ПИТАННЯ: Святий
Августин назвав провину Адама "щасливою", тому що він дав нам такого
Спасителя. А гріх Юди - "щасливий"? Що говорить Католицька Церква про
Юду? Чи можливо, що милосердний Бог простив його? Де знаходиться його
душа - в раю чи в пеклі?
ВІДПОВІДЬ: Ми не маємо права судити про те,
засуджена людина чи спасенна. Але ми можемо міркувати про вчинки людини,
давати цим діям моральну оцінку. Набравши в інтернет-пошуку ім'я Юди
Іскаріота, можна знайти масу вельми цікавих історій, але в переважній
більшості випадків це не історичні відомості, а легенди.
Якісь з'явилися в 5-му, якісь в 10-му столітті, але до життя
апостолів історичного відношення вони не мають. Давайте розглянемо
тільки те, що визначено сучасною богословською наукою як достовірні
відомості.
Що відомо про життя Юди Іскаріота?
Про апостола-зрадника Юду Іскаріота збереглися такі відомості: батька
Юди Іскаріота звали Симон (Ів 6,71). Після обрання апостолом Юда
Іскаріот був скарбником і показав себе нечесним. Коли одна жінка вилила
на ноги Христу запашне миро і обтерла ноги волоссям, Юда бурчав: «Чому б
не продати це миро за триста динаріїв і не роздати вбогим?». Апостол
Іван іронічно зауважує: «Сказав же так не тому, що піклувався про
бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі,
крав те, що туди вкидувано» (Ів. 12,5-6).
Після того, як на нараді у Каяфи було вирішено "підступом взяти
Ісуса" (Мт. 26,4), але так, "щоб бува не виникла колотнеча в народі" (Мт .
26,5), з'являється Юда Іскаріот і пропонує судити Христа. Напередодні
свята Великодня Юда Іскаріот прийшов до первосвящеників і поцікавився,
що ж він отримає, якщо зрадить Христа. За послугу Юди Іскаріота в
вигляді зради первосвященики пообіцяли йому виплатили тридцять срібняків
(Мт. 26,15), велику на ті часи суму. "І з того часу він шукав слушного
часу, щоб видати Його" (Мт. 26,16). Під час Тайної вечері Ісус Христос
оголошує Своїм учням про те, що один з них зрадить Його. Після цих слів,
вказуючи на те, що зраду здійснить саме Юда Іскаріот, Спаситель подав
йому вмочений шматок хліба зі словами "що робиш, роби швидше" (Ів.
13,27). Юда Іскаріот "узявши кусок хліба, зараз вийшов, а була ніч" (Ів.
13,30). Потім Юда привів в Гетсиманський сад озброєний натовп, якому
попередньо сказав: "Кого я поцілую, то Він, беріть Його" (Мт. 26,48). В
темну палестинську ніч схвильований Юда підходить до Ісуса - і цілує
Його. Це знак, і вже нічого не можна буде переграти. Але врятувати душу
Юди ще можна. І Ісус запитує: «Друже, для чого ти прийшов?» (Мт. 26,50).
Після цього поцілунку Спаситель запитав: «Юдо! цілуванням видаєш Сина
Людського?»(Лк. 22,48). Після того, коли Юда Іскаріот дізнався, що Ісус
Христос засуджений синедріоном, він "повернув тридцять срібняків
первосвященикам і старійшинам" (Мт. 27,3). Повернув він ці гроші зі
словами "Я згрішив, невинну кров видавши" (Мт. 27,4). Вони сказали йому у
відповідь, що нічого вже змінити не можуть. Вчинок, здійснений Юдою
добровільно, їх не стосується. Тоді "кинувши в храм срібняки, він
вийшов, пішов і повісився" (Мт. 27,5). Святий Августин пише: "повішання
Юди сталося,очевидно, через кілька годин після засудження Христа, нема
жодної підстави думати, що це сталося після воскресіння Христа" (св.
Августин, «Про згоду євангелістів», III, VII: 28 сл.).
Свята Катерина Сієнська каже: «Все йде від любові, все влаштовано до
спасіння людини, що Бог не робить - все заради цього» (Діалоги 4,138).
Схоже, закликавши слідувати за Собою таку людину, Христос дає йому
можливість перевиховатися і звільнитися від гріховних якостей. Що
відчував Юда, перебуваючи поруч зі Спасителем? В душі Юди, безсумнівно,
відбувалися якісь процеси. Перебувати поруч з Ісусом, втіленою Любов'ю, і
залишатися незмінним - жадібним і дріб'язковим - неможливо. Нехай,
зрадивши Ісуса, Юда програв цю сутичку зі своїми пристрастями. Нехай він
не знайшов у собі сили покаятися, як знайшов Петро, який тричі відрікся
від Христа. Однак ми знаємо, що і жити, заглушивши в собі голос
совісті, Юда не зміг. Кинувши гроші, отримані за зраду, він пішов і
повісився...
Ми не знаємо долі Юди. Ісус сказав про нього: "Горе тому чоловікові,
що видасть Людського Сина!, Краще було б, щоб той чоловік не народився"
(Мт. 26,24). Але це не означає, що Юда в пеклі. Протягом двадцяти століть
своєї історії Церква канонізувала тисячі святих, але ніколи урочисто не
заявляла, що хтось засуджений і перебуває в пеклі. Для того, щоб
відправитися в пекло, потрібні справді серйозні причини. Жодна людина в
світі, навіть Папа, не може сказати, чи дійсно грішник свідомо образив
Бога і відкинув Його назавжди. Тільки Бог може судити. Саме тому Церква в
своєму вченні ніколи офіційно не заявляла, чи знаходиться та чи інша
людина в пеклі.
Немає коментарів:
Дописати коментар