрестити дітей! Ніхто не заслуговує
на хрещення, це завжди безкорисливий дар усім, дорослим і
новонародженим. Але, як трапляється з насінням, сповненим життя, цей дар
укорінюється та приносить плоди в землі, підживлений вірою. Хрестильні
обітниці, які ми оновлюємо щороку в Пасхальну Вігілію, потрібно оживляти
щодня, аби хрещення «христосувало»: не треба боятися цього слова; це
таїнство «христосує» тих, хто прийняв його й іде «христосований»,
переображений у Христі, перемінений у Христа; хрещення справді робить
людину ще одним Христом.
Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
11 квітня 2018
11 квітня 2018
Переклад КМЦ за vatican.va
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар